Рішення № 72687103, 12.03.2018, Царичанський районний суд Дніпропетровської області

УКРАЇНА

Справа № 196/3/18

№ провадження 2/196/59/2018

Р І Ш Е Н Н Я

(заочне)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2018 року смт.Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючої - судді Гудим О.М.

за участю секретаря - Шевченко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Царичанка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Цибульківська сільська рада Царичанського району Дніпропетровської області, про усунення перешкод користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Цибульківська сільська рада Царичанського району Дніпропетровської області, про усунення перешкод користування житловим приміщенням.

На обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що йому на праві приватної власності належить житловий будинок в АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу від 25 лютого 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Царичанського районного нотаріального округу Сало В.В., зареєстрованого в реєстрі за №93.

В даному належному йому будинку зареєстровані колишня власниця будинку - ОСОБА_2 та ОСОБА_5, які при оформленні договору купівлі-продажу обіцяли, що знімуться з реєстрації місця проживання в будинку, але по теперішній час не виконали свого зобов'язання.

Неодноразово він звертався до ОСОБА_2, ОСОБА_3, проте останні його прохання проігнорували. Таким чином, його права як власника житлового будинку порушуються, у зв'язку з чим він був вимушений звернутися до суду.

Враховуючи вищевикладені обставини та посилаючись на вимоги ст.ст.16, 386, 391 ЦК України, п.3 правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №207 від 02.03.2016 року, прохає визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_5, такими, що втратили право користування житловим приміщенням в житловому будинку в АДРЕСА_1; усунути перешкоди у користуванні житловим будинком в АДРЕСА_1 шляхом зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в житловому будинку в АДРЕСА_1.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та не заперечував проти винесення заочного рішення.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 повторно в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були сповіщені про день, час та місце розгляду справи в суді, заяви про причину неявки чи про відкладення розгляду справи до суду не надіслали. Оскільки відповідачі були належним чином сповіщені про день, час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення (позивач проти цього не заперечує).

Відповідно до вимог ч.1, ч.2 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Вивчивши всі надані по справі докази та даючи їм оцінку у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Згідно ст.13 ч.1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).

За правилами ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст.16,386,391 ЦК України.

Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло: житловий будинок, садиба, квартира (ст.ст.379,382 ЦК України).

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Згідно п.40 рішення ЄСПЛ в справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 2 грудня 2010 року згідно з Конвенцією поняття "житло" не обмежується приміщенням, яке законно займано або створено. Чи є конкретне місце проживання "житлом", яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв'язків із конкретним місцем (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "Прокопович проти Росії").

Статтею 386 ЦК України встановлено засади захисту права власності, відповідно до якої держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, має право звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Одним із способів захисту права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, відповідно до вимог ст.391 ЦК України, є право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним користування та розпорядження своїм майном.

Судом встановлено, що відповідно до Договору купівлі-продажу від 25 лютого 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Царичанського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Сало В.В., зареєстрованого в реєстрі за №93, ОСОБА_1, позивач в даній справі, придбав у ОСОБА_2, відповідач в даній справі, житловий будинок з усіма господарчими будівлями та спорудами, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8-10).

При цьому, в спірному домоволодінні зареєстровані: ОСОБА_2 та ОСОБА_5, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Цибульківської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області від 01.08.2017 року (а.с.7).

Таким чином, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 залишаються зареєстрованим в житловому будинку АДРЕСА_1, проте в житловому будинку не мешкають без поважних причин, особистих речей в ній не мають, оплату комунальних послуг не здійснюють.

Отже, дії відповідачів по відношенню до позивача, що проявляються в перешкоджанні йому користуватися, шляхом нездійснення відміни своєї реєстрації, належним йому на праві власності майном, у вигляді домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1, є неправомірними та такими що порушують його законні права та інтереси, передбачені ст.41 Конституції України.

Відповідно до ч.1 ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому, не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Оскільки, відповідачі своїми діями порушили законні права та інтереси позивача, то у відповідності зі ст.391 ЦПК України, позивач як власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Згідно з ч.1 ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Таким чином, як випливає із указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду у разі: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою;4) оголошення фізичної особи померлою.

Виходячи з того, що Закон України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, з якого вбачається, що положення ст.7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Враховуючи, що на теперішній час житловий будинок АДРЕСА_1 належить позивачу, відповідач ОСОБА_2 є колишнім власником цього житлового будинку, позивач як власник спірного житлового будинку не порушує прав фізичних та юридичних осіб, за захистом своїх прав звернувся до суду, відзив на позовну заяву відповідачами подано не було, зустрічних позовних вимог також, крім того, відповідачі без достатніх підстав до нині зареєстровані за адресою житлового будинку, в ньому не проживають, суд вважає, що позовні вимоги про усунення перешкод в користуванні, визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, шляхом зняття з реєстраційного обліку знайшли своє підтвердження, а тому можливо усунути для позивача перешкоди в користуванні житловим будинком АДРЕСА_1, визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, шляхом зняття їх з реєстраційного обліку.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач ОСОБА_1 в позовній заяві вимоги про стягнення з відповідачів на користь позивача судового збору, сплаченого при поданні позову, не заявляв, тому судовий збір слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.379, 386, 391 ЦК України, ст.с.4, 13, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-285, 354, п.п.15 п.15 ч.1 Перехідних положень Розділ ХІІІ ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Цибульківська сільська рада Царичанського району Дніпропетровської області, про усунення перешкод користування житловим приміщенням, задовольнити в повному обсязі.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючу за адресою: АДРЕСА_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючу за адресою: АДРЕСА_2, такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком АДРЕСА_1, шляхом зняття їх з реєстраційного обліку.

Усунути ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перешкоди в користуванні житловим будинком АДРЕСА_1, шляхом зняття з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2.

Судовий збір залишити за позивачем.

Копію заочного рішення направити рекомендованим листом із повідомленням відповідачам ОСОБА_2, ОСОБА_3 протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Головуюча: О.М.ГУДИМ