Постанова № 72685602, 07.03.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" березня 2018 р. Справа№ 911/3511/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Дикунської С.Я.

Мальченко А.О.

за участю секретаря судового засідання Костяк В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу (вх. №09.1-04.2/203/18 від 10.01.2018) Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосервіс» на рішення Господарського суду Київської області від 01.12.2017

у справі №911/3511/16 (суддя - Щоткін О.В.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосервіс»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -1. Приватне підприємство «Фірма «Нікана»

2. ОСОБА_2

про стягнення 157 090,50 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Невідомий О.М., довіреність №29/12-17_Н від 29.12.2017; Солодовнік М.В., довіреність №29/12-17_С від 29.12.2017

від відповідача - Сабадин А.В., довіреність №4 від 02.01.2018

від третьої особи-1 - Білоус Т.Г., довіреність №21 від 20.02.2018

від третьої особи-2 - не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування» (позивач у справі) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосервіс» (відповідач у справі) про стягнення 157 090,50 грн за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування», виплативши страхувальнику відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту АС № 009492 від 24.10.2014 страхове відшкодування у розмірі 206 090,50 грн, відповідно до ст. ст. 993, 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування» набуло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, якою є відповідач, як особа винна у вчиненні ДТП згідно ст. 1172 ЦК України. Посилаючись на приписи Цивільного кодексу України, Закону України «Про страхування», ТДВ «Страхова компанія «Віді-Страхування» просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосервіс» відшкодування шкоди в розмірі 157 090,50 грн, що становить різницю між фактично понесеними витратами на відновлення транспортного засобу (206 090,50 грн) та страховим відшкодуванням, яке було виплачене страховою компанією винуватця ДТП (49 000,00 грн в межах ліміту відповідальності страховика з урахуванням франшизи).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.12.2016 було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПП «Фірма «Нікана».

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.02.2017 було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -ОСОБА_2.

Рішенням Господарського суду Київської області від 01.12.2017 (повний текст складено 06.12.2017) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосервіс» на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування» - 157 090,50 грн відшкодування шкоди, 2 356,36 грн судового збору.

Приймаючи рішення у справі місцевий господарський суд виходив із того, що розмір понесених позивачем збитків ним документально підтверджений, позивачем доведено існування права на стягнення заподіяних збитків саме з винної особи, якою, як встановлено судом, є відповідач, як юридична особа, роботодавець ОСОБА_2 - винуватця ДТП.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Автосервіс», 14.12.2017 надіслав апеляційну скаргу (вх. №09.1-04.2/203/18 від 10.01.2018), в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 01.12.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач стверджує про невідповідність висновків місцевого господарського суду дійсним обставинам справи та поданим доказам, оскільки, на думку апелянта, подані ним докази свідчать, що на момент ДТП її винуватець - ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з іншою юридичною особою, а саме працював водієм у Приватному підприємстві «Фірма «Нікана», а трудові відносини з відповідачем у такого водія припинились ще 24.06.2015. З урахуванням викладеного ТОВ «Автосервіс» стверджує, що згідно ст. 1172 ЦК України він не є відповідальною за заподіяну шкоду особою, а тому є неналежним відповідачем у справі, що відповідно вважає підставою для відмови в задоволенні позовних вимог ТДВ «Страхова компанія «Віді-Страхування».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Жук Г.А., судді: Мальченко А.О., Дикунська С.Я. за результатами розгляду матеріалів апеляційної скарги (вх. №09.1-04.2/203/18 від 10.01.2018) Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосервіс» на рішення Господарського суду Київської області від 01.12.2017 у справі №911/3511/16 відкрито апеляційне провадження у справі, надано сторонам строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв та клопотань в порядку, визначеному ГПК України.

24.01.2018 до Київського апеляційного господарського суду від позивача - ТДВ «Страхова компанія «Віді-Страхування» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач вказує на необґрунтованість апеляційних вимог відповідача, оскільки зазначає, що в матеріалах справи наявні ряд доказів, які підтверджують той факт, що на момент спричинення шкоди роботодавцем винуватця було саме ТОВ «Автосервіс», а тому вважає висновки місцевого господарського суду законними та такими, що відповідають дійсним обставинам, що існували у сторін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2018 справу №911/3511/16 призначено до розгляду на 21.02.2018.

У судовому засіданні 21.02.2018 Київським апеляційним господарським судом відповідно до ст. 216 ГПК України було оголошено перерву до 07.03.2018.

У судовому засіданні 07.03.2018 представник ТОВ «Автосервіс» підтримав вимоги апеляційної скарги, просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 01.12.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представники позивача у справі у судовому засіданні 07.03.2018 заперечили проти доводів апеляційної скарги, вважають рішення Господарського суду Київської області від 01.12.2017 таким, що прийнято у відповідності до приписів матеріального та процесуального права, а тому просять залишити без задоволення апеляційну скаргу відповідача, а рішення Господарського суду Київської області - без змін.

Представник ПП «Фірма «Нікана» підтримав вимоги апеляційної скарги відповідача, просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 01.12.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

ОСОБА_2 не скористався правом участі у судовому засіданні, про причини неявки не повідомив, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

24 жовтня 2014 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування» та ОСОБА_7 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту АС № 009492 (а.с. 10-15 том 1), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, які не суперечать чинному законодавству України та пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом «Subaru», д.н НОМЕР_2 РІ.

Пунктом 20 договору визначено період дії договору, який становить з 09-00 год 30.10.2013 по 24-00 год 29.10.2020.

Територія дії договору: Україна (п. 18 договору).

25 липня 2015 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Меrсеdes», д.н НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2 та автомобіля «Subaru», д.н НОМЕР_2 РІ, під керуванням ОСОБА_7.

Факт скоєння вказаного ДТП підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою Управління патрульної служби МВС у м. Києві вих №33/918 від 18.08.2015 (а.с. 3637 том 1).

17 вересня 2015 року постановою Дарницького районного суду м. Києва (а.с. 38 том 1) ОСОБА_2, який керував автомобілем «Меrсеdes», д.н НОМЕР_1, було визнано винним у спричиненні ДТП.

ТДВ «Страхова компанія «Віді-Страхування» на підставі Страхового акту № КР-010282 від 18.09.2015 (а.с. 21-24 том 1) з розрахунками суми страхового відшкодування до нього, здійснило виплату страхового відшкодування в загальному розмірі 206 090,50 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 943 від 28.09.2015 та № 948 від 29.09.2015 (а.с. 25-26 том 1).

Як вірно встановлено місцевим господарським судом цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, як водія автомобіля «Меrсеdes», д.н НОМЕР_1, на момент ДТП була застрахована за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/4837480 від 13.03.2015 (а.с. 40 том 1), в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Провідна». Страхувальником за договором виступало - ТОВ «Автосервіс».

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до ПАТ «Страхова компанія «Провідна» з вимогою про виплату страхового відшкодування та 11 лютого 2016 року ПрАТ Страхова компанія «Провідна» здійснила виплату страхового відшкодування на користь позивача в межах ліміту відповідальності страховика (ПрАТ Страхова компанія «Провідна») за шкоду, заподіяну майну потерпілих за мінусом франшизи в розмірі 49 000, 00 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи випискою з рахунку позивача (а.с. 86-87 том 1).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач звертався до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області з цивільним позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок ДТП. Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 27.09.2016 у справі № 373/732/16-ц позовну заяву ТДВ «Страхова компанія «Віді-Страхування» до ОСОБА_2 залишено без розгляду на підставі ст. 207 ЦПК України.

Однак, як зазначає позивач, в процесі розгляду цивільної справи було досліджено, що винуватець ДТП - ОСОБА_2 під час її скоєння працював водієм у ТОВ «Автосервіс», що і стало підставою для звернення ТДВ «Страхова компанія «Віді-Страхування» з даним позовом до суду на підставі ст. 1172 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Приписами ст. 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно з ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

В абз. 3 п. 4 Постанови Пленуму ВСУ № 6 від 27.03.1992 «Про практику розгляду судами справ за позовами про відшкодування шкоди» роз'яснено, що не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо). В такому випадку відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Під час розгляду даної справи Господарським судом Київської області було встановлено, що особою, винною у спричинені шкоди є ТОВ «Автосервіс», згідно ст. 1172 ЦК України, як роботодавець ОСОБА_2 - винної в ДТП особи.

Однак, як стверджує відповідач та підтверджує третя особа - ПП «Фірма «Нікана» ОСОБА_2 на момент вчинення ДТП не працював водієм ТОВ «Автосервіс», оскільки згідно наказу ТОВ «Автосервіс» №204 від 24.06.2015 був звільнений та 25.06.2015 прийнятий на роботу на ПП «Фірма «Нікана» згідно наказу від 25.06.2015.

Окрім того, відповідач зазначає, що власником транспортного засобу «Меrсеdes», д.н НОМЕР_1 є ОСОБА_8, який надав даний транспортний засіб у користування ТОВ «Автосервіс» за договором оренди б/н від 10.08.2013 (а.с. 120 том 1), який в подальшому був розірваний шляхом підписання сторонами Додаткової угоди від 24.06.2015 (а.с. 121 том 1). В подальшому автомобіль «Меrсеdes», д.н НОМЕР_1 був переданий в оренду ПП «Фірма «Нікана» на підставі договору від 25.06.2015 (а.с. 124 том 1). Наведені обставини, за твердженням відповідача, свідчать про те, що водій ОСОБА_2 під час скоєння ДТП керував транспортним засобом «Меrсеdes», д.н НОМЕР_1, як водій ПП «Фірма «Нікана», яке і було на той період законним володільцем даного транспортного засобу.

В якості доказу вищезазначених обставин, відповідач та третя особа-1 надали суду: 1) Наказ № 204 про звільнення з роботи водія ОСОБА_2, датований 24 червня 2015 року (а.с. 116 том 1); 2) Додаткову угоду до Договору оренди від 10.08.2013, датовану 24 червня 2015, відповідно до якої було достроково розірвано Договір оренди від 10.10.2013 автотранспортного засобу Mercedes-Benz 313 CDI, д.н. НОМЕР_1 за згодою сторін - орендаря (ТОВ «Автосервіс») та орендодавця - ОСОБА_8 (а.с. 121 том 1); 3) Акт прийому-передачі предмета оренди (автомобіля) згідно з додатковою угодою від 24.06.2015, датований 24 червня 2015 (а.с. 122 том 1); 4) Договір оренди від 25.06.2015, укладений між ПП «Фірма «Нікана» (орендарем) та громадянином ОСОБА_8 про прийняття за актом приймання-передачі автотранспортного засобу Mercedes-Benz 313 CDI, д.н. НОМЕР_1 в оренду (а.с. 124*126 том 1); 5) Наказ ПП «Фірма «Нікана» про прийняття ОСОБА_2 на роботу з 25.06.2015 (а.с. 130 том 1).

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що наведені апелянтом обставини та подані на їх підтвердження докази є суперечливими та такими, що викликають сумніви у їх достовірності, з огляду на наявність в матеріалах справи також інших документів, які свідчать, що на момент ДТП ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах саме з відповідачем - ТОВ «Автосервіс».

Так, в постанові Дарницького районного суду м. Києва у справі №753/16264/15-п від 17.09.2015 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху (а.с. 38 том 1) судом було вказано, що ОСОБА_2 станом на 17.09.2015 працював водієм у ТОВ «Автосервіс».

Згідно письмових пояснень самого ОСОБА_2 (а.с. 81 том 1), які були надані ним безпосередньо на місці ДТП, вбачається, що місцем роботи ОСОБА_2 було вказано ТОВ «Автосервіс», посада - водій.

У Протоколі про адміністративні правопорушення серії АПІ №149736 від 25.07.2015, складений працівниками поліції та підписаний ОСОБА_2 (а.с. 80 том 1) також зазначено, що винуватець ДТП станом на 25.07.2015 працював водієм у ТОВ «Автосервіс».

Довідкою ПФУ за формою ОК-5 стосовно відомостей про застраховану особу - ОСОБА_2, підтверджується, що ТОВ «Автосервіс», як роботодавець, в період з жовтня 2013 по березень 2016 (в тому числі і в липні 2015 року, коли сталась ДТП) сплачувало передбачені чинним законодавством обов'язкові внески за ОСОБА_2 як за свого працівника (а.с. 77-79 том 1), і лише після отримання вимоги позивача про відшкодування заподіяної шкоди, ТОВ «Автосервіс» звернулось до Пенсійного фонду Бориспільського району про припинення трудових відносин з ОСОБА_2 шляхом надсилання засобами електронного зв'язку Додаткової таблиці 5 «Відомості про трудові відносини осіб» за червень 2015 та 17.05.2016 подало скасовуючу звітність.

Також, судом апеляційної інстанції досліджено, що під час розгляду цивільної справи №373/732/16-ц Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом Київської області ОСОБА_2, як відповідач у даній справі, не визнавав себе винною у ДТП особою та стверджував, що він є неналежним відповідачем у даному спорі, оскільки станом на момент ДТП перебував у трудових відносинах з ТОВ «Автосервіс». Наведені обставини підтверджуються, зокрема наданою позивачем роздруківкою з журналу судового засідання за підписом секретаря судового засідання під час проведення 31.05.2016 Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом Київської області попереднього судового засідання (а.с. 86-92 том 2).

Окрім того, судом апеляційної інстанції досліджено, що згідно наявного в матеріалах справи листа Міністерства інфраструктури України (а.с. 22-24 том 3) ТОВ «Автосервіс» має безстрокову діючу ліцензію з дозволеними видами робіт: внутрішні перевезення пасажирів автобусами, а листом Управлінні інфраструктури Київської обласної державної адміністрації (а.с. 25-26 том 3) підтверджується, що відповідач станом на 25.07.2015 є офіційним перевізником відповідно до договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах Бориспіль-Київ АС «Видубичі» та Київ-Переяслав-Хмельницький.

Саме з метою здійснення вищенаведеної господарської діяльності відповідач уклав з громадянином ОСОБА_8 договір оренди від 10.10.2013 автотранспортного засобу Mercedes-Benz 313 CDI, д.н. НОМЕР_1, який, як стверджує апелянт, був розірваний сторонами 24.06.2015, а даний транспортний засіб був переданий в оренду ПП «Фірма «Нікана».

В той же час, ПП «Фірма «Нікана» ніколи не приймало участі у конкурсах на перевезення пасажирів ані на маршруті Бориспіль-Київ АС «Видубичі», ані на маршруті Київ-Переяслав-Хмельницький, ніколи не отримувало ліцензію на право здійснення господарської діяльності з внутрішніх та міжнародних перевезень пасажирів автобусами, що зокрема підтверджується вищенаведеними листами Міністерства інфраструктури України (а.с. 22-24 том 3) та Управлінні інфраструктури Київської обласної державної адміністрації (а.с. 25-26 том 3).

Окрім того, у листі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області за №1771/10/10/10-36-08-01-10 від 02.08.2016 зазначено, що в інформаційних ресурсах ДФС відсутня інформація щодо трудових відносин ОСОБА_2 з ПП «Фірма «Нікана», повідомлення про прийняття на роботу ОСОБА_2 до органів ДФС відповідно до вимог чинного законодавства ПП «Фірма «Нікана» не подавала та взагалі звітність до органів ДФС з грудня 2012 року ПП «Фірма «Нікана» не надавало.

Представник ПП «Фірма «Нікана» у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції стверджував, що підприємство здійснює діяльність з перевезення пасажирів автомобілем Mercedes-Benz 313 CDI, д.н. НОМЕР_1 на підставі укладених з ТОВ «Автосервіс» та громадянином ОСОБА_8 договорів, в той же час представник не зміг підтвердити укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності водія даного транспортного у період, за який ніби-то в його володінні перебуває даний автомобіль, доказів подання обов'язкової звітності та сплати обов'язкових платежів за своїх найманих працівників також суду не надано.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції, зважаючи на те, що наявні в матеріалах справи документи та пояснення, подані позивачем - з однієї сторони щодо роботодавця водія ОСОБА_2, та документи та матеріали, подані відповідачем - з іншої сторони, свідчать про протилежне, а також у зв'язку з виникненням сумнівів справжності поданих ТОВ «Автосервіс» та ПП Фірма «Нікана» документів, було призначено судову технічну експертизу наданих відповідачем та третьою особою-1 документів для встановлення періоду часу нанесення печатки та підписів на документах, для визначення в подальшому їх дійсності та належності для встановлення факту, з якою саме юридичною особою на момент вчинення ДТП перебувала фізична особа ОСОБА_2 в трудових відносинах.

18.05.2017 до Господарського суду Київської області надійшло клопотання судового експерта від 28.04.2017 № 199 про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення технічної експертизи документів, а саме: вільних зразків відбитків печатки ТОВ «Автосервіс» та ПП «Фірма «Нікана».

На підставі ухвал суду від 02.06.2017 та від 26.06.2017 було зобов'язано ТОВ «Автосервіс» та ПП «Фірма «Нікана» в строк до 17.07.2017 надати до суду вільні зразки відбитків печаток за період часу з травня 2015 року до липня 2016 року.

24.07.2017 та 25.07.2017 від третьої особи-1 та відповідача відповідно на адресу суду надійшли листи про неможливість надання до суду вільних зразків відбитків печатки в необхідній кількості за вказаний період, про що суд додатково повідомив Київський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України.

04.10.2017 на адресу суду від Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру надійшов супровідний лист № 19/111/8-4/27523 разом з висновком експерта від 22.09.2017 (а.с. 219-235 том 2), з якого вбачається, що у зв'язку з ненаданням ТОВ «Автосервіс» та ПП «Фірма «Нікана» матеріалів, необхідних для дослідження, питання, поставлені судовому експерту, не вирішувались, тобто судова експертиза залишилась не виконана.

Вищевикладене свідчить про те, що в сукупності наявні в матеріалах справи докази: постанова Дарницького районного суду, пояснення ОСОБА_2 при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення та під час розгляду цивільної справи, довідка Пенсійного Фонду України, листи Міністерства інфраструктури України та Управлінні інфраструктури Київської обласної державної адміністрації свідчать про те, що винуватець ДТП - ОСОБА_2 на момент скоєння ДТП та заподіяння шкоди працював в ТОВ «Автосервіс» та здійснював покладені на нього трудові обов'язки. Подані відповідачем докази таких висновків не спростовують та не спростовують дійсність таких документів.

За таких обставин, враховуючи, що відповідальність юридичної особи відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про доведеність позивачем належними та допустимими доказами обставин того, що відповідальність за збитки в порядку ст. ст. 1172, 1194 ЦК України у вигляді страхового відшкодування повинно нести ТОВ «Автосервіс», як роботодавець водія ОСОБА_2

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Київської області від 01.12.2017 у справі №911/3511/16 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення немає.

Враховуючи вимоги ст. 129 ГПК України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладається на апелянта (відповідача у справі).

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 272, п.1 ч.1 ст. 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосервіс» на рішення Господарського суду Київської області від 01.12.2017 у справі №911/3511/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 01.12.2017 у справі №911/3511/16 залишити без змін.

3. Справу №911/3511/16 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді С.Я. Дикунська

А.О. Мальченко

Повний текст постанови складено 13.03.2018