Вирок № 72688229, 13.03.2018, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/335/17

провадження №: 1-кп/398/117/18

ВИРОК

Іменем України

"13" березня 2018 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі: головуючого - судді Коліуш Г.В., за участю секретаря судового засідання Безкоровайної А.І., Замкової Ю.С., прокурора Бурець О.К., захисника Швеця С.В., у присутност потерпілої ОСОБА_2, представника потерпілої ОСОБА_3, цивільного відповідача ОСОБА_4, обвинуваченого ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олександрія кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12016120070002708 від 27 жовтня 2016 року за обвинуваченням

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Олександрія Кіровоградської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимого,

у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

27 жовтня 2016 року, близько 08 год. 30 хв. в місті Олександрії по вул. Героїв Сталінграду в напрямку від вулиці Кіровоградське шосе до проспекту Будівельників, поблизу ПАТ «Оболонь», ОСОБА_5, керуючи технічно справним автомобілем ВАЗ 2104320 ЗНГ, державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись зі швидкістю 73…76км/год, порушуючи вимоги п. 1.5, 2.3«б», 2.3 «д», 12.4 Правил дорожнього руху, допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_2, яка рухалася в попутному напрямку та перетинала проїзну частину дороги справа наліво відносно напрямку руху автомобіля ВАЗ 2104320, в результаті якого потерпіла ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми: підапоневротична гематома, забої головного мозку, субдуральні гематоми у сукупності з множинними переломами кісток основи та склепіння черепу, які в комплексі відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень як небезпечні для життя в момент заподіяння.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у інкримінованому злочини визнав, пояснив, що 27.10.2016 року в період часу між 8.00 год та 08.30 год. він їхав від вулиці Кіровоградське шосе до проспекту Будівельників зі швидкістю до 67 км/год., в попутному напрямку побачив потерпілу на велосипеді, яка рухалася приблизно в метрі від узбіччя, спочатку потерпіла плавно змістилася ліворуч, він включив лівий поворот та почав об'їзд потерпілої, однак потерпіла, не попереджаючи про маневр, різко повернула наліво навскіс, обвинувачений почав гальмувати та подавати звуковий сигнал, на який потерпіла не реагувала, звуку падіння не чув, тільки звук пластмаси. Обвинувачений вийшов з машини, побачив кров, через п'ять хвилин під'їхав екіпаж поліції, викликали швидку. Обвинувачений жалкує про скоєне, щиро каявся, однак вважає, що потерпіла першою порушила Правила дорожнього руху, оскільки не попередила про маневр, не переконалася в безпеці маневру та не надала переваги транспортному засобу, який рухався позаду.

Крім визнання обвинуваченим своєї вини, його вина у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується дослідженими і перевіреними судом доказами.

Фактичними даними, що містяться у наступних джерелах доказів:

-протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 27.10.2016 року із схемою та фото таблицями, відповідно до якого огляд проводився від вул. Кіровоградське шосе до пр. Будівельників в м. Олександрії, погодні умови: похмуро, без опадів, вид події: наїзд на велосипедиста, місцем ДТП є пряма горизонтальна ділянка автодороги по вул. Героїв Сталінграда, покриття: асфальтобетон, сухе, чисте, дорожнє покриття шириною 8,6 м, призначене для руху в двох напрямках, рух на ділянці не регулюється, умови освітлення: світла пора доби, природне освітлення, об'єкти, які обмежують оглядовість відсутні, сліди, що свідчать про переміщення об'єктів відсутні, локалізація пошкоджень на транспортному засобі автомобілі ВАЗ 2104, номерний знак НОМЕР_1 - притертість фарби на правому передньому крилі, зламане праве дзеркало заднього виду, подряпини на правому передньому крилі, відсутні сліди крові, на велосипеді - притертість металу на лівій педалі та лівій рукоятці руля, подряпини металу на лівій педалі та лівій рукоятці руля, наявні сліди гальмування автомобіля ВАЗ 2104 на дорожньому покритті згідно схеми ДТП №5, 1-й - довжиною 27,3 м, 2-й-довжиною 21,3м суцільний, 3-й - переривчастий (правих коліс) довжиною 1-й відрізок - 2,6м, 2-й відрізок -2,3 м.

- висновку експерта № 473 від 31.10.2016 року з фототаблицями, згідно з яким на момент експертного огляду та на момент ДТП з технічної точки зору рульове керування, робоча гальмова система та ходова частина автомобіля «ВАЗ 2104320» реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходилися в працездатному стані.

- висновку експерта № 474 від 31.10.2016 року з фототаблицями, згідно з яким в умовах розглянутої події автомобіль ВАЗ 2104320 ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_1, первинно контактував передньою правою частиною з лівою боковою частиною велосипеда.

- висновку експерта № 591 від 10.12.2016 року, згідно з яким у гр. ОСОБА_2 маються тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми: підапоневротична гематома, забої головного мозку, субдуральні гематоми у сукупності з множинними переломами кісток основи та склепіння черепу. Вказаний комплекс ушкоджень міг виникнути від дії тупого твердого предмету (предметів) та відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень як небезпечний для життя в момент заподіяння. Судово-медичних даних для встановлення давності комплексу ушкоджень в мед. документах не мається. Діагнози «гемотінпанум, гемо синус» не підлягають оцінці за ступенем тяжкості, оскільки не були підтверджені пункційно.

- протоколі проведення слідчого експерименту від 14.10.2016 року з фототаблицями, проведеного за участю водія автомобіля ВАЗ 2104320 ЗНГ, з реєстраційним номером НОМЕР_1, адвоката Швеця С.В., законного представника потерпілої ОСОБА_6, у присутності понятих ОСОБА_7, ОСОБА_8, відповідно до якого ОСОБА_5 розповів, що 27.10.2016 року приблизно о 8:30 год. він, керуючи автомобілем ВАЗ 2104320ЗНГ, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, рухався в м. Олександрія по вул. Героїв Сталінграду в напрямку руху від вулиці Франко до проспекту Будівельників приблизно зі швидкістю 60-65 км/год., була світла пора доби, похмуро, без опадів, дорожнє покриття було сухим та чистим, без вибоїн, видимість дороги більше 100 метрів, ОСОБА_5 помітив велосипедиста, який рухався в попутному напрямку, відстань від автомобіля до велосипедиста в цей момент становила близько 25-30 метрів, який рухалася близько 0,5 м від правого краю проїжджої частини дороги. Далі велосипедист почав зміщуватися вліво, не подаючи ніяких означаючих сигналів, ОСОБА_5 прийняв вліво ближче до середини проїзної частини дороги та за мить велосипедист змістився ще вліво ближче до середини проїзної частини дороги, після чого ОСОБА_5 відразу подав звуковий сигнал та застосував екстрене гальмування та, намагаючись уникнути наїзду на велосипедиста, різко повернув кермо автомобіля вліво, намагаючись покинути траєкторію руху велосипедиста, але наїзду уникнути ОСОБА_5 не вділося.

- висновку експерта № 3 від 19.01.2017 року, згідно з яким у даній дорожньо-транспортній ситуації водію автомобілю ВАЗ 2104320 ОСОБА_9 з моменту виявлення тієї обставини, що велосипедист, який рухався в попутному напрямку біля краю проїзної частини розпочинає змінювати напрямок руху (повертати ліворуч), слід було відповідно до вимог п.1.10 ПДР визначити дану ситуацію, як небезпечну для подальшого руху, у зв'язку з чим, відповідно до вимог п. 12.3 ПДР ужити заходів до екстреного гальмування керованого ним автомобіля. Проведені розрахунки показують, що по запропонованому на дослідження варіанті розвитку подій, він (водій ОСОБА_5В.) при русі з допустимою швидкістю руху (не більше 60 км/годину) в відповідності до вимог п.12.4 ПДР України, мав у своєму розпорядженні технічну можливість зупинити керований ним автомобіль до місця зіткнення з велосипедистом і тим самим мав можливість уникнути наїзду на велосипедиста ОСОБА_2 В даній дорожній ситуації належні дії велосипеду ОСОБА_2 перед початком зміни напрямку руху для забезпечення безпеки дорожнього руху та можливості уникнення ДТП регламентувалися вимогами п.2.3 «б» п. 10.1. ПДР України. Оскільки проведені вище розрахунки показують, що водій автомобіля ВАЗ 2104320 перед ДТП рухався з перевищенням допустимої швидкості в межах населеного пункту (більше 73…76 км/годину), то на даному етапі експертним шляхом неможливо визначити, чи мала можливість потерпіла велосипеду уникнути зіткнення, тобто своєчасно належно виконати приведені вимоги Правил дорожнього руху України, тому питання про те, чи мала водій ОСОБА_2 технічну можливість уникнути зіткнення не може бути вирішено експертним шляхом, а потребує правової та юридичної оцінки всіх зібраних даних з урахуванням даного висновку, що не входить в компетенцію експерта автотехніка. В розглянутій дорожній ситуації необхідно зробити висновок про невідповідність дій водія автомобіля ВАЗ- 2104320 ОСОБА_9 вимогам п.12.4 ПДР України, які знаходяться в причинному зв'язку з наслідками, що настали. На підставі наведених розрахунків необхідно заключити про технічну невідповідність показів водія ОСОБА_5А, наданих під час слідчого експерименту від 14.12.2016.

Показання потерпілої ОСОБА_2 не містять фактичних даних щодо обставин події кримінального правопорушення, оскільки потерпіла показала, що взагалі не пам'ятає подій, що мали місце 27.10.2016 року, при призначенні покарання поклалася на розсуд суду, не наполягала на позбавленні обвинуваченого права керувати транспортними засобами.

Доводи обвинуваченого та захисту про наявність в діях потерпілої порушень Правил дорожнього руху, у зв'язку з чим, на думку сторони захисту, обвинуваченого не зміг уникнути зіткнення, суд оцінює критично з огляду на наступне.

Як випливає із правового висновку, викладеного у постанові ВСУ від 5 листопада 2015 року по справі №5-218кс15, у випадку дорожньо-транспортної події за участю декількох водіїв для вирішення питання про наявність чи відсутність в їх діях складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідними частинами статті 286 КК, необхідно встановити причинний зв'язок між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали; дослідити характер та черговість порушень, які вчинив кожен із водіїв; хто з них створив небезпечну дорожню обстановку (аварійну ситуацію); тобто з'ясувати ступінь участі кожного з них у спричиненні злочинного наслідку. При цьому виключається кримінальна відповідальність водія, який порушив правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншим водієм.

Під час судового розгляду судом встановлено, що обвинувачений, порушуючи вимоги п.1.10 ПДР, не визначив дану ситуацію, як небезпечну для подальшого руху, у зв'язку з чим, в порушення вимог п. 12.3 ПДР не вжив заходів до екстреного гальмування керованого ним автомобіля та при русі з допустимою швидкістю руху (не більше 60 км/годину) в відповідності до вимог п.12.4 ПДР України, мав у своєму розпорядженні технічну можливість зупинити керований ним автомобіль до місця зіткнення з велосипедистом і, тим самим, мав можливість уникнути наїзду на велосипедиста ОСОБА_2 Зазначені дії обвинуваченого знаходяться у прямому причинному зв'язку з виникненням ДТП. Вказані висновки суду підтверджуються висновком експерта № 3 від 19.01.2017 року. Аналіз сукупності доказів по кримінальному провадженню та обставин даної ДТП дозволяє зробити висновок про відсутність прямого причинного зв'язку між діями потерпілої та виникненням ДТП.

Посилання обвинуваченого та захисту на той факт, що обвинувачений перевищив швидкість максимуи на п'ять км/год від допустимої швидкості 60 км/год та невідповідність висновку експерта № 3 від 19.01.2017 року про швидкість автомобіля більше 73… 76 км/годину показанням обвинуваченого, даними під час проведення слідчого експерименту про те, що він рухався зі швидкістю приблизно 60-65 км/год, суд не враховує, оскільки показання обвинуваченого є неспроможними з технічної точки зору.

Таким чином, оцінюючи у сукупності всі досліджені докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, з урахуванням положень ч. 1 ст. 337 КПК України, суд вважає, що зібраними по справі доказами поза межами розумного сумніву підтверджується вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому діяння і його дії правильно слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 286 КК України за ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Відповідно до пунктів 20,21 Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації і транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за ст. 286 КК України суди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

Призначаючи ОСОБА_5 покарання, суд у відповідності до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, данні про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обвинуваченим вчинений необережний злочин, який відповідно до ст. 12 КК України належить до тяжких злочинів. Обвинувачений не має судимості, на обліку у психоневрологічному та наркологічному диспансері не перебуває, за місцем проживання скарг від сусідів на обвинуваченого не надходило, з досудової доповіді вбачається, що ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, в тому числі для окремих осіб, оцінюється як низький, а отже існує ймовірність виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.

Обставин, що пом'якшують покарання, обвинуваченому, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Виходячи із зазначених обставин, відношення обвинуваченого до скоєного, який вину визнав, даних про його особу, враховуючи його вік та стан здоров'я, з урахуванням досудової доповіді, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому покарання без реального його відбування, шляхом звільнення від відбування покарання з випробуванням і покладанням на обвинуваченого ряду обов'язків із застосуванням ст.ст. 75,76 КК України, яке, на думку суду, з урахуванням положень ч. 2 ст. 50 КК України,є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_5 вперше притягується до кримінальної відповідальності за скоєння необережного злочину, пов'язаного з експлуатацією транспортного засобу, даних про систематичне порушення Правил дорожнього руху в суду немає, потерпіла не наполягає на призначенні додаткового покарання в виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд вважає за можливим не застосовувати до обвинуваченого додаткове покарання в вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

У кримінальному провадженні прокурором Олександрійської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Олександрійської міської ради пред'явлений цивільний позов до обвинуваченого про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої від злочину в розмірі 6841 гривень 68 коп., обвинувачений позов визнав в повному обсязі.

Дослідивши матеріали, якими обґрунтовується цивільний позов, на основі всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи, з'ясувавши характер і розмір матеріальної шкоди, заподіяної злочином, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з довідкою Міського комунального лікувально-профілактичного закладу - Міської лікарні № 1 м. Олександрії вартість витрат на лікування потерпілої ОСОБА_2 за період з 27.10.2016 по 18.11.2016 склала 6841 (шість тисяч вісімсот сорок одна) гривня68 коп. Відповідно до ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

За таких обставин, суд вважає цивільний позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

У кримінальному провадженні потерпілою ОСОБА_2 пред'явлений цивільний позов до ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування витрат на лікарські засоби в розмірі 38 853 грн. 53 та відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 грн 00 коп.

Цивільний відповідач - ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» позовні вимоги не визнав в повному обсязі, надав письмові заперечення, в яких зазначив, що вимоги до страховика не підлягають розгляду у кримінальному провадженні, для визнання страховиком певної дорожньо-транспортної події страховим випадком та прийняття рішення про виплату чи відмову у виплаті страхового відшкодування необхідний вирок суду відносно ОСОБА_5, потерпілою ОСОБА_2 порушений встановлений законом порядок отримання страхового відшкодування, оскільки остання з заявою про страхове відшкодування до цивільного відповідача не зверталася.

Дослідивши матеріали, якими обґрунтовується цивільний позов, на основі всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи, з'ясувавши характер і розмір матеріальної шкоди, заподіяної злочином, суд приходить до наступного висновку.

Щодо позовних вимог потерпілої про стягнення витрат на лікування, суд зазначає наступне. До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» . Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Згідно зі статтею 6 зазначеного Закону страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого. За змістом ст.ст. 9, 22-31, 35, 36 зазначеного Закону настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. З огляду на зазначене сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу. Потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування. Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/4728293 від 23.09.2016 року, виданого ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія», застраховано цивільно-правову відповідальність, забезпеченим транспортним засобом є автомобіль ВАЗ 2104320 ЗНГ, державний номерний знак НОМЕР_1, строк дії договору з 26.09.2016 року по 26.09.2017 року. Пунктом 4 полісу встановлено страхову суму відповідальності на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров'ю в 200000 гривень, п.6 визначено розмір франшизи в розмірі нуль гривень. Подія, яка відбулася 27.10.2016 року за участю забезпеченого транспортного засобу є страховим випадком. Як вбачається з наданих заперечень страхової компанії заява про відшкодування безпосередньо до страхової компанії не подавалась, але потерпілою подано цивільний позов в рамках порушеного кримінального провадження, страхова компанія залучена до участі у справі як цивільний відповідач, а тому, на думку суду, відсутність звернення потерпілої безпосередньо до страхової компанії не є підставою для відмови в позові. Враховуючи викладене, відповідно до досліджених та документально підтверджених витрат на придбання медичних препаратів під час лікування, позовні вимоги потерплої про стягнення з ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» витрат на лікування підлягають частковому задоволенню в сумі 35 449 грн. 47 коп., а саме, без врахування сум благодійних внесків в розмірі 2766,00 грн, вартості квитків в розмірі 100,26 грн., продуктів харчування в розмірі 24,10 грн., витрат на пальне в розмірі 435,42 грн., які в розумінні ст. 1195 ЦК України не відносяться до витрат, пов'язаних з лікуванням.

Щодо позовних вимог про стягнення з ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» відшкодування моральної шкоди в сумі 10000 грн 00 коп. суд зазначає, що за змістом ст.26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, яка зазнала ушкодження здоров'я під час ДТП, моральна шкода у розмірі 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю, тому позовні вимоги в цій частин підлягають задоволенню.

У кримінальному провадженні потерпілою ОСОБА_2 пред'явлений цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди в розмірі 95000 грн. 00 коп. Обвинувачений позов визнав частково у розмірі 3000 грн. 00 коп.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, упорушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. В пункті 9 цієї Постанови зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних,душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характер унемайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін уйого життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судом враховано, що внаслідок вчинення кримінального правопорушення потерпілій ОСОБА_2 були завдані тяжкі тілесні ушкодження, у зв'язку з чим вона тривалий час перебувала на стаціонарному лікуванні, їй встановлено третю групу інвалідності, після ДТП потерпіла вимушена була звільнитися з роботи через стан здоров'я, неспроможна повноцінно виконувати елементарні побутові речі, позбавлена можливості вести активний спосіб життя, не може обходитися без сторонньої допомоги, що приносить їй особливі моральні страждання.

При визначенні розміру моральної шкоди суд приймає до уваги характер правопорушення, ступінь фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілої, позбавлення можливості їх реалізації та втрати працездатності, що призвело до її інвалідності, тяжкість вимушених змін у її життєвих відносинах, часу і зусиль, необхідних для відновлення попереднього фізичного стану здоров'я потерпілої, дночасно суд таож враховує матеріальний стан ОСОБА_5 Тому, керуючись ст.ст. 23, 1167 ЦК України, беручи до уваги зазначені вище обставини, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до переконання, що позов підлягає частковому задоволенню, і справедливим відшкодуванням моральних страждань, яких зазнала потерпіла, є відшкодування у розмірі 50 000 гривень.

У кримінальному провадженні потерпілою ОСОБА_2 пред'явлений цивільний позов до власника автомобіля ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди в розмірі 95 000 грн. 00 коп. Цивільний відповідач ОСОБА_4 цивільний позов не визнав в повному обсязі, надав показання, відповідно до яких він є власником автомобіля ВАЗ 2104320 ЗНГ цивільно-правова відповідальність застрахована в ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія», передав автомобіль ОСОБА_5 для користування, у трудових відносинах обвинувачений з цивільним відповідачем не перебуває, не вважає себе відповідальним за настання негативних наслідків, спричинених дорожньо-транспортною подією.

Дослідивши матеріали, якими обґрунтовується цивільний позов, на основі всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи, з'ясувавши характер і розмір матеріальної шкоди, заподіяної злочином, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України. Отже, обвинувачений керував транспортним засобом на законних підставах.

Враховуючи викладене, цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 до цивільного відповідача ОСОБА_4 не підлягає задоволенню, оскільки останній в силу закону не несе відповідальність за заподіяну потерпілій шкоду.

Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 370, 374 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання в виді позбавлення волі на строк п'ять років без позбавленням права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 3 (три) роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

У відповідності зі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_5 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Олександрійської міської ради до ОСОБА_5 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої від злочину - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави в особі Олександрійської міської ради (р/р 35411001027792 в ГУДКСУ Кіровоградської області, МФО 823016, код 05493838) суму витрат на стаціонарне лікування потерпілої від злочину в розмірі 6841 (шість тисяч вісімсот сорок одна) гривня 68 коп.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування витрат на лікування» - задовольнити частково. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40, код ЄДРПОУ 20602681) на користь ОСОБА_2, суму витрат на лікування потерпілої в розмірі 35 449 (тридцять п'ять тисяч чотириста сорок дев'ять) гривень 47 коп.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування моральної шкоди - задовольнити. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40, код ЄДРПОУ 20602681) на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди в сумі 10000 (десять тисяч) гривень 00 коп.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди в сумі 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 коп.

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати на проведення судової інженерно-транспортної експертизи №473 від 31.10.2016 року - в сумі 879 гривень 60 коп., на проведення судової інженерно-транспортної експертизи №474 від 31.10.2016 року - в сумі 879 гривень 60 коп., на проведення судової інженерно-транспортної експертизи №3 від 19.01.2017 року - в сумі 879 гривень 60 коп., в загальній сумі - 2638 (дві тисячі шістсот тридцять вісім) гривень 80 копійок.

Речові докази:

- автомобіль марки ВАЗ 2104320, реєстраційний номер НОМЕР_1-повернути власнику ОСОБА_4

- велосипед чорного кольору без назви - повернути потерпілій ОСОБА_2

Вирок суду набирає законної сили після спливу строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Кіровоградської області протягом 30 днів з дня його проголошення через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Коліуш Г.В.