Постанова № 72685709, 01.03.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2018 р. Справа№ 910/2153/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Дідиченко М.А.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання - Добрицька В.С.

за участю учасників справи:

прокуратури Голуб Є.В.

позивача не з'явився

відповідача Стецик Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ АЕРО ДЖЕТ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2017

у справі №910/2153/17 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Заступника Генерального прокурора України - Головного військового прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ АЕРО ДЖЕТ"

про стягнення 7 726 060,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Заступник Генерального прокурора України - Головного військового прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ АЕРО ДЖЕТ" про стягнення пені у розмірі 2 671 628,00 грн та штрафу у розмірі 5 054 432,00 грн за невиконання відповідачем умов укладеного сторонами у справі договору від 15.12.2016 №286/1/16/36 про постачання для державних потреб палива рідинного та газу; олив мастильних, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.11.2017 у справі №910/2153/17 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ АЕРО ДЖЕТ" на користь Міністерства оборони України пеню у розмірі 2 671 628 (два мільйони шістсот сімдесят одна тисяча шістсот двадцять вісім) грн 00 коп.; штраф у розмірі 5 054 432 (п'ять мільйонів п'ятдесят чотири тисячі чотириста тридцять дві) грн 00 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ АЕРО ДЖЕТ" на користь Генеральної прокуратури України судовий збір у розмірі 115 890 (сто п'ятнадцять тисяч вісімсот дев'яносто) грн 90 коп.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОГ АЕРО ДЖЕТ" звернулось до суду з апеляційною скаргою відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2017 у справі №910/2153/17 та прийняти нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ АЕРО ДЖЕТ" на користь Міністерства оборони України пеню у розмірі 433 237,04 грн, в іншій частині позову - відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що місцевим господарським судом при винесенні рішення не враховано, що правовідносини між МОУ та відповідачем щодо закупівлі товарів за кошті держбюджету регулюються спеціальними нормами законодавства, які містять спеціальні вимоги щодо строків закупівлі товарів. За твердженням апелянта встановлення терміну дії договору, строку постачання продукції на строк більший, ніж бюджетний період, а також виконання такого договору поза бюджетний період суперечить чинному законодавству України. Апелянт наголошує, що у зв'язку із тим, що зобов'язання між сторонами припинилися внаслідок припинення дії Договору постачання № 286/1/16/35 від 15.12.2016 р., вимоги позивача в частині стягнення штрафних санкцій за невиконання умов договору поставки, нараховані поза строком дії договору, є необґрунтованими. На думку апелянта стягненню з нього підлягає лише пеня у сумі 433237,04 грн, нарахована за 6 днів прострочення.

Крім того апелянтом було подано доповнення до апеляційної скарги у якому відповідач посилається на відсутність підстав у прокуратури для представництва інтересів держави у суді та відсутність права на подання позову.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2017, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ АЕРО ДЖЕТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2017 у справі №910/2153/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Андрієнко В.В., судді Дідиченко М.А., Буравльов С.І.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2017 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ АЕРО ДЖЕТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2017 у справі №910/2153/17. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ АЕРО ДЖЕТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2017 у справі №910/2153/17 призначено на 01.02.2018.

В судовому засіданні 01.02.2018 оголошено перерву до 22.02.2018.

В судове засідання, яке відбулось 22.02.2018 з'явились представники позивача, відповідача та прокуратури. Представники сторін надали суду пояснення по суті апеляційної скарги. У даному судовому засіданні було оголошено перерву до 01.03.2018.

У судове засідання 01.03.2018 не з'явився представник позивача.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Враховуючи викладене, а також те, що сторони у справі були повідомлені про дату, час і місце судового розгляду належним чином під розписку, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи встановила наступне.

15 грудня 2016 року між Міністерством оборони України (замовник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВОГ АЕРО ДЖЕТ" (постачальник/відповідач) укладено договір № 286/1/16/36 про постачання для державних потреб палива рідинного та газу; олив мастильних, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується постачати у 2016 році паливо рідинне та газ; оливи мастильні (нафта, вугілля і нафтопродукти) (лот 6 - паливо дизельне Євро ( арктичне) або еквівалент, а саме паливо дизельне ДТ-З-К5, клас 2) (далі - продукція) для потреб Міністерства оборони України згідно специфікації, а замовник забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно нижчевикладеною специфікацією.

У п. 3.1. договору сторони визначили, що ціна договору становить без ПДВ - 77 383 125,00 грн, крім того, ПДВ - 15 476 625,00 грн. Ціна договору, що підлягає оплаті, становить 92 859 750,00 грн, у тому числі податок на додану вартість, вартість вантажних робіт в місцях завантаження та транспортні витрати.

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунок за фактично поставлену продукцію здійснюється протягом 30 банківських днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником до Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України належним чином оформлених документів, передбачених цим договором.

Продукція постачається на умовах DDP - склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року згідно зі встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт та збереження в межах термінів, установлених діючими технічними умовами (п. 5.1 договору).

У п.6.2.5 договору визначено, що у разі порушення постачальником порядку постачання продукції, її номенклатури, кількості, якості (визначається діючими стандартами, технічними умовами, іншою нормативно-технічною документацією тощо), строків, які визначені у специфікації та/або рознарядці, при достроковій відмові постачальника від подальшого виконання умов даного договору замовник, в односторонньому порядку, має право: на відшкодування збитків, понесених Міністерством оборони України в результаті таких дій постачальника; відмовитися від прийняття подальшого виконання зобов'язань постачальником за цим договором; відмовитися від встановлення на майбутнє господарських відносин з постачальником; розірвати договір. Застосування зазначених оперативно-господарських санкцій не позбавляє замовника права вимагати від постачальника сплати штрафних санкцій та відшкодування збитків за неналежне виконання договору.

Відповідно до п. 6.3.1 договору постачальник зобов'язаний забезпечити постачання продукції у строки, встановлені договором.

Згідно з п. 7.2 договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі продукції за бюджетні кошти постачальник сплачує замовнику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірах, передбачених п. 7.3 договору, зокрема, за порушення строків постачання продукції постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості (п. 7.3.2 договору).

За умовами п. 10.1 договору він набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2016, а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення.

Додатком №1 до договору сторони погодили порядок приймання продукції.

Також матеріали справи містять рознарядку (додаток №2 до договору) на постачання Товариством з обмеженою відповідальністю "ВОГ АЕРО ДЖЕТ" палива, підписану замовником та отримувачем рознарядки.

Судом встановлено, що на виконання умов договору відповідач поставив позивачу дизельне пальне у кількості 1 000 876 кг на загальну суму 20 653 576,70 грн., що підтверджується актами приймання-передачі палива. Позивач оплатив отримане пальне в розмірі 20 653 576,70 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 286/1/3774 від 07.12.2016.

Спір у даній справі виник у зв'язку із тим, що відповідач відмовився від виконання своїх зобов'язань і не поставив пальне у кількості 3 499 124 кг на суму 72 206 173,30 грн. Вказана обставина на думку позивача надає йому право на нарахування відповідачу штрафних санкцій за не виконання умов договору щодо поставки товару, в порядку та розмірі визначеному у п. 7.3.2. договору.

Зокрема, прокурор стверджує, що у строк до 26.12.2016 відповідачем так і не було поставлено товар, позивач в порядку п. 7.3.2. договору нараховані пеня у розмірі 2 671 628,00 грн (за період прострочення поставки обумовленого договором товару з 26.12.2016 по 31.01.2017) та штраф у розмірі 5 054 432,00 грн за прострочення поставки товару більше 30 днів.

Відповідач заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на те, що строк дії договору закінчився 31.12.2016, а тому стягненню з нього підлягає лише пеня у сумі 433237,04 грн, нарахована за 6 днів прострочення.

Колегія суддів відзначає, що з метою всебічного встановлення обставин справи необхідно визначити підстави виникнення правовідносин між учасниками даного спору та їх нормативне обґрунтування.

Судом встановлено, що договір постачання № 286/1/16/36 укладено сторонами спору за результатами проведення Міністерством оборони України закупівлі у відповідності до вимог Закону України «Про публічні закупівлі». Згідно ст. 4 Закону України «Про публічні закупівлі» закупівля здійснюється відповідно до річного плану.

Згідно із ч. 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

За умовами статті 2 цього Кодексу визначено поняття бюджетного призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування. Частиною 12 статті 23 вказаного Кодексу передбачено, що усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду.

За приписами ч. 1 ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Пунктом 1.10. Наказу Міністерства оборони України № 422 від 21.06.2012 «Про затвердження Інструкції про порядок підготовки, укладення та супроводження виконання державних контрактів та договорів про закупівлю, стороною яких є Міністерство оборони» встановлено, що строк дії контракту встановлюється, як правило, у межах одного бюджетного року. У разі, коли виконати зобов'язання за контрактом у межах одного бюджетного року неможливо, строк дії контракту на постачання такої продукції (робіт, послуг) встановлюється з урахуванням технологічного циклу її виготовлення та необхідного часу для виконання умов контракту в цілому. При цьому зобов'язання сторін щодо обсягів фінансування та постачання продукції (робіт, послуг) на наступні бюджетні періоди встановлюються окремими додатковими угодами до контракту щодо взяття зобов'язань відповідно до календарного плану виконання робіт, які укладаються після затвердження основних показників Державним оборонним замовленням.

Згідно ст. 57 Бюджетного кодексу України не пізніше 31 грудня поточного бюджетного періоду або останнього дня іншого бюджетного періоду Казначейство України закриває всі рахунки, відкриті у поточному бюджетному періоді для виконання бюджету.

Відповідно до ст. 36 ЗУ «Про публічні закупівлі» передбачено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі.

Згідно роз'яснення Міністерство економічного розвитку і торгівлі України від 07.04.2015 № 3302-05/11398-07 «Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю» передбачено, що водночас, ураховуючи вимоги частини першої статті 631 Цивільного кодексу України, згідно з якою строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, продовження дії договору про закупівлю можливо у разі, коли строк його дії не закінчився у встановленому чинним законодавством порядку.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що договір про постачання від 15.12.2016 не продовжувався його сторонами на інший період, а отже в силу п. 10.1 діяв до 31.12.2016.

Таким чином, у зв'язку із тим, що зобов'язання між сторонами припинилися внаслідок припинення дії Договору постачання № 286/1/16/35 від 15.12.2016, вимоги Позивача в частині стягнення штрафних санкцій за невиконання умов договору Поставки, нарахованих поза строком дії договору, є необґрунтованими.

Відповідно, до стягнення підлягає лише наступна сума пені:

72 206 173, 30 грн х 0.1% х 6 = 433 237, 04 грн, із розрахунку:

72 206 173, 30 грн - вартість непоставленого палива,

0.1 % - розмір пені згідно з договором,

6 - кількість днів прострочення (26.12.2016 - 31.12.2016).

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 433 237, 04 грн, нарахованої за 6 днів просторочення за договором від 15.12.2016.

В іншій частині позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення з огляду на припинення договірних відносин між сторонами.

Щодо тверджень апелянта про відсутність підстав у прокуратури для представництва інтересів держави у суді та відсутність права на подання позову колегія суддів зауважує наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Частиною 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII, представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 № 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (далі - Рішення Конституційного Суду України), із врахуванням того, що, "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Так, в силу приписів ст. 3 Закону України "Про Збройні Сили України" № 1934-XII від 06.12.1991, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

У відповідності до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про Збройні Сили України", фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Статтею 10 Закону України "Про Збройні Сили України" передбачено, що Міністерство оборони України, зокрема, забезпечує життєдіяльність Збройних Сил України, їх функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність, підготовку до виконання покладених на них завдань, застосування, комплектування особовим складом та його підготовку, постачання озброєння та військової техніки, підтримання справності, технічної придатності та модернізації зазначеного озброєння і техніки, матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна згідно з потребами, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил України в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України, і здійснює контроль за їх ефективним використанням, організовує виконання робіт і надання послуг в інтересах Збройних Сил України.

Звернення з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Міністерства оборони України обґрунтоване тим, що не здійснення поставки Міністерству оборони України продукції у кількості та строки, які передбачені умовами договору, призводить до несвоєчасного забезпечення потреб Збройних Сил України та зниження обороноздатності військових підрозділів.

З огляду на вищенаведене, звернення прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до господарського суду з даним позовом, направлено на захист їх охоронюваних законом інтересів держави, а отже є правомірним.

За таких обставин рішення Господарського суду м. Києва від 29.11.2017 у справі №910/2153/17 належить скасувати частково. Позов підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ АЕРО ДЖЕТ" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 29.11.2017 у справі №910/2153/17 скасувати частково.

3. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ АЕРО ДЖЕТ" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 18; ідентифікаційний код 38092255) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, буд. 6; ідентифікаційний код 00034022) пеню у розмірі 433 237 (чотириста тридцять три тисячі двісті тридцять сім гривень) грн 04 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ АЕРО ДЖЕТ" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 18; ідентифікаційний код 38092255) на користь Генеральної прокуратури України (01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 13/15; ідентифікаційний код 00034051, МФО 280172, р/р 35211001000164) судовий збір у розмірі 18 542 (вісімнадцять тисяч п'ятсот сорок дві гривні) грн 54 коп.

4. Стягнути з Генеральної прокуратури України (01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 13/15; ідентифікаційний код 00034051, МФО 280172, р/р 35211001000164) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ АЕРО ДЖЕТ" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 18; ідентифікаційний код 38092255) 127 480,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду м. Києва.

6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

7. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Матеріали справи №910/2153/17 повернути до Господарського суду м. Києва.

Повний текст постанови складено та підписано 13.03.2018.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді М.А. Дідиченко

С.І. Буравльов