Ухвала суду № 72695801, 12.03.2018, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

241/31/18

1-кп/264/205/2018

У Х В А Л А

12.03.2018 колегія суддів Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області у складі: судді-доповідача ОСОБА_1, суддів Литвиненко Н.В., Іванченко А.М., за участі секретаря Родіної Н.В., прокурора Сластіна М.С., обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,ОСОБА_9, ОСОБА_10, потерпілих ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, представників потерпілих ОСОБА_14, ОСОБА_15, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Маріуполі питання щодо про продовження строку дії запобіжних заходів обвинуваченим ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Іллічівського районного суду м.Маріуполя знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, передбачених ст.257, ч.3 ст.27, п.п.3, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.27, ч.3 ст.146, ч.3 ст.27, ч.3 ст.289, ч.2 ст.262, ч.1 ст.410, ч.1 ст.263, ч.3 ст.369 КК України, ОСОБА_3, у скоєнні злочинів, передбачених п.п.3, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.146, ч.3 ст.289, ст.257, ч.4 ст.296, ч.4 ст.407 КК України, ОСОБА_4, у скоєнні злочинів, передбачених ч.ч.4, 5 ст.27, п.п.3, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.ч.4, 5 ст.27, ч.3 ст.146, ч.1 ст.14, ч.2 ст.384 КК України.

Частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

В судовому засіданні прокурор посилаючись на вимоги ч.3 ст.331 КПК України вважав за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_3, та ОСОБА_4 з зазначених раніше підстав.

Потерпілі разом зі своїми представниками підтримали думку прокурора, просили продовжити строки дії запобіжних заходів.

Обвинувачені ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх захисники заперечували проти продовження дії запобіжних заходів, мотивуючи тим, що прокурором порушено порядок процедури розгляду даного клопотання, а саме завчасно не надано клопотання в письмовому вигляді, крім того ним не підтверджені ризики.

Колегія суддів, заслухавши учасників кримінального провадження, приходить до наступного.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. Особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув’язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу, а суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторно вчинення злочинів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема «Ілійков проти Болгарії», зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів».

У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув’язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, суд також враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, якій не може служити підставою для запобіжного ув’язнення.

ОСОБА_2 і ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі, що може спонукати обвинувачених до втечі. ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину, який полягає у наданні службовій особі неправомірної вигоди матеріального характеру за не притягнення його до кримінальної відповідальності, вчиняв тиск на свідків. ОСОБА_3 зареєстрований та мешкає в іншій області, постійне місце мешкання за місцем проведення слідства відсутнє. Також по справі не допитані потерпілі та свідки обвинувачення, що не виключає спробу здійснити вплив на них з боку обвинувачених, які поза межами слідчого ізолятора матимуть для цього більше можливостей. Є достатні підставі вважати, що останні, знаходячись на волі можуть переховуватись від органів слідства та суду, вчиняти інші злочини й зміна запобіжного заходу на менш суворий не забезпечить запобігання вищевказаним ризикам, а тому з метою виконання процесуальних рішень у справі, з урахуванням наведених вище ризиків, колегія суддів, керуючись вимогами ч.3 ст.331 КПК України, вважає за доцільне продовжити ОСОБА_2 та ОСОБА_16 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Маріупольському слідчому ізоляторі строком на шістдесят днів.

Стосовно розгляду питання щодо дії запобіжного заходу ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту колегія суддів виходить з наступного.

За вимогами ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби, і може бути застосований до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачене покарання у виді позбавлення волі.

Колегія суддів, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, вік та стан здоров'я, наявність постійного місця проживання, сім’ї, а також відсутність даних щодо ухилення останнього від органів слідства. В той же час, суд виходить з допустимості, що обвинувачений може впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження і таким чином негативно вплинути на хід подальшого судового розгляду, тобто наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки, вважає доцільним обрати ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту,

Керуючись ст.ст. 177, 181, 182, 194,199, КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И В :

Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у Маріупольському слідчому ізоляторі продовжити до шістдесяти днів, тобто до 10.05.2018 року включно.

Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у Маріупольському слідчому ізоляторі продовжити до шістдесяти днів, тобто до 10.05.2018 року включно.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, що мешкає в смт.Мангуш Мангушського району Донецької області, вул. Горького, буд.29-а, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши обвинуваченому цілодобово залишати житло.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 наступні обов’язки:

- Прибувати на виклик суду, а в разі неможливості з’явитися через поважні причини– завчасно повідомляти про це суд;

Роз’яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з,являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань пов’язаних із виконанням покладених на нього зобов’язань, використовувати електронні засоби контролю.

Термін дії домашнього арешту та обов’язків покладених судом строком до 10.05.2018 року.

Ухвалу передати для виконання органу Національної поліції за місцем мешкання обвинуваченого, зокрема Мангушському ВП ГУВП в Донецькій області.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя : Т. В. Пустовойт

Суддя: Н.В.Литвиненко

Суддя: А.М.Іванченко