Постанова № 72686625, 13.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/12238/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Обрізка І.М., Попка Я.С.

з участю секретаря судового засідання Мацьків М.С.

представника позивача

представника відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львові апеляційну скаргу Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 13 листопада 2017 року у справі № 348/1800/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними, -

судді в 1-й інстанції – Флоряк Д.В.,

час ухвалення рішення – 13.11.2017 року, 10:31 год.,

місце ухвалення рішення – м. Надвірна Івано-Франківська область,

дата складання повного тексту рішення – 17.11.2017 року,

В С Т А Н О В И В :

12.09.2017 року позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання неправомірної відмови здійснити перерахунок пенсії з врахуванням районних коефіцієнтів та надбавок та у відмові зняти обмеження заробітної плати коефіцієнтом 5,6, в якому просить суд зобов'язати відповідача здійснити перерахунок його пенсії з врахуванням розміру заробітної плати з районним коефіцієнтом та північною надбавкою та виплатити йому недоотримані кошти, починаючи з 22.01.2016 року, а також зняти обмеження заробітної плати коефіцієнтом 5,6 за період з 01.06.1989 року по 31.03.2016 року, починаючи з 22.01.2017 року.

Позовні вимоги мотивує тим, що він є пенсіонером і перебуває на обліку в Надвірнянському об'єднаному управлінні ПФУ Івано-Франківської області з 22.01.2016 року, де отримує пенсію за віком по Списку №2.У періоди з 01.09.2008 року по 21.02.2009 року, з 28.02.2009 року по 10.02.2010 року, у період з 16.02.2010 року по 12.10.2010 року, у період з 18.10.2010 року по 17.10.2012 року він працював на посаді машиніста підіймача 6-го і 7-го розряду у ТОВ «Варєганській транспортній компанії - 2». Крім того, у періоди з 18.10.2012 року по 14.04.2013 року та з 29.04.2013 року по даний час він працює на посаді машиніста підіймача 6-го розряду у ВАТ «Білоруське управління по підвищенню нафтовіддачі пластів і капітального ремонту свердловин». Вищевказані підприємства знаходяться на території м. Нижнєвартовськ, Тюменської області Ханти-Мансійського автономного округу- Югра (Росія), яка згідно ОСОБА_2 Міністрів СССР від 10.10.1967 року №1029 «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах крайньої Півночі і в місцях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» віднесена до місцевості прирівняної до районів Крайньої Півночі і тут він отримував заробітну плату з районними коефіцієнтами та північною надбавкою. Весь стаж роботи на вказаних підприємствах підтверджується відповідними записами у його трудовій книжці від 15.08.1977 року з посиланням на дату та номер наказів про прийняття, переведення, звільнення та запис про місцезнаходження підприємства, на якому він виконував роботи. У зв'язку з досягненням 55 річного віку він у 2016 році звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії по Списку №2. До заяви ним було подано пакет документів, для підтвердження розміру заробітної плати, яку він отримував у ТОВ «Варєганській транспортній компанії-2», було подано довідку про заробітну плату №53 від 11.08.2017 року, у ВАТ «Білоруське управління по підвищенню нафтовіддачі пластів і капітального ремонту свердловин» було подано довідку про заробітну плату №119 від 15.08.2017 року. Також при призначенні йому пільгової пенсії по Списку №2 ним було подано довідки про уточнення особливих умов його праці, в яких міститься інформація про місце знаходження даних підприємств і про те, що до заробітної плати нараховувалися районні коефіцієнти та північна надбавка. Однак, відповідач при обчисленні пенсії не врахував йому районні коефіцієнти та північну надбавку. Також, при призначенні йому пенсії відповідач до його заробітної плати застосував обмеження коефіцієнтом 5,6. 23.08.2017 року він звернувся до відповідача із заявою про перерахунок йому пенсії без обмеження заробітку у 5,6 разів розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум та максимальним розміром заробітної плати (доходу). Проте, відповідач своїм листом №301/А-15 від 04.09.2017 року також відмовив йому у такому перерахунку пенсії, посилаючись на п. 2 ст. 41 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 01.01.2004 року. Вважає дії відповідача незаконними, оскільки ним були надані відповідні документи - трудову книжку, довідки, що уточнюють особливий характер роботи чи умов праці необхідні для призначення пільгової пенсії та на підтвердження постійної зайнятості на пільговій роботі, чим виконав всі умови для призначення пільгової пенсії відповідно до діючого законодавства, в зв'язку з чим змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Надвірнянського районного суду від 13.11.2017 року позовні вимоги в частині здійснення перерахунку пенсії за період з 22.01.2016 року по 12.03.2017 року залишено без розгляду.

ОСОБА_2 Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 13 листопада 2017 року у справі № 348/1800/17 року позовні вимоги задоволено частково.

Постанову суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на неї апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що ні в Тимчасовій угоді від 15.01.1993 року, ні в Угоді про гарантії прав громадян держав – учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року не передбачено пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Разом з тим, ч.3 ст. 96 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено при вибутті осіб, у райони, де коефіцієнт до заробітної плати не встановлено, пенсія за їх вибором обчислюється в такому ж порядку, але з виключенням з фактичного заробітку виплат за районними коефіцієнтами, або із заробітку обчисленого відповідно до статтей 76 та 78 цього Закону.

Просить скасувати постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 13 листопада 2017 року у справі № 348/1800/17 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 229, п.2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером і перебуває на обліку в Надвірнянському об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, де отримує пенсію за віком по Списку №2 з 22.01.2016 року.(а.с.5)

У періоди з 01.09.2008 року по 21.02.2009 року, з 28.02.2009 року по 10.02.2010 року, у період з 16.02.2010 року по 12.10.2010 року, у період з 18.10.2010 року по 17.10.2012 року позивач ОСОБА_3 працював на посаді машиніста підіймача 6-го і 7-го розряду у ТОВ «Варєганській транспортній компанії - 2».

Окрім того встановлено, що у періоди з 18.10.2012 року по 14.04.2013 року та з 29.04.2013 року по даний час позивач працює на посаді машиніста підіймача 6-го розряду у ВАТ «Білоруське управління по підвищенню нафтовіддачі пластів і капітального ремонту свердловин».

Вищевказані підприємства знаходяться на території м. Нижнєвартовськ, Тюменської області Ханти-Мансійського автономного округу- Югра (Росія), яка згідно ОСОБА_2 Міністрів СССР від 10.10.1967 року №1029 «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах крайньої Півночі і в місцях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» віднесена до місцевості прирівняної до районів Крайньої Півночі і тут він отримував заробітну плату з районними коефіцієнтами та північною надбавкою.

Весь стаж роботи позивача на вищевказаних підприємствах підтверджується відповідними записами у його трудовій книжці від 15.08.1977 року з посиланням на дату та номер наказів про його прийняття, переведення, звільнення та запис про місцезнаходження підприємства, на якому він виконував роботи. (а.с.7-9)

Також судом встановлено, що у зв'язку з досягненням 55 річного віку позивач ОСОБА_3 у 2016 року звернувся до відповідача із заявою про призначенні йому пенсії за віком і з 22.01.2016 року отримує пенсію за віком по Списку №2. При призначенні позивачу пільгової пенсії по Списку №2 ним було подано відповідачу довідки про уточнення особливих умов моєї праці, в яких міститься інформація про місце знаходження даних підприємств і про те, що до заробітної плати нараховувалися районні коефіцієнти та північна надбавка.

Однак відповідач при обчисленні страхового стажу не врахував того, що позивач має право на пільгове обчислення стажу за час роботи в місцевості прирівняної до районів Крайньої Півночі з врахуванням до його заробітної плати районних коефіцієнтів та північних надбавок.

Також 23.08.2017 року позивач звернувся до Надвірнянського об’єднаного УПФУ із заявою про перерахунок пенсії без обмеження заробітку у 5,6 разів розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум та максимальним розміром заробітної плати (доходу) .(а.с.16)

Проте, Надвірнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України згідно листа №301/А-15 від 04.09.2017 року відмовило йому у такому перерахунку пенсії, посилаючись на п. 2 ст. 41 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 01.01.2004 року. (а.с.17)

Задовольняючи частково позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що згідно чинного законодавства України та загальновизнаних норм міжнародного права, міжнародна Угода від 13.03.1992 року в даному випадку має вищу юридичну силу над чинним законодавством України в галузі пенсійного забезпечення, зокрема, щодо визначення розміру заробітної плати, яка використовується при розрахунку розміру пенсії зацікавленої особи.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" від 29 червня 2004 р. № 1906-ІУ, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Так як позивач ОСОБА_3 працював в районах Крайньої Півночі та місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі і подав відповідачу довідки про заробітну плату, з посиланням на первинні документи, особові рахунки по заробітній платі та інші уточнюючі документи, які підтверджують про те, що він отримував заробітну плату з районними коефіцієнтами та північною надбавкою, відповідно на нього поширюється дія Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року і він має право на врахування районного коефіцієнту та північної надбавки при обчисленні пенсії за весь періоди роботи у даній місцевості.

До аналогічних висновків про наявність правових підстав для зарахування районних коефіцієнтів та північних надбавок при визначенні розміру пенсій також прийшов Вищий адміністративний суд України у своїй постанові від 25 вересня 2012 року по справі №К/9991/24753/12, та в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22 травня 2014 року по справі №К/800/27953/13.

Крім того, дії відповідача щодо нарахування пенсії із обмеженого заробітку у межах суми, що не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання позивачем заробітку неправомірними, враховуючи те, що позивачем страхові внески сплачувалися до Пенсійного фонду з всієї (повної) заробітної плати. На підтвердження позивачем надано довідки про його заробітну плату, в яких зазначено, що з усіх сум були сплачені внески до пенсійного фонду. Дані довідки містяться в матеріалах пенсійної справи, яка оглянута в судовому засіданні.

Таким чином, суд першої інстанції вважає, що відповідача необхідно зобов'язати здійснити перерахунок позивачу пенсії, починаючи з 01.08.2017 року, з урахуванням розміру заробітної плати з районним коефіцієнтом та північною надбавкою, яку він отримував у ТОВ «Варєганській транспортній компанії-2» у період з вересня 2008 року по березень 2012 року згідно довідки №53 від 11.08.2017 року та починаючи з 01.09.2017 року, з урахуванням розміру заробітної плати, з районним коефіцієнтом в розмірі 1,7 та північною надбавкою, яку він отримував у ВАТ «Білоруське управління по підвищенню нафтовіддачі пластів і капітального ремонту свердловин» у період з жовтня 2012 року по вересень 2016 року згідно довідки №119 від 15.08.2017 року. Також слід зобов'язати відповідача зняти обмеження коефіцієнта 5,6 заробітної плати за період з 01.06.1989 року по 31.06.1994 року при обчисленні позивачу пенсії та здійснити перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 13.03.2017 року з врахуванням повного заробітку, а також дорахувати, виплатити недоплачені позивачу суми пенсії та виплачувати йому пенсію в подальшому згідно проведеного перерахунку до виникнення обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із ст. 41 Закону “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” до заробітної плати для обчислення пенсії враховуються, зокрема, суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов’язкове державне пенсійне страхування.

Статтею 66 Закону України “Про пенсійне забезпечення” було передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Відповідно до підпункту “д” пункту 15 Інструкції про порядок утримання страхових внесків і використання коштів державного соціального страхування, затвердженої постановою Президії ВЦРПС від 29 лютого 1960 року, в загальну суму заробітної плати, на яку нараховуються страхові внески, включалися районний коефіцієнт та надбавка.

Згідно із Положенням про порядок призначення та виплати державних пенсій від 03 серпня 1972 року, Законом СРСР “Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР” від 15 травня 1990 року особам, які проживали у районах, де до заробітної плати робітників і службовців встановлено районні коефіцієнти, при призначенні пенсій враховувалася фактична заробітна плата, обчислена із застосуванням районного коефіцієнта.

Також, не врахування відповідачем при розрахунку позивачу пенсії сум районного коефіцієнту та північної надбавки при визначенні розміру заробітної плати суперечить положенням Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року на отримання, гарантованої міжнародною Угодою, пенсії в більшому розмірі. Відповідно до Конституції України та чинного законодавства України, міжнародна угода, ратифікована Верховною ОСОБА_2 України має перевагу над чинним законодавством України, в тому числі і в галузі пенсійного забезпечення.

Статтею б даної Угоди визначено, що для встановлення права на пенсію, громадянам держав - учасниць Угоди, враховується трудовий стаж набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до вступу в силу цієї Угоди. Обчислення пенсії проводиться з заробітку за період роботи, який зараховується в трудовий стаж.

Оскільки позивач працював в районах Крайньої Півночі та в районах, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та подав відповідачу довідки про заробітну плату, відповідно на нього поширюється дія Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року він має право на врахування районного коефіцієнту та північної надбавки при обчисленні пенсії із врахуванням розміру заробітної плати із включенням сум районного коефіцієнта 70% та північної надбавки 50% на підставі довідки №53 від 11.08.2017 року у період з вересня 2008 року по березень 2012 року та довідки №119 від 15.08.2017 року у період з жовтня 2012 року по вересень 2016 року.

Відповідно висновок суду першої інстанції про обгрунтованість доводів щодо наведених вище вимог є вірним.

З приводу позовних вимог щодо зняття коефіцієнту 5,6 за період з 01.06.1989 року по 31.03.2016 року при обчисленні пенсії, апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно з п. 2 ст. 41 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення”, і не перевищують 5, 6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

На час отримання позивачем заробітної плати період з 01.06.1989 року по 31.06.1994 року обмежень максимальної величини заробітної плати не існувало, так як такі встановлені лише 13.07.1998 року ОСОБА_2 КМУ №1064 “Про встановлення максимальної величини, фактичних витрат суб'єктів господарювання на оплату праці працівників, суми оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу, з яких справляються збори (внески) до соціальних фондів”.

Відтак, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність позовних вимог щодо зобов’язання відповідача зняти обмеження коефіцієнтів 5,6 заробітної плати за період роботи з 01.06.1989 року по 31.06.1994 року при обчисленні пенсії.

В цілому, суд критично оцінює доводи апеляційної скарги, оскільки ті повторюють зміст заперечення до адміністративного позову та, на переконання колегії суддів, були обґрунтовано відхилені судом першої інстанції.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про необґрунтованість доводів апелянта стосовно неправомірності оскарженої ним ухвали суду першої інстанції. Водночас, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно та об’єктивно оцінено обставини справи, а відтак прийнято обґрунтоване рішення.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, прийшла до висновку про відсутність підстав, які свідчили б про неправильне застосування судом першої інстанції матеріального або процесуального права.

На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при вирішенні оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.229, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області - залишити без задоволення.

ОСОБА_2 Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 13 листопада 2017 року у справі № 348/1800/17 - залишити без змін.

ОСОБА_2 набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повне судове рішення складено 13.03.2018 року