Вирок № 72684256, 13.03.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/13753/16к

Провадження № 1кп/201/182/2018

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2018 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Мельниченко С.П., за участі секретаря судового засідання Ярличенко І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська кримінальне провадження № 12016040030000478 відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Пологи Запорізької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, працюючого водієм ТОВ СТО «Надія», одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, не судимого,

обвинуваченого у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

В судовому засіданні приймали участь:

прокурор Песоцький С.В.

обвинувачений ОСОБА_1

представник потерпілого ОСОБА_2

захисник Сініцина С.І.

ВСТАНОВИВ:

24 червня 2016 року приблизно о 09 годинi 50 хвилин ОСОБА_1, керуючи технічно справним автомобілем «ТАТА LPT 613» реєстрацiйний номер НОМЕР_3 рухався по вул. Аеропортiвськiй з боку вул. Запорiзькe шосе в напрямку вул. Яснополянської Жовтневого району м. Днiпро.

Під час руху ОСОБА_1, порушуючи Правила безпеки дорожнього руху України, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, не надав дорогу автомобілю «ВАЗ 21104» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, який рухався по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, почав виконувати маневр повороту ліворуч, виїхавши на перехрестя вул. Аеропортівської та вул. Яснополянської де допустив зіткнення з автомобілем «ВАЗ 21104».

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «ВАЗ 21104» ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді: сумісної тупої травми тіла: садна в лобній області ліворуч; рубців на задній поверхні правого ліктьового суглобу та на задньо-внутрішній поверхні правого передпліччя від верхньої третини, що є наслідками загоєння поверхневих piзаних ран або глибоких саден; закритої тупої травм грудної клітини з синцями на обох молочних залозах; закритої тупої травми тазу з багатоуламковим переломом вертлюжної западини праворуч зі зміщенням уламків, що за своїм характером тілесні ушкодження виносяться до середнього ступеня тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров'я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день), п.2.2.2 «Правил судово - медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995р. №6.

Порушення правил безпеки дорожнього руху виразилося у тому, що ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом автомобілем «TATA LPT 613» реєстраційний номер НОМЕР_3, порушив вимоги п. 16.13 Правил дорожнього руху України згідно якого: «перед поворотом ліворуч i розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо чи праворуч», невиконання якого перебуває в причинному зв'язку з наслідками, що настали для потерпілої.

Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив злочин відповідальність за який передбачена ч. 1 ст. 286 КК України, а саме, порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

ОСОБА_1 в судовому засіданні не визнав свою вину та пояснив, що він працює водієм на СТО «Надія» і в той день керував автомобілем «ТАТА», який був завантажений тільки спереду кузова харчовою содою, вагою біля 500 кг. Він рухався по вул. Аеропортівській з боку вул. Запорізьке Шосе в бік вул. Яснополянської. На перехресті з вул. Яснополянською обвинувачений зайняв крайню ліву смугу, включив покажчик повороту ліворуч і зупинився на забороняючий червоний сигнал світлофору на відстані 50-70 см. від розділової смуги та 50 см. та від стоп лінії. За ним зупинився автомобіль «МАН» з цеглою. Коли загорівся зелений сигнал світлофору обвинувачений пропустив автомобілі, які рухались по зустрічній смузі руху і бачив попереду себе за 200-300 метрів автомобіль, однак обвинувачений розуміючи, що швидкість цього автомобіля не може перевищувати 60 км/год, і він за той час поки автомобіль доїде до перехрестя, встигне завершити маневр, почав поворот ліворуч. Однак автомобіль по зустрічній смузі руху їхав так швидко, що через 10 секунд в'їхав у заднє колесо «ТАТИ» і це при тому, що база автомобіля 8 м., а удар відбувся за 3,2 м від кінця «Тати». Автомобіль ВАЗ від удару розвернуло. Обвинувачений вважає, що причиною ДТП є перевищення швидкості водієм ВАЗа який рухався як з'ясувалось 120-130 км/год., а тому не вважає себе винним у даній дорожньо-транспортній пригоді.

Суд, заслухавши учасників, дослідивши докази, надані сторонами кримінального провадження та потерпілою, приходить до висновку, що вина обвинуваченого у вчинені інкримінованого йому злочину знайшла своє підтвердження з огляду на наступне.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 пояснила, що 24.06.2016 року вона їхала в автомобілі ОСОБА_6 в якості пасажира. Вони їхали з дозволеної в межах міста швидкістю по вул. Стартовій з боку аеропорту в бік ж/м Тополі та мали проїхати перехрестя з вул. Яснополянською. Коли вони наближались до перехрестя, то їм горів дозволяючий сигнал світлофору і потерпіла бачила, що на зустрічній смузі на перехресті стояв вантажний автомобіль, однак коли вони під'їжджати до перехрестя вантажний автомобіль розпочав свій рух повертаючи ліворуч. При цьому він їхав спокійно не зменшуючи та не збільшуючи швидкість, а водій дивився тільки в бік повороту. Водій ОСОБА_4 почав різко гальмувати і відвертати кермо ліворуч, щоб уникнути зіткнення, однак цього зробити не вдалось і сталось зіткнення автомобіля ОСОБА_4 в заднє праве колесо вантажівки від чого потерпілу затисло в машині і хоча вона була при тямі, однак вибратись самостійно не змогла. Водія вантажного автомобіля при цьому вона не бачила. Через деякий час приїхала поліція, швидка та рятувальники які визволили її з автомобіля і швидка допомога відвезла її до лікарні Мечникова де потерпіла три дні лежала в реанімації, а потім 48 днів на стаціонарі. Їй діагностували перелом вертушноі впадини, забій грудної клітини а також у неї були порізані руки. Потерпіла пройшла тривалий курс реабілітації і лише в листопаді 2016 вперше стала на ноги на милицях і реабілітація продовжується до сьогоднішнього дня, їй прогнозують три операції і лікарі не дають гарантій нормального зрощення кісток. Вона до сьогоднішнього дня не може працювати так як вона працювала раніше. ОСОБА_4 весь час допомагав їй як матеріальною так і фактично доставляли до лікарів, масажистів, водив її дітей на гуртки, тощо, а ОСОБА_1 навіть не намагався допомогти.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що в той день він по проханню потерпілої забрав її з дому і віз на роботу. Вони їхали по з боку аеропорту і мали проїжджати вул. Яснополянську. Їх швидкість була близько 80 км./год. Коли вони під'їжджали до перехрестя з вул. Яснополянською зненацька вантажний автомобіль, який знаходився на зустрічній смузі руху почав повертати ліворуч. Це сталось за 30 метрівдо автомобіля свідка, а тому свідок почав різко гальмувати не змінюючи напрямку руху, однак зупинитись не вдалось і сталось зіткнення з заднім колесом вантажного автомобіля. Вантажівка рухалася не прискорюючись та не гальмують - спокійно наче водій не бачив його. Після зіткнення свідок вийшов з машини і намагався допомогти вийти потерпілій, однак вона застрягла в автомобілі і її витягли рятувальники. Після цього потерпілу на швидкий допомозі відвезли до лікарні Мечникова де вона пролежала в реанімації 3 доби а потім тривалий час була в стаціонарі. Він допомагав потерпілій як матеріально так і фізично приводив масажистів та водив дітей потерпілої. А про допомогу з боку ОСОБА_1 йому нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що в той день він їхав в одному автомобілі зі ОСОБА_1 на пасажирському сидінні. Він не знає адрес вулиць, але може пояснити що коли вони почали під'їжджати до перехрестя то обвинувачений почав поворот ліворуч не прискорюючись, а в звичайному режимі. При цьому свідок бачив прямо перед ними на відстані біля 300 метрів автомобіль, який не являвся для них загрозою так як був дуже далеко, а тому свідок на нього не звернув уваги. Зненацька він почув звук гальмування, а потім удару і зрозумів, що в них в'їхав той автомобіль. По підрахунками свідка щоб подолати ту відстань на якій його бачив свідок автомобіль мав рухатись зі швидкістю не менше 120 км/год. Після ДТП свідок вийшов і побачив, що легковик вдарився в колесо вантажівки і від удару його розвернуло. В легковика була жінка однак далі свідок не став спостерігати і відійшов так як було кому допомагати і без нього.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що він в той день керував ватажним автомобілем і рухався за автомобілем обвинуваченого. На перехресті вул. Яснополянської і Аеродромівської обвинувачений зупинив «ТАТУ» на червоний сигнал світлофору з ввімкнутим покажчиком лівого повороту і за ним зупинився свідок. Коли загорівся зелений сигнал світлофору, то водій ТАТИ розпочав рух ліворуч зі звичною швидкістю для такого маневру для автомобіля - не швидко і не повільно. Робоче місце водія автомобіля яким керував свідок дозволяло йому бачити поверх ТАТИ і в ході того як ТАТА почала рух їй назустріч автомобілів свідок не бачив. Зненацька почувся свист гальм і свідок побачив ВАЗ, який на гальмах «летить» в ТАТУ. Автомобіль юзом вдарився своїм правим крилом в заднє колесо ТАТИ і його понесло далі. Свідок злякався за свій автомобіль, а тому ввімкнув задню швидкість і від'їхав приблизно на 1 метр, однак ВАЗ до нього не доїхав приблизно 60 см. та зупинився. В момент удару заднє колесо ТАТИ було на середині зустрічної смуги руху. Свідок відразу вибіг з авто і підбіг до ВАЗу. Збіглось багато людей, так як не перехресті було багато машин. Спочатку відчинили водійські двері і звідти вибіг водій в одному тапку який почав говорити що він їхав на зелений сигнал світлофору і зразу виправдовуватись. Відразу після цього свідок за допомогою чоловіка виламали капот і відключили клеми від акумулятора щоб автомобіль не загорівся так як з нього повитікали рідини. Також у ВАЗі застряла жінка, яку витягти не змогли так як двері автомобіля заклинило, а тому їй дали води і обтерли обличчя яке було закривавлене. Ременів безпеки на водієві та пасажирі ВАЗА не було. Внаслідок ДТП ТАТУ розвернуло, її задній міст взагалі вивернуло. З Тати вийшов шокованій обвинувачений і також підійшов до ВАЗУ. На нього накинувся водій ВАЗУ з образами - куди той їде, але свідок його вгомонив, так як водій ВАЗу був не правий в цій ситуації. Свідок викликав 103, 102 і МЧС, коли приїхали поліцейські свідок попросив дозволу поїхати розвантажитись і вони йому дозволили, а тому він поїхав, а через деякий час повернувся і дав свої показання. Більше його не допитували і не викликали.

Згідно протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 24.06.2016 року та доданої до нього план-схеми (т.2 а.с. 5-11) встановлено, що місце ДТП розташоване на перехресті вул. Яснополянської та вул. Аеропортівської , покриття асфальтоване та сухе, загальною шириною 14,7 м. , призначено для руху в двох напрямках, 2 смуги для руху, ширина розділювальної смуги 6,2 м., пора доби світла. Оглядом транспортного засобу №1 встановлено пошкодження переднього бамперу, лобового скла, даху, передніх дверей та передніх крил. Оглядом транспортного засобу № 2 встановлено пошкодження заднього та частково бокового мосту. У першого транспортного засобу розбиті фари. Встановлені сліди гальмування передніх коліс автомобіля НОМЕР_1, правого 38,3 м. та лівого 33.3 м.

З протоколу слідчого експерименту від 14.09.2016 року, розпочатого о 08-30 годині та закінченого 09-00 годині та доданої до нього схеми з фототаблицями (т.2 а.с. 51-58) встановлено, що свідок ОСОБА_9 на місці скоєння ДТП встановив автомобіль «Тата» на проїзній частині вул. Аеропортній в тому положенні, як він стояв до моменту відновлення свого руху та крейдою було написана відмітка «1», далі свідок вказав місце на перехресті звідки вони почали змінювати свій напрямок руху ліворуч на вул. Яснополянську, помічено цифрою «2» та додав, що при зміні напрямку руху ліворуч вони не зупинялися а продовжували свій рух з тією ж швидкістю. Потім свідок вказав траєкторію руху автомобіля «ТАТА» з моменту зміни напрямку руху ліворуч до моменту зіткнення з автомобілем «ТАТА» було помічено у вигляді «3». Далі свідок вказав місце зіткнення «ТАТА» з автомобілем «ВАЗ 21104» дане місце також було помічено. Зроблено заміри з міста зміни напрямку до місця зіткнення відстань складає 10,70 метрів. Далі автомобіль «ТАТА» тричі подолав відстань 10,70 метрів зі швидкістю яка складала до моменту ДТП, при вимірах встановлено наступний час: t1=7,2 c; t2=7,3 c; t3=6,5 с. Потім було зроблено заміри від місця зіткнення до краю проїзної частини, яка складає 5,60 метрів. Далі було проведено поділ траєкторії руху автомобіля «ТАТА» на три відрізки та проведено заміри до краю проїзної частини, а саме: 1. Від переднього звісу до краю проїзної частини - 0,20 сантиметрів; 2. відмітка 3 метри від відмітки «3» - 3,10 метрів до краю проїзної частини; 3. відмітки 6 метрів від відмітки «3»- 5 метрів до краю проїзної частини; 4. Від відмітки «2» до краю проїзної частини-8 метрів.

Протоколом слідчого експерименту від 14.09.2016 року, розпочатого о 09-05 годині та закінченого 09-25 годині та доданої до нього схеми з фототаблицями (т.2 а.с. 59-64) встановлено, що ОСОБА_1 на місці скоєння ДТП встановив свій автомобіль «Тата» на проїзній частині вул. Аеропортній в тому положенні, як він стояв до моменту відновлення свого руху та крейдою було написана відмітка «1», далі він вказав місце на перехресті звідки почав змінювати свій напрямок руху ліворуч на вул. Яснополянську, помічено цифрою «2». Потім свідок вказав траєкторію руху автомобіля «ТАТА» з моменту зміни напрямку руху ліворуч до моменту зіткнення з автомобілем «ВАЗ 21104» було помічено у вигляді «3». Далі свідок вказав місце зіткнення «ТАТА» з автомобілем «ВАЗ 21104» дане місце також було помічено. Зроблено заміри з місця зміни напрямку до місця зіткнення відстань складає 10,70 метрів. Далі автомобіль «ТАТА» тричі подолав відстань 10,70 метрів зі швидкістю яка складала до моменту ДТП, при вимірах встановлено наступний час: t1=7,2 c; t2=7,3 c; t3=6,5 с. Далі було проведено заміри від місця зіткнення до краю проїзної частини, вході замірів встановлено, що місце зіткнення знаходиться на відстані 5,60 метрів від краю проїзної частини. Потім траєкторію руху автомобіля «ТАТА» 10,70 метрів було поділено на три відрізки: 1. від переднього зщвісу-«3» до краю проїзної частини - 0,20 метрів; 2. відрізок 3 метри до краю проїзної частини 3,10 метри; 3. Відрізок 6 метрів до краю проїзної частини - 5 метрів; 4. від позиції «2» до краю проїзної частини 8 метрів. Також було проведено заміри від осі заднього правого колеса автомобіля «ТАТА» до заднього звісу, замірами встановлено відстань 3,20 метрів.

Протоколом слідчого експерименту від 16.09.2016 року, розпочатого о 14-20 годині та закінченого 15-00 годині та доданої до нього схеми з фототаблицями (т.2 а.с. 68-72) встановлено, що потерпіла ОСОБА_5 на місці скоєння ДТП за допомогою статист автомобіля «Тата» встановили на проїзній частині вул. Аеропортній в тому положенні, як він стояв до моменту відновлення свого руху та крейдою було написана відмітка «1», далі потерпіла вказала місце на перехресті звідки вони почали змінювати свій напрямок руху ліворуч на вул. Яснополянську, помічено цифрою «2» та додала, що при зміні напрямку руху ліворуч водій «ТАТА» не зупинився а продовжували свій рух з тією ж швидкістю. Потім потерпіла вказала траєкторію руху автомобіля «ТАТА» з моменту зміни напрямку руху ліворуч до моменту зіткнення з автомобілем «ТАТА» було помічено у вигляді «3» та проведено заміри та встановлено, що з моменту зміни напрямку до моменту зіткнення автомобілю автомобіль «ТАТА» подолав 7,80 метрів. Далі потерпіла вказала місце зіткнення «ТАТА» з автомобілем «ВАЗ 21104» дане місце також було помічено. В ході замірів встановлено, що місце зіткнення знаходиться на відстані 6,0 метрів від правого краю проїзної частини. З метою встановлення швидкості руху автомобіля «ТАТА» за допомогою автомобіля статиста відстань 7,80 метрів подалав тричі зі швидкістю, яку вказала потерпіла: t1=3,2 c; t2=3,7 c; t3=3,6 с.

Протоколом слідчого експерименту від 16.09.2016 року, розпочатого о 15-00 годині та закінченого о 15-20 годині та доданої до нього схеми з фототаблицями (т.2 а.с. 73-78) встановлено, що свідок ОСОБА_4 на місці скоєння ДТП встановив автомобіль статист «Тата» на проїзній частині вул. Аеропортній в тому положенні, як він стояв до моменту відновлення свого руху та крейдою було написана відмітка «1», далі свідок вказав місце на перехресті звідки вони почали змінювати свій напрямок руху ліворуч на вул. Яснополянську, помічено цифрою «2». Потім свідок вказав траєкторію руху автомобіля «ТАТА» з моменту зміни напрямку руху ліворуч до моменту зіткнення з автомобілем «ТАТА» було помічено у вигляді «3». Далі свідок вказав місце зіткнення «ТАТА» з автомобілем «ВАЗ 21104» дане місце також було помічено. Зроблено заміри з міста зміни напрямку до місця зіткнення відстань складає 6 метрів від правого краю проїзної частини. Також в ході замірів встановлено, що з моменту зміни напрямку руху «1» до моменту зіткнення «2» автомобіль «ТАТА» подалав відстань 7,80 метрів. Далі під час руху автомобіля статиста водій ОСОБА_4 наголосив, що автомобіль «ТАТА» з моменту відновлення руху та до моменту зіткнення не зупинився, а також в момент зміни напрямку руху ліворуч не зупинився, а рухався з постійною незміненою швидкістю. В ході замірів встановлено, що відстань 7,80 метрів автомобіль «ТАТА» подолав за час: t1=3,2 c; t2=3,7 c; t3=3,6 с.

Висновком експерта № 5/10.1-881 від 23.09.2016 року (т.2 а.с. 85-89) встановлено, що швидкість руху автомобіля «ВАЗ 21104» перед гальмуванням була не менша ніж 90.7 км/год. В даній дорожній обстановці водій автомобіля «ТАТА» ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п.16.13 Правил дорожнього руху України. При заданому механізмові події дії водія автомобіля «ТАТА» ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.16.13 ПДР України, що з технічної точки зору перебуває в причинному зв'язку з настанням даної ДТП. Технічна можливість уникнути зіткнення з автомобілем «ВАЗ 21104» для водія автомобіля «ТАТА» ОСОБА_1 визначалась виконанням ним вимог п.16.13 ПДР України і у нього не було будь яких перешкод технічного характеру, які б не дозволили йому виконати їх. У даній дорожній обстановці водій автомобіля «ВАЗ 21104» ОСОБА_4 повинен був діяти відповідно до вимог п.п.12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху України і виходячи з показань ОСОБА_1 і ОСОБА_9 дії водія автомобіля «ВАЗ 21104» ОСОБА_4 не відповідали вимогам п.12.3 ПДР України, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з даною ДТП. Також дії водія автомобіля «ВАЗ 21104» ОСОБА_4 не відповідали вимогам п.12.4 ПДР України, однак данні невідповідності з технічної точки зору не знаходяться в причинному зв'язку з даною ДТП. Водій автомобіля «ВАЗ 21104» ОСОБА_4 мав технічну можливість уникнути даної ДТП при русі з фактичною швидкістю руху. Виходячи з показань потерпілої ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_4 при заданому механізмові події в діях водія автомобіля «ВАЗ 21104» ОСОБА_4 невідповідностей вимогам п.12.3 ПДР України не вбачається. Водій автомобіля «ВАЗ 21104» ОСОБА_4 мав технічну можливість уникнути даної ДТП при русі з допустимою у даному населеному пункті швидкістю руху.

Оцінюючи зібрані та перевірені докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні встановлено факт того, що перед початком руху водій ОСОБА_1 мав можливість переконатись в безпеці свого маневру, оскільки згідно його ж показань та показань безпосереднього очевидця ОСОБА_9, обвинувачений перед початком повороту ліворуч бачив автомобіль ВАЗ під керуванням водія ОСОБА_10, на значній відстані, однак обвинувачений в порушення вимог п. 16.13 ПДР не надав дорогу цьому автомобілю і в його діях об'єктивно вбачається невідповідність вимогам п. 16.13. ПДР, що знаходиться в причинному зв'язку з настанням події ДТП. Той факт, що автомобіль ВАЗ 21104 рухався з перевищенням дозволеної в населеному пункті швидкості, не свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 порушень правил ПДР, оскільки останній, як водій, міг і повинен був оцінити швидкість руху автомобіля ВАЗ і, відповідно, прийняти рішення, яке б не призвело до наслідків у вигляді ДТП.

Висновок експерта № 5/10.1-881 від 23.09.2016 року, яким встановлена невідповідність дій водія автомобіля «ТАТА» ОСОБА_1 вимогам п.16.13 ПДР України, що з технічної точки зору перебуває в причинному зв'язку з настанням даної ДТП є належним та допустимим доказом, так як експертом такий висновок зроблено з вихідних даних, які були встановлені в ході досудового слідства та підтвердженні в судовому засіданні, зокрема, того факту що видимість і оглядовість для водія ОСОБА_1, були не обмежені і він бачив автомобіль ВАЗ до початку виконання маневру повороту ліворуч. Відстань же з місця зміни напрямку до місця зіткнення та швидкість, з якою подолав цю відстань автомобіль «ТАТА», не впливають на висновок експерта про наявність причинного зв'язку між діями ОСОБА_1 та наслідками у вигляді ДТП, так як технічна можливість уникнути ДТП для водія ОСОБА_1, визначалась простим виконанням вимог п. 16.3. ПДР і у нього жодних перешкод для цього не було.

Висновком експерта № 3471е від 09.09.2016 року (т.2 а.с.43-45) встановлено, що за даними медичної документації та при огляді у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: сумісної тупої травми тіла: садни в лобній області ліворуч; рубців на задній поверхні правого ліктьового суглобу та на задньо-внутрішній поверхні правого передпліччя від верхньої до нижньої третини, що є наслідками загоєння поверхневих різаних ран або глибоких саден; закритої тупої травми грудної клітини з синцями на обох молочних залозах; закритої тупої травми тазу з багатоуламковим переломом вертлюжної западини праворуч зі зміщенням уламків. Враховуючи характер та локалізацію виявлених у неї тілесних ушкоджень, ступінь ознак їх загоєння та дані медичної документації, можливо вказати, що вони отримані незадовго до надходження на стаціонарне лікування в ОКЛМ, тобто і в термін на який вказує обстежена та слідчий у постанові та відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров'я, строком понад 3 тижні (більш як 21 день). Виявлені тілесні ушкодження спричинені від механічної дії тупих предметів частина з обмеженою контактуючою поверхнею або при ударі об такі, що діяли зі значною силою в праву половину тіла, якими могли бути виступаючі частини салону автомобілю за умов дорожньо-транспортної пригоди.

У сукупності з вищеописаними висновками суду вказаний висновок медексперта свідчить про те, що внаслідок ДТП потерпілій спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження, що є достатнім для прийняття рішення про доведеність вини ОСОБА_1 у вчинені інкримінованого йому злочину і його дії вірно кваліфіковані органом досудового слідства за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Під час судового розгляду було доручено слідчому проведення слідчих експериментів зі свідком ОСОБА_8, обвинуваченим ОСОБА_1 та свідком ОСОБА_10, однак слідчий експеримент з останнім не проведено в зв'язку з його відсутністю на території України, а слідчі експерименти за участі ОСОБА_8 і ОСОБА_1 нових вихідних даних, які б впливали на висновок експерта не надали, а тому ухвалою суду від 05.03.2018 в задоволенні клопотання захисника про призначення судової автотехнічої експертизи було відмовлено.

Посилання сторони захисту на те, що вина ОСОБА_1 відсутня, так як ОСОБА_10 рухався з високою швидкістю, суд вважає необґрунтованими, так як вина обвинуваченого не в тому, що «він не встиг закінчити маневр до зіткнення», а в тому, що він розпочав маневр повороту ліворуч, не пропустивши зустрічний транспорт і, для встановлення його вини не має значення з якою швидкістю такий зустрічний транспорт рухався.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до необережних злочинів невеликої тяжкості, данні про особу обвинуваченого який має зареєстроване місце проживання (т. 2 а.с. 93-95), не судимий (т. 2 а.с. 97), згідно характеристики, виданої з місця роботи позитивно характеризується (т.2 а.с. 98-99), одружений (т.2 а.с. 95), працює водієм.

Обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_1 відповідно до ст. 66, 67 КК України в судовому засіданні не встановлено.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів необхідним та достатнім є призначення покарання у вигляді обмеження волі, оскільки менш суворе покарання не забезпечить його виховної функції та враховуючи тяжкість злочину, особу обвинуваченого та обставини злочину, що описано вище, зокрема і дії водія ОСОБА_10, який рухався з перевищенням дозволеної швидкості в населеному пункті, суд приходить до висновку, що обвинувачений може стати на шлях виправлення без відбування основного покарання, а тому вважає за можливе звільнити обвинуваченого від його відбування основного покарання з випробовуванням.

При цьому суд вважає за доцільне не призначати додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки поведінка обвинуваченого до та після ДТП не свідчать про суспільну небезпечність обвинуваченого на вулицях міста, а той факт, що водійське посвідчення є єдиним джерелом доходу для нього та його сім'ї, свідчить про те, що таке покарання буде занадто суворим при обставинах встановлених судом.

Підстав для застосування до ОСОБА_1 положень ст. 69 КК України, а саме призначення покарання нижче нижчої межі встановленої санкцією статті суд не вбачає.

Вирішуючи заявлений ОСОБА_5 цивільний позов про стягнення з ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю СТО «Надія» та Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «КРАЇНА» моральної та матеріальної шкоди суд приходить до наступних висновків.

Вирішуючи заявлений ОСОБА_5 цивільний позов про стягнення з ПАТ «Страхова компанія «Країна» матеріальної шкоди в розмірі 5 295,95 гривень, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що цивільно-правова відповідальність обвинуваченого застрахована в порядку визначеному Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зі встановленням лімітів виплати за шкоду завдану життю і здоров'ю в сумі 200 000 гривень та за шкоду завдану майну 100 000 гривень та встановленням франшизи в розмірі 510 гривень (а.с. 92).

Також судом встановлено, що потерпілою понесено витрати на лікування в розмірі 5 295,95 грн., що підтверджується чеками (т.1 а.с. 12-13).

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого.

Оскільки в судовому засіданні встановлено факт понесення потерпілим витрат на лікування, то такі витрати підлягають стягненню з ПАТ «Страхова компанія «Країна», як страховика цивільно-правової відповідальності ОСОБА_1 на підставі ст. 1194 ЦК України, ст. 22, 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Оскільки в судовому засіданні встановлено факт завдання потерпілому шкоди в загальному розмірі 5295,95 гривень, то з урахуванням ліміту страхування в 100000 гривень та розміру франшизи в 510 гривень з ПАТ «Страхова компанія «Країна», як страховика цивільно-правової відповідальності ОСОБА_1 на підставі ст. 1194 ЦК України, ст. 12, 22, 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підлягає стягненню 4785,95 гривень.

Вирішуючи заявлений ОСОБА_5 цивільний позов про стягнення моральної шкоди, суд вважає встановленим, що потерпілій протиправними діями обвинуваченого спричинена моральна шкода, яка виразилась у моральних переживаннях потерпілої за своє здоров'я та життя під час ДТП; моральних переживаннях потерпілої у зв'язку зі спричиненими тілесними ушкодженнями, які потребували тривалого часу для лікування; моральних переживаннях потерпілої в зв'язку з порушенням нормальних життєвих зав'язків, викликаних травмами та неможливістю продовжувати той спосіб життя, який був у потерпілої до ДТП.

Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу суд враховує характер та обсяг фізичних, душевних та психічних страждань потерпілої, при цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості і оцінює моральну шкоду, спричинену ОСОБА_5 протиправними діями обвинуваченого в 80 000 гривень.

Визначаючи особи, які мають нести цивільну відповідальність за спричинену моральну шкоду, суд враховує, що цивільно-правова відповідальність обвинуваченого, як було зазначено вище, застрахована ПАТ «Страхова компанія «Країна».

Статтею 26-1 Закону«Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Оскільки загальна сума страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю склала 4785,95 гривень, а 5 % від цієї суми складає 239,30 гривень, то саме ця сума підлягає стягненню з ПАТ «Страхова компанія «Країна».

Інша сума моральної шкоди в розмірі 79760,70 гривень підлягає стягненню з ТОВ СТО «Надія», оскільки в судовому засіданні встановлено, що на момент ДТП обвинувачений виконував свої трудові обов'язки у ТОВ СТО «Надія», а відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Питання про речові докази та судові витрати слід вирішити у відповідності до вимог ст. 100, 124 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374-376 КПК України, -

УХВАЛИВ

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді обмеження волі строком на два роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання на підставі ст. 75 КК України з випробовуванням, призначивши іспитовий строк два роки.

На підставі п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_1 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю СТО «Надія» та Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «КРАЇНА» про відшкодування моральної та матеріальної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СТО «Надія» на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування моральної шкоди 79760,70 гривень.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «КРАЇНА» на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 4785,95 гривень та в рахунок відшкодування моральної шкоди 239,30 гривень, а всього 5025,25 (п'ять тисяч двадцять п'ять гривень двадцять п'ять копійок).

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_5 відмовити.

Речові докази:

-автомобіль «ТАТА» р/н НОМЕР_5- повернути ТОВ СТО «Надія»;

-автомобіль «ВАЗ 21104», р/н НОМЕР_4 - повернути ОСОБА_4.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на залучення експерта в розмірі 703,68 гривень.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку суду.

Головуючий - суддя: С.П. Мельниченко