Постанова № 72691784, 13.03.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 619/2611/17

Провадження № 22-ц/790/785/18

13 березня 2018 року

м. Харків

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії cуддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Котелевець А.В.,

суддів - Піддубного Р.М., Овсяннікової А.І.,

імена (найменування сторін):

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі - ОСОБА_2, Дергачівське районне управління юстиції Харківської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 31 жовтня 2017 року в складі судді Нечипоренко І.М.,

у с т а н о в и в:

В серпні 2017 року ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3 звернулася у суд із позовом до ОСОБА_2, Дергачівського районного управління юстиції Харківської області про визнання нечинними дій приватного нотаріуса, скасування нотаріальних дій та визнання недійсним договору іпотеки.

Позовна заява, з урахуванням уточнень, мотивована тим, що 18 травня 2011 року укладено Договір позики грошей, відповідно до умов якого вона позичила у ОСОБА_2 суму в розмірі 29 600 грн. 00 коп., що еквівалентно 3 700 доларам США, строком до18 травня 2012 року без сплати відсотків. Договір посвідчено приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Клопотовим С.Д. за реєстровим № 1075.

В цей же день укладено Іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, належна їй на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 07 жовтня 2005 року приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О.М. за реєстровим № 2118, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 07 жовтня 2005 року за № 880329. Договір посвідчено приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Клопотовим С.Д. за реєстровим № 1098.

Зазначала, що приватним нотаріусом під час посвідчення вказаних договорів було порушено вимоги Законів про заставу та про іпотеку. Так, накладена заборона на відчуження вказаної квартири без вказівки строку, на який діє заборона, та за відсутності заяви ОСОБА_2 В пункті 1.2. іпотечного договору не зазначено дату укладання договору позики, порядок його виконання, а також строку, на який укладається договір іпотеки. Гроші їй не передавались, оскільки вона фактично була майновим поручителем ОСОБА_6, якому ОСОБА_2 надав гроші, та яким вже повернуто борг. В договорі позики не вказано, що на предмет іпотеки накладається заборона його відчуження, а в договорі іпотеки не вказано дату внесення до Реєстру дати реєстрації нотаріальної дії по засвідченню предмета іпотеки та накладення на нього заборони.

Вважала, що приватним нотаріусом також порушено вимоги закону про нотаріат, оскільки при посвідченні договору іпотеки не було отримано повідомлення з зазначенням у ньому опису предмета іпотеки, достатнього для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, а також строку його дії.

Крім того, вказувала, що при здійсненні оцінки квартири ОСОБА_2 порушено вимоги частини 2 статті 582 ЦК України, оскільки оцінка квартири не була здійснена заставодавцем разом із заставодержателем відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення права застави, а оцінена в суму боргу по договору позики та є значно нижчою від ринкової ціни на квартиру та є насправді заниженям ціни.

Посилаючись на те, що вона під час укладення вказаних договорів була необізнана зі змістом Закону про іпотеку та положеннями законодавства, яке регулювало продаж її квартири, помилялася щодо природи правочину, ОСОБА_1 просила: визнати недійсним Іпотечний договір, посвідчений 18 грудня 2011 року приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Клопотовим С.Д. за реєстровим № 1075, та скасувати відповідну нотаріальну дію в Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій; визнати нечинними записи в Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області, здійснені Клопотовим С.Д. за № 1077 та № 1078, припинити іпотеку та заборону відчуження квартири АДРЕСА_1 та зобов'язати Дергачівське районне управління юстиції в Харківські області через Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби в строк не пізніше двох робочих днів з моменту набрання чинності рішення суду здійснити дії по реєстрації припинення іпотеки та зняття заборони відчуження на об'єкт вказаного нерухомого майна.

11 жовтня 2017 року ОСОБА_7 - представник ОСОБА_2 подав письмові заперечення проти позову, в яких просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Заперечення мотивовані тим, що позовні вимоги щодо скасування нотаріальної дії, визнання нечинними записів у реєстрі, припинення іпотеки та заборони відчуження нерухомого майна підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, що є підставою для закриття провадження по справі у цій частині.

На даний час діяльність приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області Клопотова С.Д. не є припиненою, отже Дергачівське районне управління юстиції в Харківські області не є належною стороною.

Договором позики грошей було чітко визначено права та обов'язки сторін, строк виконання зобов'язання та наслідки порушення договору. Зокрема, факт передачі грошей в розмірі 29 600 грн. 00 коп. ОСОБА_1 підтверджується пунктом 6 Договору позики грошей. При цьому особа позивача була встановлена нотаріусом під час посвідчення вказаних договорів. Сплив встановленого пунктом 1 Договору позики грошей строку не свідчить про звільнення позивача від обов'язку повернути гроші та не є підставою для припинення Іпотечного договору, який укладався для забезпечення виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за Договором позики грошей.

Вартість предмета іпотеки була визначена за згодою сторін, що не суперечило діючому на час укладення договорів законодавству.

Пунктом 2.4. Іпотечного договору передбачено, що при посвідченні цього договору нотаріус накладає заборону на відчуження майна до моменту повного виконання зобов'язань іпотекодавцем перед іпотекодержателем за договором позики грошей. Однак державна реєстрація предмета іпотеки могла бути здійснена пізніше у часі ніж накладення заборони відчуження нерухомого майна, оскільки посвідчення договору іпотеки та державна реєстрація іпотеки є різними за своєю суттю та змістом поняттями.

Крім того, в заяві від 11 жовтня 2017 року ОСОБА_7 - представник ОСОБА_2 просив застосувати строк позовної давності.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 31 жовтня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що оспорюваний договір іпотеки укладено під впливом помилки чи важких життєвих обставин.

Оскільки позов в частині визнання договору іпотеки недійсним задоволенню не підлягає, інші вимоги також не підлягають задоволення як похідні.

24 листопада 2017 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції, постановити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційна скаргу мотивована тим, що суд першої інстанції не дав належної оцінки доказам, які містяться в матеріалах справи.

Відповідачі рішення суду першої інстанції не оскаржили, відзив на апеляційну скаргу не надали.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів і вимог апеляційної скарги - судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Матеріали справи свідчать, що 18 травня 2011 року укладено Договір позики грошей, відповідно до умов якого ОСОБА_1 позичила у ОСОБА_2 суму в розмірі 29 600 грн. 00 коп., що еквівалентно 3 700 доларам США, строком до 18 травня 2012 року без сплати відсотків. Договір посвідчено приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Клопотовим С.Д. за реєстровим № 1075.

В цей же день укладено Іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, належна іпотекодавцю на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 07 жовтня 2005 року приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О.М. за реєстровим № 2118, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 07 жовтня 2005 року за № 880329. Договір посвідчено приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Клопотовим С.Д. за реєстровим № 1098.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положеннями частин 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначала, що Іпотечний договір було вчинено нею внаслідок помилки, оскільки вона була необізнаною щодо змісту Закону про іпотеку та положеннями законодавства, які регулюють продаж квартири, а тому Іпотечний договір від 18 травня 2011 року підлягає визнанню недійсним на підставі частини 1 статті 229 ЦК України.

За положеннями частини 1 статті 229 ЦК України особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що відповідно до статей 229-233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Правочини, вчинені під впливом помилки, відносять до правочинів з вадами внутрішньої волі, яка могла сформуватися в умовах неправильного уявлення особи про обставини, що мають істотне значення для вчинення правочину.

Ігнорування справжньої волі особи, яка вчиняє правочин під впливом помилки, не допускається. Однак визнавати недійсним будь-який правочин, в якому внутрішня воля сформувалась під впливом неправильних уявлень, було б теж неправильно, оскільки це впливає на стабільність цивільного обороту й охорону прав та інтересів інших осіб.

З огляду на це, можливість оспорювання правочинів, вчинених унаслідок помилки, має відбуватися в умовах чіткого та однозначного тлумачення положень статті 229 ЦК України щодо видів помилок, що мають істотне значення, кола суб'єктів, які можуть оспорювати правочин та його правових наслідків, що дозволить забезпечити баланс інтересів у цивільному обороті.

Конструкція правочину, вчиненого під впливом помилки, побудована за моделлю оспорюваного правочину, тобто в кожному конкретному випадку існує спір щодо формування волевиявлення учасника правочину внаслідок помилки і необхідно довести, що така помилка мала місце.

Згідно з частинами 1, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У порушення вищевказаних вимог процесуального закону ОСОБА_1 не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що оспорюваний Іпотечний договір укладено нею під впливом помилки.

Позивач як власник квартири АДРЕСА_1 розпорядилася нею на власний розсуд.

Іпотечний догові відповідає за формою та змістом вимогам статей 509, 526 ЦК України, був посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Клопотовим С.Д. за реєстровим № 1098.

Доводи про необізнаність щодо змісту Закону про іпотеку та положеннями законодавства, які регулюють продаж квартири, не можуть свідчити про помилку при укладенні Іпотечного договору.

Оскільки інші вимоги позовної заяви є похідними, суд першої інстанції також дійшов обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині з урахуванням вимог частини 2 статті 19 ЦПК України, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

За правилами статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Заяву ОСОБА_7 - представника ОСОБА_2 від 11 жовтня 2017 року про застосувати строку позовної давності суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги.

Як роз'яснено в пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважних причин, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Оскільки позов ОСОБА_1 не доведено, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в позові по суті заявлених вимог.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Оскільки позов задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, або розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 31 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 13 березня 2018 року.

Головуючий А.В.Котелевець

Судді А.І.Овсяннікова

Р.М.Піддубний