Постанова № 72685400, 07.03.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.03.2018 року м. Дніпро Справа № 904/8986/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Пархоменко Н.В., Чередка А.Є.

при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2017, ухвалене суддею Панна С.П., повний текст рішення складено 08.12.2017, у справі № 904/8986/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут"

до Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області

про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 23 972, 20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області про стягнення з останнього на свою користь пені у розмірі 20 665, 29 грн., 3 % річних у розмірі 2 993, 14 грн., інфляційних втрат у сумі 323, 77 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2017 у справі № 904/8986/17 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" пеню в розмірі 3 733, 09 грн., 3% річних в сумі 2 993, 14 грн., втрати від інфляції в розмірі 323, 77 грн., судовий збір у розмірі 1600, 00 грн., в решті позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з обставин стягнення рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2017 у справі № 904/6861/17 з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 324 422, 91 грн. за поставлений позивачем відповідачу природний газ за договором на постачання природного газу № 41SВDрz1714-17 від 17.02.2016, 3% річних у сумі 2 981, 27 грн., пені у сумі 5 277, 08 грн. та інфляційних втрат у сумі 13 107, 38 грн., та, врахувавши, що прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого природного газу, щодо якого вирішено спір у справі № 904/6861/17, в подальшому тривало, дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача на підставі статті 625 ЦК України інфляційних втрат та 3% річних за подальший період прострочення виконання грошового зобов'язання, що не виконано. Вимоги про стягнення пені, передбаченої умовами договору, також задоволені у зв'язку з подальшим простроченням відповідачем оплати природного газу, проте, в частині вимог щодо стягнення пені відмовлено, оскільки позивач здійснив її нарахування за межами шестимісячного строку, визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, окрім того, врахувавши доводи відповідача, що він є бюджетною установою і не є прибутковою організацією, суд зменшив суму пені до 30% від правомірно заявленої суми.

Головне управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу про скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2017 у справі № 904/8986/17 в частині стягнення пені.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на ті обставини, що суд неправильно визначив дату закінчення шестимісячного строку для нарахування пені, передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України. Відповідач зазначає, що є бюджетною установою, на яку поширюються вимоги бюджетного законодавства, зокрема щодо взяття зобов'язань. Зазначає, що не є розпорядником коштів, та не є прибутковою організацією, а фінансується з державного бюджету; коштів у сумах, що виділяються, не вистачає навіть на опалювальний сезон, а тому понести витрати, пов'язані з пенею, відповідач не має можливості. Окрім того, відповідач посилається на ті обставини, що з нього вже була стягнута пеня у сумі 5 277, 08 грн. рішенням суду у справі № 904/6861/17.

Відповідач у судові засідання, призначені для розгляду апеляційної скарги, явку свого повноважного представника не забезпечив; про дату, час та місце проведення судових засідань апеляційним господарським судом у даній справі відповідач повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, якими відповідачу направлені копії відповідних ухвал суду (а.с. 50, 51, 63 т. 1).

07.03.2018 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує. Позивач не погоджується з доводами відповідача, що шестимісячний строк для нарахування пені за зобов'язаннями лютого 2017 закінчується 28.08.2017. Позивач вважає, що прострочення виконання зобов'язання за лютий 2017 року починається 01.03.2017, а отже шестимісячний строк нарахування пені закінчується 01.09.2017. Ті обставини, що відповідач є бюджетною установою, а тому не здатний понести витрати, пов'язані з оплатою пені, на думку позивача, не звільняють боржника від виконання зобов'язання. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України, як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері. Позивач не погоджується з доводами відповідача, що у справі № 904/6861/17 з нього вже була стягнута пеня. Нарахування штрафних санкцій у даній справі здійснено за період, який не охоплювався попереднім судовим рішенням у справі № 904/6861/17, до моменту фактичної сплати відповідачем стягнутих сум (зобов'язання щодо оплати спожитого природного газу було виконано відповідачем лише 09.10.2017).

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.01.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача, розгляд апеляційної скарги призначено у судове засідання на 12.02.2018.

У судовому засіданні 12.02.2018 шляхом постановлення ухвали без виходу до нарадчої кімнати, з занесенням її до протоколу судового засідання, оголошено перерву у судове засідання на 07.03.2018, про що ухвалою від 12.02.2018 повідомлено відповідача.

У судовому засіданні 07.03.2018 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши їх доказами, заслухавши виступ представника позивача у судових дебатах, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2017 у справі № 904/6861/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" до Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області про стягнення основного боргу у розмірі 324 422, 91 грн., пені у розмірі 26 385, 39 грн., інфляційних втрат у розмірі 107, 38 грн. та 3% річних у розмірі 2 981, 27 грн. позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" основний борг у сумі 324 422, 91 грн., пеню в розмірі 5 277, 08 грн., 3% річних в сумі 2 981, 27 грн., втрати від інфляції в розмірі 13 107, 38 грн., судовий збір у розмірі 5 503, 45 грн.; в решті позовних вимог відмовлено. Це рішення залишено в силі постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.11.2017.

В силу приписів ч. 3 ст. 35 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) та ч. 4 ст. 75 ГПК України (в редакції з 15.12.2017) обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вказаним вище рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/6861/17 встановлено наступні обставини:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" та Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області укладено Договір на постачання природного газу № 41SВDрz1714-17 від 17.02.2016, згідно з яким постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2017 році природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, що визначені Договором.

Також між сторонами укладено додаткові угоди №1, №2, №3 від 17.02.2017.

Сторони уклали договір від 17.02.2017 року № 41SBDрz1714-17 та додаткові угоди №№ 1,2,3 на підставі проведеної Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області процедури закупівлі по результатах відкритих торгів постачання природного газу за номером ІІА-2016-12-26-001093-b в електронній системі закупівель "Рrоzоrrо". Відповідно до протоколу № 1 від 31.01.2017 переможцем стало ТОВ "Дніпропетровськгаз збут".

Згідно до пункту 1.3 Договору (в редакції додаткової угоди №3) планові обсяги постачання природного газу в 2017 році складали: лютий - 32,0 тис. куб.м; березень-20,0 тис. куб.м; квітень - 7,0 тис. куб.м.

Згідно пункту 4.2.1 Договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем не пізніше 30 (31) числа розрахункового місяця, у якому здійснюється постачання природного газу.

Судами у справі № 904/6861/17 встановлено наявність заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений природний газ за актом приймання-передачі природного газу № ДО300010405 від 28.02.2016 за лютий 2017 року у сумі 322 481, 24 грн., за актом приймання-передачі природного газу № ДО300015688 від 31.03.2016 за березень 2017 року у сумі 1 840, 80 грн., за актом приймання-передачі природного газу № ДО300020324 від 30.04.2016 за квітень 2017 року у сумі 100, 87 грн.

Пунктом 6.2.1. Договору встановлено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

В межах справи № 904/6861/17 за прострочення оплати поставленого природного газу судом визнано, як правомірно заявлені позивачем:

по акту № ДО300010405 від 28.02.2016 на суму 322 481, 24 грн. пеню за період прострочення оплати з 28.02.2017 по 20.06.2017 у сумі 26 275, 58 грн., інфляційні втрати за період прострочення оплати з 01.03.2017 по 31.05.2017 у сумі 13 065, 36 грн., 3% річних за період прострочення оплати з 28.02.2017 по 20.06.2017 у сумі 2 968, 58 грн.

по акту № ДО300015688 від 31.03.2016 на суму 1 840, 80 грн. пеню за період прострочення оплати з 01.04.2017 по 20.06.2017 у сумі 106, 21 грн., інфляційні втрати за період прострочення оплати з 01.04.2017 по 31.05.2017 у сумі 40, 70 грн., 3% річних за період прострочення оплати з 01.04.2017 по 20.06.2017 у сумі 12, 26 грн.

по акту № ДО300020324 від 30.04.2016 на суму 100, 87 грн. пеню за період прострочення оплати з 01.05.2017 по 20.06.2017 у сумі 3, 60 грн., інфляційні втрати за період прострочення оплати з 01.05.2017 по 31.05.2017 у сумі 1, 32 грн., 3% річних за період прострочення оплати з 01.05.2017 по 20.06.2017 у сумі 0, 43 грн.

В силу приписів частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

09.10.2017 згідно платіжного доручення № 1 (а.с. 13, т. 1) відповідач здійснив оплату основного боргу за Договором за спірними актами на загальну суму 324 422, 91 грн.

Доказів виконання зобов'язання по оплаті позивачу заборгованості за Договором на постачання природного газу № 41SВDрz1714-17 від 17.02.2016 в сумі 324 422, 91 грн., яка стягнута з відповідача на користь позивача судовим рішенням у справі № 904/6861/17, та у період часу до 09.10.2017, відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу відповідача перед позивачем у зазначеній сумі до вказаної дати не спростував.

Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Як зазначено вище, пунктом 6.2.1. Договору встановлено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Обставини щодо наявності заборгованості за вищевказаними актами приймання-передачі природного газу за лютий-квітень 2017 року на суму 324 422, 91 грн. та настання строку оплати за ними встановлені рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2017 у справі № 904/6861/17 та в силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України та ч. 3 ст. 35 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) є преюдиціальними фактами при вирішенні спору у даній справі.

У зв’язку з тим, що відповідачем рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2017 у справі № 904/6861/17 до 09.10.2017 виконано не було, прострочення виконання грошового зобов'язання за актами приймання-передачі природного газу за лютий-квітень 2017 року на суму 324 422, 91 грн. тривало, позивач продовжив нарахування пені за подальший період прострочення виконання зобов’язання з 08.07.2017 по 08.10.2017, яка склала суму 20 665, 29 грн., 3 % річних за подальший період прострочення виконання грошового зобов’язання з 21.06.2017 по 08.10.2017, які склали суму 2 993, 14 грн., а також нарахував інфляційні втрати, розраховані із застосуванням індексів інфляції за липень – серпень 2017 року, у сумі 323, 77 грн.

Частина шоста статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені, з яким погоджується апеляційний господарський суд, місцевий господарський суд з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України правильно визначив, як правомірно заявлені, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 12 443, 62 грн. (за періоди в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мали бути виконані).

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Також, відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При розгляді справи у суді першої інстанції відповідач заявляв клопотання про зменшення розміру заявленої до стягнення пені. Відповідач посилається на ті обставини, що є бюджетною установою і не є прибутковою організацією, його бюджетне фінансування є недостатнім.

Місцевий господарський суд, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, взявши до уваги викладені відповідачем доводи, зменшив правомірно заявлену суму пені до 30%, тобто до 3 733, 09 грн.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи відповідача, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи відповідача щодо неправильного визначення судом шестимісячного строку для припинення нарахування пені за зобов'язаннями по акту за лютий 2017 року. Як вбачається з рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2017 у справі № 904/6861/17, позивачем у цій справі було заявлено вимоги щодо стягнення пені за період з 01.03.2017 по 20.06.2017, у свою чергу, місцевий господарський суд у цій справі зазначив, що є правомірно заявленою по акту № ДО300010405 від 28.02.2016 на загальну суму 322 481, 24 грн. пеня у сумі 26 275, 58 грн. за період з 28.02.2017 по 20.06.2017.

Однак, зазначаючи дату початку нарахування пені з 28.02.2017 суд допустив описку, оскільки фактично таке нарахування судом здійснено з 01.03.2017, що підтверджується і арифметичним розрахунком: за період 28.02.2017-20.06.2017 від суми 322 481, 24 грн. пеня становить 26 552, 98 грн., а за період 01.03.2017-20.06.2017 від суми 322 481, 24 грн. пеня становить 26 275, 58 грн. (тобто таку суму, яку і визначив суд у справі).

Визначення дати прострочення з 01.03.2017 за актом лютого 2017 року узгоджується і з умовами пункту 4.2.1 Договору, відповідно до якого оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем не пізніше 30 (31) числа розрахункового місяця, у якому здійснюється постачання природного газу, тобто останнім строком для оплати газу за лютий 2017 є 28.02.2017. Такий же підхід використовував і суд у справі № 904/6861/17, визначаючи датами початку прострочення за іншими актами приймання-передачі природного газу перший день наступного за розрахунковим місяцем (за актом березня 2017 року – 01.04.2017, за актом квітня 2017 – 01.05.2017).

Отже, в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції вірно визначено, що шестимісячний строк для нарахування пені за спірним актом лютого 2017 року закінчується 01.09.2017, оскільки прострочення виконання зобов'язання розпочалося 01.03.2017.

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи відповідача щодо неможливості ним понесення витрат на оплату пені, так як він є бюджетною організацією та його фінансування є недостатнім.

Згідно з частиною першою статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Статтею 1 Цивільного кодексу України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За приписами статті 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відсутність у відповідача необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом України чи законом про Державний бюджет України, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання за договором, яке не припинилось відповідно до приписів глави 50 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 року у справі господарського суду № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 року, яка підлягає обов'язковому врахуванню в силу ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Отже, наведені обставини не можуть бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за несвоєчасну оплату поставленого позивачем відповідачу природного газу, оскільки вони не виправдовують бездіяльність відповідача.

Щодо доводів відповідача, що пеня вже стягнута з нього у межах справи № 904/6861/17, суд зазначає, що чинне законодавство України не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення. Наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Відтак, місцевий господарський суд дійшов правильних висновків щодо наявності підстав для стягнення пені у сумі 3 733, 09 грн. та правомірно частково задовольнив позовні вимоги позивача.

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та не вбачає порушень прав та охоронюваних законом інтересів відповідача, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення господарського суду Дніпропетровської області у даній справі відсутні.

Витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2017 у справі № 904/8986/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2017 у справі № 904/8986/17 залишити без змін.

Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на Головне управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повна постанова складена 12.03.2018

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя Н.В. Пархоменко

Суддя А.Є. Чередко