Ухвала суду № 72686137, 12.03.2018, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

12 березня 2018 року Справа № 925/897/16

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді – Васяновича А.В.,

секретар судового засідання – Козоріз О.І.,

за участі представників сторін:

від стягувача – представник не з’явився,

від боржника – представник не з’явився,

старший державний виконавець Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_1 - не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

скаргу приватної фірми “Еліна” на дії старшого державного виконавця

Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по

Індустріальному та Немишлянському районах міста Харкова

Головного територіального управління юстиції у Харківській

області ОСОБА_1

у справі

за заявою публічного акціонерного товариства “Ватутінський хлібокомбінат” про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення

третейського суду у справі №01/09-2015 за позовом публічного

акціонерного товариства “Ватутінський хлібокомбінат” до приватної

фірми “Еліна” про стягнення боргу

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Черкаської області знаходилась справа №925/897/16 про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 24 листопада 2016 року заяву публічного акціонерного товариства “Ватутінський хлібокомбінат” про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Черкаського обласного постійно діючого третейського суду при Корпорації “Радник” від 11 березня 2016 року у справі № 01/09-2015 задоволено.

24 листопада 2016 року видано публічному акціонерному товариству “Ватутінський хлібокомбінат” наказ на примусове виконання рішення Черкаського обласного постійно діючого третейського суду при Корпорації “Радник” від 11 березня 2016 року у справі № 01/09-2015.

27 лютого 2018 року до господарського суду Черкаської області від приватної фірми “Еліна” надійшла скарга на дії старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_1, в якій скаржник просить суд:

- визнати дії старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_1 щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 30 січня 2018 року в частині виконання наказу господарського суду Черкаської області від 24 листопада 2016 року зі справи №925/897/16, в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунку №26001019188901 відкритому в ПАТ “Альфа-Банк” у м. Києві (МФО 30346) неправомірними;

- скасувати постанову про арешт коштів боржника від 30 січня 2018 року в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунку №26001019188901 відкритому в ПАТ “Альфа-Банк” у м. Києві (МФО 30346);

- зняти арешт з рахунку №26001019188901 відкритому в ПАТ “Альфа-Банк” у м. Києві (МФО 30346).

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 28 лютого 2018 року поновлено приватній фірмі “Еліна” строк для подання скарги. Розгляд скарги приватної фірми “Еліна” на дії старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_1 призначено в судовому засіданні на 12 березня 2018 року.

Викликані в судове засідання представники сторін та державний виконавець не з’явилися, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується реєстром поштових відправлень господарського суду Черкаської області.

Згідно ч. 2 ст. 342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Розглянувши скаргу, та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне:

Звертаючись з відповідною скаргою приватна фірма “Еліна” вказувала, що, прийнявши оскаржувану постанову 30 січня 2018 року, старший державний виконавець не мав законних підстав для накладення арешту на грошові кошти, призначені для оплати праці та для здійснення нарахувань на заробітну плату (єдиного соціального внеску до Пенсійного фонду України, податку з доходів фізичних осіб, військового збору) працівників боржника, для сплати яких застосовується поточний рахунок №26001019188901 відкритий в ПАТ “Альфа-Банк”, МФО 30346.

Водночас скаржник зазначав, що відокремити (встановити), які саме грошові кошти і в яких обсягах (сумах), що знаходяться на вказаному рахунку, призначені для виплати заробітної плати, а які на інші цілі неможливо, а відтак банк не зможе реально виконати оскаржувану постанову, оскільки не має права визначати, які кошти та яка сума, що знаходиться на рахунку №26001019188901 буде використовуватись боржником для виплати заробітної плати.

Таким чином боржник стверджував, що накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунку №26001019188901 унеможливлює своєчасну виплату заробітної плати та нарахувань на заробітну плату працівникам боржника, що призводить до порушення конституційних прав громадян, що працюють на підприємстві.

В зв’язку з чим скаржник просив суд визнати неправомірними дії державного виконавця в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунку №26001019188901 відкритому в ПАТ “Альфа-Банк” у м. Києві (МФО 30346), скасувати постанову про арешт коштів боржника від 30 січня 2018 року в частині накладення арешту на вказаний рахунок та зняти арешт з відповідного рахунку.

Зі скарги приватної фірми “Еліна” вбачається, що господарським судом Харківської області було видано наказ на виконання рішення господарського суду Харківської області від 21 березня 2017 року зі справи №922/4765/16.

На підставі вищевказаного наказу 29 серпня 2017 року Міжрайонним відділом державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області було відкрито виконавче провадження №54573890.

24 листопада 2016 року господарським судом Черкаської області було видано наказ на примусове виконання рішення Черкаського обласного постійно діючого третейського суду при Корпорації “Радник” від 11 березня 2016 року у справі № 01/09-2015.

На підставі вказаного наказу 12 червня 2017 року державною виконавчою службою було відкрито виконавче провадження №54095723.

Вищезазначені виконавчі провадження були об’єднані у зведене виконавче провадження №55677524 (постанова від 30 січня 2018 року).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” (ч. 1 ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження”).

Згідно ст. 56 Закону України “Про виконавче провадження” арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

З матеріалів справи вбачається, що старшим державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_1 було прийнято постанову про арешт коштів боржника від 30 січня 2018 року, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться, зокрема, і на рахунку №26001019188901 відкритий в публічному акціонерному товариству “Альфа-Банк” у м. Києві (МФО 30346) та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику приватній фірмі “Еліна” у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору 280 116 грн. 29 коп.

Боржник вказував, що зазначений рахунок приватна фірма “Еліна” використовує для виплати заробітної плати та нарахувань на заробітну плату працівникам підприємства, що підтверджується довідкою публічного акціонерного товариства “Альфа-Банк” від 22 лютого 2018 року №15572, договором зарплатно-карткового проекту №33031 від 10 жовтня 2017 року та виписками по рахунку №26001019188901 за період з 05 січня 2018 року по 09 січня 2018 року та за період з 07 лютого по 08 лютого 2018 року.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01 липня 1949 року №95, ратифікованої Україною 04 серпня 1961 року, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.

Відповідно до ч.1. ст.1 Закону України “Про оплату праці” заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч.5 ст. 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Частиною 6 статті 24 Закону України “Про оплату праці” передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Державний виконавець знімає арешт з майна боржника на підставі п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону України “Про виконавче провадження” за наступних обов’язкових умов:

- отримання виконавцем документального підтвердження з банківської установи про те, що конкретний рахунок боржника має спеціальний режим використання;

- заборона на звернення стягнення, визначена законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України “Про виконавче провадження” не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.

До того ж, забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статей 191 та 261 Закону України “Про теплопостачання”, статті 151 Закону України “Про електроенергетику”, та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України “Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки”, на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (ч. 2 ст. 48 Закону України “Про виконавче провадження”).

Так, скаржник вказував, що з вказаного рахунку 05 січня 2018 року та 07 лютого 2018 року сплачувався військовий збір, податок із доходів фізичних осіб, ЕСВ нараховане на найманих працівників та заробітна плата за другу половину грудня 2017 року та другу половину січня 2018 року відповідно.

Водночас слід вказати, що у своїй довідці від 22 лютого 2018 року №15572 публічне акціонерне товариство “Альфа-Банк” вказало, що рахунок №26001019188901 приватна фірма “Еліна” використовує для проведення розрахунково-касових операцій, в тому числі і для виплати заробітної плати та сплати податків до бюджету.

Крім того слід зазначити, що з банківських виписок по рахунку №26001019188901 (а.с.137-143) вбачається, що розрахунки здійснювалися не лише на сплату заробітної плати та пов’язаних з нею платежів, а проводилися й інші операції по безготівковому переказу коштів, що не пов’язані із заробітною платою.

Зокрема, 09 січня 2018 року боржником було перераховано ДП “Гулівер” 140 000 грн. 00 коп. за кондитерські вироби згідно угоди №11 від 01 січня 2016 року.

Аналогічні платежі було здійснено 05 січня 2018 року на суми 13 000 грн., 15 000 грн., 20 000 грн. тощо.

Також, 09 січня 2018 року надходження торговельної виручки на рахунок становило 108 000 грн. 00 коп.

Отже, боржником не надано господарському суду достатніх доказів, які б свідчили про те, що рахунок №26001019188901, який відкритий в публічному акціонерному товариству “Альфа-Банк”, використовується виключно для виплати заробітної плати працівникам боржника.

Також, боржник не надав суду договору зарплатно-карткового проекту №33031 від 10 жовтня 2017 року, на який посилався у своїй скарзі як на доказ.

Натомість суду було надано копію договору на комплексне банківське обслуговування суб’єктів господарювання за №314108190 від 28 вересня 2017 року.

Вказаний договір регламентує порядок надання банком послуг з:

- відкриття клієнту поточних рахунків та/або спеціальних рахунків та здійснення розрахунково-касового обслуговування клієнта за ними в тому числі з застосуванням електронних платіжних засобів;

- відкриття клієнту рахунків ЕПЗ, випуск корпоративних електронних платіжних засобів - корпоративних платіжних карток МПС, здійснення розрахунково-касового обслуговування рахунків ЕПЗ;

- відкриття клієнту вкладних рахунків для розміщення клієнтом депозитних вкладів, зокрема строкових вкладів, вкладів на вимогу, вкладів овернайт;

- дистанційного обслуговування за допомогою системи Клієнт-Банк “іFОВS“, із застосуванням різноманітних програмно-технічних засобів, визначених у тому числі у загальних умовах договору;

- надання короткострокового кредиту у формі овердрафт на поточний рахунок клієнта;

- обслуговування зарплатного проекту клієнта;

- приймання платежів на користь клієнта від фізичних та/або юридичних осіб через ПТКС банку;

- будь-яких інших банківських послуг, що є додатковими послугами до послуг зазначених в п.п. 1.4.1-1.4.8. п. 1.4. окремих умов цього договору та інших банківських послуг, передбачених загальними умовами.

Зазначений перелік послуг не є вичерпним і у випадку доповнення загальних умов договору послугами, які не були доступні (перед бачені) під час укладення цього договору, клієнт, за умови вчинення відповідних правочинів, форма та порядок вчинення яких буде передбачені загальними умовами договору або банком, має право скористатися відповідними новими послугами.

Відповідно до ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець, зокрема, зобов'язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Проте, боржником не надано суду доказів, що підтверджують звернення до державного виконавця з відповідною заявою чи клопотанням про зняття арешту з коштів приватної фірми “Еліна”, які знаходяться на рахунку №26001019188901 в частині, що необхідна для виплати заробітної плати та пов’язаних з нею платежів до бюджету і, що йому після розгляду даного питання було відмовлено в цьому.

Суд погоджується з доводами боржника стосовно того, що заробітна плата повинна охоронятися від арештів і, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Водночас, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Під час розгляду даної скарги боржник не надав суду копій трудових договорів, на підставі яких роботодавець – боржник виплачує найманим працівникам за виконану ними роботу заробітну плату, а також не вказав, яка саме сума коштів, що знаходяться на банківському рахунку необхідна для виплати заробітної плати та інших пов’язаних з цим платежів і з якої необхідно суду зняти арешт.

При цьому слід вказати, що державний виконавець в постанові від 30 січня 2018 року вказав, що арешт накладається на грошові кошти за виключенням коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Отже, на думку суду боржник не позбавлений можливостей перераховувати своїм працівникам заробітну плату, оскільки в цій частині арешт не накладався і як вбачається з письмових доказів – банківської виписки 07 лютого 2018 року (після накладення арешту) боржником було перераховано 6 888 грн. 80 коп. заробітної плати.

Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що державний виконавець отримав документальне підтвердження з банківської установи про те, що конкретний рахунок боржника має спеціальний режим використання, або заборона на звернення стягнення, визначена законом.

Довідку за №15572 від 22 лютого 2018 року банком було надано лише боржнику.

Згідно ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Отже, суд дійшов висновку, що станом на 30 січня 2018 року державний виконавець приймаючи постанову про арешт коштів боржника діяв відповідно до закону, в межах своїх повноважень, а тому підстав для задоволення скарги приватної фірми “Еліна” на дії старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_1 не вбачається.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 234, 343 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні скарги приватної фірми “Еліна” на дії старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_1 в частині примусового виконання наказу господарського суду Черкаської області від 24 листопада 2016 року зі справи №925/897/16.

2. Копію ухвали надіслати стягувачу, боржнику та старшому державному виконавцю Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_1

Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені ст.ст. 255-257 ГПК України.

Суддя А.В.Васянович