Постанова № 72686611, 13.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/770/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Сеника Р.П., Обрізка І.М.

за участю секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року, ухвалене суддею Андрусенко О.О., м.Луцьк, дата складання повного тексту рішення 28 грудня 2017 року, у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

27.11.2017 року позивач – фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 21.11.2017 року № НОМЕР_1, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 30516,67 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 15258,34 грн.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 21 листопада 2017 року № НОМЕР_1.

Рішення суду першої інстанції, з посиланням на Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998р., мотивоване тим, що транспортні засоби реєструються за їх власниками (фізичними чи юридичними особами), а реєстрація за фізичними особами-підприємцями не передбачена. При цьому відсутність можливості зареєструвати транспортний засіб за фізичною особою-підприємцем не позбавляє права такої особи використовувати автотранспортний засіб в межах господарської діяльності в операціях, що підлягають оподаткуванню ПДВ. Водночас, матеріалами справи, зокрема, податковими накладними, рахунками, актами здачі-прийняття робіт, міжнародними товарно-транспортними накладними підтверджується, що придбаний позивачем транспортний засіб використовується у його господарській діяльності, в тому числі, для здійснення міжнародних перевезень вантажів.

Таким чином, безпідставними є висновки Головного управління ДФС у Волинській області щодо завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у податковій декларації за вересень 2017 року на суму 30516,67 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, вважаючи його прийнятим із невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, Головне управління ДФС у Волинській області оскаржив її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що суб'єктом права власності законодавством визнаються фізичні особи (громадяни), які можуть бути власниками будь-якого майна, крім майна, яке не може знаходитися взагалі у власності фізичних осіб, і, водночас, не виокремлюється такий суб'єкт права власності як фізична особа-підприємець. Враховуючи те, що суб'єктом права власності на придбані вантажні автомобілі є фізична особа (громадянин), а не фізична особа-підприємець, яка здійснювала оплату за придбання вантажного автомобіля, то таким чином фактично здійснювалась передача вантажного автомобіля від фізичної особи-підприємця у приватну власність фізичної особи.

Відтак, фізична особа-підприємець при придбанні вантажного автомобіля має право включити до складу податкового кредиту суму ПДВ з вартості вантажного автомобіля при наявності належним чином складеної та зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної та задекларувати бюджетне відшкодування з ПДВ. При цьому фізична особа-підприємець зобов'язана нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ, виходячи з бази оподаткування ПДВ, визначеної відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України, та скласти податкову накладну на дату набуття права приватної власності на вантажний автомобіль фізичною особою (громадянином) і зареєструвати її в ЄРПН в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу правовідносин і закон, який їх регулює.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що з 02.08.2000 року ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець, у період з 01.09.2017 року по 30.09.2017 року був платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 06.03.2006р. №53683683.

У період з 31.10.2017 року по 06.11.2017 року посадовою ГУ ДФС у Волинській області проведено документальну позапланову перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за вересень 2017 року, що виникло за рахунок від’ємного значення ПДВ, що декларувалося у вересні 2017 року.

За результатами апроведеної перевірки складено акт від 13.11.2017 року № 13455/03-20-13-07/НОМЕР_2, згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення вимог підпункту «а» пункту 198.5 статті 198, пункту 188.1 статті 188, підпункту «а» пункту 185.1 статті 185, пунктів 200.1, 200.4 «б» статті 200 Податкового кодексу України (далі – ПК України), ФОП ОСОБА_3 завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у податковій декларації за вересень 2017 року на суму 30516,67 грн.

На підстві вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.11.2017 року № НОМЕР_1, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 30516,67 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 15258,34 грн.

Встановлено, що підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 12.06.2017 року № 060056/6948, укладено між ФОП ОСОБА_3 та ТзОВ «БЕСТКАР», позивач придбав напівпричіп Schmitz модель SCS 24/L, 2012 року виготовлення, номер кузова НОМЕР_3, вартістю 183100,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Поставка придбаного транспортного засобу підтверджується актом приймання- передачі від 12.06.2017 року, податковою накладною від 12.06.2017 року № 352.

Згідно акта перевірки сума податку на додану вартість 30 516,67 грн., сплачена позивачем в ціні придбаного у ТзОВ «БЕСТКАР» транспортного засобу, була ним включена до складу бюджетного відшкодування вересня 2017 року.

В силу пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приписами підпункту «а» пункту 198.5 статті 198 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 ПК України не не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) регламентовано статтею 200 розділу V ПК України Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 розділу V ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з вимогами пункту 200.4 «б» розділу V ПК України при від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Встановлено, що позивачем проведено державну реєстрацію придбаного транспортного засобу, про що видано відповідне свідоцтво, згідно якого власником транспортного засобу є ОСОБА_3

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до п. 2.7 акту перевірки фактичним видом діяльності позивача є вантажний автомобільний транспорт.

Процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів здійснюється відповідно до вимог Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998 року. Згідно із пунктом 6 цього Порядку транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в сервісних центрах МВС. Транспортні засоби, що належать фізичним особам-підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.

Згідно змісту даної норми транспортні засоби реєструються за їх власниками (фізичними чи юридичними особами), а реєстрація за фізичними особами-підприємцями не передбачена. Тому у свідоцтвах про реєстрацію транспортних засобів не може зазначатися як їх власник фізична особа-підприємець. При цьому, відсутність можливості зареєструвати транспортний засіб за фізичною особою-підприємцем не позбавляє права такої особи використовувати автотранспортний засіб в межах господарської діяльності в операціях, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість.

Вказане кореспондується з нормами чинного законодавства, яке регламентує право власності фізичних осіб, уточнюючи його, та не обмежує можливості використовувати транспортні засоби у підприємницькій діяльності для реалізації прав власника.

Статтею 51 Цивільного кодексу України встановлено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Податковим законодавством не встановлено особливих умов для формування податкового кредиту для фізичних осіб-суб’єктів господарювання, зареєстрованих платниками податку.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що матеріалами справи, а саме: податковими накладними, рахунками, актами здачі-прийняття робіт, міжнародними товарно- транспортними накладними підтверджується, що придбаний позивачем транспортний засіб використовуються у його господарській діяльності, в тому числі, для здійснення міжнародних перевезень вантажів.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності висновків Головного управління ДФС у Волинській області щодо завищення позивачем суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у податковій декларації за вересень 2017 року на суму 30516,67 грн., а тому правомірно визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 21.11.2017 року № НОМЕР_1.

Апелянтом не було надано доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.3 ст.243, ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року у справі №803/1616/17 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повне судове рішення складено 13.03.2018 року.