Рішення № 72690476, 02.03.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/14133/16-ц

Провадження № 2/638/2121/18

02.03.2018 р. Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді - Подус Г.С.,

при секретарі - Коваленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщені Дзержинського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя,-

В С Т А Н О В И В:

01.09.2016 року до Дзержинського районного суду м. Харкова звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, в якому з урахування уточнень та доповнень позовної заяви просив в порядку поділу майна подружжя визнати за ним право особистої приватної власності на: гараж №11 в ГТ «Куток», який розташований по вул.Фрунзе, б.21 в м.Харкові, загальною площею 22,2 кв.м., загальний причіп «UMS» ВОАТ 8902/3601, 2009 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова Y7989023690b38155, Мотоцикл–А «SUZUKI» DL650A-YPA, 2009 р.в., білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_3; визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину автомобіля «MERCEDES-BENZ» ML350 CDI 4 MATIC, 2008 року випуску, чорного кольору, номер кузова WDC1641861А476465, реєстраційний номер НОМЕР_4; в порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частини автомобіля «MERCEDES-BENZ» ML350 CDI 4 MATIC, 2008 року випуску, чорного кольору, номер кузова WDC1641861А476465, реєстраційний номер НОМЕР_4 та стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 02.09.2016 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

17.10.2016 року Дзержинським районним судом м.Харкова відкрито провадження по справі.

Представником відповідача 29.11.2016 року подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи. Представник діє на підставі довіреності – ОСОБА_3, довіреність №4738 від 24.11.2016 року.

Представником відповідача ОСОБА_4 подано клопотання, яке в подальшому було уточнено, про витребування доказів.

31.07.2017 року Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова клопотання представника відповідача частково було задоволено, та направлено ухвалу на виконання.

02.11.2017 року представником позивача ОСОБА_5 подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 03.11.2017 року, заяву про забезпечення позову задоволено, заборонено відчуження автомобіля «Mercedes-Benz» ML350 CDI 4 MATIC, 2008 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_5, реєстраційний номер НОМЕР_4, який зареєстрований на праві власності за ОСОБА_2. (ІНФОРМАЦІЯ_1, рнокп НОМЕР_6, адреса реєстрації: м. Харків, вул. Сумська, б. 7/9, кв. 23)

10.11.2017 року ОСОБА_1 надав до суду заяву про те, що ним були скасовані довіреності від 11.05.2017 року, посвідчену приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6, що була видана ним на представництво його інтересів гр. ОСОБА_7, та/або ОСОБА_8, у зв’язку з чим, згідно п. 2 ч. 1 ст. 248 ЦК України припинилось представництво гр. ОСОБА_7, та/або ОСОБА_8 його інтересів. Також 10.11.2017 року ним скасована довіреність від 23.01.2017 року, що була видана ним на представництво його інтересів гр. ОСОБА_9, та/або гр. ОСОБА_10, та/або ОСОБА_11, та/або ОСОБА_12, у зв’язку з чим, згідно п. 2 ч. 1 ст. 248 ЦК України припинилось представництво вказаними особами його інтересів.

13.11.2017 року представником відповідача в судовому засіданні повторно заявлено клопотання про витребування доказів, Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова клопотання задоволено частково.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 05.07.2008р. між ним та відповідачем було зареєстровано шлюб, про що в книзі реєстрації шлюбів було зроблено відповідний актовий запис №332 в Дзержинському відділі державної реєстрації актів цивільного стану ХМУЮ. Подружнє життя з відповідачкою не склалося, шлюбні відносини між ними фактично припинені з початку травня 2016 року, з цього часу вони разом не проживають, спільне господарство не ведуть. Примирення між ними неможливе, у зв’язку з чим, він також звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою про розірвання шлюбу. У шлюбі з відповідачкою за час спільного проживання було придбано рухоме на нерухоме майно, а саме гараж №11 в ГТ «Куток», який розташований по вул.Фрунзе, б.21 в м. Харкові, загальною площею 22,2 кв. м., загальний причіп «UMS» ВОАТ 8902/3601, 2009 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, автомобіль «MERCEDES-BENZ» ML350 CDI 4 MATIC, 2008 року випуску, чорного кольору, номер кузова WDC1641861А476465, реєстраційний номер НОМЕР_4, мотоцикл–А «SUZUKI» DL650A-YPA, 2009 р.в., білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2, яке позивач просив поділити між сторонами. Також надав звіти про незалежну оцінку всього майна, а саме було визначено вартість майна в наступному розмірі. Гараж №11 в ГТ «Куток», який розташований по вул.Фрунзе, б.21 в м.Харкові, загальною площею 22,2 кв.м. - 124080,04 грн., автомобіль «MERCEDES-BENZ» ML350 CDI 4 MATIC, 2008 року випуску, чорного кольору, номер кузова WDC1641861А476465, реєстраційний номер НОМЕР_4 – 645655,50 грн., загальний причіп «UMS» ВОАТ 8902/3601, 2009 року випуску, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 – 20297,00 грн. та мотоцикл–А «SUZUKI» DL650A-YPA, 2009 р.в., білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2. – 116167 грн. Таким чином, загальна вартість спільного майна подружжя складає 906199,54 грн., тобто вартість частки кожного з подружжя складає 453099,77 грн. Також зазначив, що оскільки позивач просив суд виділити відповідачу автомобіль, а йому виділити гараж, причіп та мотоцикл та стягнути з ОСОБА_2 грошову компенсацію у розмірі 192555,73 грн., але при цьому, відповідач з таким варіантом не погоджується та не внесла на депозитний рахунок суду вказану грошову суму, а також враховуючи той факт, що вартість гаражу, причіпу та мотоциклу менша вартості ? частини всього майна, а саме менша на 192555,73 грн., що фактично відповідає вартості більше ніж 1/4 частині вказаного автомобіля, то позивач, з метою реального поділу вказаного спільного майна подружжя, погоджуючись на зменшення своє частки у спільному майні на 31141 грн., вважає за необхідним просити суд замість присудження йому компенсації, просити визнати за нам право власності на гараж, причіп, мотоцикл та на ? частину вказаного автомобіля, а ? частини автомобіля – залишити у власності відповідача.

Представник позивача ОСОБА_5 у судовому засіданні позов підтримав з підстав зазначених у позові та вказав, що позивач не заперечує проти зменшення своєї частки у спільному майні подружжя та не заперечує проти залишення у власності відповідача ? автомобіля, оскільки автомобіль необхідний для забезпечення навчально виховного процесу дитини.

Представник відповідача ОСОБА_3 проти позову заперечувала частково, та просила відступити від рівності часток при поділі майна з урахуванням того, що з відповідачем проживає малолітня дитина та розмір аліментів недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування дитини, а тому просила зменшити частку позивача та просила виділити відповідачу 2/3 частини майна, та поділити майно наступним чином: позивачу залишити у власності мотоцикл, причіп та ? частину гаражу, а відповідачу виділити автомобіль «MERCEDES-BENZ» та ? частину гаражу. Також вказала, що сторонами придбавалось і інше майно, а саме нерухоме майно в Грузії, плавзасіб та автомобілі Хюндай Таксон, Мітцубісі Паджеро та БМВ, яке позивач не включив до спільного майна подружжя, яке також, на її думку, підлягає поділу.

Всебічно з’ясувавши обставини справи, вивчивши її матеріали, дослідивши надані у справі докази у сукупності, суд дійшов до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч. 3 та ч. 4 ст. 12, ч. 1 та ч. 2 ст. 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що між сторонами 05.07.2008р. було зареєстровано шлюб, про що в книзі реєстрації шлюбів було зроблено відповідний актовий запис №332, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб.

Від шлюбу сторони мають спільну дитину ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_2

За час спільного проживання сторонами було набуто наступне майно: гараж №11 в ГТ «Куток», який розташований по вул. Фрунзе, б.21 в м. Харкові, загальною площею 22,2 кв.м., загальний причіп «UMS» ВОАТ 8902/3601, 2009 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, автомобіль «MERCEDES-BENZ» ML350 CDI 4 MATIC, 2008 року випуску, чорного кольору, номер кузова WDC1641861А476465, реєстраційний номер НОМЕР_4, мотоцикл–А «SUZUKI» DL650A-YPA, 2009 р.в., білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Таким чином, оскільки сторонами було визнано факт набуття вищезазначеного майна в період шлюбу, а тому згідно ч.1 ст.82 ЦПК України зазначений факт не підлягає доказуванню.

Згідно з ч. 1ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Отже, у сімейному законодавстві діє презумпція спільності майна подружжя, при цьому частини чоловіка та дружини є рівними.

Відповідно до звітів про незалежну оцінку всього майна, які надано позивачем та які містяться в матеріалах справи, ТОВ «АЛЬЯНС» було визначено вартість майна в наступному розмірі.

1.Гараж №11 в ГТ «Куток», який розташований по вул. Фрунзе, б.21 в м.Харкові, загальною площею 22,2 кв.м. - 124080,04 грн.

2.Автомобіль «MERCEDES-BENZ» ML350 CDI 4 MATIC, 2008 року випуску, чорного кольору, номер кузова WDC1641861А476465, реєстраційний номер НОМЕР_4 – 645655,50 грн.

3.Загальний причіп «UMS» ВОАТ 8902/3601, 2009 року випуску, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 – 20297,00 грн.

4.Мотоцикл–А «SUZUKI» DL650A-YPA, 2009 р.в., білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2. – 116167 грн.

Таким чином, судом встановлено, що загальна вартість спільного майна подружжя складає 906199,54 грн., тобто вартість частки кожного з подружжя складає 453099,77 грн.

При цьому, суд критично відноситься до заперечень представника відповідача щодо зазначеного розміру вартості майна, оскільки будь-яких належних та допустимих доказів на спростування вказаних звітів про оцінку майна в процесі розгляду справи відповідачем надано не було, клопотань про призначення по справі судової експертизи не заявлялось.

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується ст. 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплене у ст. 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначене домовленістю між ними (ч. ч. 1, 2 ст. 71 СК України ), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (ч. 2 ст. 364 ЦК України).

При цьому, згідно із частиною п’ятою статті 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Тобто, суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення стороною вартості цієї частки на депозитний рахунок суду та при наявності обов’язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації.

Відповідно до правової позиції ВСУ у справі № 6-2565цс16, вирішуючи питання про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4-5 статті 71 СК України щодо обов’язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Якщо жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Отже, в разі, коли один з подружжя не вчинив передбачених частиною п’ятою статті 71 СК України дій щодо попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між сторонами відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Таким чином, оскільки позивач просив виділити йому у власність причіп, мотоцикл та гараж, а автомобіль залишити у спільній частковій власності подружжя, а також враховуючи, що вартість вказаного майна відповідає загальній частці ОСОБА_1 у спільному майні подружжя, а також враховуючи, що відповідач не заявляла зустрічного позову та визнала позов в частині виділення позивачу причіпу та мотоциклу, а тому суд вважає за необхідним задовольнити позовні вимоги у повному обсязі виділивши позивачу причіп, гараж, мотоцикл, а автомобіль залишити у спільній частковій власності з яких ? частину визнати за позивачем, а ? частини залишити у власності відповідача.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Таким чином, оскільки відповідач з варіантом поділу, за яким автомобіль залишається у її власності, з присудженням позивачу відповідної компенсації не погодилась та не внесла на депозитний рахунок суду вказану грошову суму, то в даному випадку суд вважає за необхідним визначити ідеальні частки подружжя в зазначеному автомобілі без його реального поділу та залишити його у спільній частковій власності.

Суд неодноразово роз’яснював представникам сторін їх процесуальні права та обов’язки, при цьому протягом всього розгляду справи, представником відповідача неодноразово заявлялось клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з необхідністю підготовки та подання зустрічного позову, натомість зустрічний позов заявлено не було.

Щодо заяви представника відповідача про зменшення частки ОСОБА_1 з зв’язку з тим, що розмір аліментів недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування дитини, то суд вважає таку заяву безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна, суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

Як обставини, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти також випадки, коли один із подружжя не мав поважної причини (навчання, догляд за дітьми, хвороба, ведення домашнього господарства тощо) самостійного заробітку чи доходу. Рішення суду повинно містити мотиви та обґрунтування відступу від засади рівності часток подружжя у їхньому спільному майні.

Таким чином, оскільки відповідач не надала належних та допустим доказів на підтвердження того факт, що розмір аліментів недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування дитини та наявності обставин, що можуть мати істотне значення, у тому числі, що ОСОБА_1 не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї тощо, а тому суд відмовляє у задоволені заяви про зменшення частки позивача у спільному майні подружжя.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі, то з відповідача також підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати, а саме сплачений судовий збір у розмірі 6890 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 77, 82 141, 263, 265, 289 ЦПК України, 63, 60, 69, 70, 71 СК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя – задовольнити в повному обсязі.

В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_7) право особистої приватної власності на:

-Гараж №11 в ГТ «Куток», який розташований по вул.Фрунзе, б.21 в м.Харкові, загальною площею 22,2 кв.м.,

-Загальний причіп «UMS» ВОАТ 8902/3601, 2009 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова Y7989023690b38155/

-Мотоцикл–А «SUZUKI» DL650A-YPA, 2009 р.в., білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_3.

Визнати за ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_7) право власності на ? частину автомобіля «MERCEDES-BENZ» ML350 CDI 4 MATIC, 2008 року випуску, чорного кольору, номер кузова WDC1641861А476465, реєстраційний номер НОМЕР_4.

В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частини автомобіля «MERCEDES-BENZ» ML350 CDI 4 MATIC, 2008 року випуску, чорного кольору, номер кузова WDC1641861А476465, реєстраційний номер НОМЕР_4.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 6890,00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня виготовленння повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 13.03.2018 року.

Суддя: