Постанова № 7268468, 14.12.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2009 р. справа № 2а-16065/09/0570

час прийняття постанови: 12-00

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Смагар С.В.

при секретаріКуранді Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунальної лікувально-профілактичної установи «Новозарївська сімейна амбулаторія»

до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області

про визнання частково недійсною вимоги від 19 серпня 2009 року

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Старобешівської центральної районної лікарні та Новозарївської сільської ради

за участю представників:

від позивача: Зінчука Ю.Д. - керівник

від відповідача: Лучка Д.Ю., Карнаушенко Т.Г. за дов.

від третьої особи - лікарні: Чебишева І.С. керівник, Руденка В.О. за дов.

від третьої особи ради: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Комунальною лікувально-профілактичною установою «Новозарївська сімейна амбулаторія» заявлено позов до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області про визнання частково недійсною вимоги від 19 серпня 2009 року № 12-0321 (з урахуванням зміни позовних вимог).

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав у відповідача для вимоги у позивача відшкодування зайво нарахованих коштів в частині, що оскаржується, з огляду на вірність визначення тарифного розряду, надбавок працівникам, відсутність у спірному періоді необхідності узгоджувати надання премій з сільською радою та правомірність виплати працівникам, які прийняті на роботу за сумісництвом, заробітної плати за фактично відпрацьований час, в незалежності від перебування у відпустці за основним місцем роботи.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірна вимога прийнята у відповідності до вимог діючого законодавства. Третя особа - Старобешівська центральна районна лікарня, яка була залучена судом до участі у справі за клопотанням відповідач, під час судового засідання проти позову заперечувала та підтримала відповідача. Третя особа - Новозарївська сільська рада у судове засідання не з'явилася, була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, письмових заперечень чи пояснень суду не надала.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, третьої особи, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

З 30 червня по 24 липня 2009 року Контрольно-ревізійним відділом в Старобешівському районі була проведена ревізія фінансово-господарської діяльності позивача за період з 1 листопада 2004 року по 31 травня 2009 року, за наслідками якої був складений акт від 24 липня 2009 року № 34-15/24.

На підставі акту ревізії 19 серпня 2009 року відділом відповідача була прийнята спірна вимога № 12-0321, якою позивача зобовязано відшкодувати зайво нараховані завищені витрати по оплаті праці головному лікарю ОСОБА_1 на суму 4296 грн. 70 коп. внаслідок невірно встановленого тарифного розряду (14 розряд замість 12) та головному бухгалтеру ОСОБА_2, якій був встановлений оклад від невірно встановленого окладу головного лікаря на суму 3373 грн. 19 коп.; надбавки за складність, напруженість у роботі (50%) та надбавки за тривалість безперервної роботи (40%) головному лікарю ОСОБА_1 в сумі 3579 грн. 52 коп., внаслідок невірно встановленого тарифного розряду та головному бухгалтеру ОСОБА_2 надбавки за напруженість у роботі (25%) в сумі 148 грн. 89 коп., внаслідок невірно встановленого окладу головного лікаря; надбавки за складність, напруженість у роботі головному лікарю ОСОБА_1 в сумі 10165 грн. 30 коп. без відповідного рішення органу вищого рівня, а саме голови Новозарївської сільської ради; премії головному лікарю ОСОБА_1 на загальну суму 4540 грн. без відповідного рішення органу вищого рівня, а саме голови Новозарївської сільської ради; заробітної плати працівникам, які прийняті на роботу за сумісництвом під час перебування у відпустці на загальну суму 1144 грн. 32 коп.; зайво перерахованих до державних цільових фондів в сумі 9914 грн. 56 коп.

Як вбачається із заяви про зміну позовних вимог, позивач спірну вимогу оскаржує частково. Під час судового розгляду справи судом зясовано, що позивач вимогу відповідача в частині відшкодування зайво нарахованої премії головному лікарю ОСОБА_1 на загальну суму 4540 грн. без відповідного рішення органу вищого рівня, а саме голови Новозарївської сільської ради, оскаржує в сумі 4290 грн., та відповідно в частині зайво перерахованих внесків до державних цільових фондів в сумі 9824 грн. 06 коп. (нарахування на суму премії 250 грн., що не оскаржується).

Як вбачається з акту ревізії (арк. акту 7), відповідачем під час ревізії дотримання законодавства позивачем при встановленні посадових окладів, надбавок та доплат встановлено, що за період з 1 вересня 2005 року по 31 грудня 2008 року проведено завищених витрат по оплаті праці головному лікарю ОСОБА_1 на суму 4296 грн. 70 коп. (2005 рік 266 грн., 2006 рік 873 грн. 39 коп., 2007 рік 1403 грн. 67 коп., 2008 рік 1753 грн. 64 коп.), внаслідок невірно встановленого тарифного розряду (14 розряд замість 12) та головному бухгалтеру ОСОБА_2, які був встановлений оклад від невірно встановленого головного лікаря на суму 3373 грн. 19 коп. (2005 рік 230 грн. 18 коп., 2006 рік 779 грн. 20 коп., 2007 рік 1154 грн. 32 коп., 2008 рік 1209 грн. 49 коп.), чим порушено підпункт 1 пункту 2, пункт 2.1.1 спільного наказу Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров'я України від 6 квітня 2001 року № 161/137 «Про впорядкування та затвердження Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення», та пункт 2.1, підпункт 2.2.1, підпункт 2.2.2 спільного наказу Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров'я України від 5 жовтня 2005 року № 308/519 «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення» та перераховано внесків до державних цільових фондів на суму 2780 грн. 47 коп. Крім цього, у зв'язку із включенням в розрахунок завищених виплат по оплаті праці (посадового окладу), зайво виплачено головному лікарю ОСОБА_1 надбавки за складність, напруженість у роботі (50%) та надбавки за тривалість безперервної роботи (40%) в сумі 3579 грн. 52 коп. (2005 рік 106 грн. 40 коп., 2006 рік 350 грн. 77 коп., 2007 рік 1544 грн. 07 коп., 2008 рік 1578 грн. 28 коп.) та головному бухгалтеру ОСОБА_2 надбавки за напруженість у роботі (25%) в сумі 148 грн. 89 коп. (2005 рік 57 грн. 54 коп., 2006 рік 91 грн.), внаслідок порушення підпункту 1 пункту 2, підпункту 2.1.1, підпункту 5.4.1 пункту 5.1 спільного наказу Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров'я України від 6 квітня 2001 року № 161/137 «Про впорядкування та затвердження Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення», та пункту 2.1, підпункту 2.2.2, пунктів 4.1, 4.4 спільного наказу Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров'я України від 5 жовтня 2005 року № 308/519 «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення» та перераховано внесків до державних цільових фондів на суму 1351 грн.

Відповідно до пунктів 1-4, 9 Примірного положення про амбулаторію загальної практики - сімейної медицини, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 23 липня 2001 року № 303 амбулаторія загальної практики - сімейної медицини - лікувально-профілактичний заклад, який в межах своєї діяльності забезпечує проведення комплексу профілактичних заходів з попередження і зниження захворюваності, інвалідності і смертності, раннього виявлення захворювань, надає прикріпленому за сімейно-територіальним принципом населенню кваліфіковану первинну лікувально-профілактичну допомогу, здійснює його диспансеризацію та моніторинг за станом здоров'я. Амбулаторія загальної практики - сімейної медицини - самостійний лікувально-профілактичний заклад, який є юридичною особою, має свою гербову печатку. Рішення про організацію амбулаторії загальної практики - сімейної медицини приймається територіальним органом місцевого самоврядування. Прикріплене населення до амбулаторії загальної практики - сімейної медицини визначається територіальним органом управління охороною здоров'я і затверджується в територіальних органах місцевого самоврядування. Амбулаторію загальної практики - сімейної медицини очолює головний лікар, який призначається та звільняється територіальним органом місцевого самоврядування.

Як встановлено судом, Комунальна лікувально-профілактична установа «Новозарївська сімейна амбулаторія» є юридичною особою, включена до ЄДРПОУ за номером 32418571, що підтверджується довідкою. Розпорядженням голови Новозарївської сільської ради від 27 жовтня 2004 року № 30 Новозарївська сімейна амбулаторія відокремлена в окремий підрозділ із самостійним балансом з 1 листопада 2004 року на підставі рішення сесії Новозарївської сільської ради від 15 березня 2004 року № 4/15-116 «Про затвердження юридичного статусу Новозарївської сімейної амбулаторії», копії яких долучені до матеріалів справи. За позивачем як окремою лікувальною установою закріплено населення у кількості 2430 чоловік. Дані обставини справи не є спірними між сторонами та не підлягають доказуванню в порядку статті 72 КАС України.

Умови оплати праці працівників закладів охорони здоров'я встановлюються спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров'я України від 6 квітня 2001 року № 161/137 «Про впорядкування та затвердження Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11 квітня 2001 року за № 333/5524 (втратив чинність з 28 жовтня 2005 року), (надалі Наказ № 161/137), та спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров'я України від 5 жовтня 2005 року № 308/519 «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17 жовтня 2005 року за № 1209/11489 (чинний з 28 жовтня 2005 року), (надалі Наказ № 308/519).

Схема тарифних розрядів посад керівних працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення, що встановлюються за групами з оплати праці визначена підпунктом 2.2.1 Наказу № 308/519, відповідно до якого, зокрема, керівнику (головному лікарю) встановлений 14 тарифний розряд за 5 групою з оплати праці. Показники віднесення закладів охорони здоров'я і установ соціального захисту населення до груп з оплатою праці керівних працівників встановлені у Додатку № 2, відповідно до пункту 6 якого самостійні амбулаторно-поліклінічні заклади, за якими закріплена територія з обслуговування населення до 50 тисяч чоловік, відповідає 5 групі з оплати праці.

Як встановлено судом, головному лікарю (керівнику) позивача встановлений 14 тарифний розряд за 5 групою з оплати праці відповідно до вищенаведених норм.

Суд не приймає посилання відповідача на те, що посадовий оклад головного лікаря позивача повинен бути встановлений за 12 тарифним розрядом відповідно до підпункту 2.2.2 Наказу № 308/519, згідно з яким керівникам лепрозоріїв, пунктів охорони здоров'я (здоровпунктів), амбулаторій посадовий оклад визначається за 12 тарифним розрядом, керівникам жіночих консультацій, які не входять до складу інших лікувально-профілактичних закладів, - за 13 тарифним розрядом, з огляду на те, що позивач є самостійним закладом охорони здоров'я, а не амбулаторно-поліклінічним підрозділом самостійної установи охорони здоров'я. Аналіз норм Наказу № 308/519 посвідчує, що даним Наказом здійснений розподіл самостійних амбулаторно-поліклінічних закладів, за якими закріплено територію з обслуговування населення, яким є й позивач у справі, та амбулаторій як підрозділів самостійних закладів охорони здоров'я, та відповідно різне визначення тарифних розрядів та груп з оплати праці в залежності від кількості закріпленого населення на території, що обслуговується.

Суд також не приймає посилання на лист Міністерства охорони здоров'я України від 8 серпня 2007 року № 10.03.68/1408 з огляду на те, що позивач не входить до складу амбулаторно-клінічного закладу, а є юридичною особою і самостійним амбулаторно-поліклінічним закладом, за яким закріплено територію з обслуговування населення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо неправомірності зобовязання позивача у спірній вимозі відшкодувати зайво нараховані завищені витрати по оплаті праці головному лікарю ОСОБА_1 на суму 4296 грн. 70 коп. внаслідок невірно встановленого тарифного розряду (14 розряд замість 12) та головному бухгалтеру ОСОБА_2, якій був встановлений оклад від невірно встановленого окладу головного лікаря на суму 3373 грн. 19 коп.; надбавки за складність, напруженість у роботі (50%) та надбавки за тривалість безперервної роботи (40%) головному лікарю ОСОБА_1 в сумі 3579 грн. 52 коп., внаслідок невірно встановленого тарифного розряду та головному бухгалтеру ОСОБА_2 надбавки за напруженість у роботі (25%) в сумі 148 грн. 89 коп., внаслідок невірно встановленого окладу головного лікаря, оскільки дані порушення випливають із невірно, на думку відповідача, встановленого тарифного розряду; та відповідно відшкодувати внески до державних цільових фондів на суму 2780 грн. 47 коп. та на суму 1351 грн.

Також під час ревізії відповідачем встановлено, що за період з 1 січня 2005 року по 31 грудня 2006 року без відповідного рішення органу вищого рівня, а саме голови Новозарївської сільської ради, безпідставно виплачена надбавка за складність, напруженість у роботі головному лікарю ОСОБА_1 в сумі 10165 грн. 30 коп. (2005 рік 5016 грн. 80 коп., 2006 рік 5148 грн. 50 коп.), чим порушено пункт 5.4.1 спільного наказу Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров'я України від 6 квітня 2001 року № 161/137 «Про впорядкування та затвердження Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення», та пункт 1.7 спільного наказу Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров'я України від 5 жовтня 2005 року № 308/519 «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення», пункти 1.2, 1.11 Статуту позивача, та відповідно перераховано внесків до державних цільових фондів на суму 3719 грн. 98 коп.

Відповідно до підпункту 5.4.1 Наказу № 161/137 (чинний до 28 жовтня 2005 року) працівникам (у т.ч. керівникам) за високі досягнення у праці, виконання особливо важливої роботи, складність, напруженість роботи встановлюються надбавки в розмірі до 50 відсотків посадового окладу. У разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни ці надбавки скасовуються або зменшуються. Указані надбавки встановлюються на певний термін, після закінчення якого керівник або орган управління за підпорядкуванням приймає рішення про збереження надбавки або про її відміну. Працівникам закладу, установи розмір надбавок установлює керівник, а керівнику - орган охорони здоров'я або праці і соціальної політики за підпорядкуванням. Граничний розмір зазначених надбавок для одного працівника не повинен перевищувати 50 відсотків посадового окладу.

Згідно з пунктом 1.7 Наказу № 308/519 (чинний з 28 жовтня 2005 року) конкретні розміри доплат, надбавок та інших виплат визначаються керівником закладу, установи за рахунок і в межах фонду заробітної плати та відображаються в розрахункових відомостях на виплату заробітної плати. Преміювання керівників закладів, установ та їх заступників, встановлення їм надбавок та доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюється за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці. Визначення розміру заробітної плати проводиться у всіх випадках окремо за основною посадою і при роботі за сумісництвом.

Відповідно до підпунктів 1.1, 1.2, 1.11 Статуту позивача Амбулаторія є комунальною лікувально-профілактичною установою, яка заснована на спільній власності територіальних громад, сіл, міст, районі у містах, що перебуває в управлінні виконкому Новозарївської сільської ради. Управління амбулаторією, в межах повноважень, згідно з Бюджетним кодексом України здійснює виконком Новозарївської сільської ради. З питань основної діяльності амбулаторія підпорядкована, підзвітна та підконтрольна Старобешівській районній лікарні. Фінансування амбулаторії здійснюється з місцевого бюджету на основі затверджених нормативів бюджетного фінансування.

Судом встановлено, що за спірний період з 1 січня 2005 року по 31 грудня 2006 року головним лікарем Старобешівської центральної районної лікарні були видані накази про встановлення головному лікарю ОСОБА_1 надбавки за складність, напруженість роботи в розмірі 50 відсотків посадового окладу (накази долучені до матеріалів справи).

Аналіз вищенаведених норм щодо встановлення надбавок та доплат до посадових окладів керівникам за рішенням органу вищого рівня посвідчує, що рішення про встановлення надбавки міг прийняти будь-який орган вищого рівня, який таким є для певної установи. Як вже було зазначено, позивач має подвійне підпорядкування та підзвітність за Статутом, а саме виконком Новозарївської сільської ради та Старобешівська центральна районна лікарня, тобто стосовно позивача є два органи вищого рівня, одним з яких і було прийнято рішення про встановлення надбавки керівнику позивача шляхом прийняття відповідних наказів, про що зазначено вище.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо неправомірності зобовязання позивача у спірній вимозі відшкодувати безпідставно виплачену надбавку за складність, напруженість у роботі головному лікарю ОСОБА_1 в сумі 10165 грн. 30 коп. (2005 рік 5016 грн. 80 коп., 2006 рік 5148 грн. 50 коп.); та відповідно відшкодувати внески до державних цільових фондів на суму 3719 грн. 98 коп.

Ревізією дотримання позивачем законодавства при нарахуванні та виплаті працівникам допомог, премій, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, а також при нарахуванні та виплаті працівникам допомог по тимчасовій працездатності встановлено, що за період з 1 квітня 2006 року по 31 березня 2007 року без відповідного рішення органу вищого рівня, а саме голови Новозарївської сільської ради, безпідставно виплачена премія головному лікарю ОСОБА_1 в загальній сумі 4540 грн., а саме за отримання почесної грамоти в розмірі пяти окладів на суму 4290 грн. (листопад-грудень 2006 року 3000 грн., березень 2007 року 1290 грн.), та премії у листопаді 2007 року в сумі 250 грн. (в частині премії 250 грн. вимога позивачем не оскаржується), чим порушено пункт 5.11 спільного наказу Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров'я України від 5 жовтня 2005 року № 308/519 «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення», пункти 1.2, 1.11 Статуту позивача, та відповідно зайво проведено нарахувань на заробітну плату та перераховано внесків до державних цільових фондів на суму 1643 грн. 48 коп.

Судом встановлено, що наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 червня 2006 року № 189-кн почесною грамотою МОЗ України, зокрема, був нагороджений головний лікар Новозарївської сімейної амбулаторії Старобешівського району Донецької області ОСОБА_1 Даним наказом Міністром охорони здоров'я запропоновано виплатити нагородженим грошову премію згідно з Положенням про Почесну грамоту МОЗ України від 26 травня 1992 року № 7-1 за основним місцем роботи. Згідно з даним Положенням нагородженим за місцем роботи виплачується грошова премія в розмірі від одного до пяти посадових окладів. 30 червня 2006 року Управлінням охорони здоров'я Донецької обласної державної адміністрації був надісланий лист № 01/19-947 на адресу головного лікаря Старобешівської центральної районної лікарні з проханням вирішити питання виплати премії головному лікарю позивача у максимальному розмірі у зв'язку із отриманням Почесної грамоти МОЗ України. Наказом головного лікаря Старобешівської центральної районної лікарні від 5 липня 2006 року № 143-м у зв'язку із нагородженням Почесною грамотою встановлено виплатити головному лікарю позивача ОСОБА_1 пять посадових окладів. Судом встановлено, що ОСОБА_1 було виплачено у зв'язку із вищенаведеним 4290 грн. (листопад-грудень 2006 року 3000 грн., березень 2007 року 1290 грн.).

Відповідно до абзацу четвертого пункту 5.1 Наказу № 308/519 преміювання керівників закладів, установ та їх заступників здійснюється за рішенням органу вищого рівня. Як вже зазначалося вище, виплатити премію було запропоновано Міністерством охорони здоров'я України, який є центральним органом виконавчої влади в системі охорони здоров'я, наказом № 189-кн відповідно до Положення про Почесну грамоту МОЗ України. Крім цього, як зазначалося Старобешівською центральною районною лікарнею, яка теж є органом вищого рівня для позивача, був прийнятий наказ № 143-м про виплату премії головному лікарю позивача. Таким чином, питання про преміювання було вирішено двома органами вищого рівня стосовно позивача, і ніяким чином не може посвідчувати порушення бюджетної дисципліни позивачем.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо неправомірності зобовязання позивача у спірній вимозі відшкодувати безпідставно виплачену премію головному лікарю ОСОБА_1 на загальну суму 4290 грн. без відповідного рішення органу вищого рівня; та відповідно відшкодувати внески до державних цільових фондів.

Ревізією дотримання законодавства при здійсненні операцій з оплати праці працівникам та за трудовими договорами встановлено, що в порушення статті 102-1 КЗпП України, статей 1,19 Закону України «Про оплату праці», пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 3 квітня 1993 року № 245, пунктів 5, 6 спільного наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ та організацій» від 28 червня 1993 року № 43 за період з 1 липня 2005 року по 31 серпня 2006 року нараховано та виплачено заробітної плати працівникам, які прийняті на роботу за сумісництвом під час перебування у відпустці на загальну суму 1144 грн. 32 коп. (2005 рік 672 грн. 61 коп., 2006 рік 471 грн. 71 коп.), а саме, ОСОБА_3 997 грн. 56 коп. та ОСОБА_4 146 грн. 76 коп.; та відповідно зайво перераховано внесків до державних цільових фондів на суму 419 грн. 63 коп.

Судом встановлено, що у позивача працювали два працівника, які прийняті на роботу за сумісництвом, щодо яких виникло спірне питання, а саме ОСОБА_3, прийнятий на посаду лікаря-стоматолога, та ОСОБА_4, прийнята на посаду дільничної медсестри. Як встановлено судом, у спірний період з 1 липня 2005 року по 31 серпня 2006 року дані працівники перебували у відпустці за основним місцем роботи, що підтверджується листами Комунальної лікувально-профілактичної установи обласного дитячого гастроентерологічного санаторію «Струмок» від 20 липня 2009 року (ОСОБА_3) та Комсомольської міської лікарні (ОСОБА_4). Під час перебування у відпустці за основним місцем роботи дані працівники фактично працювали за сумісництвом у позивача, що підтверджується табелями обліку використання робочого часу, копії яких долучені до матеріалів справи. Дані обставини справи не є спірними між сторонами і не підлягають доказуванню в порядку статті 72 КАС України.

Відповідно до статті 102-1 КЗпП України працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу. Умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій визначаються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР передбачає, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Відповідно до статті 19 даного Закону працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу. Умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 3 квітня 1993 року № 245 відпустка на роботі за сумісництвом надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи.

Відповідно до пунктів 5, 6 спільного наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ та організацій» від 28 червня 1993 року № 43 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 червня 1993 року за № 76) оплата праці сумісників здійснюється за фактично виконану роботу. При встановленні сумісникам з погодинною оплатою праці нормованих завдань на основі технічно обгрунтованих норм оплата провадиться за кінцевими результатами за фактично виконаний обсяг робіт. Одержана за роботу за сумісництвом заробітна плата при підрахунку середнього заробітку по основній роботі не враховується, крім випадків, передбачених пунктом 10 цього положення. Відпустка на роботі за сумісництвом надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи. Оплата відпустки чи виплата компенсації за невикористану відпустку провадиться сумісникам відповідно до чинного законодавства.

Проаналізувавши дані норми, суд зазначає, що вищенаведені постанова Кабінету Міністрів України № 254 та спільний наказ № 43 регулюють питання умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій. Як встановлено судом, два працівники, які працювали у позивача за сумісництвом, за основним місцем роботи працюють у комунальних установах, які зазначені вище, і які не відносяться до державних підприємств, установ, організацій.

Як визначено статтею 1 Закону України «Про оплату праці» працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу. Наявність обставин фактично виконаної роботи вищезазначеними двома працівниками позивача підтверджується табелями обліку використання робочого часу, та не заперечується відповідачем.

Державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи встановлює Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР. Аналіз норм даного Закону посвідчує, що відпустка надається працівнику за його бажанням та власною заявою. Стосовно надання відпусток сумісникам даний Закон передбачає право працівника на надання йому відпустки одночасно з відпусткою за основним місцем роботи. Жодною нормою діючого законодавства не передбачено право чи обовязок роботодавця щодо надання відпустки суміснику одночасно з відпусткою за основним місцем роботи за відсутності бажання такого працівника та відповідно його заяви. Одночасно Закон України «Про оплату праці» визначає обовязок виплати заробітної плати працівникам, які працюють за сумісництвом, за фактично виконану роботу, що є наявним у спірних правовідносинах.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо неправомірності зобовязання позивача у спірній вимозі відшкодувати зайво нараховану заробітну плату працівників, які прийняті на роботу за сумісництвом, під час перебування у відпустці на загальну суму 1144 грн. 32 коп.; та відповідно відшкодувати внески до державних цільових фондів в сумі 419 грн. 63 коп.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведений склад правопорушення, за яким прийнята спірна вимога, та правомірність вимоги в порядку частини 2 статті 72 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору підлягають присудженню позивачу з Державного бюджету України в порядку статті 94 КАС України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Комунальної лікувально-профілактичної установи «Новозарївська сімейна амбулаторія» до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області про визнання частково недійсною вимоги від 19 серпня 2009 року № 12-0321 задовольнити повністю.

Визнати частково недійсною вимогу Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області від 19 серпня 2009 року № 12-031 в частині відшкодування зайво нарахованих завищених витрат по оплаті праці головному лікарю ОСОБА_1 на суму 4296 грн. 70 коп. внаслідок невірно встановленого тарифного розряду (14 розряд замість 12) та головному бухгалтеру ОСОБА_2, якій був встановлений оклад від невірно встановленого окладу головного лікаря на суму 3373 грн. 19 коп.; надбавки за складність, напруженість у роботі (50%) та надбавки за тривалість безперервної роботи (40%) головному лікарю ОСОБА_1 в сумі 3579 грн. 52 коп., внаслідок невірно встановленого тарифного розряду та головному бухгалтеру ОСОБА_2 надбавки за напруженість у роботі (25%) в сумі 148 грн. 89 коп., внаслідок невірно встановленого окладу головного лікаря; надбавки за складність, напруженість у роботі головному лікарю ОСОБА_1 в сумі 10165 грн. 30 коп. без відповідного рішення органу вищого рівня, а саме голови Новозарївської сільської ради; премії головному лікарю ОСОБА_1 на загальну суму 4290 грн. без відповідного рішення органу вищого рівня, а саме голови Новозарївської сільської ради; заробітної плати працівникам, які прийняті на роботу за сумісництвом під час перебування у відпустці на загальну суму 1144 грн. 32 коп.; зайво перерахованих внесків до державних цільових фондів в сумі 9824 грн. 06 коп.

Присудити з Державного бюджету України на користь Комунальної лікувально-профілактичної установи «Новозарївська сімейна амбулаторія» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 14 грудня 2009 року. Постанова у повному обсязі складена 18 грудня 2009 року.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя Смагар С.В.