Постанова № 72686140, 06.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/6346/17 Суддя (судді) першої інстанції: Добрянська Я.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є.

Секретар судового засідання: Хаврат О.О.

За участі представників:

Позивача: Булан Н.О.;

Відповідача: Плясун О.І.; Гарматін С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.11.17р. у справі №826/6346/17 за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» про стягнення адміністративно-господарських санкцій

у с т а н о в и в:

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 5 690 072, 22 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.11.17р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанова прийнята у скороченому провадженні відповідно до статті 183-2 КАС (у редакції, чинній до 15.12.17.).

Не погоджуючись з вказаною постановою, Позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що Відповідачем не дотримано нормативу працевлаштування інвалідів у 2016 році, у зв'язку з чим підлягають стягненню адміністративно-господарські санкції.

У судовому засіданні представник Позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати судове рішення.

Присутні у судовому засіданні представники Відповідача заперечили доводи апеляційної скарги та просили суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін з покликанням на те, що підприємством було вжито усіх належних заходів щодо працевлаштування інвалідів шляхом створення для таких осіб робочих місць та щомісячного інформування центру зайнятості про наявні вакантні місця.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу Позивача, заслухавши учасників провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Відповідачем було подано до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2016 рік до за формою № 10-ПІ, згідно якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу - 6424 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 185 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 257 осіб.

Таким чином, на думку Позивача, Відповідачем не було дотримано нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2016 році з працевлаштування 72-ох осіб.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем вчинено усі необхідні дії для виконання вимог законодавства щодо працевлаштування інвалідів, у зв'язку з чим його вина у працевлаштуванні меншої кількості інвалідів, ніж передбачено ст. 19 Закону - відсутня.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

За змістом статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-XII від 21.03.91р. (надалі Закон - № 875-XII) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною першою статті 20 зазначеного Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

При цьому, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Разом із тим відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою статті 20 Закону № 875-XII передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі статтею 181 зазначеного Закону пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Аналогічна правова позиція закріплена у постановах Верховного Суду України від 20.06.11р. у справі № 21-60а11 та від 02.04.13р. у справі №21-95а13.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ПАТ «АК «Київводоканал» протягом 2016 року сумлінно виконувались вимоги законодавства про соціальний захист інвалідів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та подання звітності (Інформація про попит на робочу силу (вакансії) до місцевих центів зайнятості за місцезнаходженням відповідного підрозділу, де такий зареєстрований як платник збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Так, у відповідності до Порядку надання звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» затвердженого наказом міністерства соціальної політики України №316 від 31.05.13р., Товариством було подано до відповідних центрів зайнятості відповідні звіти та інформацію про створення протягом 2016 року 113 робочих місць для працевлаштування інвалідів, що підтверджується наявними в матеріалах справи листами Печерського районного центру зайнятості від 30.05.17р. № 03-1250, Дніпровського районного центру зайнятості від 25.05.16р. № 1455-03 та № 1456-03, від 15 30.05.17р. № 1526-03, Деснянського районного центру зайнятості від 31.05.2017р. № 23-1904, Оболонського районного центру зайнятості від 26.05.2017р. № 25-1497 (а.с. 61-68, том І) та звітністю (Інформація про попит на робочу силу (вакансії)).

Окрім того, як вірно установлено судом першої інстанції, протягом 2016 року Відповідачем було працевлаштовано 19 інвалідів, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями наказів про призначення на посади та копіями довідок до актів огляду МСЕК (а.с. 71-123, том І).

Отже, Відповідач ужив усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та дотримав вимог закону, а тому не може бути притягнений до відповідальності.

Вищевикладеним спростовуються доводи апеляційної скарги Позивача.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.11.17р. у справі №826/6346/17 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.11.17р. у справі №826/6346/17- без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст.328 КАС України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Глущенко Я.Б.

Пилипенко О.Є.

Повний текст постанови складений: 13.03.18р.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Глущенко Я.Б.