Постанова № 72686347, 07.03.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" березня 2018 р. Справа № 5015/1763/12

м.Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Желік М.Б.

суддів Костів Т.С.

ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання Стефанишин О.О

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Кредитні ініціативи”, м. Бровари, вул. Незалежності, 14 (вих. № б/н від 18.12.2017)

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.11.2017 (суддя Чорній Л.З.)

у справі № 5015/1763/12

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю “Експансія”, м. Вишневе, вул. Промислова, 5, Києво-Святошинського району Київської області

до боржника: ВАТ “Прикарпатпромарматура”, м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 176

про визнання банкрутом

за участю представників сторін:

від кредитора - ПАТ "Бізнес-центр “Підзамче”: ОСОБА_2 – представник за довіреністю;

арбітражний керуючий: ОСОБА_3

від кредитора - ТОВ “Кредитні ініціативи”: ОСОБА_4 – представник за довіреністю.

Учасникам процесу роз’яснено їх права та обов’язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України. Заяв про відвід складу суду не надходило.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.11.2017 (суддя Чорній Л.З.) у справі №5015/1763/12 заяву ліквідатора ВАТ “Прикарпатпромарматура” про визнання частково недійсним договору про відступлення прав вимоги від 17.12.12, в частині передання вимог по кредитному договору №1143 від 20.11.2007 та визнання частково недійсним договору про передачу прав за договором забезпечення від 17.12.12, в частині передання прав вимоги за договором іпотеки від 20.11.2007, який забезпечує виконання кредитного договору № 1143 від 20.11.07 - задоволено:

- визнано частково недійсним договір про відступлення прав вимоги від 17.12.12, укладений між ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” та ТОВ “Кредитні ініціативи”, в частині передання вимог по кредитному договору №1143 від 20.11.2007, який укладений між ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” та ОСОБА_5.

- визнано частково недійсним договір про передачу прав за договором забезпечення від 17.12.12, укладений між ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” та ТОВ “Кредитні ініціативи”, в частині передання прав вимоги за договором іпотеки від 20.11.2007 , який забезпечує виконання кредитного договору № 1143 від 20.11.07 .

- вилучено запис з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки від 07.11.2013 про іпотекодержателя ТОВ “Кредитні ініціативи” щодо майна корпусу №2-а (сушильня піску) (літ. “Р-1”) за адресою:Л/о, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 176, що належить на праві власності ВАТ “Прикарпатпромармутура”.

В задоволенні вимоги заяви щодо вилучення з реєстру вимог ТОВ “Кредитні ініціативи”, як кредитора, внесеного окремо до реєстру ВАТ “Прикарпатпромарматура” з вимогами, забезпеченими іпотекою – відмовлено. Заяву Відділення виконавчої дирекції ФСС від НВВ та ПЗ України в м. Львові про збільшення грошових вимог на суму 264 896,11 грн. зі сплати капіталізованих платежів, що підлягають включенню до другої черги реєстру вимог кредиторів ВАТ “Прикарпатпромарматура” задоволено. Визнано грошові вимоги Відділення виконавчої дирекції ФСС від НВВ та ПЗ України в м. Львові на суму 264 896,11 грн. зі сплати капіталізованих платежів, що підлягають включенню до другої черги реєстру вимог кредиторів ВАТ “Прикарпатпромарматура”. В першу чергу реєстру вимог кредиторів ВАТ “Прикарпатпромарматура” підлягає включенню в доход Державного бюджету України судовий збір на суму 3 200,00 грн. Відкладено розгляд справи.

Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.11.2017 у справі № 5015/1763/12, Товариство з обмеженою відповідальністю “Кредитні ініціативи” оскаржує її у апеляційному порядку в частині задоволення заяви ліквідатора ОСОБА_3 про визнання частково недійсним договору про відступлення прав вимоги від 17.12.2012., в частині передання прав вимог по кредитному договору № 1143 від 20.11.2007 та визнання частково недійсним договору про передачу прав за договором забезпечення від 17.12.2012 в частині передання прав вимоги за договором іпотеки від 20.11.2007, який забезпечує виконання кредитного договору № 1143 від 20.11.2007. В цій частині скаржник просить скасувати ухвалу господарського суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявлених вимог ліквідатора відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі в підставу для скасування рішення місцевого суду скаржник зазначає, що відомості про відступлення прав та про нового іпотекодержателя нерухомого майна – скаржника внесені до державного реєстру 07.11.2013, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство і їх правова оцінка надавалася господарським судом при ухвалені рішення у даній справі про затвердження реєстру вимог кредиторів 23.03.2016. Правомірність набуття права вимоги скаржником перед боржником та відсутність порушень вимог закону при укладені договору факторингу досліджувалася у ряді справ за участю скаржника, що наведені ним у апеляційній скарзі.

Окрім того зазначає, що ні Цивільним кодексом України, ні Законом України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” не встановлено обмежень щодо складу осіб, по відношенню до яких може здійснюватися відступлення права вимоги, іншими словами законодавець не виключає безпосередньо фізичних осіб з переліку осіб, що беруть участь у фінансовій операції факторингу.

Щодо розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 231 від 03.03.2009, яке встановлює зазначені обмеження, то скаржник вважає, що воно не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, а саме Цивільному кодексу України, а відтак застосуванню до спірних правовідносин не підлягає.

Подаючи апеляційну скаргу, скаржником подано клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Львівської області від 29.11.2017 року у даній справі.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2017 справу № 5015/1763/12 розподілено до розгляду колегії суддів у наступному складі: ОСОБА_6 - головуючий суддя, члени колегії - судді Костів Т.С., Марко Р.І.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 28.12.2017 апеляційну скаргу залишено без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків, зокрема, доплати судового збору у сумі 3040,00 грн. та надання суду доказів, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваної ухвали.

Через відділ документального забезпечення суду від кредитора ПAT “Бізнес-центр Підзамче” 26.12.2017, 28.12.2017, 22.01.2018 надійшли заперечення та доповнення до заперечення на заяву скаржника про відновлення строку для подачі апеляційної скарги.

24.01.2018 ухвалою Львівського апеляційного господарського суду скаржнику поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Львівської області від 29.11.2017, відрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ “Кредитні ініціативи”, зобов’язано учасників провадження у справі про банкрутство надати суду обґрунтований відзив на апеляційну скаргу протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

01.02.2018 ухвалою Львівського апеляційного господарського суду (з врахуванням ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.2018 про виправлення описки) справу № 5015/1763/12 призначено до розгляду в судовому засіданні на 28.02.2018.

Арбітражним керуючим 08.02.2018 через відділ документального забезпечення суду подано відзив на апеляційну скаргу (вх. № 01-04/1131/18), в якому він просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу господарського суду Львівської області від 29.11.2017 залишити без змін.

В спростування доводів апеляційної скарги арбітражний керуючий зазначає, що включаючи в реєстр вимог кредиторів вимоги скаржника суд обґрунтовує їх наявністю відомостей в державному реєстрі іпотек, при цьому не розглядаючи правомірність чи неправомірність оскаржуваного договору. Відтак, відсутні підстави вважати, що в даному випадку вирішувався спір між тими самими сторонами, про той же предмет спору і з тих же підстав.

Зазначає і те, що згідно ч. 2 ст. 5 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” винятковe право щодо обмеження надання окремих фінансових послуг визначається законами та нормативно-правовими актами державного органу, який здійснює регулювання ринку фінансових послуг, в даному випадку Держфінспослуг. Відтак, судом правомірно застосовано до спірних правовідносин розпорядження № 231 від 03.04.2009, яке передбачає обмеження щодо набуття відступлення права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників – фізичних осіб. Натомість арбітражний керуючий зазначає, що діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб підлягає ліцензуванню.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 28.02.18 розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав зазначених у ній.

У судовому засіданні 07.03.18 ліквідатор, скаржник та кредитор ПАТ “Бізнес-центр Підзамче” участь уповноважених представників забезпечили, які надали пояснення по суті вимог апеляційної скарги та просили врахувати їх при винесені постанови. Інші учасники провадження у справі про банкрутство участі уповноважених представників не забезпечили, причин неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи.

Відповідно до п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Відтак, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними матеріалами та за участю присутніх представників.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла до висновку про те, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, відтак ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.11.2017 слід залишити без змін.

При розгляді справи судом встановлено, що 13.10.2017 до господарського суду Львівської області звернувся арбітражний керуючий з заявою про визнання недійсним договору про передачу прав за договором забезпечення та договору про відступлення прав вимоги. Подана заява обґрунтована тим, що договір про відступлення пра вимоги від 17.12.2012, який укладений між ПАТ “Акціонерним комерційним промислово-інвестиційний банк” та ТОВ “Кредитні ініціативи” є договором факторигну, а відповідно до положення про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг, що затверджене розпорядженням Держфінспослуг № 231 від 03.03.2009 за договором факторингу можуть відступатися вимоги суб’єктів господарювання, однак у даному випадку відбулося відступлення права вимоги до фізичної особи – позичальника за кредитним договором. В обґрунтування вимог заяви арбітражний керуючий посилається також на положення конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг. Відтак, враховуючи положення ст. 227 ЦК України, відповідно до якого правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний недійсним, просить задоволити заяву у повному обсязі.

Так, 20.11.2007 між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та фізичною особою громадянином України – ОСОБА_7 укладено кредитний договір № 1143, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 500000,00 грн. на уомвах передбачених договором.

З метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 20 листопада 2007 Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (Закрите акціонерне товариство) та юридична особа - ВАТ “Прикарпатпромарматура” уклали договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу за реєстраційним № 4830. Згідно даного договору в іпотеку Банку передано нерухоме майно, а саме корпус №2а (сушильня піску), позначений на плані літ. “Р-1”, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 176 - загальною площею 1036,2 кв.м. Факт передачі права за іпотечним договором від 20.11.2007 засвідчується нотаріально посвідченим договором про передачу прав за договорами забезпечення від 17.12.2012 та Додатком № 1.

17.12.2012 між Публічним акціонерним товариством “Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком” та ТзОВ “Кредитні ініціативи” укладено договір відступлення права вимоги. Відповідно до п.2.1 договору первісний кредитор передає (відступає), а новий кредитор приймає кредитний портфель та зобов’язється сплатити за нього первісному кредиторові грошову винагороду (ціну продажу) на умовах, визначених цим договором. Внаслідок передачі (відступлення) кредитного портфеля за цим договором, новий кредитор набуває всіх прав вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення, включно з правом вимагати від позичальників належного виконання всіх грошових та інших зобов’язань, правом на звернення стягнення за зобов’язаннями позичальників на заставлене майно та іншими правами вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення.

Відповідно до п. 3 договору про відступлення прав вимоги на дату укладення цього договору сума основних прав вимоги за кредитами, які належать до кредитного портфелю та передаються за цим договором складає: сума основних прав вимоги в гривні 385 101 003,41 грн.(п.3.1.1), сума основних прав вимоги в доларах США: 67 975 264,04 дол.США (п.3.1.2), сума основних прав вимоги в Євро 11 922 446,28 євро (3.1.3). На дату укладення цього договору ціна продажу кредитного портфеля становить 108 844 453,92 грн.

В розділі 1 Договору наведено визначення понять, а саме: права вимоги – це права вимоги за кредитами та права вимоги за забезпеченнями; права вимоги за кредитами - всі існуючі та майбутні, наявні та умовні права вимоги первісного кредитора до позичальників за кредитними договорами, включені до кредитного портфеля, який передасться за цим Договором”

Відповідно до п. 12.1. Договору первісний кредитор не відповідає за невиконання чи неналежне виконання позичальниками своїх зобов’язань, що складають права вимоги, які первісний кредитор відступає за цим Договором.

Розділом 3 Договору визначено ціну договору та суму в гривнях та іноземних валютах прав вимоги, що передається за цим Договором.

Відповідно до п.п. 3.1.1, 3.1.2, 3.1.3. Договору загальна сума прав вимоги, що передається в гривнях та іноземних валютах виражена у гривневому еквіваленті становить 1 053 084 130.87 грн. А відповідно до п.3.2. Договору ціна відступлення прав вимоги становить 108 844 453,92 грн. Отже, ТОВ “Кредитні ініціативи” отримує плату за надані у користування клієнтові грошові кошти у вигляді дисконту, який становить 944 239 676,95 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ч.1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред’явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Розпорядженням Нацкомфінпослуг від 06.02.2014 №352 “Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 3 квітня 2009 року №231” фінансову послугу факторингу визначено сукупністю таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів) як:

- фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги;

- набуття відступленого права грошової вимоги, в тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення;

- отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Колегія суддів погоджується із висновками господарського суду щодо того, що сукупність всіх вище описаних умов договору відступлення прав вимоги дає підстави суду зробити висновок, що даний Договір є договором факторингу.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” виключне право або інші обмеження щодо надання окремих фінансових послуг встановлюються законами про діяльність відповідної фінансової установи та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг.

Згідно зі ст. 23 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється: щодо інших ринків фінансових послуг-спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг. Тобто, виняткове право обмеження щодо надання окремих фінансових послуг визначається законами та нормативно-правовими актами державного органу, який здійснює регулювання ринків фінансових послуг.

Відповідно до п.1 Положення про державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України (далі - Держфінпослуг), що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2010 року №157, Держфінпослуг є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством.

Пункт 1 Положення про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг, що затверджене розпорядженням Держфінспослуг №231 від 3 квітня 2009 року, встановлює, що до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів – суб’єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників - суб’єктів господарювання за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Отже, Положенням про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг встановлено, що за договором факторингу можуть відступатися права вимоги до суб’єктів господарювання. У даному випадку за договором факторингу було відступлено право вимоги до фізичної особи - позичальника за кредитним договором, а на таку фінансову послугу встановлене обмеження нормативно-правовими актами державного органу, який здійснює регулювання ринків фінансових послуг.

Крім цього, згідно п.1 вищезгаданого розпорядження Держфінпослуг №231 “Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг”, у редакції, що діяла на момент укладення оскарженого договору відступлення прав вимоги зазначено:

“ 1. Віднести до фінансової послуги факторингу сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів):

1) фінансування клієнтів – суб’єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги;

2) набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників – суб’єктів господарювання за договором, на якому базується таке відступлення;

3) отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.”

Аналогічне обмеження встановлено п.п. “а” п. 2, 3 ст. 1 Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг (надалі Конвенція, приєднання до Конвенції відповідно до Закону України “Про приєднання України до Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг):

“(а) постачальник відступає або може відступати фактору право грошової вимоги, яке випливає з договорів купівлі-продажу товарів, укладених між постачальником та його покупцями (боржниками), крім договорів купівлі-продажу товарів, придбаних в першу чергу для їхнього особистого, сімейного або домашнього використання;

3. У цій Конвенції посилання на “товари” та “продаж товарів” включають також: послуги та надання послуг”.

Положеннями Конвенції встановлено, що за договором факторингу не можуть відступатися права вимоги які виникли на основі договорів купівлі-продажу товарів, придбаних для їхнього особистого, сімейного або домашнього використання, тобто для задоволення споживчих потреб, які притаманні фізичним особам - споживачам.

Відповідно до п.п. 22, 23 ст. 1 Закону України “Про захист прав споживачів” (у редакції, що діяла на час укладення договору відступлення прав вимоги):

“споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника

споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.”

В п.2.5. Кредитного договору №1143 від 20.11.2007р. (відступлене право вимоги виникло на підставах даного договору) вказано, що кредит надається на споживчі цілі.

В спростування доводів скаржника слід також зазначити, що згідно ч. 5 ст. 5 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та цього Закону. Фінансова установа, що надає послуги з факторингу, може надавати послуги з пов'язаного з цим ведення обліку грошових вимог, надання поруки за виконання боржником свого обовэязку за грошовими вимогами постачальників товарів (послуг) та пред'явлення до сплати грошових вимог від імені постачальників товарів (послуг) або від свого імені, а також інші послуги, спрямовані на одержання коштів від боржника.

Згідно зі ст. 34 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції видає ліцензії для здійснення фінансовими установами: 1) страхової діяльності; 2) діяльності з надання послуг накопичувального пенсійного забезпечення; 3) надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів; 4) діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб.

Здійснення діяльності, зазначеної у частині першій цієї статті, дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії. Особи, винні у здійсненні діяльності без ліцензії, несуть відповідальність згідно із законами України.

Визначення прямого або опосередкованого залучення фінансових активів наведено у п.1.1 Положення про встановлення обмежень на суміщення діяльності фінансових установ з надання певних видів фінансових послуг, затвердженого Розпорядженням Держкомфінпослуг №1515 від 08.07.2004:

“пряме залучення фінансових активів – цілеспрямована дія фінансової установи щодо отримання фінансових активів від фізичних та/або юридичних осіб;

опосередковане залучення фінансових активів– цілеспрямована дія фінансової установи щодо отримання фінансових активів від фізичних та/або юридичних осіб через посередників, а також отримання залишків фінансових активів, які виникли в результаті здійснення звичайної господарської діяльності в інтересах цих осіб.”

Таким чином, у даному випадку згідно договору факторингу ТОВ “Кредитні ініціативи” цілеспрямовано діє на отримання фінансових активів від фізичної особи, а згідно п.4 ч.1 ст.34 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” імперативно встановлена необхідність отримання ліцензії для залучення коштів від фізичних осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно із ч. 2 ст. 548 ЦК України недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. З, ч. 1 ст. 24 Закону України “Про іпотеку” іпотека має похідний характер від основного зобов’язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що підставою для задоволення заяви про визнання частково недійсними договорів, є те, що на момент укладення оспорюваного договору за договором факторингу підлягали відступленню вимоги лише до суб’єктів господарювання, а з врахуванням того, що у даному випадку за договором факторингу відступлено право вимоги до фізичної особи-позичальника за кредитним договором, а на таку фінансову послугу встановлено обмеження. Відтак, заявлені вимоги щодо визнання частково недійсними договорів про відступлення права вимоги та про передачу прав а договором забезпечення є підставними та підлягають до задоволення.

Щодо вимоги про вилучення з реєстру вимог ТОВ “Кредитні ініціативи”, як кредитора, внесеного окремо до реєстру ВАТ “Прикарпатпромарматура” з вимогами, забезпеченими іпотекою, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що реєстр вимог кредиторів затверджується судовим рішення у формі ухвали, яка може бути змінена виключно в порядку апеляційного чи касаційного перегляду, або у разі перегляду її за нововиявленими обставинами (у відповідності до ст.ст.112,114 ГПК України), а також у разі правонаступництва у відповідності до ст.25 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. З огляду на зазначене, заявник вправі звернутися до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали суду про визнання кредиторських вимог ТОВ “Кредитні ініціативи”. Відповідно в задоволенні заяви в цій частині слід відмовити.

Згідно чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Оскаржувана ухвала вказаним вимогам відповідає.

Враховуючи встановлені обставини справи, межі перегляду оскаржуваної ухвали, доводи апелянта, кредитора та арбітражного керуючого, суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволення, відтак оскаржувану ухвалу залишити без змін.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 240, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Кредитні ініціативи”, м. Бровари, вул. Незалежності, 14 (вих. № б/н від 18.12.2017) - відмовити.

2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.11.2017 у справі № 5015/1763/12 в частині п. 1, 2, 3, 4, 5 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 13.03.2018.

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Костів Т.С.

суддя Марко Р.І.