Постанова № 72686685, 06.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/15457/17 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Беспалова О.О. Шурка О.І. Кондратенко Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року за заявою ОСОБА_6 про вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_6 до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_95, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_104, ОСОБА_105, ОСОБА_106, ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_109, ОСОБА_110, ОСОБА_111, ОСОБА_112, ОСОБА_113, ОСОБА_114, ОСОБА_115, ОСОБА_116, ОСОБА_117, ОСОБА_118, ОСОБА_119 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання утриматися від вчинення певних дій, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_95, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_101, ОСОБА_102 ОСОБА_121, ОСОБА_103, ОСОБА_104, ОСОБА_105, ОСОБА_106, ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_109, ОСОБА_110, ОСОБА_111, ОСОБА_112, ОСОБА_113, ОСОБА_114, ОСОБА_115, ОСОБА_116, ОСОБА_117, ОСОБА_118, ОСОБА_119, в якому просив:

- скасувати рішення від 09 листопада 2017 року про державну реєстрацію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Верховного Суду (01043, м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8), ідентифікаційний код юридичної особи 41721784, дата запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про проведення державної реєстрації юридичної особи - 09 листопада 2017 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про проведення державної реєстрації юридичної особи 1 070 102 0000 071690;

- зобов'язати відповідачів, що призначені суддями Верховного Суду Указом Президента України Порошенка Петра Олексійовича № 357/2017 від 10 листопада 2017 року «Про призначення суддів Верховного Суду», утриматися від вчинення певних дій, а саме: утриматись від здійснення правосуддя у штаті Верховного Суду (01043, м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8).

12 грудня 2017 року до Окружного адміністративного суду міста Києва позивачем подано клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, в якому просив: - зупинити дію рішення від 09 листопада 2017 року про державну реєстрацію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Верховного Суду (01043, м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8), ідентифікаційний код юридичної особи 41721784, дата запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про проведення державної реєстрації юридичної особи - 09 листопада 2017 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про проведення державної реєстрації юридичної особи 1 070 102 0000 071690; - заборонити відповідачам, що призначені суддями Верховного Суду Указом Президента України Порошенка П.О. № 357/2017 від 10 листопада 2017 року «Про призначення суддів Верховного Суду» здійснювати правосуддя у штаті Верховного Суду (01043, м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8), ідентифікаційний код юридичної особи 41721784.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року заяву ОСОБА_6 про вжиття заходів забезпечення позову залишено без задоволення.

Не погодившись з ухвалою суду, позивач - ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою: - зупинити дію рішення від 09 листопада 2017 року про державну реєстрацію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Верховного Суду (01043, м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8), ідентифікаційний код юридичної особи 41721784, дата запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про проведення державної реєстрації юридичної особи - 09 листопада 2017 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про проведення державної реєстрації юридичної особи 1 070 102 0000 071690; - заборонити відповідачам, що призначені суддями Верховного Суду Указом Президента України Порошенка П.О. № 357/2017 від 10 листопада 2017 року «Про призначення суддів Верховного Суду» здійснювати правосуддя у штаті Верховного Суду (01043, м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8), ідентифікаційний код юридичної особи 41721784.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи сторони до суду не прибули.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Так, відмовляючи в задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидні ознаки протиправності рішення щодо державної реєстрації від 09 листопада 2017 року, а також відсутні підстави, які б потребували втручання суду у заявлений позивачем спосіб на час його звернення до суду.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КАС України (в редакції, що діяла до 14.12.2017р. та на час постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали), суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидним є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Згідно статті 150 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2017р.), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.

Перелік видів забезпечення позову встановлено ч. 1 ст. 151 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2017р.), а саме: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Необґрунтоване вжиття таких заходів може призвести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Так, постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» висвітлено позицію щодо вжиття заходів забезпечення позову в адміністративних справах, зокрема, зазначено, що судам необхідно враховувати, що, згідно з частинами третьою та четвертою статті 117 КАС України, забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; заборони вчиняти певні дії. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Таким чином, при розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з врахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Згідно з п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2, застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Водночас, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є надання тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Колегією суддів враховується правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні від 15 листопада 2007 року по справі «Бендерський проти України», в якому Суд зазначив, що судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

У справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Крім того, у рішенні від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.

Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6, в обґрунтування заявленого клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, посилається на незаконність, на його думку, створення та початок роботи Верховного Суду, а також незаконність з 15 грудня 2017 року початок дії процесуальних кодексів України в редакціях, затверджених Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, на звернення до Вищого адміністративного суду України з позовом до Президента України Порошенка Петра Олексійовича про скасування Указу Президента України № 357/2017 від 10 листопада 2017 року «Про призначення суддів Верховного Суду» та звернення до Солом'янського районного суду м. Києва зі скаргою на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України щодо не внесення відомостей про вчинення злочину до ЄРДР після отримання заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення.

Частиною другою статті 125 Конституції України (у редакції Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016р. № 1401-VIII, що набрав чинності 30.09.2016р.), якій кореспондує частина друга статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016р. № 1402-VIII визначено, що найвищим судом у системі судоустрою є Верховний Суд.

Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016р. № 1402-VIII, протягом дванадцяти місяців з дня набрання чинності цим Законом утворюється Верховний Суд у порядку та у складі, що визначені цим Законом та призначаються судді Верховного Суду за результатами конкурсу, проведеного відповідно до цього Закону.

Порядок призначення на посаду судді Вищого спеціалізованого суду або Верховного Суду за спеціальною процедурою визначено у статті 81 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016р. № 1402-VIII.

У відповідності до частини сьомої статті 81 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016р. № 1402-VIII, Вища рада правосуддя розглянула питання про внесення Президентові України подання про призначення суддів на посади у Верховний Суд та 29.09.2017р. ухвалила відповідне рішення.

Верховний Суд, як юридична особа, державну реєстрацію якого просить скасувати позивач, зареєстрований 09 листопада 2017 року. Після вказаної дати вжито ряд заходів для початку його функціонування.

Як вбачається з матеріалів справи, з клопотанням про забезпечення позову ОСОБА_6 звернувся 12.12.2017р., тобто через певний проміжок часу, протягом якого мав обізнаність про заходи щодо створення та функціонування Верховного Суду.

Президент України Указом від 10.11.2017р. № 357/2017 призначив суддів Верховного Суду.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016р. № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016р., постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017р. № 2 «Про визначення дня початку роботи Верховного Суду», днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017р.

Зазначені нормативно-правові акти та акт Президента України не визнані у встановленому законом порядку такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а акт Вищої ради правосуддя - протиправним.

Разом з тим, ОСОБА_6 просить зупинити дію рішення від 09 листопада 2017 року про державну реєстрацію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Верховного Суду (01043, м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8).

Однак, слід зазначити, що державна реєстрація в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Верховного Суду (01043, м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8), ідентифікаційний код юридичної особи 41721784, дата запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про проведення державної реєстрації юридичної особи - 09 листопада 2017 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про проведення державної реєстрації юридичної особи 1 070 102 0000 071690 за своєю суттю є актом одноразового застосування, який вичерпав свою дію самим фактом реєстрації.

Таким чином, зупинення дії, яка вже вичерпана певним фактом, не вбачається за можливе.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що питання стосовно правомірності рішення від 09 листопада 2017 року про державну реєстрацію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Верховного Суду, надаватиметься судом при розгляді справи по суті.

Що стосується вимог заявника про зобов'язання суддів, які Указом Президента України Порошенка Петра Олексійовича № 357/2017 від 10 листопада 2017 року «Про призначення суддів Верховного суду» призначені суддями Верховного Суду, утриматися від вчинення певних дій, а саме: утриматись від здійснення правосуддя у штаті Верховного Суду, колегія суддів зважає на наступне.

Згідно статті 5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.

Як зазначалося вище, на час звернення позивача з клопотанням про забезпечення позову, Указ Президента України № 357/2017 від 10 листопада 2017 року «Про призначення суддів Верховного Суду» не скасовано, а відтак, суд не вправі у заявлений позивачем спосіб втручатись у здійснення правосуддя суддями Верховного Суду.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що задоволення клопотання про забезпечення позову у спосіб, про який просить позивач, буде фактичним вирішенням справи без її розгляду по суті, що суперечить принципам адміністративного судочинства, визначеним Кодексом адміністративного судочинства України.

Таким чином, колегія суддів не вбачає очевидних ознак протиправності дій та рішень щодо державної реєстрації Верховного Суду, як підстави для забезпечення адміністративного позову.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, клопотання про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви, за якими позивач вважає, що захист його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказано в чому полягає значимість таких зусиль і наскільки значні витрати будуть позивачем при цьому понесені.

Доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або того, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, позивачем не надано.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що заявником не було наведено достатньо переконливих доказів про існування очевидних ознак протиправності рішення щодо державної реєстрації від 09.11.2017р., а отже, доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, в рішенні по справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Таким чином, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_6 про вжиття заходів забезпечення позову.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно застосував положення чинного законодавства України при постановленні оскаржуваної ухвали із дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 150, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Беспалов О.О. Шурко О.І.

Повний текст постанови виготовлено 12.03.2018 року

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Шурко О.І.

Беспалов О.О.