Постанова № 72686551, 05.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа №826/1843/17 Головуючий у І інстанції - Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач - Кучма А.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.

за участю секретаря: Тищенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2017 (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві від 20.12.2016 №0022291306, №0022281306, №0022271306; визнання протиправними та скасування рішення ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві від 20.12.2016 №0022261306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2017 адміністративний позов ФОП Кравченко Т.В. задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві від 20.12.2016 №0022291306; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві від 20.12.2016 №0022281306; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві від 20 грудня 2016 №0022271306; визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві від 20.12.2016 №0022261306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що під час перевірки контролюючим органом було встановлено ряд порушень, на підставі яких було винесено відповідні податкові рішення, наявність даних порушень позивачем не спростовані, тому оскаржувані рішення контролюючого органу є обґрунтованими, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засідання заперечував проти апеляційної скарги, до суду надано відзив на апеляційну скаргу, в якому викладено доводи щодо обґрунтованості рішення суду першої інстанції та помилковості висновків податкового органу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення прийняті відповідачем за наслідком неправильного встановлення дійсних обставин, внаслідок чого вони є необґрунтованими та такими, що не відповідають податковому законодавству, а застосування визначених відповідними рішеннями санкцій є неправомірними.

Представник відповідача у судовому засідання підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та акцентував увагу на порушення податкового законодавства з боку позивача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 17.11.2016 по 23.11.2016 Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_2, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, дотримання законодавства щодо укладання трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт №6671/26-56-13-06-05/НОМЕР_1 від 30.11.2016, в якому встановлено порушення позивачем п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано суму податку на доходи фізичних осіб від здійснення господарської діяльності, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 285366,48 грн; п.2 ст. 7, ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого донараховано єдиного внеску за 2014-2015 рр. на загальну суму 145588,42 грн; ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у подвійній вартості не облікованих товарів на загальну суму 2777678,52 грн.

На підставі акту перевірки №6671/26-56-13-06-05/НОМЕР_1 від 30.11.2016 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.12.2016 №0022291306, яким застосовано штрафні санкції за порушення законодавства про патентування норм регулювання обігу готівки у розмірі 2777678,52 грн, №0022281306, яким позивачу за порушення п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 356708,10 грн, у тому числі за податковими зобов'язання 285366,48 грн та штрафних (фінансових) санкцій 71341,62 грн;

Крім того, на підставі акту перевірки №6671/26-56-13-06-05/НОМЕР_1 від 30.11.2016 відповідачем винесено 20.12.2016 вимогу про сплату боргу (недоїмки) №0022271306, відповідно до якої станом на 20.12.2016 року заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 145588,42 грн та рішення від 20.12.2016 №0022261306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 10543,12 грн.

Позивач не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями звернулась з даним позовом до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було придбано товар (зокрема: алкогольні напої, слабоалкогольні напої, напої, сигарети та інший товар), що підтверджується книгою обліку доходів і витрат фізичної-особи підприємця Кравченко Т.В., видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, фіскальними чеками, касовими ордерами та іншими документами за період січень 2014 - грудень 2015.

Згідно ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 177.1 ст. 177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Пунктом 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України наведено перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, зокрема, до переліку витрат фізичних осіб-підприємців, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу («Податок на прибуток підприємств»).

В деклараціях про доходи позивача за 2014 рік було задекларовано витрат на суму 419700,51 грн, за 2015 рік 1409452,03 грн, тобто всі фактичні витрати відповідають даним звітних декларацій.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності викладеного в акті перевірки №6671/26-56-13-06-05/НОМЕР_1 від 30.11.2016 висновку про заниження позивачем оподаткованого доходу, у той час як матеріали справи свідчать, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 20.12.2016 №0022281306 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Крім того, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, на яку суму нараховується єдиний внесок для платників та у яких розмірах.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що єдиний внесок нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу, який визначається виходячи із документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Контролюючим органом зазначено, що позивачем занижено суми чистого доходу за 2014 рік та 2015 рік, що в свою чергу призвело до заниження суми єдиного соціального внеску, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 145588,42 грн.

На підставі даного висновку відповідачем було прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.12.2016 №0022271306 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 20.12.2016 №0022261306, відповідно до якого до позивача були застосовані штрафні санкції.

Підставою для прийняття вказаної вимоги та рішення слугували твердження податкового органу про заниження позивачем чистого доходу за 2014 та 2015 рік.

Суд першої інстанції дійшов до висновку, з яким погоджується колегія суддів, що враховуючи спростування правомірності збільшення відповідачем суми оподатковуваного доходу позивача за 2014 та 2015 роки за результатом перевірки, яка була оформлена актом від 30.11.2016 року №6671/26-56-13-06-05/НОМЕР_1, неправомірним є також донарахування позивачу суми єдиного внеску на вказану суму доходу, що тягне за собою також визнання протиправними та скасування оскаржуваних вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій.

Згідно акту перевірки від 30.11.2016 року №6671/26-56-13-06-05/НОМЕР_1, підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 20.12.2016 №0022291306 слугували висновки податкового органу про те, що в період з 2014 - 2015 року ФОП Кравченко Т.В. у встановленому порядку не обліковувала товари, а саме: 2014 рік - 177843,67 грн, 2015 рік 1210995,59 грн. Відповідачем зафіксовані порушення позивачем п.12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг», у зв'язку з чим встановлено відсутність записів, щодо обліку товарів в книзі.

Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуги» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

До суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуги»).

Згідно п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, фізичні особи-підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивача притягнуто до відповідальності за відсутність в книзі обліку доходів і витрат записів щодо обліку товарів, при цьому, у випадку застосування Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» базисом розрахунку має бути порушення норм з регулювання обігу готівки, що унеможливлює застосування штрафних санкцій за правовою нормою, визначеною в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні в якості підстави для застосування санкцій, тому рішення від 20.12.2016 №0022291306 є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до записів у книзі обліку доходів і витрат, наданої позивачем, записи до графи 6 «сума витрат,пов'язаних з придбанням товарів (робіт, послуг)» вносились помісячно останнього числа кожного місяця періоду. який перевірявся. На підтвердження оприбуткування товарів, у спосіб, що відповідає вимогам законодавства про бухгалтерський облік та звітність, було надано перевіряючи особам контролюючого органу первинні документи на підтвердження фактів придбання товарів для подальшого продажу за весь період, що перевірявся. Дана обставина податковим органом не спростована.

Кількість та вартість товарів, що придбавалися для продажу, в свою чергу, співвідноситься із даними по сумам витрат пов'язаних з придбанням товарів вказаних позивачем в книзі, що, звісно може вказувати на допущення неналежного введення обліку доходів і витрат, однак не призводить до заниження оподатковуваного доходу платника податків. Натомість, контрольні стрічки сформовані реєстратором розрахункових операцій у період, що перевірявся вказували на належність проведення розрахункових операцій з покупцями, та містять копії розрахункових документів послідовно сформованих реєстратором розрахункових операцій стосовно всіх товарів, що реалізовувалися у відповідному періоді, що дає змогу встановити правильність визначення платником податків сум валових витрат та оподатковуваного доходу за період, що перевірявся.

Неправильне заповнення книги обліку доходів і витрат не свідчить про заниження податкових зобов'язань.

Враховуючи наявність у позивача первинних документів, що підтверджуються придбання товарів для подальшої реалізації за весь період, що перевірявся, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про дотримання платником податків вимог законодавства щодо обліку товарів та ведення відповідної звітності, оскільки Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуги» не визначає окремого порядку ведення обліку товарних запасів, а лише вказує на обов'язок суб'єктів підприємницької діяльності на ведення такого обліку у спосіб визначений законодавством.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо дотримання позивачем норм податкового законодавства, натомість податковим органом не доведена правомірність винесених ним рішень та наявність порушення норм Податкового кодексу України чи інших законів України з боку позивача, тому рішення ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві від 20.12.2016 №0022291306, №0022281306, №0022271306, №0022261306 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідачем у своїй апеляційній скарзі не наведено доводів на спростування рішення суду апеляційної інстанції, не надано доказів на підтвердження порушення позивачем норм податкового законодавства.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Відповідно до ч.1 ст.133 КАС України, суд враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

З огляду на те, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2018 відстрочено Державній податковій інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві строк для сплати судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення рішення у справі, відповідачем судовий збір в добровільному порядку сплачено не було, наявні підстави для його стягнення.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2017 - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04080, м. Київ, вул. Турівська, 12 код ЄДРПОУ 39467012) до спеціального фонду державного бюджету України (р/р 31215256700001, отримувач - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, банк отримувача - ГУДКСУ у м.Києві, код ЄДРПОУ 37993783, МФО 820019, код бюджетної класифікації 22030106) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 12000,00 грн.

Постанова набирає законної з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 12.03.2018.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Аліменко В.О.

Безименна Н.В.