Постанова № 72686763, 01.03.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Сагайдак В.В.

01 березня 2018 р. Справа № 820/5485/17

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Калитки О. М. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання - Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В с т а н о в и л а:

17.11.2017 року позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1) звернувся до суду позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - ГУ ДФС, контролюючий орган, відповідач) від 27.04.2017 № 1788993-1303.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірне рішення є протиправним, оскільки він зареєстрований як фізична особа-підприємець, перебуває на спрощеній системі оподаткування, використовує земельну ділянку у власній господарській діяльності, тому не зобов'язаний сплачувати земельний податок.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 року адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 задоволений у повному обсязі.

Судове рішення вмотивовано висновком суду про те, що позивач використовує належні йому нежитлові приміщення для провадження господарської діяльності, як суб'єкт підприємницької діяльності. Суд вважав обґрунтованою правову позицією позивача щодо протиправності нарахування земельного податку, оскільки він використовує нежитлове приміщення (склад) у власній господарській діяльності; оподатковується на спрощеній системі та є платником єдиного податку ІІІ групи з 2012 року.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі відповідач Головне управління ДФС у Харківській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 року та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ФОП ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Скаржник зазначає, що статті 291 Податкового кодексу України передбачено дві умови, за яких підприємець звільняється від нарахування, сплати податкової звітності, а саме: право власності на земельну ділянку оформлене фізичну особу (фізичну особу-підприємця); земельна ділянка використовується ним для провадження господарської діяльності. Судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що позивачем не надано відомості щодо оформлення права користування та/або права власності на земельну ділянку, на якій розташовані такі приміщення, а відповідно до ст. 211 Земельного кодексу України використання земельних ділянок без належного оформлення права є порушенням норм земельного законодавства. Вказує, що умовою несплати земельного податку за спрощеною системою оподаткування є те, що суб'єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності. Можливість звільнення від сплати цього податку за інших умов не встановлено. Відтак, зазначає про помилковість висновку суду першої інстанції стосовно того, що оскільки позивач як платник єдиного податку використовує нежитлові приміщення в господарській діяльності, то він звільняється від сплати земельного податку. Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення -рішення є цілком правомірним.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення відповідно до положень ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) слід залишити без змін, з огляду на наступне.

За приписами статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (частина перша статті 308).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина друга статті 308).

Судом установлено, що позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 21.06.2007 року № 2286, належать на праві власності нежитлове приміщення 1-го поверху №№ 16, 18-29 площею 1260,7 кв.м; 2-го поверху № 54 площею 288,8 кв.м, в літ. «З/1-2» загальною площею 1549,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 10/.

Контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.04.2017 року № 1788993-1303, яким на підставі пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України, позивачу визначено суму податкового зобов'язання з земельного податку за 2017 рік у розмірі 69 472,85 грн. /а.с. 6/.

Погоджуючись із висновком суду першої інстанції щодо неправомірності оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України, використання землі є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно п.п. 269.1.1, 269.1.2 п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Статтею 270 вказаного Кодексу визначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

За змістом пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України закріплено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У пункті 269.2 статті 269 Податкового кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, сплачують земельний податок в особливому порядку, передбаченому главою 1 розділу XIV цього Кодексу (за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності).

Так, відповідно до підпункту 4 пункту 297.1. статті 297 Податкового кодексу України, платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів, зокрема, податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

У значенні наведених норм права спрощена система оподаткування не звільняє суб'єкта господарювання від виконання податкових зобов'язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 частини 297 Податкового кодексу України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.

Як убачається із витягу з Реєстру платників єдиного податку позивач використовує нежитлове приміщення (склад) у власній господарській діяльності; оподатковується на спрощеній системі та є платником єдиного податку ІІІ групи з 2012 року /а.с. 12/.

Доказів зворотного судам першої та апеляційної інстанції позивачем не надано.

Відтак, умовою несплати земельного податку за спрощеною системою оподаткування є те, що суб'єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності. Можливість звільнення від сплати цього податку за інших умов, наприклад, коли окремо надається в найм будівля, її частина чи нежиле приміщення без земельної ділянки, на якій розміщена перелічена нерухомість, не встановлена.

Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 27.02.2018 року по справі № 826/8675/17.

Відповідно до частини 6 ст. 13 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, колегія суддів зазначає про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 27.04.2017 року № 1788993-1303, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з земельного податку за 2017 рік у розмірі 69472,85 грн.

За наведених обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення < > суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 316 КАС України).

Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

Підстави, передбачені ст. 139 КАС України, для розподілу судових витрат відсутні.

Фіксування судового засідання технічними засобами не відбувалось згідно положень ч. 4 ст. 229 КАС України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 78, 292, 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року - без змін.

Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття. Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених Кодексом адміністративного судочинства України. Касаційна скарга на судове рішення подається безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя (підпис)Л.В. МельніковаСудді(підпис) (підпис) О.М. Калитка В.А. Калиновський Постанова у повному обсязі складена і підписана 12 березня 2018 року.