Постанова № 72686726, 13.03.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 р. м. ХарківСправа № 526/1003/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Тацій Л.В.

суддів: Старосуда М.І. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Ткаченка А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 28.12.2017р., суддя Заколодяжна О.А., м. Гадяч, Полтавська область, повний текст складено 05.01.2018 р. по справі № 526/1003/17

за позовом ОСОБА_1

до Гадяцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, третя особа: Відділення державного казначейства у Гадяцькому районі

про скасування постанов державного виконавця та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Гадяцького районного суду Полтавської області із адміністративним позовом до Гадяцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, третя особа: Відділення державного казначейства у Гадяцькому районі, в якому просила:

скасувати постанову головного державного виконавця Гадяцького районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Маюри Є.О. від 06.12.2016 року про відновлення виконавчого провадження; скасувати постанову головного державного виконавця Гадяцького районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Маюри Є.О. від 10.05.2017 року про накладення на неї штрафу в розмірі 1700 грн. та стягнути з Гадяцького районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Полтавській області на її користь моральну шкоду в сумі 60 000 грн.

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 28.12.2017р. по справі № 526/1003/17 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано постанову головного державного виконавця Гадяцького районного відділу ДВС ГТУЮ у Полтавській області Маюри Євгенії Олександрівни від 10.05.2017 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу на користь держави у розмірі 1700 грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення на її користь моральної шкоди, позивач подала апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні постанови в цій частині були порушені норми матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати в частині незадоволення позовних вимог з приводу стягнення моральної шкоди, в цій частині прийняти нову постанову про задоволення позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на хворобливий стан та, наполягаючи на тому, що згідно практики Європейського суду з прав людини сама обставина тривалого невиконання судового рішення (п.100 Рішення ЄСПЛ від 15.10.2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України») є підставою для стягнення моральної шкоди. Зазначила також, що у зв'язку із прийняттям незаконної постанови державного виконавця про стягнення з неї штрафних санкцій, вона почуває себе гірше, страждає від таких дій і її сім'я.

Відповідач надіслав до суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вказує на відсутність причинно-наслідкового зв'язку між прийняттям державним виконавцем постанови і перебуванням позивача на обліку у лікарні з 1999 року

У надісланій до суду позивачем відповіді на відзив ОСОБА_1 заперечує проти доводів, наведених відповідачем, звертає увагу суду на те, що перебування у лікарні та випадок скоєння суїциду вона пов'язує із наявністю спричиненої моральної шкоди не як наслідок дій та рішень державного виконавця, а як обставину, що підтверджує її психічний стан, за якого їй протипоказано хвилюватись.

Третя особа надіслав письмові пояснення на апеляційну скаргу, відповідно до яких вказує, що на думку Відділення державного казначейства у Гадяцькому районі, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Учасники справи в судове засідання не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача змісту судового рішення, що оскаржується, апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, відповіді на відзив та пояснень третьої особи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 21.05.2015 року головним державним виконавцем Гадяцького районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Маюрою Є.О. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №47622101 за виконавчим листом № 526/275/14-ц, виданим 25.02.2015 року Гадяцьким районним судом, за яким зобов'язано ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_4 у користуванні належною йому на праві власності земельною ділянкою, що розташована по АДРЕСА_1, шляхом відновлення межі земельної ділянки, відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, виданого 22.04.2002 року та перенести огорожі між земельними ділянками по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, як вказано в додатку №9 ( синя лінія) висновку № 994 судової земельно-технічної експертизи від 30.01.2015 року.

Головним державним виконавцем Гадяцького районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Маюрою Є.О. 21.12.2015 року прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження по даному виконавчому листу в зв'язку з виконанням рішення суду.

В подальшому, 06.12.2016 року головним державним виконавцем Гадяцького районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Маюрою Є.О. прийнято постанову про скасування виконавчої дії по примусовому виконанню виконавчого листа № 526/275/14-ц виданого 25.02.2015 року Гадяцьким районним судом.

Таким чином, судом першої інстанції було встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що державним виконавцем не приймалась постанова про відновлення виконавчого провадження.

Саме з цих підстав, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині оскарження постанови головного державного виконавця Гадяцького районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Маюри Є.О. від 06.12.2016 року про відновлення виконавчого провадження.

В цій частині рішення суду першої інстанції сторонами та третьою особою не оскаржувалось.

Судом першої інстанції також встановлено, що постановою головного державного виконавця Гадяцького РВ ДВС Маюрою Є.О. від 10.05.2017 року до ОСОБА_1 застосовано штраф на користь держави у розмірі 1700 грн. за невиконання рішення суду, яку вона отримала 19.05.2017 року, що підтверджується повідомленням Укрпошти № 01.3-13-182 від 15.06.2017 року.

Позовні вимоги в частині оскарження постанови державного виконавця про накладення штрафу задоволені з тих підстав, що головний державний виконавець Гадяцького РВ ДВС Маюра Є.О. не повідомила належним чином ОСОБА_1 про прийняття постанови про скасування виконавчої дії по примусовому виконанню виконавчого листа №526/275/14-ц, виданого 25.02.2015 року Гадяцьким районним судом та безпідставно прийняла постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу в сумі 1700 грн., в зв'язку з цим вказану постанову скасовано.

В частині задоволення позовних вимог рішення суду першої інстанції також не оскаржувалось ані сторонами, ані третьою особою.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів зазначає, що в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування постанову головного державного виконавця Гадяцького районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Маюри Є.О. від 06.12.2016 року про відновлення виконавчого провадження та в частині задоволення позовних вимог про скасування постанови від 10.05.2017 року про накладення на неї штрафу в розмірі 1700 грн. рішення суду першої інстанції не оскаржено, апеляційна скарга позивача вимог щодо рішення суду в цій частині не містить.

Судом апеляційної інстанції під час розгляду справи також не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права в цій частині.

Таким чином, спірними в межах розгляду апеляційної скарги, є позовні вимоги та рішення суду першої інстанції з приводу стягнення на користь позивача моральної шкоди.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача грошових коштів в рахунок компенсації моральної шкоди у розмірі 60000 грн. та доводів апеляційної скарги позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 11 вересня 2013 року (справа N 6-48цс13), при відшкодуванні моральної шкоди, завданої особі незаконними діями чи бездіяльністю працівників виконавчої служби, застосуванню підлягають положення загального законодавства про моральну шкоду, а саме: ст. 56 Конституції України, ст.ст. 23, 1167, 1173 ЦК України та ст.ст. 11 Закону України від 24 березня 1998 року N 202/98-ВР "Про державну виконавчу службу".

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1174 Цивільного Кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

З системного аналізу вказаної норми, суд приходить до висновку що, для відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи не є кваліфікуючою ознакою наявність вини цієї особи, але право на відшкодування шкоди законодавством пов'язується з підставами виникнення шкоди, завданої незаконними діями, та умовами виникнення права на його відшкодування.

Згідно ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

При з'ясуванні фактів, з якими закон пов'язує відшкодування моральної шкоди, слід виходити з вимог ст. ст. 1167, 1187 ЦК України, які визначає підстави покладання обов'язку по відшкодуванню такої шкоди та обставини, які мають враховуватися при визначенні розміру відшкодування.

Частиною 2 статті 23 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Позивачем на підтвердження спричинення їй відповідачем моральної шкоди надано лише довідку від 24.05.2017 року медичного закладу, відповідно до якої ОСОБА_1 з 1999 року перебуває на обліку по гіпертонічній хворобі.

Проте, позивачем не надано доказів виникнення у неї наслідків, передбачених ч. 2 ст. 23 ЦК України, що мають причинно-наслідковий зв'язок із оскаржуваним рішенням відповідача.

Доводи апеляційної скарги про те, що згідно усталеної практики ЄСПЛ сам факт тривалого невиконання судового рішення свідчить про спричинення моральної шкоди, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки спірними у даній справі правовідносинами не є невиконання або тривале виконання судового рішення щодо позивача. В даному випадку, спірною є постанова державного виконавця про накладення штрафу на ОСОБА_1, як на боржника у виконавчому провадженні.

Таким чином, колегія суддів також враховує, що постанова державного виконавця скасована, право позивача порушене у зв'язку з прийняттям цієї постанови, відновлено.

У п. 1 ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" зазначено, що "Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов'язковою, і без укладання спеціальної угоди, юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції", а ст.ст. 13 і 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" від 23.02.2006 року передбачено, що "при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права" та змінюють практику застосування національного закону відповідно до Рішення цього Суду.

При вирішенні даної справи судом береться до уваги правова позиція Європейського суду з прав людини, висловлена у рішенні у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства» (Abdulaziz, Cabales and Balkandali v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, у п. 95, 96 якого Судом вказано, що заявниці вимагали "значної", але конкретно не визначеної компенсації за моральну шкоду, завдану їм у формі приниження, страждання та тривоги..... моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи… можуть зазнати страждань і тривоги. Але все ж таки,... Суд вважає, що за обставин цієї справи визнання ним порушення є достатньою справедливою сатисфакцією. Таким чином, вимога заявниць про грошову компенсацію не може бути задоволена.

У даній справі, суд першої інстанції встановив, що постанова державного виконавця про накладення штрафу на позивача є протиправною та підлягає скасуванню, що враховуючи практику ЄСПЛ, обставини даної справи, колегія суддів вважає належним, справедливим та достатнім засобом захисту порушених прав позивача.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують та доказів в їх обґрунтування не надано.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ч.1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 246, 250, 308, 310, п. 1 ч.1 ст. 315, 316, 321, 322, 325, 326, 328 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 28.12.2017р. по справі № 526/1003/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду..

Головуючий суддя Л.В. ТаційСудді М.І. Старосуд А.М. Григоров Повний текст постанови складено 13.03.2018.