Постанова № 72686067, 06.03.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 березня 2018 рокусправа № 804/5035/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Шлай А.В.

судді: Кругового О.О. Прокопчук Т.С.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпроазот" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року (суддя Верба І.О.), ухвалену в порядку письмового провадження у місті Дніпрі, в адміністративній справі №804/5035/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпроазот" до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н ОВ И В :

Публічне акціонерне товариство "Дніпроазот" звернулось до суду з позовною заявою в якій просило визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №158 від 06.02.2017 року «Про переведення суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності в частині застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності (пункт 9 додатку до наказу №158) до Публічного акціонерного товариства «Дніпроазот» за порушення статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ПАТ "Дніпроазот", подана апеляційна скарга, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Доводи скаржника:

- застосована до позивача спеціальна санкція - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності згідно з Наказом №158, є адміністративно-господарською санкцією, умови та порядок застосування якої регулюється як Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та Господарським кодексом України. Даними нормами визначено підставу застосування до суб'єкта господарювання адміністративно-господарської санкції - вчинення господарського правопорушення. Проте, у взаємовідносинах із компаніями - нерезидентами BERSEL. INC.» США та «FIASTRA TRADING LIMITED» Кіпр. ПАТ «Дніпроазот» не порушувало Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» або пов'язаних з ним законів України, у тому числі Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». ПАТ «Дніпроазот» не здійснювало дій, що зашкодили або можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки, випадків недобросовісної конкуренції не допускало, а також не здійснювало розміщення валютних цінностей з порушенням встановленого законодавством порядку на рахунках та вкладах за межами України, у зв'язку із чим в діях ПАТ «Дніпроазот» відсутній склад господарського правопорушення, через що пілстави для застосування до ПАТ «Дніпроазот» адміністративно-господарських санкцій відсутні;

- не зарахування валютної виручки за зовнішньоекономічними контрактами обумовлено неналежним виконанням своїх обов'язків компаніями - нерезидентами.

Відповідач направив до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити постанову суду першої інстанції без змін, як законну та обґрунтовану. Вказує, що для взяття Державою під контроль зовнішньоекономічної діяльності позивача достатньо самого факту не завершення у встановлений строку зовнішньоекономічної операції, зокрема, не надходження товару або грошових коштів на митну територію України.

Відповідно до Протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 08 грудня 2017 року визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Шлай А.В. у складі колегії - Круговий О.О., Прокопчук Т.С.

Ухвалами Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року відкрито апеляційне провадження та справу призначено до апеляційного розгляду на 06 лютого 2018 року о 10:00год.

У зв'язку перебуванням головуючого судді Шлай А.В. 06 лютого 2018 року у відпустці на підставі наказу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року №36-КВЩ розгляд апеляційної скарги перенесено на 06 березня 2018 року об 10:00год.

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Вошколупа В.Г. (довіреність від 28.12.2017 року №21/016, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 24.11.2017 року Серія ДП №3490) підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати постанову суду першої інстанції з ухваленням нової про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача - ОСОБА_4 (довіреність від 29.01.2018 року) просила залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини:

Наказом Мінекономрозвитку України від 6 лютого 2017 року №158 «Про переведення суб'єктів зовнішньоекономічної дільності України на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності», відповідно до частини 6 статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»:

- переведено на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України, зазначених у додатку до цього наказу;

- зупинено дію наказів Мінекономрозвитку України від 25.03.2016 року №508, від 29.09.2016 року №1624 і від 29.09.2016 року №1626 у частині застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності України - до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, зазначених у додатку до цього наказу.

Згідно переліку, що є додатком до наказу Мінекономрозвитку України від 6 лютого 2017 року №158, за порядковим №9 зазначено ПАТ «Дніпроазот», наказ від 25.03.2016 року №508, яким була застосована спеціальна санкція, компанії контрагенти «FIASTRA TRADING LIMITED» (Кіпр) і «BERSEL. INC.» (США), тип порушення - стаття 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.07.2016 року в адміністративній справі №804/3247/16, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2016 року, відмовлено у задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Дніпроазот» до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державної фіскальної служби України, про визнання протиправним та скасування пункту 1 наказу від 25.03.2016 №508 «Про застосування спеціальної санкції тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності до суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності України».

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог судом першої інстанції послався на обставини, встановлені в рішенні суду у справі №804/3247/16, та дійшов висновку про правомірність спірного наказу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Частиною 11 статті 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності може бути застосовано санкцію у вигляді тимчасового зупинення права здійснення такої діяльності у випадках порушення чинних законів України, що стосуються цієї діяльності, згідно із статтею 37 цього Закону.

Статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначено, що за порушення цього або пов'язаних з ним законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції: накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності своїх обов'язків згідно з цим або пов'язаних з ним законів України. Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України та/або рішеннями судових органів України; застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб'єктами цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій; тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення цього Закону або пов'язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів доходів і зборів та контрольно-ревізійної служб, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду. Санкції, зазначені у цій статті, можуть бути застосовані до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.

Пунктом 1.2 Положення про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", затвердженого наказом Міністерства економіки України від 17.04.2000 року № 52 (далі - Положення №52), визначено, що санкції застосовуються Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, що порушили Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та пов'язані з ним закони України, зокрема, в разі порушення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності валютного, митного, податкового, іншого законодавства, що встановлює певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, та в разі проведення ними дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Відповідно до пункту 4.2 пункту 4 Положення №52, подання щодо застосування спеціальних санкцій до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності або тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності повинні містити інформацію: найменування та реквізити суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності (для іноземних суб'єктів господарювання мовою країни їхнього місцезнаходження), найменування та реквізити контрагента, при виконанні контракту з яким порушено законодавство; відомості про зміст порушення з посиланням на конкретні положення законодавства України, іншу доцільну інформацію. У поданні повинна міститись пропозиція щодо виду санкції, яку пропонується застосувати. Аналогічні вимоги закріплені у частині 3 статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".

Про застосування санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», видається наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, у якому вказуються норми чинного законодавства, які було порушено, матеріали, на підставі яких видано наказ, реквізити суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовані санкції, та вид санкції, дата, з якої санкція починає діяти (п.4.8. Положення №52).

Як встановлено судом першої інстанції, санкції до позивача застосовано на підставі відповідного подання Міністерства доходів і зборів України у зв'язку із порушенням строку зарахування виручки в іноземній валюті, встановленого статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Щодо доводів скаржника про відсутність в його діях вини, як обов'язкової складової для застосування санкцій за вчинення господарського правопорушення, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом частин 3, 4 статті 217 Господарського кодексу України за порушення суб'єктами господарювання правил здійснення господарської діяльності уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування застосовуються адміністративно-господарські санкції, яким, відповідно до частин 1 статті 239 Господарського кодексу України, є, у тому числі, застосування індивідуального режиму ліцензування на умовах та в порядку, визначених законом.

Отже, санкція, що застосована до позивача спірним наказом, є адміністративно-господарською.

Відповідно до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Зі спірного наказу вбачається, що спеціальна санкція до позивача застосована за порушення ним статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що полягає у не зарахуванні на валютний рахунок позивача у відповідні строки валютної виручки за вищезазначеними контрактами.

Як встановив суд першої інстанції на підставі наявних у справі доказів, позивач, будучи обізнаним про відсутність у компаній «Bersel INC» та «Fiastra Traiding Limited» коштів для оплати за отриману продукцію, продовжував її постачання на адресу вказаних підприємств, чим фактично спричиняв нарощування боргу за зовнішньоекономічними контрактами. Прострочена дебіторська заборгованість за контрактами, укладеними із компаніями «Bersel INC» та «Fiastra Traiding Limited», станом на момент розгляду справи так і не погашена; інформація про ліквідацію чи банкрутство нерезидентів відсутня; вжиті позивачем заходи не призвели до усунення допущених порушень законодавства України та не гарантують виконання Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Отже, у Міністерства економічного розвитку і торгівлі України були наявні законні підстави для застосування санкції у вигляді індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України з підстави наявності в діях позивача порушень статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника висновків суду першої інстанції не спростовують, тому не можуть бути підставами для скасування оскарженої постанови.

Керуючись статтями 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпроазот" - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року в адміністративній справі №804/5035/17 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 12 березня 2018 року.

Головуючий суддя: А.В. Шлай

Суддя: О.О. Круговий

Суддя: Т.С. Прокопчук