Рішення № 72691559, 26.02.2018, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/3934/17

№ провадження 2/646/191/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.02.2018 року м. Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді Теслікової І.І.,

За участі секретаря судових засідань ОСОБА_1,

Представника позивача Ґава Н.О.,

Відповідача ОСОБА_2,

Представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про встановлення факту перебування у фактичних шлюбних відносинах та проживання однією сім’єю, встановлення факту, що майно набуте за час спільного проживання належить на праві спільної сумісної власності та поділ майна що належить на праві спільної сумісної власності,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_4, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просив суд: встановити факт перебування у фактичних шлюбних відносинах та проживання однією сім’єю його та відповідача ОСОБА_2 з травня 2004 року по 14.07.2009 року без реєстрації шлюбу, встановити факт, що майно набуте ним та ОСОБА_2 за час спільного проживання з травня 2004 року по 14.07.2009 року належить їм на праві спільної сумісної власності, а саме: житловий будинок №16 по вул.1-го Травня в с.Безлюдівка Харківського району Харківської області та однокімнатна квартира №11, що розташована в м.Харкові, вул.Ганни, 62-А та поділити зазначене майно, визнавши за ним право приватної власності на ? частину житлового будинку №16 по вул.1-го Травня в с.Безлюдівка Харківського району Харківської області та ? частину квартири №11, що розташована в м.Харкові, вул.Ганни, 62-А та за відповідачем ОСОБА_2 право приватної власності на ? частину зазначеного будинку та ? частину зазначеної квартири. В обґрунтування позову зазначив, що він з травня 2004 року по 14.07.2009 року знаходився у фактичних шлюбних відносинах та проживав разом однією сім’єю без реєстрації шлюбу з відповідачкою ОСОБА_2 за місцем його реєстрації: АДРЕСА_1, з цього часу вони з відповідачкою вели спільне господарство, піклувалися один про одного, намагалися поліпшувати умови свого проживання та побуту, мали спільний бюджет. 24.03.2005 року у них народилася донька ОСОБА_5 та 19.05.2007 року донька ОСОБА_6 у свідоцтвах про народження дітей його було записано батьком, з першого дня народження діти проживали та були зареєстровані за адресою його реєстрації: АДРЕСА_1. 14.07.2009 року між ним та відповідачкою було зареєстровано шлюб, який було розірвано заочним рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 30.06.2015 року. Позивач вказує, що за час їх спільного проживання з відповідачем, а саме восени 2007 року вони вирішили придбати ділянку в селищі Безлюдівка з старим будинком, з метою подальшого його знесення та побудови нового будинку, в зв’язку з чим він 21.12.2007 року уклав договір №21 на інформаційне обслуговування по об’єкту нерухомості також ним 21.12.2007 року було укладено договір задатку в якому був виражений намір купити приватне домоволодіння розташоване за адресою: Харківська область, Харківській район, с.Безлюдівка, вул.1-го Травня, 16, договір купівлі-продажу від 21.12.2007 року укладався з відповідачем ОСОБА_2 та оскільки продавець не мав свідоцтва про право на спадщину вона звернулася до суду з позовом про визнання права власності та рішенням Харківського районного суду міста Харкові від 19.02.2008 року за нею було визнано право власності на вказаний будинок. Окрім того, позивач вказує, що у травні 2008 року ним та відповідачем було прийнято рішення про купівлю однокімнатної квартири та 19.05.2008 року між відповідачем ОСОБА_2 та ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2. Посилаючись на вказані обставини, позивач зазначає, що вказаний житловий будинок та однокімнатна набуті ним та відповідачем під час спільного проживання, а тому належить їм на праві спільної сумісної власності та підлягають поділу, в зв’язку з чим він звертається до суду з даним позовом.

У судовому засідання представник позивача позов підтримала та просила його задовольнити.

Відповідач та її представник у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували.

Суд вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи встановив наступне.

Відповідно до ст. 3 СК України сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Згідно із статтею 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Тобто при застосуванні статті 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно. Крім того, для визнання майна, придбаного під час фактичних шлюбних відносин, спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім'ї.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року (справа № 6-148цс12) та постанові Верховного Суду від 14.02.2018 року (справа№129/2115/15-ц).

Згідно ст. 293, 315 ЦПК України - суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: п. 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення, в тому числі про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу (п.5 ст.315 ЦПК).

В судовому засіданні в обґрунтування позовних вимог та заперечень проти позову судом були допитані свідки, яких було приведено до присяги та попереджено про відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань та відмову від дачі показань: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13,ОСОБА_14, ОСОБА_15

Так свідки ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9 підтвердили факт того, що з 2004 року по 14.07.2009 року, тобто до укладання офіційного шлюбу позивач та відповідач мешкали однією сім’єю та вели спільне господарство.

Допитаний у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_16, який є батьком відповідача, дав свідчення відносно того, що відповідач ОСОБА_2 не перебувала у фактичних шлюбних відносинах та не проживання однією сім’єю з позивачем з травня 2004 року по 14.07.2009 року, але не заперечував факт народженнях двох дітей у відоцтвах про народження зазначений позивач. Разом з тим, у судовому засіданні ОСОБА_16 повідомив про те, що квартира № 11 по вул .Ганни, б. 62-а, у м. Харкові була придбана ним за його власні кошти, оскільки його дочка не мала ніякого заробітку, позивач не надавав грошей на здійснення купівлі квартири, оскільки це майно було придбаного для однієї із унучок, та тимчасового мешкання його рідного брата, але право власності на нерухоме майно було зареєстровано на відповідача. Вибір квартири здійснювався ним самостійно за допомогою фахівця-ріелтора ОСОБА_14

Допитана у якості свідка ОСОБА_14 у судовому засіданні пояснила, що вона здійснювала підбір квартири для ОСОБА_16, який ретельно здійснював перегляд деяких квартир, після укладання договору купівлі-продажу на свою дочку ОСОБА_2, ОСОБА_16 також звертався до неї з проханням консультації та допомоги щодо проведення ремонтно-будівельних робіт у придбаній квартирі.

Допитана у якості свідка ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що вона є подругою ОСОБА_2, але спілкується дуже рідко.

Також судом встановлено, що сторони мають двох спільних дітей – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії 1-ВЛ №000965) та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії 1-ВЛ №087510).

Як вбачається з довідки з місця проживання про склад сім’ї та прописку від 18.04.2017 року №1250 діти зареєстровані за адресою реєстрації позивача ОСОБА_4, а саме за адресою: АДРЕСА_3, ОСОБА_5 з 24.04.2005 року та ОСОБА_6 з 19.06.2007 року.

Крім того, з матеріалів справи, а саме з копії історії розвитку дитини ОСОБА_17, з копії історії розвитку дитини ОСОБА_6, вбачається, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_6, 19.05. ІНФОРМАЦІЯ_4, з часу народження відповідно до копії історії розвитку дитини перебували на обліку за місцем мешкання: АДРЕСА_4., м. Харків, також за цією адресою здійснювався патронажний догляд дільничим лікарем за новородженими.

Відповідно до довідки (а.с. 56), місцем мешкання ОСОБА_2 після пологів зазначено: АДРЕСА_4., м. Харків.

Також, відповідно до копії листа від 11.09.2017 р. за № 104/01-35 за підписом завідуючого КЗ «ДНЗ № 428» Харківської міської ради ОСОБА_18, діти ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, відвідували дитячий заклад за місцем реєстрації: вул. Краснодарська, б. 177-Б, кв. 54, м. Харків, у період часу з 20.09.2007 по 31.08.2011 та з 01.10.2009 по 31.08.2013 відповідно( а.с. 83).

Згідно із копії листа № 594 від 12.09.2017 Харківської гімназії № 14 Харківської міської ради за підписом директора ОСОБА_19, у зазначеному закладі навчалися ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які на той час мешкали за адресою: м. Харків, вул. Красноградська, б. 177-б, кв. 34, строк навчання з 01.09.2011 по 15.06.2015 року та з 01.09.2013 по 15.06.2015 року відповідно ( а.с. 84).

З матеріалів справи, а саме з наданих світлин вбачається, що сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах.

Крім цього, з 14.07.2009 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний заочним рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 30.06.2015 року.

З огляду на викладене суд вважає доведеним факт проживання відповідача та позивача однією сім’єю з травня 2004 року по 14.07.2009 року без реєстрації шлюбу.

Що стосується позовних вимог позивача про визнання житлового будинку №16 по вул.1-го Травня в с.Безлюдівка Харківського району Харківської області та однокімнатної квартири №11, що розташована в м.Харкові, вул.Ганни, 62-А спільною сумісною власністю подружжя та поділ зазначеного майна, то слід зазначити наступне.

Відповідно до договору купівлі-продажу Н3-285 від 23.04.1996 року ОСОБА_4 здійснив продаж квартири № 105 у юудинку 4 по бульвару І. Каркача за 300000000 крб.

Відповідно до договору №21 на інформаційне обслуговування по об’єкту нерухомості укладеного 21.12.2007 року між ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_20, останні домовили про огляд об’єкту нерухомості, з метою подальшого придбання, а саме домоволодіння №16 по вул.1-го Травня в с.Безлюдівка Харківського району Харківської області.

Згідно договору задатку від 21.12.2007 року укладеного між ОСОБА_21 та ОСОБА_4, останні домовилися про купівлю-продаж приватного домоволодіння №16 по вул.1-го Травня в с.Безлюдівка Харківського району Харківської області за ціною 72 225, 00 гривень, що становить 14500, 00 дол.США., відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_4 передав ОСОБА_21 гарантійну суму у розмірі 25 250, 00 гривень, що еквівалентно 5000, 00 дол.США.

21.12.2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_22 було укладено договір купівлі-продажу жилого будинку №16 по вул.1-го Травня в с.Безлюдівка Харківського району Харківської області, однак договір купівлі-продажу нотаріально непосвідчений у зв’язку з відсутністю у ОСОБА_22 правовстановлюючих документів.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_16 здійснював витрати щодо утримання вищезазначеного будинку.

Рішенням Харківського районного суду міста Харкова від 19.02.2008 року визнано дійсним договір купівлі-продажу жилого будинку №16 по вул.1-го Травня в с.Безлюдівка Харківського району Харківської області від 21.12.2007 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_22 та визнано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок №16 по вул.1-го Травня в с.Безлюдівка Харківського району Харківської області на підставі договору купівлі-продажу від 21.12.2007 року.

Згідно довідки наданої начальником ХОБСМЕ від 19.12.2017 року №179 позивач ОСОБА_4 з 01.07.1997 року по теперішній час працює лікарем судово-медичним експертом відділення №2 відділу судово-медичної експертизи трупів у Харківському обласному бюро судово-медичної експертизи, таким чином з 01.07.1997 року та по теперішній час має офіційне місце роботи та дохід.

Таким чином, враховуючи зазначене суд приходить до висновку, що будинок №16 по вул.1-го Травня в с.Безлюдівка Харківського району Харківської області набутий відповідачем та позивачем під час спільного проживання та за спільні кошти, а тому має бути визнаним спільною сумісною власністю та підлягає поділу в рівних частинах.

Крім того, згідно договору купівлі-продажу від 19.05.2008 року укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 та посвідченого ПН ХМНО ОСОБА_23, зареєстрованого у реєстрі за №4362, остання придбала у власність квартиру №11, що розташована в м. Харкові, вул.Ганни, 62-А, вартість квартири становила 287 500, 00 гривень, що еквівалентно 57 500, 00 доларів США.

В свою чергу, згідно із ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ст. 263 ЦПК України).

Відповідно до пункту 24 Постанови пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

Згідно з положеннями ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до вимог ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ч. 1ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з вимогами ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Для правильного застосування статті 60 СК України та визнання майна спільною сумісною власністю суд повинен установити не тільки факт набуття цього майна за час шлюбу, а й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Таким чином, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для надання такому майну статусу спільної сумісної власності подружжя, треба перевіряти за які кошти таке майно набуте.

Як пояснив свідок ОСОБА_16, який є батьком відповідача ОСОБА_2, саме ним були надані кошти на придбання квартири №11, що розташована в м. Харкові, вул. Ганни, 62-А, оскільки в період з 07.08.2003 року по 31.12.2009 рік був приватним підприємцем та загальний його дохід з 2003 року по 2009 рік складав 2 324 209, 50 гривень на підтвердження чого було надано довідку Східної ОДПІ м.Харкова від 18.07.2017 року №5478/1020-38-17-06-24.

З допиту свідка ОСОБА_14 вбачається, що саме вона як фахівець, раніше неодноразово надавала консультативні послуги ОСОБА_16 щодо придбання нерухомого майна. У 2008 році нею також були надані консультативні послуги, як риелтера, ОСОБА_16, який особисто разом з нею здійснював перегляд наявних квартир з метою подальшого придбання, оцінюючи іх на власний погляд, з точки зору наявної у нього на той час грошової суми. Деякий час йому був необхідний дня зняття грошей зі свого особистого рахунку. Після укладання договору купівлі-продажу на свою дочку ОСОБА_2, ОСОБА_16 також звертався до неї з проханням консультації та допомоги щодо проведення ремонтно-будівельних робіт у придбаній квартирі. ОСОБА_4, та ОСОБА_2, перед укладання договору купівлі –продажу однокімнатної квартири №11, що розташована в м. Харкові, вул. Ганни, 62-А її не оглядали. ОСОБА_2 вона бачили тільки один раз при укладання договору купівлі-продажу. Ремонтно-будівельні роботи у квартири №11, що розташована в м. Харкові, вул. Ганни, 62-А здійснював ОСОБА_16

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_4, в частині про визнання однокімнатної квартири №11, що розташована в м. Харкові, вул.Ганни, 62-А спільною сумісною власністю подружжя та її поділ є необґрунтованим, оскільки позивачем не доведено, що зазначена квартира придбана саме за їх спільні з відповідачем кошти, у зв'язку з чим відмовляє в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання квартири спільною сумісною власністю та її поділ.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, враховуючи часткове задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 672, 38 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 264, 265,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім’єю ОСОБА_4 та ОСОБА_2 з травня 2004 року по 14.07.2009 року без реєстрації шлюбу.

Визнати житловий будинок №16 по вул.1-го Травня в с.Безлюдівка Харківського району Харківської області спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_2.

В порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, визнати:

за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину житлового будинку №16 по вул.1-го Травня в с.Безлюдівка Харківського району Харківської області;

за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку №16 по вул.1-го Травня в с.Безлюдівка Харківського району Харківської області.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрати по сплаті судового збору 2 672, 38 гривень.

В задоволені іншої частини позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст складено 07.03.2018 року.

Суддя І.І. Теслікова