Постанова № 72686735, 06.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/1841/17 Суддя (судді) першої інстанції: Літвінова А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Кузьменка В.В., Степанюка А.Г., секретаря Антоненко К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2017 року за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування Наказу в частині, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2017 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить судове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а Постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Відповідно до частини першої ст. 135 Сімейного кодексу України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Отже, Позивач є одинокою матір'ю дитини ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України від 01.03.2016 року №00016378840 (а.с.15).

Як вбачається з Витягу з Наказу Відповідача від 06.11.2015 року №2365 о/с дск, згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ ОСОБА_3 (М-150065) старшого лейтенанта міліції, старшого оперуповноваженого 2-го відділу 3-го управління Департаменту оперативно-технічних заходів МВС України, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, звільнено з 06.11.2015 р. в запас Збройних Сил за п. 64 «г» (через скорочення штатів).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2016 року у справі №826/26336/15 за позовом ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування Наказу щодо звільнення з роботи, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, у задоволенні позовної заяви відмовлено.

Проте, Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2016 року у зазначеній справі, апеляційну скаргу задоволено частково; Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 червня 2016 року скасовано та ухвалено нову Постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково; визнано протиправним та скасовано Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року за № 2365 о/с дск про звільнення в запас Збройних Сил за п. 64 «г» ОСОБА_3; поновлено ОСОБА_3 на посаді старшого оперуповноваженого 2-го відділу 3-го управління Департаменту оперативно-технічних заходів Міністерства внутрішніх справ України з 06 листопада 2015 року; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Як зазначено у Витязі з Наказу Відповідача від 10.11.2016 року №1083 о/с, на виконання Постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2016 року у справі №826/26336/15, скасовано пункт Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 року №2365 о/с дск про звільнення в запас Збройних Сил за п. 64 «г» ОСОБА_3; поновлено старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3 на посаді старшого оперуповноваженого 2-го відділу 3-го управління Департаменту оперативно-технічних заходів Міністерства внутрішніх справ України з 06.11.2015 року та визначено такою, що перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку.

Як вбачається з Витягу з Наказу Відповідача від 10.01.2017 року №09 о/с (а.с. 26), згідно з пунктами 10 та 11 Розділу ХІ Закону України «Про національну поліцію», статті 3 Закону України «Про відпустки» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3 (М-150065), старшого оперуповноваженого 2-го відділу 3-го управління Департаменту оперативно-технічних заходів звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів).

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 №565-ХІІ (надалі - Закон №565-ХІІ), порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIІI (надалі - Закон №580-VIІI), національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Згідно з п.1 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIІI, цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування.

Відповідно до п. 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIІI, з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

06 серпня 2015 року Закон №580-VIІI опубліковано в газеті «Голос України» №141-142.

Отже, у встановлений зазначеним Законом №580-VIІI спосіб Позивача попереджено про звільнення через скорочення штатів.

Згідно з Приписами пунктів 9.,10.,11. Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIІI, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції; посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції; працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

У зв'язку з тим, що Законом №580-VIІI не передбачено гарантій стосовно одиноких жінок, до спірних правовідносин має бути застосовано норми Кодексу законів про працю України.

Відповідно до частини третьої ст. 184 Кодексу законів про працю України, звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору.

Отже, звільнення жінок, зазначених у частині третій ст. 184 Кодексу законів про працю України, можливе, проте власник зобов'язаний працевлаштувати жінку на цьому самому або іншому підприємстві відповідно до її спеціальності.

Відповідачем обов'язку щодо подальшого працевлаштування Позивача не виконано, при звільненні іншу посаду запропоновано не було, у зв'язку чим Наказ Відповідача від 10.01.2017 року №09 о/с в частині звільнення Позивача з посади є протиправним і підлягає скасуванню.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною зокрема, в його Постанові від 14 лютого 2018 року у справі №826/26336/15 за позовом ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування Наказу про звільнення з роботи, стягнення моральної шкоди.

Згідно з частиною другою ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, вимоги якої Відповідачем не виконано.

Проте, при ліквідації підприємства (установи, організації) працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо його не було переведено в установленому порядку, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зобов'язання Відповідача розглянути питання про подальше проходження служби Позивачем в органах Міністерства внутрішніх справ України з прийняттям відповідного рішення.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною зокрема, в його Ухвалі від 20 вересня 2017 року у справі №823/18/16 за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про визнання незаконним та скасування Наказу, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.

Крім того, судом першої інстанції відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, правомірно обчислено середній заробіток за час вимушеного прогулу.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, за таких підстав, апеляційна скарга залишається без задоволення, а Постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення її в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Постанову складено у повному обсязі 07.03.2018 року.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Кузьменко В.В.

Степанюк А.Г.

Головуючий суддя Бабенко К.А

Судді: Кузьменко В. В.

Степанюк А.Г.