Ухвала суду № 72683158, 12.03.2018, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/1478/17

(4-с/199/15/18)

УХВАЛА

Іменем України

«12» березня 2018 року м. Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді: Спаї В.В.

за участю секретаря судового засідання: Горбенко О.О.,

за участі стягувача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі скаргу Громадської організації «Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація» в інтересах члена організації ОСОБА_1 на бездіяльність центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політку у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів,

ВСТАНОВИВ:

ГО «Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація» звернулася до суду в інтересах члена організації ОСОБА_1 із даною скаргою. Подана скарга мотивована тим, що рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2017, яким скасовано рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2017, стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 2000 грн. та судові витрати у розмірі 15 грн. 47 коп.

На виконання вказаного рішення суду Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська 24 листопада 2017 були видані виконавчі листи №199/1478/17 (2/199/1655/17), які цього ж дня були пред’явлені позивачем до виконання, проте, станом на 24 лютого 2018 рішення суду не виконано.

У судовому засіданні стягувач скаргу підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним в скарзі, та просив її задовольнити повністю.

Заінтересовані особи не скористалися правом брати участь у судовому засіданні.

Розглянув скаргу, суд дійшов до наступного висновку.

Як встановлено судом на підставі доказів, наданих стягувачем у порядку ст.ст. 76 – 81 ЦПК України, рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2017 було скасовано рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2017 (у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Дніпропетровської місцевої прокуратури №3, третя особа прокуратура Дніпропетровської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих незаконною бездіяльністю посадової особи органу прокуратури), в частині розміру присудженої до стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 300,00 грн. та в частині відмови у стягненні на користь ОСОБА_1 судових витрат у вигляді компенсації за відрив від звичайних занять та в цій частині було ухвалено нове рішення: стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 2000 грн. та судові витрати у розмірі 15 грн. 47 коп. (справа №199/1478/17).

24 листопада 2017 Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська були видані виконавчі листи №199/1478/17 (2/199/1655/17), та які цього ж дня були пред’явлені стягувачем до виконання за вхідними №12-3831 та №12-3832.

Втім, судове рішення не виконано, та відповідно до листа ДКС України від 02.03.2018 №5-14/1554-3798 про надання інформації на адресу ОСОБА_1 питання щодо перерахування коштів на користь ОСОБА_1 розглянеться у ІІ кварталі 2018 року після виконання судових рішень, що надійшли раніше виконавчого листа по справі №199/1478/17. Відповідно до згаданого листа на сьогодні на виконанні у Казначействі за КПКВК 3504030 перебувають виконавчі документи на загальну суму 43,25 млн. грн., які надійшли та зареєстровані раніше виконавчого листа по справі №199/1478/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов'язковість рішень суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" та особливості їх виконання встановлені Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган.

Статтею 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.

Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

У разі якщо стягувач подав не всі необхідні для перерахування коштів документи та відомості, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти днів з дня надходження заяви повідомляє в установленому порядку про це стягувача.

У разі неподання стягувачем документів та відомостей у місячний строк з дня отримання ним повідомлення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, повертає заяву стягувачу.

Стягувач має право повторно звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для виконання рішення суду у визначені частиною другою цієї статті строки, перебіг яких починається з дня отримання стягувачем повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження доцентрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Підпунктом 1 пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України установлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету: рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання.

Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, є Державна казначейська служба України (Казначейство України) (п. 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 № 460/2011).

Згідно із пп. 5 п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 № 460/2011, Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

В свою чергу механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено в Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.

У відповідності до пункту 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Виконавчі документи пред’являються до виконання у строки, встановлені статтею 12 Закону України “Про виконавче провадження”.

Судом встановлено, що стягувачем були виконані всі вимоги закону при пред’явленні виконавчих листів до виконання в частині строків пред’явлення та надання необхідних документів, проте, боржник всупереч чинному законодавству до теперішнього часу рішення суду не виконав та окрім того повідомив письмово стягувача про розгляд питання щодо перерахування коштів на користь ОСОБА_1 у ІІ кварталі 2018 після виконання судових рішень, що надійшли раніше виконавчого листа по справі №199/1478/17 (лист від 02.03.2018 №5-14/1554-3798).

Посилання ДКС в листі від 02.03.2018 вих. №5-14/1554-3798 на черговість виконання судових рішень не є обставиною, яка звільняє ДКС України від обов’язків, покладених чинним законодавством.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Сферою регулювання ст. 6 Конвенції є також виконання судового рішення.

Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження; в рішенні Європейського суду «Горнсбі проти Греції» від 10.03.1997 (п. 40) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «суду».

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «ОСОБА_2 проти України» (заява №40450/04) «… суд повторює, що право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов’язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін...».

У цьому рішенні ЄСПЛ суд також повторює, що «… саме на державу покладено обов’язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції… Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню перебувають у межах контролю органів влади…».

Суду в цій справі не було надано доказів на існування якихось чинників, які затримують чи перешкоджають повному і вчасному виконанню ухваленого апеляційним судом Дніпропетровської області 07.11.2017 рішення про стягнення 2 000 грн. та 15,47 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахувала кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Відтак, законом стягувачу не лише гарантується виконання судового рішення про стягнення з держави, а також встановлено механізм захисту такого виконання у вигляді нарахування трьох відсотків річних у разі порушення строків виконання такого рішення.

Вирішуючи вимогу скарги про нарахування і виплати компенсації за порушення строку перехування коштів на користь ОСОБА_1 за весь час прострочення: з 24 листопада 2017 до моменту фактичного виконання рішення суду, суд вважає, що вказана вимога підлягає задоволенню на підставі ст. 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», згідно з якою у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Судом встановлено, що стягував пред’явив виконавчий лист до виконання 24.11.2017, та протягом трьох місяців кошті на користь стягувача не перераховані, у зав’язку з чим стягувану має бути виплачена компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до ч. 2 ст. 138 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно ст. 452 ЦПК України судові витрати, пов’язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Так, у зв’язку з розглядом вказаної скарги стягувач ОСОБА_1 два рази з’являвся за викликом до суду 03 березня 2018 року та 12 березня 2018.

З урахуванням часу призначення кожного із вказаних судових засідань та періоду перебування стягувача в суді до моменту закінчення данних засідань, а також враховуючи, що на переміщення від місця проживання стягувача до суду та на зворотній шлях, він в середньому витрачав не більше двох годин, о стягувачем витрачено на відвідування суду 4 години.

Виходячи з погодинного мінімального розміру заробітної плати на час розгляду скарги 22,41 грн. (Закон України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017), розмір компенсації за відрив від звичайних занять становить 89,64 грн.

Керуючись ст.ст.258-261, 447-453 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу Громадської організації «Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація» в інтересах члена організації ОСОБА_1 на бездіяльність центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політку у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів задовольнити повністю.

Визнати незаконною бездіяльність посадової особи центрального органу виконавчої влади - Державної казначейської служби України, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у провадженні якої знаходяться виконавчі листи по справі №199/1478/17, видані Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська 24 листопада 2017 року, прийняті і зареєстровані за вхідними №12-3932 та №12 – 3831 від 24.11.2017 року, щодо невиконання вказаних виконавчих листів у встановлений законом строк.

Зобов’язати Державну казначейську службу України усунути порушення прав ОСОБА_1 шляхом негайного перерахування коштів за виконавчими листами по справі №199/1478/17 у готівковій формі через відділення «Укрпошти №82» за місцем проживання ОСОБА_1: 49082, м. Дніпро, вул. Передова, буд. 617.

Зобов’язати Державну казначейську службу України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію, передбачену ч. 1 ст. 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду за нездійснення перерахування коштів за рішенням суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2017 року у справі №199/1478/17 про стягнення коштів.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 судові витрати за відрив від звичайних занять в розмірі 89 (вісімдесят дев’ять) грн. 64 коп.

Повне рішення буде складено 13.03.2018.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя В.В. Спаї

12.03.2018