Ухвала суду № 72687747, 13.03.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/16530/17

Провадження № 11-сс/779/91/2018

Категорія ст. 183 КПК України

Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.

Суддя-доповідач Повзло

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області

в складі суддів Повзла В.В., Гандзюка В.П., Васильєва О.П.,

з участю секретаря Шемрай Г.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1, що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2, на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 березня 2018 року про застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,

за участю прокурора Гринишина В.Д.,

захисника ОСОБА_3,

підозрюваного ОСОБА_2,

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу слідчого судді і постановити нову ухвалу, якою відносно ОСОБА_2 обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час або заставу.

Такі вимоги обґрунтовує тим, що вважає ухвалу незаконною та необґрунтованою. На його думку, обраний ОСОБА_2 запобіжний захід є суворим. Зазначає, що підозрюваний з часу затримання по час обрання запобіжного заходу вів себе належно. Вважає, що вказані слідчим у клопотанні ризики нічим не були підтверджені та належно обґрунтовані. Вказує, що твердження слідчого про те, що підозрюваний відразу після скоєння кримінальних правопорушень скрився, не відповідає дійсності, не надано жодних доказів на підтвердження цього. Зазначає, що дана обставина давала суду підставу застосувати більш м’який запобіжний захід – домашній арешт або визначити альтернативно заставу. Вказує, що ОСОБА_2 проживає в м. Івано-Франківську, має постійне місце проживання, на його утриманні двоє неповнолітній дітей, та хвора малолітня внучка, яка постійно потребує матеріального утримання та стороннього догляду, що ОСОБА_2 постійно здійснював. Також, що з працюючих членів сім`ї тільки він. Що підозрюваний з 2015 року приймає участь в захисті Батьківщини, є учасником бойових дій, неодноразово нагороджувався грамотами. Звертає увагу, що він характеризується позитивно. Підсумовує, що з огляду на наведене, на його думку, до підозрюваного необхідно було обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, що б зміг забезпечити виконання ним обов’язків, передбачених КПК України.

Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 березня 2018 року застосовано до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, до 29 квітня 2018 року включно.

Слідчий суддя виходив з того, що наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України. Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення. Вирішуючи дане клопотання врахував також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_2 вказаних вище злочинів, характеризуючі особу підозрюваного дані, його вік, стан здоров’я та майновий стан, міцність соціальних зв’язків. Вважав, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м’якого запобіжного заходу, тому клопотання задовольнив та застосував щодо ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави, вказавши, що саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

Під час апеляційного розгляду:

- захисник ОСОБА_3 просив задовольнити апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 та обрати ОСОБА_2 більш м’який запобіжний захід;

- підозрюваний ОСОБА_2 підтримав вимоги апеляційної скарги, з мотивів, викладених у ній;

- прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, просив залишити її без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали клопотання, обговоривши доводи й мотиви апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, а ухвалу слідчого судді залишити без змін, з наступних підстав.

На думку суду апеляційної інстанції висновок слідчого судді про наявність достатніх підстав для задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим.

При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим суддею в повній мірі дотримані вимоги ст. ст. 176, 177, 178, 183 КПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Так, 05 жовтня 2017 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України (а.п. 42-43), про те, що він умисно грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчиненому із застосуванням іншого предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, за наступних обставин.

24 листопада 2017 близько 01.30 год. ОСОБА_2, заздалегідь взявши із собою предмет, зовні схожий на ручну наступальну гранату РГД-5, знаходячись у громадському місці, а саме біля вхідних дверей у торговий комплекс «Гермес», що по вул. Г. Хоткевича, 65, в м. Івано-Франківську, діючи з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, використавши малозначимий привід, вчинив конфлікт із ОСОБА_4 Побоюючись за власне життя і здоров’я ОСОБА_4, почав словесно заспокоювати ОСОБА_2 і з метою уникнення конфлікту покликав своїх товаришів ОСОБА_5, та ОСОБА_6, які знаходилися разом з ним біля вищевказаного торгового центру. В ході словесного конфлікту, ОСОБА_2, тримаючи в руці предмет, ззовні схожий на ручну наступальну гранату РГД-5, грубо порушуючи громадський порядок, виявляючи зневажливе ставлення до існуючих в суспільстві правил і норм поведінки, проявляючи особливу зухвалість, з мотивів явної неповаги до суспільства, в присутності сторонніх осіб, демонстративно погрожував нею ОСОБА_4 Після чого ОСОБА_2, з метою утвердження своєї зверхності, кинув на землю предмет ззовні схожий на наступальну ручну гранату РГД-5, внаслідок чого відбувся вибух. В результаті вказаних дій, було пошкоджено рекламну вивіску, фасад та вхідні двері у торговий комплекс «Гермес» та спричинено тілесні ушкодження ОСОБА_4

Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_2 слідчий суддя, правильно встановив, що наведені у ньому дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення.

Суд апеляційної інстанції, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). Вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою. За відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту (див. рішення у справі «Чеботарі проти Молдови», N 35615/06, п. 48, від 13 листопада 2007 року)» та те, що ч. 3 ст. 17 КПК України імперативно визначено, що підозра не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.

Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, підтверджується сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів, а саме: копією протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_7 (а.п. 51); копією протоколу допиту потерпілого ОСОБА_7 (а.п. 52-53); копіями протоколів огляду місць події (а.п. 54-57); копіями протоколів допиту свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_6 (а.п. 58-62, 65-68); копією протоколу пред’явлення особи для впізнання за фотознімками (а.п. 63-64) та іншими матеріалами кримінального провадження.

На думку суду апеляційної інстанції, слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання, долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку дійшов правильного висновку, що наявні у провадженні докази, свідчать про обґрунтованість підозри підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дане правопорушення.

В той час, захисник в апеляційній скарзі не наводить жодних заперечень з приводу обґрунтованості підозри, не наводить тверджень, які б спростовували причетність ОСОБА_2 до вчинення злочину.

Також, як підтверджують матеріали клопотання слідчого та зміст оскарженої ухвали, слідчий суддя вмотивовано прийшов до висновку, дотримавшись вимог закону, навівши це по тексту ухвали, що в даному випадку мають місце відповідні ризики, а саме спроби підозрюваного здійснити дії передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Доводи захисника про те, що слідчим не надано жодних доказів на підтвердження того, що підозрюваний відразу після скоєння кримінального правопорушення скрився, безпідставні, оскільки як вбачається з матеріалів кримінального провадження, зокрема з копій протоколів допиту свідків ОСОБА_4 (а.п. 61-62), ОСОБА_11 (а.п. 65-66), вони пояснили, що бачили як він після того як кинув гранату, відразу попри автомобілі, які там знаходилися припарковані, перебіг дорогу та побіг по вул. Хоткевича у невідомому напрямку.

Частиною 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.

Як вбачається із матеріалів, ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, санкція якого передбачає показання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, що відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Суд першої інстанції в повній мірі взяв до уваги відомості, що були в матеріалах клопотання відносно особи підозрюваного.

Щодо доводів захисника про те, що ОСОБА_2 проживає в м. Івано-Франківську, має постійне місце проживання, на його утриманні двоє неповнолітній дітей та хвора малолітня внучка, він єдиний працюючий в сім`ї та учасником бойових дій, характеризується позитивно, суд апеляційної інстанції зазначає, що ці факти не є самі по собі підставами для скасування ухвали слідчого судді, оскільки жодним чином не виключають інших наявних та достатніх підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не впливають на правильність висновків суду в цій частині.

Із змісту ухвали слідчого судді вбачається, що сторона обвинувачення навела переконливі доводи того, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, у якому підозрюється ОСОБА_2, буде недостатнім та не забезпечить запобігання цим ризикам.

Стороною захисту не зазначено належного обґрунтування про можливість запобігання ризикам, встановлених стороною обвинувачення, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.

Згідно з вимогами ч. ч. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Суд апеляційної інстанції вважає, що слідчий суддя, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню виникненню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, з врахуванням даних про його особу, та тяжкості злочину, відповідно до вимог кримінального процесуального закону обґрунтовано прийняв рішення про застосування відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Слідчий суддя дотримався вимог закону та прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість утримання особи під вартою, що не порушує прав, гарантованих ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини, при цьому слідчий суддя дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.

На даний час підстав для обрання щодо підозрюваного ОСОБА_2 інших більш м'яких запобіжних заходів, в тому числі у вигляді домашнього арешту, суд апеляційної інстанції не вбачає, що не перешкоджає у подальшому прийняття такого рішення в порядку передбаченому КПК України.

На думку суду апеляційної інстанції, враховуючи те, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні злочину із погрозою застосування насильства та загрозою життю та здоров`ю осіб, які перебували разом з ним, слідчий суддя дійшов до правильного висновку, керуючись ч. 4 ст. 183 КПК України, та не визначив розмір застави.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 12, 176-178, 182, 183, 194, 376, 404, 407, 419, 422 КПК України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні апеляційної скарги захисника ОСОБА_1, що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2, - відмовити.

Ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 березня 2018 року про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді В.В. Повзло

ОСОБА_12

ОСОБА_13

Згідно з оригіналом

Суддя В.В. Повзло