Постанова № 72686268, 07.03.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2018 року Справа № 915/856/16м.Одеса, проспект Шевченка, 29

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.

суддів Будішевської Л.О., Поліщук Л.В.

(склад судової колегії змінений відповідно до розпорядження в.о.керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи №97 від 05.02.2018р. та протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 05.02.2018р.)

при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників сторін та третіх осіб:

від ПрАТ Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» в особі ОСОБА_1 філії Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» - ОСОБА_2 – за ордером;

від ТОВ «Транссклад ОМ» – не з’явився;

від МПП «Іній» – ОСОБА_3 – директор;

від ОСОБА_4 інфраструктури України - не з’явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту»

на рішення господарського суду Миколаївської області від 17 жовтня 2017 року

у справі №915/856/16

за позовом Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» в особі ОСОБА_1 філії Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_4 інфраструктури України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссклад ОМ»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_5 приватне підприємство «Іній»

про витребування із чужого незаконного володіння залізничних колій №№12, 13 (за технічним паспортом №№52, 53)

суддя суду першої інстанції: ОСОБА_6

час і місце ухвалення рішення: 17.10.2017р., 11год. 22хвил., м.Миколаїв, господарський суд Миколаївської області, зала судових засідань №1

повний текст рішення складений 20.10.2017р.

Сторони та треті особи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

У судовому засіданні 27.02.2018р. оголошувалась перерва згідно ст.216 ГПК України.

В судовому засіданні 07.03.2018р. згідно ст.233 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановив:

04.08.2016р. Приватне акціонерне товариство «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» в особі ОСОБА_1 філії Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (надалі – позивач, ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» в особі ОСОБА_1 філії) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю «Транссклад ОМ» (надалі – відповідач, ТОВ «Транссклад ОМ»), третя особа Мале приватне підприємство «Іній», в якому просило суд витребувати із незаконного володіння ТОВа «Транссклад ОМ» залізничні колії №№12,13 (за технічним паспортом №№52,53) на свою користь.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.ст. 386-388 ЦК України вмотивовані тим, що вищезазначене спірне майно є власністю ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», котре передано товариству державою в особі ОСОБА_4 транспорту України за актом передачі нерухомого майна у власність, який є додатком до наказу Мінтрансу України від 30.10.2001р. №746. Спірне майно вибуло з володіння позивача без його волі за рішенням Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області від 28.12.1995р. №138, яке визнано недійсним у судовому порядку.

29.08.2016р. ТОВ «Транссклад ОМ» подало місцевому господарському суду клопотання про застосування строку позовної давності.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 18.11.2016р. позовні вимоги задоволено в повному обсязі - витребувано від ТОВ «Транссклад ОМ» в порядку віндикації під’їздні залізничні колії №№12,13 (за технічним паспортом БТІ №№52, 53), розташовані за адресою Миколаївська область, Миколаївськиій район, смт.Ольшанське на користь власника ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» в особі ОСОБА_1 філії ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту».

ОСОБА_7 Одеського апеляційного господарського суду від 02.03.2017р. рішення господарського суду Миколаївської області від 18.11.2016р. у справі №915/856/16 – скасовано, в задоволені позовних вимог відмовлено. ОСОБА_7 Вищого господарського суду України від 04.07.2017р. рішення господарського суду Миколаївської області від 18.11.2016р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.03.2017р. зі справи №915/856/16 скасовано; справу передано на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 21.07.2017р. прийнято справу №915/856/16 до провадження.

21.09.2017р. позивач подав суду першої інстанції додаткові пояснення.

11.10.2017р. відповідач подав місцевому господарському суду заперечення на позов, в яких просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

12.10.2017р. позивач подав суду першої інстанції клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи ОСОБА_4 інфраструктури України.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 17.10.2017р. (суддя Коваль С.М.) у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду вмотивовано наступним. Як на підстави свого права власності на спірні колії позивач посилається: 1) на те, що спірні колії передано на баланс ОСОБА_1 підприємству промислового залізничного транспорту (далі – Ольшанське ППЗТ), з балансу УВТК будівельно-монтажного тресту «Миколаївводбуд» (мовою оригінала документів – «УПТК строительно-монтажный трест «Николаевводстрой», далі – УВТК БМТ «Миколаївводбуд»), що випливає із змісту відповідного акта від 27.10.1997р. та додатку до зазначеного акта: «Відомість передачі основних засобів, рухомого складу, навантажувально-розвантажувальних механізмів, обладнання, під’їзних колій, службово-технічних споруд на баланс ОСОБА_1 ППЗТ»; 2) на наказ від 30.10.2001р. №746 Мінтрансу України «Про перетворення Київ-Дніпровського МППЗТ у відкрите акціонерне товариство», яким, зокрема, затверджено відповідний акт передачі нерухомого майна. ОСОБА_8 цього акту майно ОСОБА_1 філії ВАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», передано останньому до статутного фонду. Суд вважає, що із вищенаведених підстав не випливає доказів на підтвердження прав власності ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» на спірні колії. Спірні колії №№ 12, 13 не передавалися на баланс ОСОБА_1 ППЗТ ні при його створені, ні в подальшому. Щодо тверджень позивача про те, що спірні колії набуті у власність ВАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» на підставі наказу від 30.10.2001р. №746 Мінтрансу України «Про перетворення Київ-Дніпровського МППЗТ у відкрите акціонерне товариство», то суд вважає такі твердження безпідставними. Наказом вирішено перетворити Київ-Дніпровське МППЗТ на ВАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», затвердити статут останнього та акт передачі нерухомого майна до статутного фонду ВАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ». ПрАТ “Київ-Дніпровське МППЗТ” не доведено його права власності на спірні залізничні колії.

Разом з тим, ТОВ «Транссклад ОМ» подано суду докази права власності на спірні залізничні колії №№ 12, 13. Такими документами є свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САЕ №386783, видане ТОВ «Транссклад ОМ» Миколаївським ММБТІ 18.04.2012 на підставі рішення Виконкому ОСОБА_1 селищної ради Миколаївського району Миколаївської області від 02.04.2012р. № 33, у складі якого, згідно витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, значаться залізнична дорога № 52, довжиною 579 м., та залізнична дорога №53 довжиною 409 м. За твердженнями ТОВ «Транссклад ОМ», не спростованими позивачем, вказані свідоцтво про право власності серії САЕ № 386783 та рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого це свідоцтво видано, не оспорені і є чинними. Отже позивачем не доведено обставин порушення його прав власності щодо спірних залізничних колій, а тому в задоволенні позовної заяви належить відмовити повністю.

Не погодившись з рішенням суду від 17.10.2017р., ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що не згоден з рішення з огляду наступного:

- суд мав дослідити не свідоцтва та витяги відповідача та третьої особи про державну реєстрацію права власності, а документи, якими підтверджується факт набуття, переходу права власності на залізничні колії;

- свідоцтва та витяги відповідача та третьої особи в частині залізничних колій є виданими з порушеннями, а на сьогодні по суті є нікчемними, оскільки є такими, що йдуть всупереч ч. 4 ст. 5 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень»;

- апелянт має відповідний технічний паспорт залізничних колій, затверджений органами Укрзалізниці 2009 року (витяг з технічного паспорту в матеріалах справи). В зазначеному технічному паспорті наявні масштабна схема, схема повздовжнього профілю колій та вся необхідна інформація відносно колій №№ 12,13; залізничний технічний паспорт апелянта періодично оновлюється. Разом з цим, такий технічний паспорт на залізничні колії відсутній у відповідача та третьої особи;

- залізничний технічний паспорт є правовстановлювальним документом на залізничні колії, що також підтверджується судовою практикою Вищого господарського суду України у справах про визнання права власності на залізничні колії: постанова ВГСУ від 22.06.2010 р. у справі № 14/134, постанова ВГСУ від 02.10.2012 р. у справі № 17/165пн/2011, постанова ВГСУ від 13.11.2013 р. у справі № 29пн/5014/2794/2012;

- належність актів - прийому передачі нерухомого майна у власність, затверджених наказом засновника/учасника, до правовстановлюючих документів на майно підтверджується відповідною судовою практикою: постанова Вищого господарського суду України від 25.02.2010 р. у справі № 2-7/2460.2-09, постанова ВГСУ від 13.05.2011 р. у справі № 16/5/09, постанова ВГСУ від 06.08.2012 р. у справі № 13/458-41/131, постанова ВГСУ від 06.06.2012 р. у справі № 30/432, постанова ВГСУ від 02.10.2013 р. у справі №915/222/13-г;

- судом не прийнято до уваги, що спірні залізничні колії лише частково знаходяться на території відповідача. Більша частина колій №№12,13 знаходиться на земельній ділянці, яка надана апелянту на праві постійного користування. Крім спірних колій на даній земельній ділянці знаходяться інші об'єкти, які входять до майнового комплексу, що належить позивачу;

- колегією суддів під час розгляду справи №16/5/09-НР (постанова від 08.02.2011р.) встановлено, що спірні колії з 1977 року знаходились на балансі ОСОБА_1 ППЗТ, з його відання не вибували та ДП Будівельно виробничій фірмі "Миколаївводбуд" не передавались;

- у справі №17/528/08-НР рішенням господарського суду Миколаївської області від 16.07.2009р. (залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.09.2009р.) відмовлено у задоволенні позову МПП «Іній» до Виконкому ОСОБА_1 селищної ради про визнання права власності на під'їзні залізничні колії №№ 12,13;

- судами найвищих інстанцій, як господарських так і адміністративних, у різних справах (в тому числі про визнання права власності МПП «Іній» з огляду на вказівки Вищого господарського суду України у справі №915/856/16) встановлено, що у МПП «Іній» відсутні докази на право власності на спірні під'їзні залізничні колії №№ 12,13, а відтак і у ТОВ «Транссклад ОМ», яке придбало колії у МПП «Іній», також відсутнє право власності на ці колії;

- судом першої інстанції порушено норми процесуального права, яке виразилось у відхиленні заяви позивача про залучення в якості третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_4 інфраструктури України. Апелянтом було подано заяву від 11.10.2017р., отриману судом 12.10.2017р. про залучення ОСОБА_4 інфраструктури України, як третьої особи без самостійних вимог; суд взагалі нічого не зазначив про розгляд цієї заяви в оскаржуваному рішенні;

- 13.10.2017р. в ході судового засідання у справі № 915/856/16 суддя Коваль Ю.М. оголосив учасникам цієї справи про вихід до нарадчої кімнати і дату оголошення вступної та резолютивної частини рішення по зазначеній справі - 17.10.2017р. о 10:00. 17.10.2017р. о 10:00 суддя Коваль Ю.М. «повернувся» з нарадчої кімнати і оголосив вступну та резолютивну частину оскаржуваного рішення. При цьому, в порушення ст. 82-1 ГПК України, до моменту проголошення вступної та резолютивної частини оскаржуваного рішення зазначеним суддею 17.10.2017 розглядались інші справи. Вказані обставини свідчать про порушення господарським судом таємниці нарадчої кімнати, а тому і вимог процесуального законодавства, оскільки останній (зазначений суддя) постійно в ній не перебував і піддавався впливу сторонніх осіб.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 09.11.2017р. (головуючий суддя Мишкіна М.А., судді Будішевська Л.О., Таран С.В.) прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні.

05.12.2017р. ТОВ «Транссклад ОМ» подало суду апеляційної інстанції заперечення на апеляційну скаргу, в який просило суд залишити апеляційну скаргу без задоволення та розглядати справу за відсутності представника ТОВ «Транссклад ОМ».

Ухвалою від 05.12.2017р. залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_4 інфраструктури України; продовжено строк розгляду апеляційної скарги на 15 днів; відкладено розгляд апеляційної скарги на 18.01.2018р.

21.12.2017р. ОСОБА_4 інфраструктури України подало Одеському апеляційному господарському суду письмові пояснення до апеляційної скарги, в яких просило апеляційну скаргу задовольнити; оскаржене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» у повному обсязі. У поясненнях зазначено, що Мінінфраструктури погоджується з доводами апелянта та вважає, що оскаржуване рішення є таким, що прийнято судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права. Належність актів прийому - передачі нерухомого майна у власність, затверджених наказом засновника/учасника, до правовстановлюючих документів на майно підтверджується відповідною судовою практикою, зокрема: постанова ВГСУ від 25.02.2010 у справі № 2-7/2460.2-09, постанова ВГСУ від 13.05.2011 у справі №16/5/09, постанова ВГСУ від 06.08.2012 у справі № 13/458-41/131, постанова ВГСУ від 06.06.2012 справі № 30/432, постанова ВГСУ від 02.10.2013 у справі № 915/222/13-г. Позивач має технічний паспорт належного зразку на спірні колії, затверджений органами Укрзалізниці (копія якого наявна у матеріалах справи); що спірне майно має статус державного, оскільки не вибувало з державної власності та у 2001 році було передано ОСОБА_4 транспорту України у власність ВАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» з урахуванням положень статті 12 ЗУ «Про господарські товариства», ст.85 ГК України та ст.9 ЗУ «Про транспорт».

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 16.01.2018р. розпочато апеляційний розгляд справи №915/856/16 по суті за правилами спрощеного позовного провадження з відкриття першого судового засідання 18.01.2018р.

У зв’язку із перебуванням судді Таран С.В. у відрядженні 05.02.2018р., та у відпустці з 06.02.2018р., розпорядженням в.о.керівника апарату суду №97 від 05.02.2018р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №915/856/16.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 05.02.2018р. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Мишкіна М.А., судді: Будішевська Л.О., Поліщук Л.В.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 05.02.2018р. прийнято справу №915/856/16 до провадження та розпочато розгляд справи по суті повторно у зміненому складі суду: головуючий суддя Мишкіна М.А., судді: Будішевська Л.О., Поліщук Л.В. за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, встановлених главою 1 розділу ІV ГПК України.

07.03.2018р. скаржник подав суду додаткові пояснення по суті апеляційної скарги.

В засіданні суду апеляційної інстанції представник скаржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Представник третьої особи заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Відповідач та ОСОБА_4 інфраструктури України своїх представників в засідання суду апеляційної інстанції не направили.

Відповідно до ст.269 ГПК України (в редакції Закону України №2147- VIII від 03.10.2017р.) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази стосовно фактів, наведених скаржником, відповідачем та третьої особи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено, не оспорено учасниками справи та підтверджено при апеляційному розгляді справи наступне.

Як убачається з матеріалів справи, згідно копії ОСОБА_8 від 27.10.1977р.(т.1, а.с.196), складеного на виконання ОСОБА_7 Міністрів Української РСР №477 від 12.09.1977р., начальник УПТК тресту «Миколаївводбуд» передав, а начальник ОСОБА_1 ППЗТ прийняв основні фонди, в тому числі рухомий склад, завантажувально-розвантажувальні механізми, службово-технічне обладнання та під’їзні шляхи, на суму 106165 руб. (додаток № 1 до акту). ОСОБА_8 з відомістю передачі основних засобів, на баланс ОСОБА_1 ППЗТ передані залізничні під'їзні колії за №12 та №13.

ОСОБА_8 вищезазначеного ОСОБА_8, залізничні колії №№12, 13, які знаходились на балансі УПТК тресту „Миколаївводбуд", поставлені на баланс ОСОБА_1 ППЗТ, що підтверджено інвентарною карткою обліку основних засобів ОСОБА_1 міжгалузевого підприємства промислового залізничного транспорту.

01.01.1988р. між ОСОБА_1 МППЗТ та ОСОБА_1 заводом залізобетонних виробів тресту „Миколаївводбуд", яке було створено на базі УПТК тресту "Миколаївводбуд" та на тій самій території, укладено договір №2 на транспортно-експедиційне обслуговування з терміном дії до 01.01.1993р. якому передувало обслідування залізничного господарства заводу. При цьому у рядку 3 акту обстеження і пункті 3 договору відображено, що дане підприємство на своєму балансі не має залізничних колій. ОСОБА_1 заводу залізобетонних виробів тресту „Миколаївводбуд" №6 від 26.01.1993, за згодою обох сторін, договір №2 пролонговано до 01.01.1996 без будь-яких змін стосовно прав власності на колії №№12, 13 .

Наказом ОСОБА_4 транспорту України №33 від 25.01.1994р. у відповідності зі спільною угодою між ОСОБА_4 транспорту України та ФДМУ було створене Українське об'єднання держаних міжгалузевих підприємств промислового залізничного транспорту «Укрпромзалізтранс» до складу якого входило Ольшанське МППЗТ.

На підставі наказу ОСОБА_4 транспорту України №35 від 25.01.2001р. реорганізовано шляхом приєднання до Київ-Дніпровського державного міжгалузевого підприємства промислового залізничного транспорту на правах відособлених структурних одиниць, державні міжгалузеві підприємства промислового залізничного транспорту (скорочено ДМППЗТ), в тому числі і Ольшанське ДМППЗТ.

На підставі наказу ОСОБА_4 транспорту України №746 від 30.10.2001р. Київ-Дніпровське державне міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту було перетворене у ВАТ „Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (ВАТ „Київ-Дніпровське МППЗТ"), засновником якого і єдиним акціонером є держава в особі ОСОБА_4 транспорту України, до складу якого Ольшанське ДМППЗТ увійшло як Ольшанська філія та існує до теперішнього часу.

ОСОБА_8 з ОСОБА_8 передачі нерухомого майна у власність ВАТ „Київ-Дніпровське МППЗТ" від 30.10.2001р., який є додатком до наказу ОСОБА_4 транспорту України №746 від 31.10.2001р. у числі інших об'єктів, ОСОБА_1 філії передані у власність і колії №№12, 13 (позиція №159 ОСОБА_8) (т.1, а.с.20 зворот).

28.12.1995р. РВ ФДМУ по Миколаївській області прийняло рішення №138, яким було вирішено приватизувати державне підприємство - Будівельно-виробничу фірму «Миколаївводбуд», створивши ВАТ «Миколаївводбуд», з передачею у його статутний фонд майна вартістю 128 422 300 тис. крб.

ОСОБА_9 нерухомого майна (без дати та номера), що передається у власність ВАТ „БВКФ „Миколаївводбуд", під № 3 був вказаний „склад заповнювачів".

У змінах від 24.09.2008р. до даного ОСОБА_9, виданого РВ ФДМУ по Миколаївській області та який є Додатком до листа РВ ФДМУ по Миколаївській області №14-11-0453, зазначено, що „пункт 3 ОСОБА_9 нерухомого майна, переданого у власність ВАТ „Миколаївводбуд" (Структурний підрозділ - ОСОБА_1 завод залізобетонних виробів), читати у наступній редакції: „склад заповнювачів (інв.№ 28), в т.ч. покриття (п.3.1) (інв. № 28/1), будівлі - 2 шт.(п.3.2) (інв.№ 28/2), залізничні під'їзні шляхи (п.3.3) (інв. № 28/3)".

ОСОБА_7 Одеського апеляційного господарського суду від 08.02.2011р. у справі №16/5/09-НР за позовом Миколаївського транспортного прокурора в інтересах держави в особі ОСОБА_4 транспорту та зв’язку України ВАТ „Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту” ОСОБА_1 філії ВАТ „Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту” до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області, третя особа: МПП „Іній”, було визнано недійсним рішення РВ ФДМУ по Миколаївській області №138 від 28.12.1995р. в частині передачі майна ВАТ „Миколаївводбуд”, зазначеного у змінах до переліку нерухомого майна (який є додатком до листа РВ ФДМУ від 27.09.2008 №14-11-0453), переданого у власність ВАТ „Миколаївводбуд” під №3.3 – залізничні під’їзні шляхи.

Як зазначає позивач, постановою Вищого господарського суду від 13.05.2011 по справі №16/5/09-НР постанову апеляційної інстанції від 08.02.2011 було залишено без змін. Судовими рішеннями встановлено, що спірні колії з 1977 року знаходились на балансі ОСОБА_1 ППЗТ, з його відання не вибували та ДП “Будівельно-виробничій фірмі “Миколаївводбуд” не передавались. За таких обставин, враховуючи, що згідно постанови ОСОБА_7 Міністрів УРСР №477 від 12.09.1977 року "Про створення підприємств промислового залізничного транспорту" метою створення нових підприємств промислового залізничного транспорту передачі підлягали матеріально-технічні ресурси, в тому числі під’їзні залізничні колії без будь-яких виключень, що, як встановлено судом апеляційної інстанції і було виконано УПТК тресту "Миколаївводбуд" і доводів про повернення під’їзних колій, або іншої документально підтвердженої передачі ДП “Будівельно-виробничій фірмі “Миколаївводбуд”, або будь-кому іншому не наводилось, висновок про те, що під’їзні колії не могли знаходитись у володінні останнього на момент приватизації є законним та обґрунтованим.

12.09.2000р. між ВАТ “Будівельно-виробнича комерційна фірма «Миколаївводбуд» (Продавець) та МПП «Іній» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №223, посвідчений на Українській біржі нерухомості, за яким у власність МПП «Іній» передано домоволодіння, що знаходиться у Миколаївській області, Миколаївський р-н, смт.Ольшанське (т.1, а.с.157).

12.09.2000р. між ОСОБА_1 заводом ЗБВ ВАТ «Миколаївводбуд» (Продавець) та МПП «Іній» (Покупець) укладено договір №223, за яким у власність МПП «Іній», зокрема, передано залізничні колії №12 та №13 довжиною 781 м та 407 м до стрілочного переводу №19, як складові частини складу заповнювачів (т.1, а.с.158-159).

МПП «Іній» оформлено Свідоцтво про право власності на цілісний майновий комплекс в смт.Ольшанське Миколаївського району Миколаївської області на підставі договору купівлі-продажу від 12.09.2000р. №223.

22.01.2008р. виконавчим комітетом ОСОБА_1 селищної ради прийняте рішення №4, яким МПП “Іній” видано свідоцтво про право власності на нежитловий об'єкт, що розташований в смт.Ольшанське Миколаївського району Миколаївської області, вул.Промислова, 7, зокрема, №№52, 53 - залізничні колії (№ 12, 13). Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07.02.2008, виданого на підставі зазначеного рішення, у МПП «Іній» в приватній власності знаходився нежитловий об'єкт, який складається з основних будівель: літ.А загальною площею 16, 4 кв.м., літ.Б загальною площею 382, 2 кв.м., літ.В загальною площею 868,5 кв.м., літ.Д загальною площею 142,8 кв.м., літ.Л загальною площею 576,3 кв.м., літ.М загальною площею 79,0 кв.м., літ.Н загальною площею 632,3 кв.м., літ.О загальною площею 122,7 кв.м., літ.Р загальною площею 259,8 кв.м., літ.Ц загальною площею 50,3 кв.м., літ.Щ загальною площею 122,2 кв.м.; службових будівель та споруд. Зазначене свідоцтво видано замість договору купівлі-продажу від 12.09.2000 № 223.

04.03.2008 між МПП «Іній» (Продавець) та гр.ОСОБА_10 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу 20/100 часток нежитлового об’єкту розташованого за адресою смт.Ольшанське Миколаївського району Миколаївської області, вул.Промислова, 7, право власності на який виникло у продавця на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07.02.2008р., виданого на підставі рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 селищної ради №4 від 22.01.2008р. (т.1, а.с.24-25).

20.07.2011р. виконавчим комітетом ОСОБА_1 селищної ради прийняте рішення №68 «Про оформлення права власності на нежитловий об’єкт нерухомого майна», яким вирішено оформити нове свідоцтво про право власності МПП «Іній», на нежитлові об’єкти нерухомого майна, які розташовані за адресою: смт.Ольшанське, вул.Промислова,7 Миколаївського району, у зв’язку з виділенням долі в одне ціле після відчуження частини об’єкту згідно договору купівлі-продажу від 04.03.2008р., зокрема, на залізничні колії №52 та №53 (т.1, а.с.23).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 19.08.2011р., виданого на підставі зазначеного рішення, у МПП “Іній” в приватній власності знаходився нежитловий об'єкт, який складається з основних будівель: літ.А, літ.Б-5, літ.Д, літ.Л, літ.М, літ.О, літ.Р, літ.Ц. літ.Ч 1, літ.Щ, службових будівель та споруд.

13.03.2012р. між МПП «Іній» (Продаіець) та гр.ОСОБА_11 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу 18/100 часток нежитлового об’єкту розташованого за адресою смт.Ольшанське Миколаївського району Миколаївської області, вул.Промислова, 7, право власності на який виникло у продавця на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 19.09.2011, виданого на підставі рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 селищної ради №68 від 20.07.2011р. (т.1, а.с.27-28).

ОСОБА_7 Миколаївського районного суду від 31.10.2012р. (залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.09.2015р.) у адміністративній справі №1417/1726/12 визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 селищної ради №4 від 22.01.2008.

14.03.2012р. ОСОБА_11, як засновником, прийняте рішення №1 про створення Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссклад ОМ».

ОСОБА_8 приймання-передачі негрошового внеску від 14.03.2012р. до статутного фонду ТОВ «Транссклад ОМ» серед іншого внесено залізничні колії №52 та № 53 довжиною 579 м та 409 м відповідно (т.1, а.с.102).

02.04.2012р. виконавчим комітетом ОСОБА_1 селищної ради прийняте рішення №33 «Про оформлення права власності» яким оформлено право власності ТОВ «Транссклад ОМ» на об’єкт нерухомого майна, розташованого за адресою смт.Ольшанське Миколаївського району Миколаївської області, вул.Промислова, 7Б, до складу якого входять залізничні колії №52 та №53 (т.1, а.с.26).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18.04.2012, виданого на підставі рішення №33 від 02.04.2012р., у ТОВ «Транссклад ОМ» в приватній власності знаходився нежитловий об'єкт, розташований за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, смт.Ольшанське, вул.Промислова, 7Б, який складається з основної адміністративної будівлі літ.Р-1, службових будівель та споруд (т.1, а.с.86).

Відповідно до ОСОБА_2 з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №638638 від 21.02.2013р., ТОВ «Транссклад ОМ» належить нежитловий об'єкт розташований за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, смт.Ольшанське, вул.Промислова, 7Б, який складається з основної адміністративної будівлі літ.Р-1, службових будівель та споруд. У «Відомостях про складові частини об’єкта нерухомого майна» зазначені №52, залізнична дорога, 579м. та №53, 409м. залізнична дорога.

Позивач, вважаючи себе власником залізничних колій, вимагає їх витребування у останнього набувача – ТОВ «Транссклад ОМ».

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ПрАТ Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» в особі ОСОБА_1 філії з огляду такого.

Відповідно до ч.1 ст.11, ч.1 ст.15 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

ОСОБА_8 із ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

ОСОБА_8 із ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

ОСОБА_8 із ч.1 ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч.1 ст.388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Відповідно до ч.1 ст.111-12 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017р.) вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Вищий господарський суд України, скасовуючи рішення господарського суду Одеської області від 18.11.2016р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.03.2017р. у даній справі зазначив, що судам попередніх інстанцій слід було встановити, чи наявне у позивача право власності на спірне майно та якими доказами підтверджується виникнення такого права.

З матеріалів справи вбачається, що як на підстави свого права власності на спірні колії позивач посилається:

- на те, що спірні колії передано на баланс ОСОБА_1 підприємству промислового залізничного транспорту (далі – Ольшанське ППЗТ), з балансу УВТК будівельно-монтажного тресту «Миколаївводбуд» (мовою оригінала документів – «УПТК строительно-монтажный трест «Николаевводстрой», далі – УВТК БМТ “Миколаївводбуд”), що випливає із змісту відповідного акта від 27.10.1977 та додатку до зазначеного акта: «Відомість передачі основних засобів, рухомого складу, навантажувально-розвантажувальних механізмів, обладнання, під’їзних колій, службово-технічних споруд на баланс ОСОБА_1 ППЗТ»;

- на наказ від 30.10.2001р. №746 Мінтрансу України “Про перетворення Київ-Дніпровського МППЗТ у відкрите акціонерне товариство”, яким, зокрема, затверджено відповідний акт передачі нерухомого майна (т.1, а.с.18). ОСОБА_8 цього акту майно ОСОБА_1 філії ВАТ “Київ-Дніпровське МППЗТ”, передано останньому до статутного фонду (т.1, а.с.19-21).

Ольшанське ППЗТ створено наказом Мінтрансу УРСР від 02.11.1977р. № 257 на виконання постанови ОСОБА_7 Міністрів УРСР від 12.09.1977 №477 «Про створення підприємств промислового залізничного транспорту», рішення Виконкому Миколаївської обласної ради народних депутатів від 13.07.1976 № 401 ,.

До новоствореного ОСОБА_1 ППЗТ на підставі наказу БМТ “Миколаївводбуд” від 19.10.1977р. № 579 (т.2 ас. 95), передано частину майна та грошових коштів , яке входило до БМТ “Миколаївводбуд”.

Відповідно до ОСОБА_8, затвердженого заступником Міністра меліорації і водного господарства УРСР 26.10.1977р. та заступником Міністра автомобільного транспорту УРСР 27.10.1977р., з балансу УВТК БМТ “Миколаївводбуд” на баланс новоствореного ОСОБА_1 ППЗТ передано: основні фонди, рухомий склад, навантажувально-розвантажувальні механізми, службово-технічні споруди, під’їзні колії (додаток № 1); відомість передачі оборотних агрегатів (додаток № 2); розподільчу відомість передачі матеріалів, обладнання та запчастин (додаток № 3); ліміти по праці (додаток № 4) та інше, а всього 10 найменувань (т.1, ас.196).

Із відомості передачі основних фондів, рухомого складу, навантажувально-розвантажувальних механізмів, службово-технічних споруд, під’їзних колій та службово-технічних споруд, яка є додатком № 1 до вищевказаного акту, випливає, що ОСОБА_1 ППЗТ на баланс передано майно: 1) козловий кран ККС-10; 2) бульдозер Т-100 Д-271; навантажувач Д-271; залізничні під’їзні колії; будівля столярно-опалубного цеху (т.1, ас. 197).

Зазначені у документах залізничні під’їзні колії, згідно відомостей, які містяться у «Інвентарному списку основних засобів ОСОБА_1 відділення УВТК БМТ “Миколаївводбуд”, на котрому наявний відбиток штемпелю УВТК БМТ “Миколаївводбуд” з датою 15.10.1977р., обліковувалися на балансі УВТК БМТ “Миколаївводбуд” під інвентарними номерами: № 301 – під’їзна залізнична колія для навантажувача С-492; № 302 - під’їзна залізнична колія для козлового крану ККС-10. З відомостей, які містяться у актах здачі в експлуатацію під’їзних колій, вбачається:

- від 12.04.1975р. - що під’їзна залізнична колія для навантажувача С-492 має довжину 170м.;

- від 19.06.1975р.- що під’їзна залізнична колія для козлового крану ККС-10 має довжину 100 м. (т.6, а.с. 61,62) іншої господарської справи № 16/5/09-нр Господарського суду Миколаївської області, дослідженої в судовому засіданні 13.10.2017р.).

У відповідності до виписки із протоколу від 14.10.1977р. № 17 засідання комісії з передачі основних засобів УВТК БМТ “Миколаївводбуд”, створеною вказаним вище наказом БМТ “Миколаївводбуд” від 19.10.1977р. №579 (т.2 а.с.95), комісією вирішено передати ОСОБА_1 ППЗТ таке майно: кран козловий ККС-10, інв. № 305; бульдозер Д-271 за інв., №304; навантажувач С-492 за інв. № 303; під’їзні залізничні колії під навантажувальними механізмами за інв. №№ 301, 302; будівля столярно-опалубного цеху за інв. № 306. У цьому ж протоколі зазначено, що під’їзні залізничні колії за №№ 12, 13 не можуть бути передані ОСОБА_1 ППЗТ, так як входять до складу наповнювачів, і є складовою частиною складної споруди будівельно-виробничої бази заводу залізобетонних виробів, відділенню від котрої не підлягають (т. 2, а.с. 191).

Наказом БМТ “Миколаївводбуд” від 14.10.1977р. №79 «Про передачу основних засобів» (т.2, а.с.79) затверджено вищевказаний протокол засідання комісії з передачі основних засобів та вирішено передати ОСОБА_1 ППЗТ вищевказане майно із п’яти найменувань, а саме: кран козловий ККС-10, інв. № 305; бульдозер Д-271 за інв., № 304; навантажувач С-492 за інв. № 303; будівля столярно-опалубного цеху за інв. № 306; під’їзні залізничні колії під навантажувальними механізмами за інв. №№ 301, 302 довжиною 270 м.

Позивач стверджує, що УВТК БМП «Миколаївводбуд» не передавалося на баланс ОСОБА_1 ППЗТ іншого майна, ніж перелічене у згаданих вище документах.

ОСОБА_8 ”Єдиного технологічного процесу роботи станції “Ясна Зоря” Одесько-Кишинівської залізничної дороги та під’їзні колії ОСОБА_1 цементного заводу ОСОБА_4 промисловості будівельних матеріалів СРСР станом на 1970 рік”, у його розділі 3 “Під’їзні шляхи підприємств контрагентів ОСОБА_1 цементного заводу” значаться дві під’їзні колії заводу залізобетонних виробів, який, згідно пояснень представників сторін, входив до складу БМТ “Миколаївводбуд”, № 12 і № 13, які стрілкою № 5 приєднуються до залізничних колій станції Заводська. Довжина колії № 12 - 775 м., а № 13 - 436 м. (т. 1, а.с. 147-153).

Отже місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірні колії №№ 12, 13 не передавалися на баланс ОСОБА_1 ППЗТ ні при його створенні, ні в подальшому.

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання позивача (як на доказ набуття останнім права власності на спірні колії) на наказ Мінтрансу України «Про перетворення Київ-Дніпровського МППЗТ у відкрите акціонерне товариство» від 30.10.2001р. №746, оскільки цим наказом прийняте рішення про перетворення Київ-Дніпровське МППЗТ на ВАТ “Київ-Дніпровське МППЗТ”, затвердження статуту останнього та акту передачі нерухомого майна до статутного фонду ВАТ “Київ-Дніпровське МППЗТ”.

Із затвердженого наказом №746 від 30.10.2001р. Акту вбачається, що під №159 у власність ВАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» передано у складі ОСОБА_1 філії залізничні колії до ЗЗБВ (781+232) №№ 12, 13, м. Миколаїв, (т.1, а.с. 19-21).

Позивач стверджує, що майно ОСОБА_1 філії товариства ВАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» є майном ОСОБА_1 ППЗТ, яке раніше було об’єднано з «Київ-Дніпровське МППЗТ».

Оскільки ОСОБА_1 ППЗТ ні при його створенні, ні в подальшому не передано спірних залізничних колій №№ 12 і 13, то суд першої інстанції обґрунтовано зазначив в оскаржуваному рішенні, що наказ від 30.10.2001р. №746 в частині передачі у власність ВАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» спірних залізничних колій не породжує правових наслідків.

Крім того, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до Преамбули Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» цей Закон регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Відповідно до п.1ч.1 ст.2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

ОСОБА_8 із п.1 ч.1 ст.4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності підлягає державній реєстрації прав.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Матеріали справи не містять доказів проведення державної реєстрації права власності на спірні залізничні колії за позивачем, як окремо, так і в складі будь-якого об’єкта нерухомого майна, в той час як право власності ТОВ «Транссклад ОМ» на колії №№52,53 зареєстроване у встановленому законом порядку, що підтверджується копією ОСОБА_2 з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №638638 від 21.02.2013р.

Крім того, свідоцтво про право власності ТОВ «Транссклад ОМ», на підставі якого було проведено державну реєстрацію прав, наразі не скасоване та є чинним, доказів зворотнього матеріали справи не містять.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів відхиляє з огляду наступного.

Посилання скаржника на те, що суд мав дослідити не свідоцтва та витяги відповідача та третьої особи про державну реєстрацію права власності, а документи, якими підтверджується факт набуття, переходу права власності на залізничні колії колегія суддів відхиляє, оскільки в оскаржуваному рішенні досліджені подані позивачем докази, якими на його думку підтверджується наявність у скаржника права власності на спірні колії.

Твердження ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» про видання свідоцтв з порушеннями діючого законодавства є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки наразі Свідоцтво, на підставі якого за відповідачем зареєстроване право власності на колії, є чинним.

Обставина визнання недійсним в частині рішення РВ ФДМУ по Миколаївській області №138 від 28.12.1995р. підставою для скасування або зміни оскаржуваного рішення слугувати неспроможна, оскільки рішенням №138 від 28.12.1995р. вирішено приватизувати Державне підприємство - Будівельно-виробничу фірму «Миколаївводбуд», створивши ВАТ «Будівельно-виробнича комерційна фірма «Миколаївводбуд», із зазначенням статутного капіталу товариства 128422300тис.крб.

Посилання позивача на судову практику Вищого господарського суду України в частині того, що технічний паспорт є правовстановлювальним документом на залізничні колії також не може розглядатись як підстава визнати, що позивач набув право власності на колії у встановленому законом порядку.

Не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи і твердження позивача про розгляд суддею Ковалем Ю.М. за проміжок часу з 13.10.2017р. по 17.10.2017р. інших, крім 915/856/16 справ, та порушення таємниці нарадчої кімнати. В цій частині скаржник свої доводи нічим не доводить.

Отже доводи апеляційної скарги підставою для скасування або зміни оскаржуваного рішення слугувати неспроможні.

Підстави для виходу судом апеляційної інстанції за межі доводів апелянта не убачаються, оскільки при апеляційному розгляді справи не встановлено порушення норм процесуального права, які є безумовною підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права.

За таких обставин рішення господарського суду Миколаївської області від 17.10.2017р. залишається без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.

Відповідно до п.«в» ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В даному випадку витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги), покладаються на скаржника, оскільки вимоги апеляційної скарги відхилені у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 235, 269, 270, 275, 276, 281-283 ГПК України, колегія суддів –

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 17.10.2017р. у справі №915/856/16 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

ОСОБА_7 в порядку ст.282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення згідно положень ст.ст.286, 287 ГПК України.

Повна постанова складена 12 березня 2018 року.

Головуючий суддя Мишкіна М.А.

Суддя Будішевська Л.О.

Суддя Поліщук Л.В.