Постанова № 72686325, 06.03.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2018 р. Справа № 922/1084/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А. , суддя Пелипенко Н.М.

секретар судового засідання Кохан Ю.В.

за участю:

прокурора – Зливки К.О. (службове посвідчення 047938 від 13.09.2017)

позивача – ОСОБА_1 (довіреність № 32-20-0.14.2-1/62-18 від 03.01.2018)

відповідача-1 – адвоката ОСОБА_2 (договір про надання юридичних (адвокатських послуг) б/н від 08.12.2017)

відповідача-2 – не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області (вх. №235 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 05.01.2018 у справі № 922/1084/17 (суддя Присяжнюк О.О.; повне рішення складено 09.01.2018)

за позовом Заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Воля", Харківська область, Куп'янський район, с. Кучерівка

2) Куп'янської районної державної адміністрації, Харківська область, м. Куп'янськ

про визнання недійсними договорів, -

ВСТАНОВИЛА:

Заступник керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Воля" та до Куп'янської районної державної адміністрації, в якому просив суд:

- визнати недійсними договір оренди землі від 30.06.2010, укладений між Куп’янською районною державною адміністрацією Харківської області та ТОВ “Воля” в особі керівника ОСОБА_3, яким ТОВ “Воля” надано в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населених пунктів Курилівської сільської ради Куп’янського району Харківської області, площею 98,0579 га ріллі із земель запасу, зареєстрований у Куп’янському районному відділі реєстрації Харківської регіональної філії ДП Центру Державного земельного кадастру 27.07.2010 за №041067400012;

- визнати недійсними договір оренди землі від 30.06.2010, укладений між Куп’янською районною державною адміністрацією Харківської області та ТОВ “Воля” в особі керівника ОСОБА_3, яким ТОВ “Воля” надано в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населених пунктів Курилівської сільської ради Куп’янського району Харківської області, площею 6,1209 га ріллі із земель запасу, зареєстрований у Куп’янському районному відділі реєстрації земель Харківської регіональної філії ДП Центру Державного земельного кадастру 27.07.2010 за №041067400009;

- визнати недійсними договір оренди землі від 30.06.2010, укладений між Куп’янською районною державною адміністрацією Харківської області та ТОВ “Воля” в особі керівника ОСОБА_3, яким ТОВ “Воля” надано в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населених пунктів Курилівської сільської ради Куп’янського району Харківської області, площею 4,9418 га ріллі із земель запасу, зареєстрований у Куп’янському районному відділі реєстрації земель Харківської регіональної філії ДП Центру Державного земельного кадастру 27.07.2010 за №041067400011;

- визнати недійсними договір оренди землі від 30.06.2010, укладений між Куп’янською районною державною адміністрацією Харківської області та ТОВ “Воля” в особі керівника ОСОБА_3, яким ТОВ “Воля” надано в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення яка знаходиться за межами населених пунктів Курилівської сільської ради Куп’янського району Харківської області, площею 4,3919 та ріллі із земель запасу, зареєстрований у Куп’янському районному відділі реєстрації земель Харківської регіональної філії ДП Центру Державного земельного кадастру 27.07.2010 за №041067400010.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.05.2017 (суддя Прохоров С.А.) в позові відмовлено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.07.2017 (судді: Тихий П.В., Гетьман Р.А., Россолов В.В.) рішення Господарського суду Харківської області від 16.05.2017 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2017 року по справі №922/1084/17 касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.07.2017 задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.07.2017 та рішення Господарського суду Харківської області від 16.05.2017 у справі № 922/1084/17 Господарського суду Харківської області скасовано. Справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.01.2018 по справі № 922/1084/17 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю з мотивів пропуску прокурором строку позовної давності для звернення до суду із даним позовом.

Заступником прокурора Харківської області на дане рішення подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить рішення Господарського суду Харківської області від 05.01.2018 по справі № 922/1084/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити. Прокурор вважає, що рішення Господарського суду Харківської області від 05.01.2018 по справі № 922/1084/17 прийнято з неправильним застосуванням судом норм матеріального (статей 260, 261, 267 Цивільного кодексу України) та процесуального (статті 11, 13, 14, 53, 73, 76-79, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України) права, а також при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника прокурора Харківської області на рішення Господарського суду Харківської області від 05.01.2018 у справі № 922/1084/17. Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області, Товариству з обмеженою відповідальністю "Воля" та Куп'янській районній державній адміністрації надано строк до 15.02.2018 для надання суду апеляційної інстанції відзивів на апеляційну скаргу в порядку, визначеному ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, з наданням доказів надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів скаржнику та іншим учасникам справи.

На виконання вимог ухвали суду від 01.02.2018 Куп'янська районна державна адміністрація надала відзив на апеляційну скаргу (вх. № 1539 від 13.02.2018), в якому вважає, що оскаржуване прокурором рішення суду першої інстанції ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, так як відповідає, визначеним ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, з врахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду України та на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При цьому, відповідач-2 зазначає, що висновки Господарського суду Харківської області щодо пропуску прокурором строку позовної давності для звернення до суду, зроблені з урахуванням встановлених відомостей про дату укладання спірних договорів оренди та дату звернення Заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області до суду з позовною заявою. За таких обставин Куп'янська районна державна адміністрація просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області по справі № 922/1084/17 залишити без змін, оскільки судом обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог прокурора про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок з підстав невизнання поважними причин пропущення позивачем строків позовної давності.

Також, виконуючи вимоги ухвали суду апеляційної інстанції, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надало відзив на апеляційну скаргу (вх. № 1604 від 15.02.2018), в якому не заперечує проти задоволення апеляційної скарги Заступника прокурора Харківської області на рішення Господарського суду Харківської області від 05.01.2018 по справі №922/1084/17, посилаючись на те, що: - строк позовної давності для звернення до суду із даним позовом прокурором не пропущено, оскільки Головне управління дізналось про відсутність проведеної нормативної грошової оцінки земельних ділянок в зазначених в позові договорів лише в 2017 році з листа Ізюмської місцевої прокуратури; - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області відповідно до статті 122 Земельного кодексу України з 01.01.2013 наділене повноваженнями з передачі у власність або в користування для всіх потреб, земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах області; - Головне управління, як юридична особа, утворена у травні 2015 року, а тому не приймало будь якої участі в укладенні спірного договору оренди землі, не є стороною вказаного договору і ніяких зобов’язань за вказаним договором оренди землі не несе; факт передачі державою позивачу такої правомочності, як розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності, не свідчить про наявність повноважень щодо здійснення контролю за дотриманням земельного законодавства. Позивач додатково вказує на те, що повноваження стосовно здійснення державного нагляду (контролю) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі: - за дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; - дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміна цільового призначення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах та інш., покладено на Головне управління з листопада 2016 року, відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області затвердженого Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 308 від 17.11.2016.

ТОВ "Воля" надало відзив на апеляційну скаргу (вх. № 1649 від 19.02.2018), в якому вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Свою правову позицію у справі відповідач-1 обґрунтовує, зокрема тим, що: - розрахунки орендної плати за земельні ділянки повністю відповідають порядку, ставкам та встановленим обмеженням та зроблені відповідно до вимог законодавства, чинного на момент укладення спірних договорів; - на час укладення спірних договорів оренди від 30.06.2010 законодавством визначалася можливість укладення правочинів як за визначеною нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки, так і без такої, оскільки нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення, на які відсутні матеріали економічної оцінки, визначалася за аналогічними агровиробничими групами ґрунтів, які до них прилягають; - мінімальний розмір орендної плати визначався виходячи із розміру земельного податку за землі (угіддя) сільськогосподарського призначення, відносно яких було проведена нормативна грошова оцінка станом на 01.07.1995, що була проведена по всій території України; - законом була встановлена можливість та порядок визначення земельного податку, а відповідно також мінімального розміру орендної плати за земельні ділянки нормативну грошову оцінку яких не проведено; - у розділі “Об'єкт оренди” спірних договорів зазначена нормативна оцінка земельних ділянок, яка проведена станом на 01.07.1995 відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 року № 213, а результати зазначеної нормативної грошової оцінки були базою для розрахунку орендної плати за земельні ділянки державної власності; - розрахунок орендної плати за земельні ділянки сільськогосподарського призначення державного резервного фонду, які передані в оренду ТОВ “Воля” на підставі оспорюваних договорів оренди земельних ділянок, проводився згідно з витягом з Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель; - нормативна грошова оцінка земель уточнювалась на коефіцієнт індексації, внаслідок чого змінювався розмір орендної плати, яку ТОВ “Воля” сплачувало у встановлені терміни; - визначений в умовах договору розмір орендної плати відповідає вимогам ст. 21 Закону України “Про оренду землі” в редакції чинній на момент укладання договору; - ТОВ “Воля” було замовлено та виготовлено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що знаходяться в оренді ТОВ “Воля”, розроблену ТОВ “Земельно - кадастрове бюро м. Купянська”, що є предметом оренди за спірними договорами оренди. Дана технічна документація з нормативної грошової оцінки земельної ділянки була затверджена Рішенням XXIII сесії VII скликання Куп’янської районної ради від 20.09.2017 за №№ 375 — 378.

Окрім цього, до відзиву на апеляційну скаргу відповідачем-1 додано клопотання про застосування строків позовної давності до позовних вимог у даній справі, з посиланням на те, що Ізюмська місцева прокуратура Харківської області та позивач - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, дізналися про наявність договорів оренди землі, які є предметом спору у справі № 922/1084/17, саме у 2010 році (прокурор - 25.11.2010, а позивач - 30.06.2010), в зв’язку з чим строк позовної давності по даному предмету спору закінчився для Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області скінчився 25.11.2013, а для Головного управління Держгеокадастру у Харківській області - 30.06.2013. Враховуючи вказане відповідач-1, керуючись частиною четвертою статті 267 Цивільного кодексу України, та закінченням строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, просить відмовити у позові.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.02.2018 справу № 922/1084/17 за апеляційною скаргою Заступника прокурора Харківської області на рішення Господарського суду Харківської області від 05.01.2018 призначено до розгляду на 06.03.2018 об 11:00 год.

Представник відповідача-2 в судове засідання 06.03.2018 не з'явився, хоча про перегляд справи в апеляційному порядку Куп’янська районна державна адміністрація Харківської області повідомлялася належним чином. В матеріалах справи наявне повідомлення (вих. № 002667/1) про вручення відповідачу-2 копії ухвали суду від 19.02.2018 про призначення справи до апеляційного розгляду.

Про причини неявки свого представника у судове засідання 06.03.2018 відповідач-2 суд апеляційної інстанції не повідомив.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням пункту 1 частини третьої статті 202 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами без участі представника відповідача-2, оскільки останній був належним чином повідомлений про апеляційний розгляд справи, явка у судове засідання 06.03.2018 не визнавалася обов’язковою, клопотання про відкладення розгляду справи від Куп’янської районної державної адміністрації Харківської області до суду не надходило, правова позиція відповідача-2 викладена у відзиві на апеляційну скаргу, а в матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог частин першої, другої та п’ятої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, а також доводи, викладені в апеляційній скарзі та відзивах на неї, перевіривши та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи, розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та підтверджується в ході апеляційного розгляду справи, Розпорядженням голови Куп’янської районної державної адміністрації Харківської області №113 від 11.05.2010 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка передається в оренду ТОВ “Воля” для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель запасу за межами населених пунктів на території Курилівської сільської ради Куп’янського району Харківської області та надано в оренду земельні ділянки сільськогосподарського призначення із земель запасу загальною площею 113,5125 га ріллі терміном на 49 років.

На підставі Розпорядження №113 від 11.05.2010 Куп’янською райдержадміністрацією з ТОВ “Воля” в особі керівника ОСОБА_3, 30.06.2010 укладено 4 договори оренди земельних ділянок.

Так, Товариству з обмеженою відповідальністю “Воля” надано в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населених пунктів Курилівської сільської ради Куп’янського району Харківської області, площею 98,0579 га ріллі із земель запасу. Договір оренди зареєстровано у Куп’янському районному відділі реєстрації земель Харківської регіональної філії ДП Центру Державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.07.2010 за №041067400012. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 960433,99 грн. (пункт 3 Договору). Даний Договір укладено на 49 років. Згідно пункту 6 цього Договору орендна плата вноситься орендарем у безготівковій формі та розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки, яка складає з розрахунку (960433,99*3%=28813,02) двадцять вісім тисяч вісімсот тринадцять грн. коп. на рік.

Також, Товариству з обмеженою відповідальністю “Воля” надано в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населених пунктів Курилівської сільської ради Куп’янського району Харківської області, площею 6,1209 га ріллі із земель запасу. Договір оренди зареєстровано у Куп’янському районному відділі реєстрації земель Харківської регіональної філії ДП Центру Державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.07.2010 за №041067400009. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 59951,52 грн. (пункт 3 Договору). Даний Договір укладено на 49 років. Згідно пункту 6 цього Договору орендна плата вноситься орендарем у безготівковій формі та розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки, яка складає з розрахунку (59951,52*3%=1798,55) одна тисяча сімсот дев’яносто вісім грн. 55 коп. на рік.

Крім того, ТОВ “Воля” надано в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населених пунктів Курилівської сільської ради Куп’янського району Харківської області, площею 4,9418 га ріллі із земель запасу. Договір оренди зареєстровано у Куп’янському районному відділі реєстрації земель Харківської регіональної філії ДП Центру Державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.07.2010 за №041067400011. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 48402,76 грн. (пункт 3 Договору). Даний Договір укладено на 49 років. Згідно пункту 6 цього Договору орендна плата вноситься орендарем у безготівковій формі та розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки, яка складає з розрахунку (48402,76*3%=1452,08 грн.) одна тисяча чотириста п’ятдесят дві грн. 08 коп.

Поряд з цим, TOB “Воля” надано в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населених пунктів Курилівської сільської ради Куп’янського району Харківської області, площею 4,3919 га ріллі із земель запасу. Договір оренди зареєстровано у Куп’янському районному відділі реєстрації земель Харківської регіональної філії ДП Центру Державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.07.2010 за №041067400010. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 43016,73 грн. (пункт 3 Договору). Даний Договір укладено на 49 років. Згідно пункту 6 цього Договору орендна плата вноситься орендарем у безготівковій формі та розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки, яка складає з розрахунку 43016,73*3%=1290,50 грн. на рік.

Умовами вищезазначених чотирьох договорів передбачено, що: обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації (пункт 7 Договорів). Згідно пункту 8 Договорів орендна плата вноситься у такі строки: щомісяця, рівними частками протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Пунктом 9 Договорів сторони обумовили, що розмір орендної плати переглядається один раз на три роки у разі: - зміни умов господарювання, передбачених договором; - зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; - погіршення стану орендованих ділянок не з вини орендаря, що підтверджено документами; - в інших випадках, передбачених законом.

Предметом спору у даній справі є вимога прокурора, яка підтримана позивачем, про визнання вищезазначених договорів оренди землі від 30.06.2010 недійсними, у зв'язку з тим, що обумовлені цими договорами земельні ділянки передані відповідачу-1 відповідачем-2 в оренду за відсутності проведених та затверджених в установленому порядку нормативно-грошових оцінок орендованих земельних ділянок, що є порушенням вимог статей 13 Закону України "Про оцінку землі", статей 15, 21 Закону України "Про оренду землі" та, відповідно, підставою для застосування статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції керувався приписами статей 203, 215 Цивільного кодексу України, статей 15, 21 Закону України "Про оренду землі", статей 1, 13, 18 Закону України "Про оцінку земель", статті 2 "Про плату за землю", застосовуючи які, дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про визнання недійсними договорів оренди землі, укладених 30.06.2010 між Куп’янською райдержадміністрацією та ТОВ “Воля”, оскільки чинним на момент укладення оспорюваних договорів законодавством було передбачено обов'язковість проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності, а тому відсутність відповідного рішення про затвердження нормативної грошової оцінки орендованих земельних ділянок, свідчить про недотримання сторонами у момент вчинення правочину статті 13 Закону України "Про оцінку земель", статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 2 Закону України "Про плату за землю", що з огляду на норми статей 203, 215 Цивільного кодексу України дало підстави суду першої інстанції дійти висновку про порушення оспорюваними договорами земельних прав держави в особі позивача.

Водночас, розглянувши заявлену відповідачем-1 заяву про застосування строку позовної давності, враховуючи звернення прокурора з даним позовом у березні 2017 року, суд першої інстанції відмовив у позові за наслідками спливу позовної давності за заявленими вимогами, оскільки цей строк пропущено прокурором без поважних причин.

Мотивуючи прийняте рішення, судом першої інстанції зазначено, що органи прокуратури відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та наказів Генерального прокурора України від 19.09.2005 №3гн, від 18.10.2010 №3гн, від 12.04.2011 №3гн, від 07.11.2012 №3гн мали усі можливості та повноваження для отримання повної та достовірної інформації про оскаржені правочини протягом встановленої законом позовної давності від дати їх укладення.

Не погоджуючись із вказаним твердженням суду першої інстанції прокурор у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що перебіг строку позовної давності розпочинається з того моменту, коли про порушення прав та інтересів держави дізналося саме ГУ Держгеокадастру у Харківській області, а не прокурор.

Також прокурор вказує, що до набрання чинності Закону України від 06.09.2012 № 5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", з 01.01.2013 розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності визначено Держземагенство України, розпорядження землями відбувалось відповідно до приписів пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України.

В подальшому згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України шляхом перетворення.

На думку прокурора поза увагою судів залишилось те, що Державне агентство земельних ресурсів України, яке є правонаступником Державного комітету України із земельних ресурсів, не мало повноважень щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

Натомість, згідно положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України №459/2011 від 13.04.2011, Держсільгоспінспекція є центральним органом виконавчої влади, забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

У подальшому постановою Кабінету Міністрів України №442 від 10.09.2014 ліквідовано Державну інспекцію сільського господарства, функції із здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів покладено на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру, при цьому не зазначаючи правонаступництва ліквідованого органу.

Відповідно до підпункту 31 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 "Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру" до основних завдань Держгеокадастру віднесено розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Разом з тим прокурор вважає, що судом першої інстанції не досліджено і не враховано, що орган державної влади, в інтересах якого прокурором заявлено позов, не є стороною спірного договору. Водночас, сам по собі факт передачі державою позивачу такої правомочності як проведення перевірок, на думку прокурора, не може свідчити про початок перебігу позовної давності, оскільки відповідні обставини можуть бути встановлені з урахуванням конкретних даних про характер вчиненого правопорушення, зв'язку між особою, яка вчинила правопорушення та особою в інтересах якої прокурором заявлено позов та інших даних, на підставі яких можна достеменно встановити дату, з якої слід розраховувати позовну давність. Аналогічний висновок міститься у постанові Вищого господарського суду України від 11.09.2016 № 913/656/15.

Також прокурор звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що Головне управління як юридична особа утворена у травні 2015 року, тому не приймало участі при укладенні оспорюваних договорів та могло дізнатися про них починаючи з 2015 року, а про непроведення сторонами оспорюваних договорів нормативної грошової оцінки землі, позивачу стало відомо лише в ході перевірки, проведеної прокурором у березні 2017 року. Всі ці обставини на думку скаржника свідчать про безпідставність застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин наслідків спливу строку позовної давності.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із доводами скаржника про те, що в даному випадку строк позовної давності слід обраховувати від дати, коли особі, в інтересах якої прокурором заявлено даний позов, а не прокурору стало чи могло стати відомо про порушення її прав.

Так, визначення початку відліку позовної давності міститься в статті 261 Цивільного кодексу України, зокрема, відповідно до частини 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом із тим частинами 1, 2, 4 статті 29 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017, чинній станом на час звернення прокурора із даним позовом до суду) встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Незважаючи на викладене, суд першої інстанції фактично наділив прокурора статусом самостійного позивача, адже у спірних правовідносинах саме зазначений прокурором орган набуває статусу позивача.

Між тим, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що правові підстави для його скасування за наведених скаржником обставин відсутні.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції погоджується із висновками місцевого господарського суду про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог прокурора з підстав спливу строку позовної давності.

Колегія суддів вважає, що про порушення норм земельного законодавства позивач довідався ще у 2013 році, а тому прокурор, звернувшись в інтересах позивача з позовом у березні 2017 року, пропустив трирічний строк позовної давності.

За приписами статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором про оренду землі.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України "Про оренду землі").

Ціна в договорі встановлюються за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (стаття 632 Цивільного кодексу України).

Однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (стаття 15 Закону України "Про оренду землі" в редакції і далі по тексту, чинній на момент укладення оспорюваного договору).

Відповідно до частини другої статті 21 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час укладення оспорюваних угод) розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю").

Використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата (стаття 2 Закону України "Про плату за землю").

Стаття 2 Закону України "Про плату за землю" (в редакції, чинній на час укладання опорюваних правочинів) передбачала, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності - договір оренди такої земельної ділянки (стаття 13 Закону України "Про плату за землю").

Згідно статті 1 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельної ділянки являє собою капіталізований рентний дохід із земельної ділянки (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Частиною першою статті 13 Закону України "Про оцінку земель" (у редакції, чинній на момент укладення оспорюваних Договорів оренди землі) визначено випадки обов'язкового проведення грошової оцінки земельних ділянок. Так, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі, зокрема, визначення розміру земельного податку і визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (стаття 23 Закону України "Про плату за землю").

Статтею 18 Закону України "Про оцінку земель" (у редакції, чинній на момент укладення оспорюваних Договорів оренди) встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок сільськогосподарського призначення проводиться не рідше як один раз у 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше як один раз у 7 - 10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою.

Частинами 4-5 статті 5 Закону України "Про оцінку земель" (у відповідній редакції) унормовано, що грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності.

Судом першої інстанції встановлено і це не оспорюється сторонами у справі, що в матеріалах справи відсутні документи на підтвердження затвердження чи проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок, переданих в оренду.

Відповідно до інформації Управління Держгеокадастру у Куп’янському районі Харківської області від 27.12.2016 № 10-20.03-0.4-3628/2-16 в управлінні відсутня документація про затвердження у встановленому законом порядку нормативних грошових оцінок спірних земельних ділянок.

Крім того, відповідно до інформації Куп’янської районної ради Харківської області від 20.09.2016 № 94 рішення про затвердження в установленому законодавством порядку грошових оцінок земельних ділянок відсутні.

Оскільки укладення договорів оренди землі без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є обов'язковим у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, є порушенням вищевказаних приписів законодавства, суд першої інстанції визначився, що заявлені прокурором позовні вимоги про визнання оспорюваних правочинів недійсними є обґрунтованими в силу положень частини першої статті 215 Цивільного кодексу України.

Дана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України викладеними, зокрема, у постановах від 01.07.2015 зі справ №3-297гс15 і №3-298гс15, від 08.04.2015 зі справи № 3-41гс15, від 20.05.2015 зі справи № 3-70гс15.

Поряд з цим, відповідачем-1 під час розгляду справи у суді першої інстанції заявлено про застосування до даних правовідносин наслідків спливу позовної давності.

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

При цьому відповідно до частин першої та п'ятої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Крім того, інститут позовної давності передбачає обставини, які є підставами для зупинення та переривання строку давності, вичерпний перелік яких встановлено статтями 263, 264 Цивільного кодексу України.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Як зазначив Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях від 20.09.2011 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії", та від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

За приписами частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Разом з цим, враховуючи що прокурор пред'явив позов в інтересах держави суди мають з'ясувати, коли саме зазначений орган довідався або міг довідатися про порушення його права та чи є в нього поважні причини для його поновлення.

Отже, коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, і буде встановлено, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі статті 267 Цивільного кодексу України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності.

Як вже зазначалося, у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Перебіг позовної давності у справах за позовами, заявленими прокурором в інтересах держави в особі її органів, починається від дня коли про порушене право довідався або міг довідатися саме такий державний орган, а не прокурор, який звернувся з позовом до суду.

Така ж правова позиція наведена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 27.05.2014 у справі №3-23гс14, від 23.12.2014 у справі №3-194гс14, від 23.03.2015 у справі №3-21гс15, від 01.07.2015 у справі №6-178цс15.

Як слідує з матеріалів справи, в даному випадку прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Харківській області з посиланням на матеріали проведеної у 2017 році перевірки.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Колегія суддів апеляційної інстанції з'ясувала, що з моменту укладення оспорюваних договорів оренди землі та їх державної реєстрації, і до звернення прокурора із даним позовом до господарського суду, державою здійснено реорганізацію органів державної влади, уповноважених на розпорядження землями державної власності.

До 2013 року земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності надавалися в оренду за рішенням районних державних адміністрацій (стаття 122 Земельного кодексу України в редакції до 2013 року).

Згідно з положеннями пункту 12 перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час прийняття розпорядження голови Куп’янської райдержадміністрації від 11.05.2010 № 113 та укладання оспорюваних договорів оренди землі від 30.06.2010) до розмежування земель державної та комунальної власності щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених у абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснювали відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Законом України від 06.09.2012 № 5245-УІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" (який набрав чинності 01.01.2013) внесено зміни до Земельного кодексу України відповідно до яких з 01.01.2013 повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності перейшли до Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 5 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" постановлено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 1. Реорганізувати територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 2 (п. 2). Установити, що територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру (п. 3).

Таким чином, з 01.01.2013 від імені та в інтересах держави України право власності земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності здійснював центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальні органи, а отже, районні державні адміністрації з 2013 року позбавлені таких повноважень.

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.03.2015 №294-р питання Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру функції та повноваження Державного агентства земельних ресурсів у зв'язку з розформуванням покладено на Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Встановлені під час розгляду справи судом першої інстанції порушення вимог законодавства при укладенні оспорюваних договорів (відсутність прийнятого рішення щодо затвердження в установленому законодавством порядку грошових оцінок земельних ділянок) вчинено насамперед зі сторони державних органів, а саме, Куп'янською районною державною адміністрацією Харківської області.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються.

Колегія суддів апеляційної інстанції враховує, що вищенаведені правові акти не встановлюють і не змінюють строку позовної давності, підстав його зупинення або переривання для звернення до суду з відповідним позовом.

Слід зазначити, що оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за діяльність її органів, прийняття нормативно-правових актів не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку мають норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних дій державних органів, зокрема шляхом укладання правочинів з порушенням вимог законодавства.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 11.05.2016 зі справи №910/3723/14.

З огляду на викладене посилання прокурора в апеляційній скарзі на те, що позовна давність для Головного управління Держгеокадастру у Харківській області почалась з дати його створення як юридичної особи (з травня 2015 року), визнаються судом апеляційної інстанції помилковими.

Відповідно до приписів статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, виходячи із наведених положень всі вищезазначені органи, які є попередниками позивача у здійсненні повноважень власника на землю, не були позбавлені права звернутися до суду з вимогою про захист цивільного права або інтересу у межах строку позовної давності.

Зміна розпорядника землі не може мати наслідком зміни позовної давності, оскільки повноваження державних органів здійснювати на підставі статті 13 Конституції України від імені Українського народу права власника на землю не припинялися, а передавалися від одного органу до іншого.

Оскільки за наслідками розгляду даного спору судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що оспорювані правочини, які укладено 30.06.2010 між Куп’янською районною державною адміністрацією Харківської області, як орендодавцем, та ТОВ «Воля», як орендарем, з порушенням вимог земельного законодавства, то саме цієї з дати для особи, яка уповноважена здійснювати права власника спірної земельної ділянки (районної державної адміністрації до 01.01.2013 і центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальних органів після цієї дати) розпочався перебіг позовної давності для позовних вимог про визнання цих правочинів недійсним.

Поряд з цим, колегія суддів апеляційної інстанції враховує, що відповідно до Положення про Державне агентство земельних ресурсів, на Держземагентство України були покладені функції надання витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, а також здійснення ведення і адміністрування державного земельного кадастру та отримання інформації про відведення земельних ділянок.

Згідно вищезазначеного Положення Держземагентство України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України (Мінагрополітики України), іншими актами законодавства України, дорученнями Президента України та Міністра.

Держземагентство України у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє в установленому порядку з іншими органами виконавчої влади, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, а також з органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, профспілками та організаціями роботодавців, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, підприємствами, установами, організаціями.

Варто відзначити, що наказом № 132 Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.02.2013 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.03.2013 затверджено Порядок планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства.

З огляду на викладене, у позивача ще з 2013 року був обов'язок здійснювати контроль за дотримання вимог суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, а територіальні органи Держземагентства бути обізнані з існуванням оспорюваних договорів та фактом відсутності відомостей про затвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та як органи державної влади, могли вжити відповідних заходів для захисту інтересів держави. Відтак, звернення прокурора із даним позовом у 2017 році свідчить про пропуск строку позовної давності за заявленими вимогами у даній справі. Доводи прокурора на підтвердження поважності причин для поновлення цього строку є необґрунтованими, а тому колегією суддів апеляційної інстанції відхиляються.

Підсумовуючи вищезазначене та з огляду на те, що даний позов заявлено прокурором у березні 2017 року і судом апеляційної інстанції не встановлено поважних причин пропуску позовної давності за заявленими вимогами, рішення Господарського суду Харківської області від 05.01.2018 у справі № 922/1084/17 про відмову у позові за наслідками спливу трирічної позовної давності підлягає залишенню без змін з підстав, викладених у цій постанові суду апеляційної інстанції.

Отже, доводи прокурора, що наведені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження, відтак, апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції вважає необхідним зазначити про наявність у позивача права внести відповідні зміни до існуючих договорів оренди від 30.06.2010 щодо орендодавця спірних земельних ділянок та в частині розміру орендної плати.

У силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 273, пунктом 1 частини першої статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 05.01.2018 у справі № 922/1084/17 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 12.03.18

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Істоміна О.А.

Суддя Пелипенко Н.М.