Рішення № 72696095, 12.03.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

12 березня 2018 року м. Слов’янськ Єд. унік. № 243/911/18

Провадження № 2/243/859/2018

Слов’янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючий суддя Мінаєв І.М.

при секретарі судового засідання Янчевському В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Слов’янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

05.02.2018 року до Слов’янського міськрайонного суду Донецької області звернулась ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про визнання особи такою, що втратили право користування житловим приміщенням, обґрунтувавши свої вимоги тим, що їй належить квартира АДРЕСА_1 (ОСОБА_3) м. Слов’янська на підставі спадкового договору від 01.02.2008 року.

В неї є дочка – ОСОБА_4, яка 29 грудня 2001 року уклала шлюб з відповідачем – ОСОБА_2

Після укладення шлюбу останніх, вони проживали в квартирі, а потім колишній власник квартири АДРЕСА_1 ( ОСОБА_3) м. Слов’янськ, ОСОБА_5 та ОСОБА_1, надали дозвіл на вселення та проживання в зазначеній квартирі відповідача – ОСОБА_2 На підставі такого дозволу, останній був зареєстрований за вказаною адресою.

ОСОБА_1 стала власницею квартири АДРЕСА_1 (ОСОБА_3) м. Слов’янська на підставі спадкових договорів, та таке право за нею було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на ? частку квартири – 23.09.2015 року та на другу ? частку квартири 02.03.2012 року.

За рішенням суду від 18.05.2016 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було розірвано. Відповідач не є членом її родини, однак продовжує користуватись спірною квартирою, комунальні послуги не сплачує. Позивач вважає, що відповідач порушує її право власності на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 ( ОСОБА_3) м. Слов’янська, яке підлягає захисту.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_6 в судове засідання не з’явились, надали суду заяву з проханням розглядати справу без їх участі, наполягали на задоволенні позовних вимог, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, хоча належним чином повідомлялась про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомив, клопотання про розгляд справи у його відсутність не надав.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і який не подав відзив на позов, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що дана позовна заява підлягає задоволенню.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до спадкового договору від 01.02.2008 року, квартира АДРЕСА_1 (ОСОБА_3) м. Слов’янська, належить ОСОБА_7 Також це підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 44348768 від 23.09.2015 року та № 33357646 від 02.03.2012 року (а. с. 10-11,13-14, 15).

Відповідно до довідки про склад сім'ї виданої 01.02.2018 року КП «ЖЕК №6» Слов’янської міськради, в квартирі АДРЕСА_2 ( ОСОБА_3) м. Слов’янська, зареєстровані - ОСОБА_4 з 17.03.2003 року, ОСОБА_8 з 07.07.2003 року та ОСОБА_2 з 13.03.2012 року. (а.с.20).

На час реєстрації в спірній квартирі відповідача, власником ? частки квартири була ОСОБА_1 та власником ? частки квартири був ОСОБА_5 ( який помер у листопаді 2012 року). Вселення та реєстрація відповідача відбулося зі згоди власників квартири.

Як вбачається з рішення Слов’янського міськрайонного суду від 18.05.2016р. шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірвано.(а.с.21, з.б.).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Згідно з ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Натомість в судовому засіданні було встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не є членом сім’ї позивача ОСОБА_9

Відповідно до п. 34 Постанови Пленуму «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 року № 5 під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла.

Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (п. 3 ч. 1 ст. 346 ЦК України) із зняттям останнього з реєстрації. Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР, ст. 405 ЦК України), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 передбачено, що наявність чи відсутність прописки самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_2 не є ані власником зазначеної квартири, ані членом сім’ї позивача ОСОБА_1 - власника даної квартири, а тому не мають права користуватися вказаним житлом, в зв'язку з чим, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись п. 3 ч. 1 ст. 346, ст. 391, ст. 405 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 141, 259, 263-268, 273, 280-283, 289 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_10 до ОСОБА_2, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, – задовольнити повністю.

Позбавити права користування житловим приміщення відповідача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН 281891447, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2(ОСОБА_3), 8/2 - квартирою № 2 в будинку № 8 по вул. Ступки Богдана (ОСОБА_3), м. Слов’янськ.

Виселити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, з квартири АДРЕСА_1 (ОСОБА_3), м. Слов’янськ.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_2, судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп.(сімсот чотири грн.) 80 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя

Слов’янського міськрайонного суду ОСОБА_11