Рішення № 72690434, 01.03.2018, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2018 року

Жовтневий районний суд м. Харкова

у складі:головуючого- судді Єрмоленко В.Б.,

за участю секретаря – Петрової Н.М.

учасників справи:

представника позивача-Сила Н.В.

представника відповідача- Омелай Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу № 639/9224/15-ц ( 2/639/97/18)

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Страхової компанії «Провідна», треті особи- Іщенко ОСОБА_3, ПАТ «Фармстандарт-Біолік» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо- транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом , який подалі уточнила та в остаточній редакції просила стягнути з ПрАТ СК «Провідна» на її користь матеріальну шкоду в розмірі 39010 грн., пов’язану з витратами на виготовлення та встановлення пам’ятника чоловіку, на відшкодування моральної шкоди-5000 грн., з ФОП ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 7200 грн.( витрати на правову допомогу у кримінальному провадженні) та моральну-100 000 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що 15.08.2012 р. з вини водія ОСОБА_4, який керував автомобілем НОМЕР_1, що належить фізичній особі- підприємцю ОСОБА_2, виконував нерегулярні перевезення пасажирів на автодорозі «Київ-Харків-Довжанський» та допустив порушення вимог п.п. 12.3 ПДР України, сталося зіткнення з автомобілем «ТАТА 613/38» державний номер НОМЕР_2, що належить ПАТ «Фармстандарт-Біолік» .В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «MERCEDES BENZ SPRINTER» ОСОБА_5 загинув на місці події. Цивільно-правова відповідальність власника ФОП ОСОБА_2 за забезпеченим автомобілемНОМЕР_3 застрахована у ПрАТ «СК «Провідна» строком з 04.04.2012 р. по 03.04.2013 р., з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну життю та здоров’ю-100 000 грн., за шкоду, заподіяну майну-50 000 грн.

Відповідач ОСОБА_2 через свого представника надала заперечення, в яких зазначає, що є неналежним відповідачем по справі, оскільки не є суб’єктом спірних матеріально-правових відносин і не має перед позивачем обов’язків, трудовий договір між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в письмовій формі не укладався, в позові відсутні будь-які визначення співрозмірності моральної шкоди, а також доказова база.

Відповідач- ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» направила суду свої заперечення з посиланням на те, що позивач із заявою про виплату страхового відшкодування до страхової компанії не звертався, документи на підтвердження розміру завданої шкоди не надавав. Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві від 03.10.2008 р. № 45 «Про витрати на поховання та пов’язані з цим ритуальні послуги у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійні захворювання» встановлені розміри зазначених витрат і складають 3000 грн. Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено здійснення виплати страхового відшкодування на користь будь-якої іншої особи, ніж особа, що постраждала внаслідок ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу. Оскільки позивач не є безпосередним учасником ДТП, а відповідно потерпілою особою, тому моральна шкода не підлягає, на думку відповідача, відшкодуванню. Обов’язок забезпечення та здійснення страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті покладено на перевізника.

3 особа-Іщенко І.А. в судове засідання не з’явився, про час і день розгляду справи повідомлявся належним чином, письмових пояснень або заперечень не надав.

Представник позивача подав письмові додаткові пояснення на заперечення ПрАТ «СК «Провідна» проти позову, стверджуючи, що 14.09.2012 р. вона звернулася до страхової компанії і надала всі довідки та документи для нарахування та страхової виплати, що підтверджується інформаційним листом. Виходячи з того, що перевізник не надав квиток, у вартість якого включено особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, договір особистого страхування не набрав чинності. Вважає, що дія постанови «Про витрати на поховання та пов’язані з ним ритуальні послуги у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання » не розповсюджуються на страхові випадки, що сталися під час дорожньо-транспортної пригоди. Крім того, пояснила, що ПрАТ « СК «Провідна» не надала жодних доказів на підтвердження будь-яких граничних цін на виготовлення пам’ятників у м.Харкові.

Представник ПАТ «Фармстандарт-Біолік», залучений ухвалою суду від 17.08.2016 р. до участі у справі в якості 3 особи , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, подав пояснення, в яких посилається на наявність у справі винної у ДТП особи та особи, яка має відшкодовувати збитки, завдані потерпілому, тому вважає, що на права третьої особи рішення суду не буде впливати.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і оцінивши зібрані докази, приходить до наступного.

15.08.2012 року, близько 23 год. 55 хв., водій ОСОБА_4 керував автомобілем НОМЕР_4 і під час перевезення пасажирів рухався по автодорозі «Київ-Харків-Довжанський» від м. Київ в напрямку м.Полтава. Проїжджаючи 139-й км. автодороги, всупереч вимогам п. 12.3 ПДР, водій ОСОБА_4, при виникненні небезпеки для руху, яку він об'єктивно був спроможний виявити, у вигляді автомобіля марки ТАТА LРТ 613/38 державний номер НОМЕР_2, який не порушував ПДР України, не вжив негайних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, внаслідок чого допустив зіткнення вказаних транспортних засобів. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5-пасажир автомобіля «MERSEDES Bens Sprinter» загинув на місці події.

Вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 30 березня 2015 року у справі №544/25/14-к, який набрав законної сили ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 13.10.2015 р., ОСОБА_4 визнано винним за ч.2 ст.286 КК України.

Вироком суду встановлено, що під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_4 керував автомобілем НОМЕР_5 , який належить фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 і перебував з відповідачем у трудових відносинах.

Суду надані копії трудових договорів між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за червень 2012 р., що укладалися на невизначений строк на виконання обов’язків водія пасажирського автобуса, які не були зареєстрованій в Полтавському міському центрі зайнятості, водію ОСОБА_4 видана індивідуальна контрольна книжка водія, маршрутні листи. З огляду на такі обставини доводи ОСОБА_2Г на те, що ОСОБА_4 не перебував з нею в трудових відносинах визнаються необгрунтованими та суперечить доказам, отриманим під час розгляду кримінальної справи, а також положенням ч.4 ст. 24 КЗпП України, якими визначено, що трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження видані не були, але працівника фактично допущено до роботи.

За нормами ч.2, ч.5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Отже, обов'язок з відшкодування шкоди в даному випадку покладено на ОСОБА_2, яка є власником транспортного засобу і з якою перебував у трудових відносинах ОСОБА_4, працюючи на посаді водія пасажирського автобуса на час вчинення ним дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно полісу АА/7282833 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів між ПрАТ «СК «Провідна» і ОСОБА_2, цивільна відповідальність водія автомобіля НОМЕР_3 на момент ДТП 15.08.2012 р. була застрахована ( з 04.04.2012 р. по 03.04.2013 р. включно). Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю та здоров’ю-100 000 грн., за шкоду, заподіяну майну-50 000 грн., франшиза-500 грн.

Відповідно до ст.ст. 3, 6 Закону України « Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів » (до договорів, укладених до 05.02.13р. , застосовуються положення Закону України « Про ОСЦВВНТЗ» в попередній редакції від 18.11.12 р. ) обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Твердження відповідача про те, що ОСОБА_1 має пред’являти вимоги до ВАТ «УСК «Дженералі Гарант», в якій були застраховані пасажири, а не до ПрАТ «СК «Провідна», є помилковими. Так, відповідач на обгрунтування заперечень , посилається на положення п.32.3 ст.32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.04 р. № 1961 –IV та п. 48 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою КМ України від 18 лютого 1997 р. № 176, в редакції внесеними згідно з постановою КМ України від 13.06.2012 р. № 528, за яких страховик за Полісом ОСЦВВНТЗ не відшкодовує шкоду, заподіяну життю та здоров'ю пасажирів, які знаходилися у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, та які є застрахованими відповідно до п.6 ст. 7 Закону України «Про страхування».Під час перевезень пасажирський перевізник забезпечує в установленому законодавством порядку страхування пасажирів, та відповідно до п. 145 Правил, здійснює обов'язкове особисте страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті.Тобто, виключно на перевізника покладено обов'язок забезпечувати та здійснювати страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті.

Згідно зі ст. 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).

Частина 1 ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

Таким чином, позивач, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення про відшкодування шкоди до особи, яка завдала шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав. Отже,звернення ОСОБА_1 з вимогами про відшкодування шкоди до ПрАТ «СК «Провідна» відповідає нормам діючого законодавства.

Дорожньо-транспортна пригода є підставою для виникнення договірного зобов'язання за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий має право вимоги до боржника - страховика.

За приписами п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до страхових сум відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з п. 27.1 ст. 27 Закону України «ОСЦВВНТЗ» право на отримання відшкодування за шкоду, пов'язану із смертю потерпілого, мають особи, які знаходилися на утриманні потерпілого, та особи, які взяли на себе витрати з поховання. Витрати на поховання мають бути обґрунтовані та відшкодовуються при наданні страховику оригіналу свідоцтва про смерть та документів, які підтверджують такі витрати ( п. 27.5 ст. 27).

Відповідно до ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

За роз’ясненнями, які містяться в п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 р. « Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» витрати на виготовлення пам'ятників і огорож визначаються, виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам'ятників і огорож в даній місцевості.

Матеріали справи містять договір від 05.03.2013 р., акт виконаних робіт, квитанції від 05.03.2013 р., 27.04.2013 р., 20.07.2013 р., 03.08.2013 р., 05.08.2013 р. про повну оплату ОСОБА_1 виготовлення та установки пам’ятника загиблому чоловіку на загальну суму 39010 грн.

Заперечуючи проти вимог ОСОБА_1 про відшкодування витрат на спорудження надгробного пам’ятника, ПрАТ «СК «Провідна» посилається на те, що Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 45 від 03.10.2008 встановлені розміри витрат на поховання та пов'язані з цим ритуальні послуги у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, проте з такими доводами суд не погоджується. У зазначений постанові не йдеться по граничну вартість стандартних пам’ятників у тій чи іншій місцевості, а визначається сума, яку відшкодовує Фонд особі, яка понесла такі витрати. Доказів на спростування заявленої ОСОБА_1вартості виготовленого пам’ятника, що підлягає відшкодуванню в межах ліміту відповідальності відповідачем не представлено.

Згідно з п.22.3 cт. 22 вказаного Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України . При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 100000 грн.

Ст. 1167 ЦК України визначено загальні підстави відшкодування моральної шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я, внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки ( ч.2 ст. 1167).

За положеннями ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Визначаючи розмір суми, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, суд виходить з положень ст.ст. 23, 1167 ЦК України та враховує характер і обсяг страждань, яких зазнала позивач смертю свого чоловіка, інші випливаючи з цього обставини, що відповідають роз’ясненням, які містяться в постанові №4 від 31.03.95р Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» та вважає за можливе стягнути 80 000 грн.При цьому, ПрАТ «СК «Провідна», як страховиком, має бути виплачено страхове відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу смертю її чоловіка, в межах встановленого п. 9.3 ст. 9 Закону України « Про ОСЦВВНТЗ» розміру, а саме 5000 грн.( 5% ліміту).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 зверталась до відповідача ОСОБА_6 «СК»Провідна» з відповідною заявою та документами для нарахування та страхової виплати, що підтверджується інформаційним листом, проте відповіді не отримала.Зазначені обставини спростовують доводи відповідача про те, що позивач не надала відповідні довідки для страхового нарахування.

Статтею 1194 ЦК України встановлено, що, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, різниця між визначеною судом сумою відшкодування позивачеві завданої моральної шкоди, та сумою, що стягується зі страховика, підлягає стягненню з ОСОБА_2 у розмірі 75 000 грн.

Суд також зазначає, що при розгляді кримінального провадження позивачу ОСОБА_1 надавалася правова допомога адвокатом за Договором. Витрати на правову допомогу складали 7200 грн.

Виходячи зі змісту ч.1, 3 ст.133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу є судовими витратами, пов’язаними з розглядом справи.

Розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає таку професійну допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" і складає не більше 40% встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину надання правової допомоги. З урахуванням розміру мінімальної заробітної плати у 2015 році - 1218 грн., вартості годину надання правової допомоги - не більше 487,20 грн., витраченого часу роботи адвоката безпосередньо в судових засіданнях, пов'язаних із наданням правової допомоги у справі за обвинуваченням ОСОБА_4, у тому числі в апеляційній інстанції, стягненню підлягає 7200, що не перевищує граничного розміру компенсації.

За правилами ст. 141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідачів в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 133, 141, 259, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 526, 979, 988, 1167, 1172, 1187 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Страхової компанії «Провідна», треті особи- Іщенко ОСОБА_3, ПАТ «Фармстандарт-Біолік» задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «СК «Провідна» ( ЕДРПОУ 23510137, м.Київ, пр. Повітрянофлотський, 25) на користь ОСОБА_1 (27.11.1968 р. н., ІПН НОМЕР_6, прож. ІНФОРМАЦІЯ_1. Широнінців, 28-б, кв. 34) на відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди- 39010 грн., на відшкодування моральної шкоди-5000 грн., а всього 44010 ( сорок чотири тисячі десять) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ( 19.05.1982 р. н., ІПН НОМЕР_7, прож. ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди- 75000 грн., матеріальної шкоди-7200, а всього 82200 (вісімдесят дві тисячі двісті) грн.

Іншу частину позовних вимог ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Стягнути судовий збір в дохід держави з Приватного акціонерного товариства «СК «Провідна » - 440 грн. 10 коп., з ОСОБА_2 Григорівни-822 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 12.03.2018.

СУДДЯ –