Рішення № 72692241, 12.03.2018, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/12808/17

Провадження № 2/727/65/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2018 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Смотрицького В.Г.

при секретарі Вальчук М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці справу за позовом Виконавчого комітету міської ради, як орган опіки та піклування в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2, третя особа на стороні позивача ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав та збільшення розміру аліментів, -

встановив:

Позивач Виконавчий комітет Чернівецької міської ради, як орган опіки та піклування, в інтересах малолітньої ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав та збільшення розміру аліментів, посилаючись на те, що малолітня дитина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишилась без батьківського піклування на підставі рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 06.10.2011 року про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав.

Розпорядженням Хотинської районної державної адміністрації від 19.07.2013 р. № 391-Р створено прийомну сім'ю на базі сім'ї ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 та влаштовано малолітню ОСОБА_2 в прийомну сім'ю на виховання та проживання.

Відповідно до інформації служби у справах дітей Хотинської районної державної адміністрації від 15.05.2017 р. № 25-154-01-14, згідно слів ОСОБА_3, малолітню ОСОБА_2 один раз на квартал відвідує брат ОСОБА_5, приносить солодощі, речі, книги, іграшки. Протягом трьох років відповідач ОСОБА_4 доньку не відвідує.

Згідно із довідкою дошкільного навчального закладу «Сонечко» від 02.08.2017 р. №49, ОСОБА_2 відвідувала дошкільний заклад з серпня 2013 р. по червень 2017 р. За період перебування в дошкільному закладі ОСОБА_4 відвідувала доньку один раз у 2014 р.

Відповідно до заяви ОСОБА_3 від 02.08.2017 р., за час перебування ОСОБА_2 в сім'ї, мати відвідувала доньку у 2013-2014 роках. На даний час спілкування веде лише у телефонному режимі, телефонує щотижня.

Громадянка ОСОБА_4 неодноразово попереджена про необхідність повернення дитини на виховання та про правові наслідки у разі такої відмови. Мати надала письмові пояснення від 03.08.2017 р. та зобов'язалась до 30.09.2017 р. створити належні умови для проживання та перебування малолітньої доньки ОСОБА_2.

Однак, ОСОБА_4 не з'явилась на засідання комісії з питань захист} прав дитини при виконавчому комітеті міської ради 11.10.2017 р. та 25.10.2017 р., хоча була належним чином повідомлена.

Також, ОСОБА_4 не надала можливості працівникам служби у справах дітей міської ради обстежити житлово-побутові умови за адресою проживання, не звернулась із заявою до суду щодо повернення дитини на виховання, дитина вже понад чотири роки проживає в прийомній сім'ї.

Таким чином, мати дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, не усунула причини, які перешкоджали належному вихованню дитини, не виявила бажання забрати доньку на виховання, не створила умови для нормального розвитку та проживання ОСОБА_2, офіційно не працевлаштована, не піклується про фізичний і духовний розвиток доньки, матеріально не забезпечує, фактично самоусунулася від виховання та утримання дитини.

Дане питання розглянуте на засіданні комісії з питань захисту прав дитини 15.11.2017 р., на якому прийняте рішення щодо надання до суду висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 - матері малолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в зв'язку із тим, що вона ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Доцільність позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_4 по відношенню до малолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, підтверджується витягом із рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 28.11.2017 року за №609/24 та відповідним висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 04.12.2017 р. №01/02-24/3113, які додаються до позовної заяви.

Згідно ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей. Відповідно до ст.ст.166, 180 СК України батьки не звільняються від обов'язку щодо утримання дитини. Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у грошовій сумі.

Оскільки відповідачка має нерегулярний, мінливий дохід, тому необхідно стягнути з неї аліменти на утримання дітей в твердій грошовій сумі.

Рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 06.10.2011 року про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав було стягнуто з відповідачки аліменти на утримання малолітньої дитини в твердій грошовій суму у розмірі 270,00 грн. щомісячно.

А тому просив позбавити відповідача батьківських прав та збільшити розмір аліментів аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 270,00 грн. до 930,00 грн., але не менше 50 % прожиткового мінімуму для потреб дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, звернувся з письмовою заявою, в якій просив суд справу розглянути у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Третя особа в судове засідання не з'явилась.

Відповідач в судове засідання не з'явилась, хоча про день, час та місце розгляду справи була повідомлена завчасно, про поважні причини неявки суд не повідомила.

Суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до а. 2 п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про розгляд справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 р. №3, ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 р. №2402-ІІІ передбачено, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Згідно ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст.150, 157 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Згідно ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Відносно цих вимог закону судом встановлено, що матір'ю малолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є відповідач ОСОБА_4 що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини (а.с. 5).Реєстрація народження дитини проведена відповідно до статті 135 Сімейного кодексу України, що підтверджується витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження (а.с.6).

Малолітня дитина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишилась без батьківського піклування на підставі рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 06.10.2011 року про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів (а.с. 8-9).

Розпорядженням Хотинської районної державної адміністрації від 19.07.2013 р. № 391-Р створено прийомну сім'ю на базі сім'ї ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 та влаштовано малолітню ОСОБА_2 в прийомну сім'ю на виховання та проживання (а.с.13).

Відповідно до інформації служби у справах дітей Хотинської районної державної адміністрації від 15.05.2017 р. № 25-154-01-14, згідно слів ОСОБА_3, малолітню ОСОБА_2 один раз на квартал відвідує брат ОСОБА_5, приносить солодощі, речі, книги, іграшки. Протягом трьох років відповідач ОСОБА_4 доньку не відвідує. (а.с.28)

Згідно із довідкою дошкільного навчального закладу «Сонечко» від 02.08.2017 р. №49, ОСОБА_2 відвідувала дошкільний заклад з серпня 2013 р. по червень 2017 р. За період перебування в дошкільному закладі відповідач ОСОБА_4 відвідувала доньку один раз у 2014 р. (а.с.37).

Відповідач ОСОБА_4 неодноразово попереджена про необхідність повернення дитини на виховання та про правові наслідки у разі такої відмови. Мати надала письмові пояснення від 03.08.2017 р. та зобов'язалась до 30.09.2017 р. створити належні умови для проживання та перебування малолітньої доньки ОСОБА_2.

Однак, відповідач ОСОБА_4 не з'явилась на засідання комісії з питань захист} прав дитини при виконавчому комітеті міської ради 11.10.2017 р. та 25.10.2017 р., хоча була належним чином повідомлена.

Також, відповідач ОСОБА_4 не надала можливості працівникам служби у справах дітей міської ради обстежити житлово-побутові умови за адресою проживання, не звернулась із заявою до суду щодо повернення дитини на виховання, дитина вже понад чотири роки проживає в прийомній сім'ї.

Мати дитини - відповідач ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, не усунула причини, які перешкоджали належному вихованню дитини, не виявила бажання забрати доньку на виховання, не створила умови для нормального розвитку та проживання ОСОБА_2, офіційно не працевлаштована, не піклується про фізичний і духовний розвиток доньки, матеріально не забезпечує, фактично самоусунулася від виховання та утримання дитини.

Таким чином, суд вважає достовірно встановленим, що відповідач ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрована за адресою АДРЕСА_2, безпідставно ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню своєї дитини, не усунула причини, які перешкоджали належному вихованню дитини, не виявила бажання забрати доньку на виховання, не створила умови для нормального розвитку та проживання ОСОБА_2, офіційно не працевлаштована, не піклується про фізичний і духовний розвиток доньки, матеріально не забезпечує, фактично самоусунулася від виховання та утримання дитини, а тому її належить позбавити батьківських прав по відношенню до дітей, задовольнивши в цій частині позовні вимоги.

Згідно ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей. Відповідно до ст.ст.166, 180, 182, 184 ч. СК України батьки не звільняються від обов'язку щодо утримання дитини. Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 06.10.2011 р. стягнуто з відповідача на утримання дитини в твердій грошовій сумі в розмірі 270,00 грн. щомісячно і до досягнення дитиною. повноліття (а.с. 8).

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно частини 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує:

- стан здоров'я та матеріальне становище дитини;

- стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;

- наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

- інші обставини, що мають істотне значення.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно частини 1 статті 184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Частина 1 статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач є працездатним, не працює і має можливість надавати матеріальну допомогу дитині. Інших неповнолітніх дітей, чи осіб на утриманні немає. Враховуючи інфляційні процеси, які відбулися в нашій державі протягом останнього року, значне подорожання продуктів харчування, одягу, взуття тощо, а також те, що в даний час позивачка не працює, суд вважає, що матеріальний стан позивача щодо утримання неповнолітніх дітей змінився, тобто зменшився, а тому дійсно необхідно збільшити розмір присуджених аліментів, які стягуються з відповідача на утримання дитини згідно з рішенням Садгірського районного суду Чернівецької області від 06.10.2011 року з твердої грошової суми в розмірі 270,00 грн. на іншу тверду грошову суму 930,00 грн.

Оскільки при зверненні з даним позовом до суду позивач був звільнений від сплати судового збору в розмірі 704 грн. 80 коп. за позовними вимогами про позбавлення батьківських прав та в розмірі 704 грн. 80 коп. за позовними вимогами про збільшення розміру аліментів, а позовні вимоги задоволено, то суд вважає, що згідно вимог ст. 141 ЦПК України ці витрати належить стягнути з відповідачки на користь Державного бюджету України.

Щодо позовних вимог в частині стягнення аліментів не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, то в цій частині необхідно відмовити за безпідставністю, оскільки стаття 184 СК України такого стягнення не передбачає.

На підставі викладеного, ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст.150, 157, 164, 165, 180, 181, 182, 184, 192 Сімейного кодексу України, ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» та керуючись ст.ст. ст.ст. 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263, 265, 268, 280 - 289 ЦПК України, суд, -

Вирішив:

Позов задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьківських прав відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Збільшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 уродженця м. Чернівці на утримання доньки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно з рішенням Садгірського районного суду Чернівецької області від 06 жовтня 2011 року з твердої грошової суми в розмірі 270 (двісті сімдесят) грн. щомісячно на тверду грошову суму у розмірі по 930 ( дев'ятсот тридцять) гривень щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 уродженки м. Чернівці на утримання доньки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно з рішенням Садгірського районного суду Чернівецької області від 06 жовтня 2011 року з твердої грошової суми в розмірі 270 (двісті сімдесят) грн. щомісячно, виданий на підставі рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 06 жовтня 2011 р. (справа № 2-553/2011 рік) - відкликати.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) гривні 60 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя: