Постанова № 72685732, 05.03.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2018 р. Справа № 922/2965/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенко Є.В.,

за участю представників учасників справи:

від позивача - Іванова Г.С. - на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 25.07.2017р., довіреності від 01.02.2018р.,

від відповідача - Рижков А.В. - на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 30.11.2005р. та довіреності від 11.09.2017р.,

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет-Агро", вул. Артема, буд.24, кв.28, м. Харків, 61002, (3840Х),

на рішення господарського суду Харківської області від 02.11.2017р. у справі №922/2965/17, (суддя Швидкін А.О.), ухваленого о 15:20 год. в м. Харкові, повний текст складено 06.11.2017р.,

за позовом ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, АДРЕСА_1, м. Київ, 01133,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Національний банк України, вул. Інституцька, 9, м.Київа, 01007,

до ТОВ "Паритет-Агро", вул. Артема, буд. 24, кв. 28, м. Харків, 61002,

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет-Агро" про стягнення заборгованості по генеральному кредитному договору № 699004014891007 від 06.06.2013р. в частині заборгованості у розмірі 3686836,70 грн., яка складається із суми процентів 3560604,45 грн. та 126232,25грн. пені.

Підставою для подання позову стало невиконання відповідачем обов'язку з повернення наданого кредиту, вказана обставина встановлена постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.10.2015р. у справі №922/5690/14. У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України) та умов генерального кредитного договору від 06.06.2013р. №699004014891007 позивачем здійснено нарахування процентів за користування кредитом за період з 15.11.2014р. по 22.08.2017р. в розмірі 3560604,45 грн. та пені за період з 01.09.2016р. по 22.08.2017р. в розмірі 126232,25 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.11.2017 року у справі №922/2965/17 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет-Агро" на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором №699004014891007 від 06.06.2013 у розмірі 3686836,70 грн., яка складається із суми процентів 3560604,45 грн. та 126232,25грн. пені, витрати по сплаті судового збору в сумі 55302,55грн.

В обґрунтування ухваленого у справі рішення місцевий господарський суд з посиланням на положення ст.ст. 525, 526, 599, 611 Цивільного кодексу України вказує, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, а також отримання суми заборгованості за простроченими процентами. Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості за простроченими процентами в розмірі 3560604,45 грн. за період з 15.11.2014р. по 22.08.2017р. на предмет відповідності умовам кредитного договору та вимогам чинного законодавства, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову в цій частині.

Крім того, місцевий господарський суд, враховуючи прострочення відповідачем повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені на предмет відповідності вимогам чинного законодавства (ст.ст. 253-255, 549 Цивільного кодексу України, ст.ст. 231, 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань") та умовам кредитного договору, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені за несвоєчасне повернення процентів в розмірі 126232,25 грн. також є законним та обґрунтованими.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Паритет-Агро" з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 02.11.2017р. у справі №922/2965/17 в частині нарахування пені за несвоєчасне повернення процентів у розмірі 126232,25 грн. та ухвалити нове судове рішення, яким зменшити розмір пені за несвоєчасне повернення процентів у розмірі на 33%.

В обґрунтування заявлених вимог відповідач вказує, що при розгляді даної справи має бути враховано, що постановою господарського суду апеляційної інстанції у справі № 922/5690/14 встановлено розмір заборгованості за кредитом в межах генерального кредитного договору від 06.06.2013р. № 699004014891007 - 352000,00 дол. США, що в гривневому еквіваленті станом на 14.11.2014р. згідно курсу НБУ становило 5424320,00 грн., відповідно до якої розраховувалась заборгованість зі сплати процентів за користування коштами та пеня за несвоєчасне повернення процентів.

На думку відповідача, заявлена до стягнення пеня за несвоєчасне повернення процентів в порушення ст. 610, 611 ЦК України, ст. 232 ГК України нарахована, починаючи з 01.09.2016р. по 22.08.2017р., тобто за період, який перевищує шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. Місцевим господарським судом також має бути враховано обставини того, що відповідач має дуже скрутне матеріальне становище через значне зростання курсу долару США порівняно з моментом отримання кредиту в іноземній валюті (курс 7,9 грн. за 1 дол. США) та на сьогоднішній день (курс 26,7 за 1 дол. США), що є зростанням курсу більш, ніж у три рази, а також наявність у відповідача великих боргових зобов'язань перед іншими контрагентами, відсутність збитків у позивача, у зв'язку з чим у відповідності до принципів справедливості та розумності, розмір пені підлягає зменшенню на 33% відносно пропорційності зростання курсу долара США.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" просить залишити рішення господарського суду Харківської області від 02.11.2017р. у справі № 922/2965/17 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Обґрунтовуючи свою позицію у справі, вказує, що посилання апелянта на сплив позовної давності щодо заявленої вимоги про стягнення пені за прострочення сплати процентів, з огляду на положення ч. 3 ст. 267 ЦК України, є безпідставним, оскільки відповідної заяви до суду першої інстанції учасником справи подано не було. В свою чергу, на думку позивача, клопотання про зменшення розміру визнаної пені на 33 % є необґрунтованим, оскільки скрутне матеріальне становище ТОВ "Паритет-Агро" не доведено.

05.03.2018р. відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішення суду у справі №643/16063/17 за позовом ОСОБА_4 до ПАТ "Дельта Банк" про визнання недійсним генерального кредитного договору за №699004014891007 від 06.06.2013р. Клопотання обґрунтовано тим, що незаконність Генерального кредитного договору за №699004014891007 від 06.06.2013р. розглядається Московським районним судом м.Харків, на підтвердження чого надано копію ухвали суду від 14.12.2017р. у справі №643/16063/17.

Дане клопотання за результатами розгляду було відхилено судовою колегією апеляційної інстанції за безпідставністю, оскільки розгляд іншим судом справи ОСОБА_4 до ПАТ "Дельта -банк" про визнання недійсним договору не є таким, що унеможливлює розгляд даної справи, надання оцінки зібраним у справі доказам в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов'язок здійснення правосуддя в розумний строк покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Таким чином, розгляд справи №643/16063/17 не виключає самостійного розгляду даної справи судом. Всі обставини, які мають значення для правильного вирішення спору у даній справі, можуть бути встановлені господарським судом в межах наданих законом повноважень самостійно, а отже, відсутні підстави для зупинення провадження у даній справі.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 02.11.2017р. у справі №922/2965/17 в частині нарахування пені за несвоєчасне повернення процентів у розмірі 126232,25 грн. та ухвалити нове судове рішення, яким зменшити розмір пені за несвоєчасне повернення процентів у розмірі на 33%.

Представник позивача заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив суд рішення господарського суду Харківської області від 02.11.2017р. у справі №922/2965/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників судового процесу, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 06.06.2013р. між Публічним акціонерне товариство Астра Банк (іменований "кредитор") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Паритет-Агро" (іменований "позичальник") укладено генеральний кредитний договір №699004014891007, відповідно до п. 1.1 якого кредитор відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію, а позичальник зобов'язується повернути фактично отримані кошти, сплатити проценти за користування отриманими кредитними коштами та комісії в порядку, розміри та в строки, що передбачені цим договором та договором про внесення змін та доповнень до цього договору. Надання суми кредиту в межах кредитної лінії здійснюється частинами - кредитними траншами в порядку та на умовах, визначених в договорах про внесення змін та доповнень до цього договору.

На момент укладення цього договору розмір кредитного ліміту становив 1025000 доларів США 00 центів.

Пунктом 8.9 договору визначено, що договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного повернення кредиту, сплати процентів, комісій, можливих штрафних санкцій до повного виконання усіх умов цього договору.

02.12.2013р. між ПАТ "Астра Банк" (іменований-"продавець") та ПАТ "Дельта Банк" (іменований-"покупець") укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до п. 2 якого продавець погоджується продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а покупець погоджується купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну.

На підставі акту приймання-передачі до договору купівлі-продажу від 02.12.2013р. згідно п. 2.3 договору купівлі-продажу прав вимоги продавець передав, а покупець прийняв права вимоги, зазначені в додатку до цього акту (який є невід'ємною частиною), що посвідчує факт здійснення відступлення.

В подальшому, 04.03.2014 р. між Національним банком України та АТ "Дельта Банк" був укладений договір застави майнових прав № 08/ЗМП предметом якого є застава майнових прав в т.ч. за генеральним кредитним договором № 699004014891007 від 06.06.2013 р., укладеним між ПАТ "Астра Банк" га ТОВ "Паритет-Агро". На підставі зазначеного договору Національний банк України отримав право одержати задоволення з майнових прав переважно перед іншими кредиторами, звернути стягнення на предмет застави, шляхом реалізації заставлених майнових прав.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.10.2015 у справі № 922/5690/14 скасоване рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2015 р., ухвалено нове про стягнення солідарно з ТОВ "Паритет-Агро" та поручителя ГОВ "Агрокорн" заборгованості по генеральному кредитному договору №-9004014891007 від 06.06.2013 р. в розмірі 5623641.90 грн. з яких: сума заборгованості: кредитом - 352000,00 дол. США, що в гривневому еквіваленті станом на 14 листопада 2014 року згідно курсу НБУ становить 5424320.00 грн.; сума заборгованості за відсотками 6357,24 дол. США , що в гривневому еквіваленті станом на 14 листопада 2014 року згідно курсу НБУ становить 97965.07 грн.; розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту 76302,02 грн.; розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків 6513,60 грн.; сума заборгованості по комісії - 17608,35 грн.; розмір пені за несвоєчасне повернення комісії 932,86 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в межах даної судової справи, ПАТ "Дельта Банк" посилається на те, що заявлена до стягнення заборгованість визначена як поточні платежі за час користування кредитом по кредитному договору, починаючи з 15.11.2014р., без врахування визнаної суми заборгованості по кредиту та визнаним в іншому процесі видам заборгованості.

Відповідно до ч. 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи предметом позову у даній справі визначено стягнення з відповідача процентів за ставкою 13,5% за період з 15.11.2014 року по 22.08.2017 року в сумі 3560604,45грн., вимоги які було задоволено судом першої інстанції, та не визначено предметом оскарження в апеляційній скарзі.

Що стосується заявленої до стягнення позивачем суми пені за несвоєчасне повернення процентів у розмірі 126232,25 грн. за період з 01.09.2016р. по 22.08.2017р., колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення господарським судом першої інстанції, правильність застосування норм права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини 2 цієї ж статті до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст.1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Господарськими судами в межах розгляду судової справи №922/5690/14 вирішено питання щодо заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Патитет-Агро" за генеральним кредитним договором від 06.06.2013р. №699004014891007, відповідно до якого відповідача визнано таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання в частині встановленого договором строку повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом та інших нарахувань станом на 14.11.2014р.

У відповідності до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Згідно з параграфом 61 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії" від 28.11.1999р. право на справедливий розгляд в суді, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, має тлумачитись у світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує, між іншим, верховенство права як частину спільної спадщини Договірних сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової певності, який вимагає, крім іншого, щоб у випадках, коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, їхнє рішення не підлягало сумніву.

Враховуючи, що рішенням у справі № 922/5690/14, яке набрало законної сили, між тими ж сторонами встановлено неналежне виконання боржником взятого на себе зобов'язання за кредитним договором від 06.06.2013р. № 699004014891007, у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України відповідні факти є встановленими та не підлягають доведенню стороною під час розгляду даної справи.

Відповідно до ст.ст. 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України у справі №6-120цс15 від 23.09.2015р.

Таким чином, наявність судового рішення про задоволення вимог ПАТ "Дельта Банк" про стягнення заборгованості за кредитним договором від 06.06.2013р. №699004014891007, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не позбавляє кредитора права на отримання суми заборгованості за простроченими процентами та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 251 ЦК України, строком є певний період в часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (частина 1 цієї статті). Терміном є певний момент в часі, з настанням якого повязана дія чи подія, яка має юридичне значення (частина 2 вказаної статті). Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду (ч. 3 цієї статті).

Відповідно до приписів ст. 253, 254 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок, а спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Як встановлено судовою колегією, умовами п. 2.3 кредитного договору визначено, що нарахування процентів за користування кредитом згідно з п. 1.6.1 цього договору здійснюється з дня надання кредиту, згідно з п. 2.1 цього договору, до моменту повернення кредиту, щомісяця, в останній робочий день кожного місяця та в день повного повернення кредиту, за звітній календарний місяць, за фактичну кількість днів користування кредитом. При розрахунку процентів день надання кредиту включається до розрахунку, день повернення кредиту - не включається.

Позичальник сплачує проценти у валюті кредиту в період з 1 по 10 (включно) числа кожного місяця наступного за звітним (надалі - період щомісячної сплати процентів) та в день повного повернення кредиту.

Згідно з п. 2.6 договору, якщо день настання граничного терміну виконання зобов'язань по поверненню кредиту та/або процентів, та/або комісій є неробочим або святковим днем, то граничний термін виконання зобов'язання по поверненню кредитних коштів та/або процентів, та/або комісій переноситься на перший робочий день, що слідує за таким неробочим або святковим днем.

День виникнення простроченої заборгованості рахується з наступного робочого дня після настання строку сплати кредиту/кредитного траншу/частини кредитного траншу та/або процентів, та/або комісій згідно з умовами цього договору та договорів про внесення змін та доповнень до цього договору (п. 2.7 договору).

Пунктом 3.2.18 договору визначено, що у разі невиконання вимог п. 3.2.16 та/або п. 3.2.17, починаючи з 01 числа наступного місяця за звітним (якщо 01 число припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то починаючи з першого робочого дня) сплачувати кредитору проценти за користування кредитом за ставкою 13,5 (тринадцять цілих п'ять десятих) процентів річних.

Місцевим господарським судом в межах даної справи встановлено заборгованість відповідача зі сплати процентів за ставкою 13,5% за період з 15.11.2014 року по 22.08.2017 року в сумі 3560604,45грн.

Зважаючи на умови укладеного між сторонами кредитного договору, прострочення зі сплати процентів за користування кредитом настає, починаючи з одинадцятого числа кожного місяця наступного за звітним, з урахуванням положень п.п. 2.6, 2.7 договору.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Пунктом 5.1 кредитного договору передбачено, що у випадку несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом та/або процентами та/або комісіями позичальник сплачує кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на дату виникнення простроченої заборгованості, від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення.

Таким чином, у випадку прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання умовами договору передбачена можливість стягнення з нього пені, нарахованої не лише на суму простроченої заборгованості за кредитом, а й на суму прострочених відсотків за неправомірне користування кредитом.

Частиною 6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом. припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України визначає порядок нарахування пені за порушення грошових зобов'язань. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати 6 місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Сторони мають право врегулювати в договорі, передбаченому актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами (ч. 2 ст. 6 ЦК України).

Законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст.232 Господарського кодексу України.

У момент укладення кредитного договору від 06.06.2013р. №699004014891007 сторонами за взаємною згодою було обумовлено умову договору щодо стягнення пені за кожен день прострочення, що не може розцінюватися як установлення цим договором іншого строку, за який нараховуються штрафні санкції, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України.

Перебіг нарахування пені починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Посилання апелянта на те, що позивачем при нарахуванні належного до стягнення розміру пені було порушено вимоги ч. 6 ст.232 ГК України не відповідає дійсним обставинам справи, з огляду на те, що заявлена до стягнення сума обчислена з урахуванням періоду прострочення боржником щомісячної оплати процентів за користування кредитом, що починається з дня, з якого мало бути виконане зобов'язання щодо кожної суми заборгованості, та не перевищує шестимісячного строку.

Судова колегія, провівши відповідний перерахунок заявленої суми пені, враховуючи вищенаведені норми права, які регулюють зазначені правовідносини, а також початок прострочення виконання зобов'язань зі сплати процентів за користування кредитом, визначений умовами укладеного між сторонами договору, дійшла висновку, що належна до стягнення пеня в межах визначеного в позові періоду нарахування складає: за серпень 2016 року за період з 12.09.2016р. по 02.03.2017р. в сумі 13900,62 грн., за вересень 2016 року за період з 11.10.2016р. по 03.04.2017р. в сумі 13596,80 грн., за жовтень 2016 року за період з 11.11.2016р. по 02.05.2017р. в сумі 13617,81 грн., за листопад 2016 року за період з 12.12.2016р. по 01.06.2017р. в сумі 12994,57 грн., за грудень 2016 року за період з 11.01.2017р. по 05.07.2017р. в сумі 13395,01 грн., за січень 2017 року за період з 13.02.2017р. по 01.08.2017р. в сумі 12756,07 грн., за лютий 2017 року за період з 13.03.2017р. по 22.08.2017р. в сумі 10854,30 грн., за березень 2017р. за період з 11.04.2017р. по 22.08.2017р. в сумі 9701,11 грн., за квітень 2017року за період з 11.05.2017р. по 22.08.2017р. в сумі 7218,47 грн., за травень 2017 року за період з 12.06.2017р. по 22.08.2017р. в сумі 5134,37 грн., за червень 2017 року за період з 11.07.2017р. по 22.08.2017р. в сумі 2967,44 грн., за липень 2017 року за період з 11.08.2017р. по 22.08.2017р. в сумі 855,73 грн.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про правомірність заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені за порушення строків виконання грошових зобов'язань зі сплати процентів за користування кредитом в сумі 116992,30грн. В решті заявлених 9239,95 грн. пені слід відмовити, як безпідставно заявлених.

За таких обставин, рішення господарського суду Харківської області від 02.11.2017р. у справі №922/2965/17 підлягає зміні в частині задоволеного до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет-Агро" розміру пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом за кредитним договором №699004014891007 від 06.06.2013р.

Відповідач також вказує на наявність підстав для зменшення належної до стягнення суми пені на 33% відсотки, в обґрунтування чого вказує на скрутне матеріальне становище юридичної особи через значне зростання курсу долару США порівняно з моментом отримання кредиту у іноземній валюті більш, ніж у три рази, наявність у відповідача великих боргових зобов'язань перед іншими контрагентами; відсутність збитків у позивача та недоведеності їх наявності.

У відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Приписами ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Клопотання про зменшення заявленої до стягнення неустойки відповідач обґрунтовує скрутним матеріальним становищем, при цьому ним не надано жодного доказу та не приведено конкретних обставин, які б свідчили про винятковість даного випадку.

Тяжке фінансове становище, на яке відповідач посилається як на підставу зменшення розміру пені, є необґрунтованим посиланням, оскільки ведення господарської діяльності юридичної особи здійснюється самостійно, на власний ризик з самостійним формуванням підприємцем програми діяльності, вибором матеріально-технічних ресурсів.

Оскільки, позивач та відповідач знаходяться в рівних економічних умовах при здійсненні своєї господарської діяльності, зменшення суми пені та розстрочення виконання рішення призведе до надання переваг відповідачу у порівнянні з позивачем за відсутності для цього підстав. Заявлена до стягнення пеня в розмірі 116992,30 грн., становить лише 3% від суми основної заборгованості - 3686836,70 грн.

Таким чином, судова колегія не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача про зменшення суми штрафних санкцій, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження доводів, викладених в заяві відповідач не надав, а штрафні санкції (пеня) не є надмірно великими у порівнянні із заборгованістю відповідача.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

За таких обставин, колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд під час ухвалення рішення від 02.11.2017р. у справі № 922/2965/17 не забезпечив повного дослідження всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, висновки суду не відповідають наявним у справі документам, що є підставою для зміни оскаржуваного рішення суду в частині розміру належної до стягнення суми пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.129, 255, 269-271, 273, 275, 280-282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

УХВАЛИЛА:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет-Агро" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Харківської області від 02.11.2017р. у справі №922/2965/17 змінити в частині задоволеного до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет-Агро" на користь ПАТ "Дельта Банк" розміру пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом за кредитним договором №699004014891007 від 06.06.2013р.

3.Викласти абз. 2 резолютивної частини рішення господарського суду Харківської області від 02.11.2017р. у справі №922/2965/17 в наступній редакції:

"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет-Агро" (вул.Артема, буд.24, кв.28, код ЄДРПОУ 31642413) на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (вул.Щорса, буд.36-Б, м.Київ, код ЄДРПОУ 34047020) заборгованість за кредитним договором №699004014891007 від 06.06.2013р. у розмірі 3677596,75грн., яка складається із суми процентів за користування кредитом в розмірі 3560604,45 грн. та пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом в сумі 116992,30 грн., витрати по сплаті судового збору за подання позову в розмірі 55158,76грн.".

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (вул.Щорса, буд.36-Б, м.Київ, код ЄДРПОУ 34047020) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет-Агро" (вул.Артема, буд.24, кв.28, код ЄДРПОУ 31642413) 158,16 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 12.03.2018р.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя Л.М. Здоровко