Постанова № 72679673, 13.03.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/10843/14-ц Головуючий у І інстанції Борець Є. О.Провадження № 22-ц/780/245/18 Доповідач у 2 інстанції Сліпченко О. І.Категорія 26 13.03.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Сліпченка О.І., Гуля В.В., Іванової І.В.,

за участю секретаря: Тимошевської С.І.,

учасники справи:

позивач Публічне акціонерного товариства «Кредит Оптима Банк»

представник - Федоренко М.Ф.

відповідачі ОСОБА_7, ОСОБА_8

представники ОСОБА_7 - ОСОБА_9, ОСОБА_8 - ОСОБА_9

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_7, ОСОБА_8 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредит Оптима Банк» до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів,-

встановила:

У жовтні 2014 року публічне акціонерне товариство «Кредит Оптима Банк» (далі - ПАТ «Кредит Оптима Банк») звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до умов кредитного договору від 28 жовтня 2008 року ОСОБА_7 отримав кредитні кошти у розмірі 500 тис. грн. на строк до 27 жовтня 2011 року зі сплатою 21 % річних. На забезпечення виконання умов цього договору сторони того ж дня уклали договір іпотеки, предметом якого є земельна ділянка площею 0,12 га, розташована на території Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області, що належить ОСОБА_7 на праві власності. У результаті неналежного виконання умов кредитного договору утворилася заборгованість, яку відповідач, незважаючи на вимоги, не погасив.

Враховуючи викладене та з урахуванням уточнень позовних вимог, ПАТ «Кредит Оптима Банк» просило у рахунок погашення кредитної заборгованості у розмірі 1 710 754 грн. 79 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2015 року позов ПАТ «Кредит Оптима Банк» задоволено. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 28 жовтня 2008 року у розмірі 1 710 754 грн. 79 коп., що складається з боргу по поверненню кредиту у розмірі 500 тис. грн., боргу по сплаті процентів за користування ним у розмірі 430 068 грн. 49 коп., пені у розмірі 692 448 грн. 96 коп. та 3 % річних від простроченої суми у розмірі 88 237 грн. 33 коп., звернуто стягнення на земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером НОМЕР_1 з цільовим призначенням для ведення садівництва, розташовану на території Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області, шляхом її продажу на прилюдних торгах з початковою ціною не нижчою 90 % вартості предмета іпотеки, визначеної суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 24 січня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ «Кредит Оптима Банк» відмовлено.

Ухвалою Колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 жовтня 2017 року рішення апеляційного суду Київської області від 24 січня 2017 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачі в своїй апеляційній скарзі просили його скасувати з підстав неповного з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами;

1)письмовими, речовими і електронними доказами;

2)висновками експертів

3)показань свідків.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає у повній мірі.

Встановлено, що позивач є правонаступником ВАТ «КБ «Кредит-Оптима» (а.с.25-30 т.1). Крім того, відповідно до ст. 55 ч. 1 ЦПК України, у разі припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони на будь-якій стадії судового процесу. Аналогічно це питання регулювалося положеннями ст. 37 ч. 1 ЦПК України в редакції, що була чинною до 15.12.2017 року.

Ухвалою від 13 березня 2018 року залучено до участі в справі публічне акціонерне товариство «Фінансова компанія «Аверс № 1», як правонаступника позивача - публічного акціонерного товариства «Кредит Оптима Банк».

З матеріалів справи вбачається.

28 жовтня 2008 року ВАТ «КБ «Кредит-Оптима» уклав з ОСОБА_7 кредитний договір №036-СФ (а.с.8-11), за яким ВАТ «КБ «Кредит-Оптима» зобов'язався надати кредит в розмірі 500 000 грн., а ОСОБА_7 зобов'язався щомісячно до 27 жовтня 2011 року повертати кредит по частинам, сплачувати проценти за користування ним в розмірі 21% річних від суми кредиту. У випадку неналежного виконання кредитного договору ОСОБА_7 зобов'язався додатково сплатити пеню в розмірі подвійної процентної ставки за кожен день прострочення.

В той же день ВАТ «КБ «Кредит-Оптима» уклав з ОСОБА_7 договір іпотеки (а.с.12-16), за яким з метою забезпечення належного виконання кредитного договору ОСОБА_7 передав ВАТ «КБ «Кредит-Оптима» в іпотеку земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером НОМЕР_1 з цільовим призначенням для ведення садівництва, розташовану на території Процівської сільської ради Бориспільського району.

28 жовтня 2008 року ВАТ «КБ «Кредит-Оптима» надав ОСОБА_7 кредит в розмірі 500 000 грн. (а.с.22).

Відповідно до ч.1 ст.33, ч.1 ст.41 Закону України «Про іпотеку» у випадку не виконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

В матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_7 належним чином виконав кредитний договір, тому у останнього виник борг в розмірі 500 000 грн., борг по сплаті процентів за користування ним в розмірі 430 068 грн. 49 коп., борг по сплаті пені в розмірі 692 448 грн. 96 коп. та борг по сплаті 3% річних від простроченої суми в розмірі 88 237 грн. 33 коп.

Загальний розмір боргу за кредитним договором становить 1 710 754 грн. 79 коп. (а.с.219).

Враховуючи наведене суд першої інстанції правильно вважав, що в рахунок цього боргу належить звернути стягнення на земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером НОМЕР_1 з цільовим призначенням для ведення садівництва, розташовану на території Процівської сільської ради Бориспільського району.

Наведені обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Задовольняючи позов Банку, суд обґрунтовував свої висновки тим, що відповідач ОСОБА_7 не виконує передбачених кредитним договором обов'язків по поверненню отриманих кредитних коштів і має прострочену заборгованість, чим у свою чергу порушує права позивача, як кредитора, які підлягають до захисту шляхом повернення кредитних коштів через процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (ч.1). Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду (ч.3).

Проте, задовольняючи позов і звертаючи стягнення на предмет іпотеки, шляхом його продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, суд допустив порушення норм матеріального права, не зазначивши початкову ціну продажу предмета іпотеки, оскільки суд залишив поза увагою вимоги ст.39 Закону України «Про іпотеку», яка передбачає, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду в тому числі має бути зазначено початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Аналіз змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, та аналіз норм ст.ст.38,39 Закону України «Про іпотеку», дає підстави для висновку, що у розумінні норми ст.39 вказаного Закону початкова ціна предмету іпотеки для його реалізації має бути вказана у рішенні у грошовому виразі, тобто має бути зазначена конкретна грошова сума. При цьому визначення початкової ціни має відповідати процедурі, передбаченій ч.6 ст.38 цього Закону.

Таким чином, оскільки рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки дає право на примусовий продаж іпотечного майна, то, викладаючи резолютивну частину рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд повинен обов'язково врахувати вимоги зазначеної норми, тобто встановити у грошовому вираженні початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначену за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 Закону України «Про іпотеку».

Аналогічний правовий висновок Верховний Суд України вже сформулював у постанові від 8 червня 2016 року (справа № 6-1239цс16) та в постановах від 13 травня 2015 року (№ 6-53цс15, 6-63цс15), 16 вересня 2015 року (№ 6-495цс15 та 6-1193цс15), 27 травня 2015 року (№ 6-332цс15), 10 червня 2015 року (№ 6-449цс15), 7 жовтня 2015 року (№ 6-1935цс15), 21 жовтня 2015 року (№ 6-1561цс15), 4 листопада 2015 року (№ 6-340цс15), 3 лютого 2016 року (№ 6-2026цс15) та від 22 березня 2017 року № 6-2654цс16.

У даній справі, суд першої інстанції, ухваливши рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його реалізації на прилюдних торгах за ціною, встановленою в порядку передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», не зазначив початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної відповідно до частини шостої статті 38 Закону України «Про іпотеку».

Судова колегія встановила, що судом першої інстанції не встановлено вартість вказаного майна.

На адресу апеляційного суду надійшли звіти про оцінку вартості вказаного майна під представника позивачів на суму 375 000 грн. (т.3 а.с. 180 -219) та відповідачів на суму 2 000 000 грн. (т.3 а.с. 157 -179). Представники відповідачів критично ставляться до висновку наданого представником позивача, оскільки він отриманий в неналежний спосіб.

Судова колегія погоджується із цими доводами з таких підстав.

Статтями 7, 10 Закону У;країни «Про оцінку мана, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (Закон № 2658-III) встановлено, що оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.

Оцінка майна проводиться на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.

Разом із тим, частиною 2 статті 11 Закону № 2658-ІІІ передбачено, що замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб. Замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що наданий позивачем доказ - звіт про оцінку майна є недопустимим, оскільки складений з порушенням вимог ч.2 ст.11 Закону № 2658-ІІІ, а тому не може бути покладений судом в основу рішення.

В даному випадку допустимим доказом вартості спірного майна є або висновок експерта зроблений на виконання ухвали суду про призначення експертизи, або звіт про оцінку майна, який надається власником або законним користувачем майна.

Також, відповідно до ч.1 ст.256, ч.1 ст.257 та ч.1 ст.261 ЦК України особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права протягом трьох років від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права.

Встановлено, що ОСОБА_7 був зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування ним не пізніше 27 жовтня 2011 року. На наступний день розпочався перебіг трирічного строку позовної давності. Цей строк повинен був закінчитись 28 жовтня 2014 року. Однак зі штампу, який міститься на описі вкладення у цінний лист (а.с.49), вбачається, що позов був зданий на пошту 23 жовтня 2014 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ПАТ «Кредит Оптима Банк» не пропустив строк позовної давності.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині визначення початкової ціни продажу предмета іпотеки підлягає зміні.

Положеннями ч.1 ст.39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються в тому числі початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно ч.6 ст.38 вказаного Закону ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Враховуючи вказані вимоги закону, а також те, що представник ОСОБА_7 надав суду висновок суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Мегатоліс і партнери» (сертифікат № 111/16 від 09.02.2016 року про оцінку предмета іпотеки, а саме земельної ділянки площею 0,12 га з кадастровим номером НОМЕР_1 з цільовим призначенням для ведення садівництва, розташовану на території Процівської сільської ради Бориспільського районустановить 2 000 000 грн., колегія суддів змінює рішення і встановлює початкову ціну реалізації предмета іпотеки у грошовому вираженні в розмірі 2 000 000 грн.

Ухвалене судове рішення не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 376 ЦПК України є підставою для його зміни в частині визначення початкової ціни продажу предмета іпотеки.

Керуючись ст. ст. 367, 374 - 376 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7, ОСОБА_8 задовольнити частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2015 року в частині визначення початкової ціни продажу предмета іпотеки змінити, встановивши початкову ціну предмету іпотеки для його подальшої реалізації у грошовому вираженні в розмірі 2 000 000 гривень.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: О.І. Сліпченко

Судді: І..В. Іванова

В.В. Гуль