Рішення № 72695744, 12.03.2018, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/15912/17

Провадження № 2-а/263/113/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2018 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого - судді Шевченко О.А.

при секретарі - Лапоног Т.Г.,

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі адміністративну справу за позовом Головного управління Державної Міграційної служби України в Донецькій області до ОСОБА_2 про примусове видворення за межі України громадянина ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_2 та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної Міграційної служби України в Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішення №5 про примусове повернення з України іноземця або особи без громадянства до країни походження від 05.08.2017 року -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області звернулося до суду з адміністративним позовом до громадянина ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_2 про примусове видворення за межі України громадянина ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_2.

В обґрунтування позовних вимог посилаються на те, що громадянин ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, прибув на територію України 20.10.2015, Державний кордон України перетнув автомобілем через КПП «Харків», на запрошення свого однокласника ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, який постійно проживає на території України за посвідкою на постійне проживання в Україні серії ДН 811/0516 від 27.10.2011, який надав йому житлову площу за адресою м. Маріуполь, вул. Митрополитська, б. 5, кв. 10 (зі слів). Термін законного перебування на території України громадянина ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_2З.о. закінчився 17.01.2016. З того часу відповідач перебуває на території України без реєстрації і документів, що дають право на перебування або проживання на її території, від виїзду з України ухиляється. 03.08.2017 під час проведення на території Центрального району м. Маріуполя операції «Мігрант» з виявлення іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України при сумісному відпрацюванні працівниками Центрального РВ у м. Маріуполі ГУ ДМС України в Донецькій області разом з працівниками УБЗПТЛ ГУ НП в Донецькій області ринку «Каліфорнія» був встановлений громадянин ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, який надав військовий квиток серії НЗ № 4844566, виданий Ханларським районним військовим комісаріатом ОСОБА_3 ОСОБА_4 від 06.05.1984 та посвідчення водія серії АВА № 768654 видано МРЕВ ДАІ ОСОБА_3 ОСОБА_4 від 23.08.1981. Національний паспорт громадянина ОСОБА_3 ОСОБА_4 він втратив (зі слів), із заявою про втрату паспорта нікуди не звертався. Центральним районним відділом у м. Маріуполі Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області було винесено Рішення № 5 від 05.08.2017 року про примусове повернення з України іноземця або особи без громадянства до країни походження громадянина ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зобов’язано його самостійно залишити територію України у термін до 03.09.2017 року, та заборонено подальший в’їзд терміном на три роки. Про це відповідачу було належним чином повідомлено та рішення вручене, про що свідчить його особистий підпис від 05.08.2017 року, та про це рішення невідкладно, протягом 24 годин було повідомлено прокурора. До теперішнього часу громадянином ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_2 не виконано рішення про примусове повернення до країни походження, від виїзду з України ухиляється. Згідно його пояснень від 10.11.2017 громадянин ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_2З.о. не виконав рішення про примусове повернення до країни походження бо намагався його оскаржити до Донецького окружного адміністративного суду. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06.09.2017 було повернено позовну заяву ОСОБА_2 до Управління державної міграційної служби України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення № 5 від 05.08.2017 про примусове повернення з України іноземця або особи без громадянства до країни походження та роз’яснено позивачу, що вказаний спір повинен вирішуватися у місцевому загальному суді – Жовтневому районному суді м. Маріуполя (копія додається). По теперішній час громадянином ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_2 рішення № 5 від 05.08.2017 про примусове повернення до Жовтневого районного суду м. Маріуполя оскаржено не було. Виходячи з вищевикладеного є підстави вважати, що громадянин ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_2 самостійно не покине територію України та буде ухилятися від виїзду. Подальших підстав для законного перебування даної особи на території України не мається. У зв’язку із викладеним, позивач просить примусово видворити з України громадянина ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача також подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності просила відмовити у задоволені позову та підтримала зустрічний позов.

Дослідивши надані докази та матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 4 ст. 50 КАС України, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України.

Відповідно до ч. 3 ст. 25 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року № 3773-VІ, рішення про добровільне повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частинах першій і другій цієї статті, приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції за заявою іноземця та особи без громадянства про добровільне повернення. Порядок провадження за заявами іноземців та осіб без громадянства про добровільне повернення визначається Кабінетом Міністрів України.

Проте, громадянин ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_2 з відповідною заявою до ГУ ДМС України в Донецькій області не звертався.

Згідно протоколу ГУ ДМС України в Донецькій області ПР МДО №050325 від 03.08.2017 року встановлено порушення громадянином ОСОБА_4 ОСОБА_2 ч.1 ст.203 КУпАП України, з яким останній був ознайомлений.

Постановою ГУ ДМС України в Донецькій області ПН МДО 050325 від 03.08.2017 року громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф у розмірі 510 грн., за яким позивач сплатив штраф.

Як наслідок, по відношенню до громадянина ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_2 було прийнято рішення про примусове повернення до країни походження від 05.08.2017 року № 5, зобов'язано його самостійно покинути територію України у термін до 03.09.2017 року, заборонено подальший в’їзд в Україну терміном на 3 роки. Зазначене рішення громадянин ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_2 не виконав.

На даний час громадянин ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_2 на території України перебуває незаконно, постійного місця проживання та законного джерела існування не має, а також в нього відсутній документ на право проживання в Україні.

Частиною 3 статті 3 розділу I Закону № 3773 передбачено, що іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Згідно до п. 14 ст. 1 Закону № 3773, нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» «іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України)…».

Відповідно до статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

Іноземцям та особам без громадянства, зазначеним у цій статті, забороняється подальший вїзд в Україну строком на пять років. Строк заборони щодо подальшого вїзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення та додається до строку заборони вїзду в Україну, який особа мала до цього.

Відповідно до частини 1 стаття 9 розділу II Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України.

Частиною 1 статті 16 розділу II зазначеного вище Закону передбачено, що реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в'їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону.

Частиною 15 статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які в'їхали в Україну на інших законних підставах, не передбачених частинами 2 - 14 цієї статті, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в'їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.

Згідно частини 4 статті 4 З вище Закону передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону прибули в Україну для працевлаштування та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні.

Відповідно до частини 1 статті 21 розділу II Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», в'їзд в Україну, перебування на території України та транзитний проїзд через територію України іноземців та осіб без громадянства здійснюється за наявності достатнього фінансового забезпечення або наявності можливості отримати таке забезпечення законним способом на території України. Порядок підтвердження достатнього фінансового забезпечення та його розмір встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Абзацом статті 21 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» зазначено, що перетинання державного кордону у разі в'їзду в Україну або транзитний проїзд через територію України громадянами держав, перелік яких зазначено у додатку 5, та особами без громадянства, які постійно проживають у зазначених державах, здійснюються після подання ними підтвердження фінансового забезпечення свого перебування в Україні, транзитного проїзду через територію України та виїзду за межі України.

Пунктом 2 статті 25 цього Закону передбачено, що «…іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування в Україні або які не можуть виконати обов'язок виїзду з України, не пізніше дня закінчення відповідного строку їх перебування у зв'язку з відсутністю коштів або втратою паспортного документа можуть добровільно повернутися в країну походження або третю країну, у тому числі за сприяння міжнародних організацій».

Відповідно до частини 1 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року № 3773-VІ «центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухиляється від виконання такого рішення, та існує ризик його втечі…».

Відповідно до статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», статті 3 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», Постанови №1 Пленуму Вищого Адміністративного суду України від 25.06.2009 року, ГУ ДМС України в Донецькій області розглянуло всю належну інформацію, яка була доступна та переконані, що виконання рішення про примусове видворення не буде означати для іноземця чи особи без громадянства реальної загрози бути страченим або підданим катуванню, нелюдському чи принизливому поводженню з боку влади країни, куди він видворяється.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість зробленого висновку та винесеного на його підставі спірного рішення відповідача, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Після визнання позивачем правопорушення та сплати штрафу по відношенню до нього Головним управлінням Державної міграційної служби України в Донецькій області 05.08.2017 року винесено рішення №5 про примусове повернення громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_2, в примусовому порядку зобов’язати його покинути територію України у термін 03.09.2017 року.

Згідно п.1 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого Указом президента України від 06.04.2011 року №405/2011, Державна міграційна служба України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Як встановлено п.4 цього Положення Державна міграційна служба України відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого, здійснює оформлення і видачу іноземцям та особам без громадянства запрошень для в’їзду в Україну, документів для тимчасового перебування або постійного проживання в Україні, а також виїзду за її межі, студентських квитків студентам із числа іноземців та осіб без громадянства, вилучає ці документи та проставляє в документах, що посвідчують особу іноземців та осіб без громадянства, відмітки про заборону в’їзду в Україну в передбачених законодавством випадках; приймає рішення про скорочення строку перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні, видворення, у тому числі у примусовому порядку, іноземців та осіб без громадянства з України, заборону в’їзду в Україну іноземців та осіб без громадянства, здійснює заходи, пов’язані з видворенням іноземців та осіб без громадянства з України.

За таких обставин, суд, приходить о висновку, що Головне управління Державної Міграційної служби України в Донецькій області діяло в межах повноважень і на підставі закону та правомірно прийняло рішення про примусове повернення в країну походження вказаної особи.

Відповідно до ч.1ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1ст. 71 КАС України), за згідно із ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, встановлені судом обставини, а саме: порушення міграційного законодавства України, ухилення від виїзду за межі України після закінчення терміну перебування, проживання в Україні без документів на право проживання в Україні, відсутність у громадянина ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_2 постійного місця проживання та законного джерела існування свідчать про те, що останній порушив вимоги ст. ст. 4, 9, 16 згаданого вище Закону і відповідно до вимог ч. 1 ст. 30 цього ж Закону підлягає видворенню.

В той же час суд приходить до висновку про необґрунтованість зустрічного позову.

Відповідно до п.5 ч.2 ст. 256 КАС України, суд, який прийняв постанову, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи, може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в постанові звернути до негайного виконання постанову про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.11, 158-163, 167, 183-7, п.5 ч.2 ст. 256 КАС України, ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління Державної Міграційної служби України в Донецькій області до ОСОБА_2 про примусове видворення за межі України громадянина ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_2 та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної Міграційної служби України в Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішення №5 про примусове повернення з України іноземця або особи без громадянства до країни походження від 05.08.2017 року – задовольнити.

Примусово видворити за межі України громадянина ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Головного управління Державної Міграційної служби України в Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішення №5 про примусове повернення з України іноземця або особи без громадянства до країни походження від 05.08.2017 року – відмовити.

Допустити негайне виконання постанови суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя О.А.Шевченко