Рішення № 72679490, 28.02.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2018 року Чернігів Справа № 825/2091/17

Чернігівський окружний адміністративний суду складі:

головуючої судді - Кашпур О.В.,

за участі секретаря - Андрушко І.М.,

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Військової частини А 2622 про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач 14.12.2017 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини А 2622 та просив:

визнати протиправною бездіяльність військової частини А2622 щодо не проведення із ОСОБА_2 повного розрахунку при звільненні;

стягнути з відповідача заборгованість у загальній сумі 94377,44 грн., у тому числі: компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно в сумі 60513,16 грн., без утримання із зазначеної суми податку з доходів фізичних осіб та військового збору, та середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 04.08.2017 року по 14.12.2017 року в 33864, 28 грн.

Ухвалою суду від 19.12.2017 у справі відкрито провадження в справі та призначено слухання справи за правилами загального позовного провадження, відповідачу надано строк для надання відзиву на позовну заяву в 15-ти денний термін з моменту отримання цієї ухвали.

Позивач до початку судового розгляду по суті 01.02.2018 подав до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить суд:

визнати дії військової частини А2622 щодо утримання з ОСОБА_2 військового збору з виплаченої заборгованості за неотримане речове майно в розмірі 908,00 грн. протиправними;

визнати протиправною бездіяльність військової частини А2622 (код ЄДРПОУ 08076304) щодо не проведення з ОСОБА_2 повного розрахунку при звільненні;

стягнути з відповідача 47338,44 грн. у тому числі 908,00 грн. утриманого військового збору з виплаченої суми компенсації за неотримане речове майно та середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 04.08.2017 року по 01.02.2018 року в розмірі 46 433,74 грн.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідачем при виключенні ОСОБА_2 зі списків особового складу військової частини А 2622 не було здійснено повного розрахунку, а саме позивачу не було виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно. Позивач вважає, що відповідно до положень статей 116, 117 Кодексу законів про працю України на його користь підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, який розраховується відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 за період з дати звільнення по дату фактичного розрахунку. Позивач наполягає на тому, що застосуванню підлягають саме норми Кодексу законів про працю України, оскільки в тому випадку, коли спеціальне законодавство з питань проходження військової служби жодним чином не регулює питання відповідальності роботодавця при неналежному виконанні ним встановленого законом порядку та строків виплати належної грошової суми при звільненні військовослужбовця застосуванню підлягають норми загального трудового законодавства. Зазначену позицію було висловлено Верховним Судом України в постанові від 03.07.2013 по справі № 6-64цс13.

Щодо відрахування з грошової компенсації за неотримане речове майно військового збору, позивач наполягає на тому, що у відповідності підпунктів «а» та «ж» п. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не входить такого роду грошова компенсація, а відтак дії щодо вирахування з цієї суми військового збору з боку відповідача є протиправними. За наведених обставин позивач просить задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в письмовому клопотанні просив розглянути справу за його відсутності. У встановлений судом строк подав до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що при застосуванні норм трудового законодавства у подібних правовідносинах, Верховний Суд України розглядає питання несвоєчасної виплати заробітної плати звільненому працівникові, а не належних йому компенсаційних виплат. Відповідач наполягає на тому, що питання відповідальності роботодавців за порушення строків виплати працівникам компенсаційних виплат врегульовані спеціальним Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати». При цьому військова частина А 2622 наполягає на тому, що грошова компенсація замість предметів речового майна не є щомісячним чи одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, а відтак не підпадає під дію ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та статей 116, 117 Кодексу законів про працю України. Крім того, відповідач вважає, що оскільки наказ командира військової частини, яким ОСОБА_2 виключено із всіх списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення ним не оскажувався, то позивач згоден з проведенням з ним повного розрахунку при звільненні. Крім того відповідач зазначає, що В/ч А 2622 вчиняла всіх можливі заходів для своєчасності виплати позивачем грошової компенсації.

Доводи позивача про звільнення від оподаткування прибутку, отриманого ним у якості грошової компенсації за неотримане речове майно, є безпідставними, оскільки не мають належного юридичного обґрунтування.

Також відповідач вважає, що Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 не може бути застосований до умов проходження військової служби, оскільки загальні засади її проходження визначені спеціальним законодавством, а тому Військова частина А 2622 не може надати довідку про розмір середньомісячного та середньоденного грошового забезпечення ОСОБА_2 Тому виконати ухвалу суду в частині вимоги надати таку довідку відповідач не має можливості.

Крім того, позивачем, надано відповідь на відзив на позовну заяву, в якому ОСОБА_2 зазначає, що обставини, викладені у відзиві, є необґрунтованими.

Позивачем також було подано до суду дві заяви про зменшення (збільшення) позовних вимог від 20.02.2018, які були відкликані представником позивача під час судового засідання.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного:

Встановлено, що ОСОБА_2 проходив військову службу в Збройних Силах України у військовій частині А 2622 на посаді заступника командира взводу - командира відділення взводу радіоперехплення та пеленгації роти радіоперехоплення та пеленгування загону радіорозвідки військової частини А 2622.

Наказом командира військової частини А 2622 (по особовому складу) від 04.08.2017 № 19-РС позивача було звільнено у запас за підпунктом «ї» (які в особливий період (крім проведення мобілізації та введення воєнного стану) проходять військову службу за контрактом і строк контракту яких закінчився, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу) частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Наказом командира військової частини А 2622 від 04.08.2017 № 169 позивача було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 05.08.2017. Крім того, наказано виплатити, серед іншого, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016, на підставі довідки про вартість речового майна, що належитьдо видачі (а.с. 17).

Відповідно до довідки Військової частини А 2622 № 5, вартість речового майна, що належало до видачі ОСОБА_2, складає 60513,16 грн. (а.с. 19).

Як свідчать матеріали справи, військовою частиною А 2622 було виплачено позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно, про що свідчить розрахунково-платіжна відомість № 482 від 18.12.2017 (а.с. 44). Крім іншого, з відомості вбачається, що з суми компенсації утримано військовий збір в розмірі 907,70 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 1238 від 19.12.2017 позивачу перераховано 59 605,46 грн. грошової компенсації за неотримане речове майно. Згідно платіжного доручення № 1240 від 19.12.2017 до бюджету перераховано військовий збір, утриманий із виплаченої грошової компенсації за неотимане речове майно (а.с. 45-46).

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Статтею 1 Закону передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону).

Згідно частини першої статті 9-1 Закону речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178).

Так, пунктами 2, 3 Порядку № 178 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

У відповідності до абзаців першого та третього пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що позивач має право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно та як встановлено під час судового засідання, таку компенсацію йому було виплачено 19.12.2017.

Однак суд зауважує, що позивача виключено із списків військової частини А 2622 04.08.2017, тобто позивач вважається звільненим з військової служби з 05.08.2017. Повний розрахунок із ОСОБА_2 було проведено 19.12.2017, тобто строк з 05.08.2017 по 19.12.2017 є часом прострочення розрахунку з позивачем при звільненні.

За весь час затримки розрахунку позивач просить стягнути середній заробіток, з приводу чого суд вважає за доцільне зауважити, що спеціальним законодавством України не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовця.

Так, Верховний Суд України при тлумаченні положень статей 3 Кодексу законів про працю України, 18 Закону України «Про міліцію» вказав, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі (постанова від 17.07.2015 у справі № 21-8а15).

Отже, у даному випадку застосуванню до спірних правовідносин підлягають норми трудового законодавства.

Порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні працівника визначений Кодексом законів про працю України.

Відповідно до приписів частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналізуючи вищезгадані норми матеріального права, Верховний Суд України у постанові від 15.09.2015 (справа № 21-1765а15) прийшов до висновку, що передбачений частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені статтею 116 Кодексу законів про працю України. При цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, тобто виплати працівникові середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати належних працівникові при звільненні сум.

Враховуючи наведене, суд вражає, у разі, якщо військовослужбовцю в день звільнення не були сплачені всі належні від підприємства суми, відповідно до вимог статті 117 Кодексу законів про працю України на його користь підлягає стягненню середній заробіток за весь період затримки розрахунку за рахунок роботодавця.

Аналогічні висновки наведені Верховним Судом України у постанові від 21.11.2011 у справі № 6-60цс11.

Обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу проводиться згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок № 100).

Абзацом третім пункту 3 Порядку № 100 передбачено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Як вбачається з пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Згідно абзаців першого та третього пункту 2 Постанови № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Так, згідно довідки щодо нарахованого та виплаченого грошового забезпечення та одноразових вилів виплат колишньому військовослужбовцю військової частин А 2622 ОСОБА_2 за період з серпня 2015 року по липень 2017 року (а.с. 18), грошове забезпечення позивача за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню (червень-липень 2017 року), складало 15649,22 грн (7824,61 грн. + 7824,61 грн.), отже середньоденний розмір грошового забезпечення позивача складав 372,60 грн. (15649,22 грн./ 42 (робочі дні)).

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що сума середньомісячного заробітку, яку належить присудити позивачу у зв'язку із затримкою розрахунку складає 51046,20 грн. (372,60 грн. (середньоденний розмір грошового забезпечення) * на 137 (кількість днів затримки з 05.08.2017 по 19.12.2017)). Оскільки позивача звільнено з військової служби починаючи з 05.08.2017 суд вважає, що саме з цієї дати необхідно обраховувати кількість днів прострочення, а не з 04.08.2017, як вважає позивач.

Враховуючи наведений вище розрахунок, суд вважає, що розрахунок середньої заробітної плати за час затримки, що зроблений ОСОБА_2, є невірним та до стягнення з Військової частини А 2622 підлягає стягненню сума в розмірі 51046,20 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не проведення з ним повного розрахунку при звільненні є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а сума середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні стягненню на користь позивача.

Щодо позовних вимог про визнання дії військової частини А2622 щодо утримання з ОСОБА_2 військового збору з виплаченої заборгованості за неотримане речове майно в розмірі 908,00 грн. протиправними та стягнення з відповідача 908,00 грн. утриманого військового збору з виплаченої суми компенсації за неотримане речове майно, то суд вважає, що вони не підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту (п. 1.2-1.4 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України).

Підпунктом 163.1.1 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно із п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи сума державної та соціальної матеріальної допомоги, державної допомоги у вигляді адресних виплат та надання соціальних і реабілітаційних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи грошові компенсації інвалідам, на дітей-інвалідів при реалізації індивідуальних програм реабілітації інвалідів, суми допомоги по вагітності та пологах), винагород і страхових виплат, які отримує платник податку з бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та у формі фінансової допомоги інвалідам з Фонду соціального захисту інвалідів згідно із законом, у тому числі (але не виключно):

а) сума грошової допомоги, яка надається згідно із законом членам сімей військовослужбовців чи осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які загинули (безвісно пропали) або померли під час виконання службових обов'язків;

б) сума державних премій України або стипендій України, призначених законом, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, винагород спортсменам - чемпіонам України, призерам спортивних змагань міжнародного рівня, у тому числі спортсменам-інвалідам, а також вартість державних нагород чи винагород від імені України, крім тих, що виплачуються коштами чи іншим майном, сума Нобелівської чи Абелівської премій;

в) сума коштів з Державного бюджету України дійсним членам (академікам) та членам-кореспондентам Національної академії наук України, Української академії аграрних наук, Академії медичних наук України, Академії педагогічних наук України, Академії правових наук України та Академії мистецтв України як щомісячна довічна плата за звання дійсного члена та члена-кореспондента;

г) сума допомоги, яка виплачується (надається) жертвам нацистських переслідувань або їх спадкоємцям з бюджетів або інших джерел, визначених міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також особам, які мають звання "Праведник Миру";

ґ) сума допомоги, яка виплачується (надається) особам, визнаним репресованими та/або реабілітованими згідно із законом, або їх спадкоємцям з бюджетів або інших джерел, визначених міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

е) сума пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримувана платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, крім випадку, визначеного підпунктом 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 цього Кодексу, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії не підлягають оподаткуванню чи оподатковуються в країні їх виплати;

є) сума грошової компенсації за витрату часу, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України, яку отримують фізичні особи за ведення записів та подання відомостей відповідно до програм державних вибіркових обстежень, що проводяться органами державної статистики;

ж) сума грошової компенсації, що виплачується військовослужбовцям за належне їм для отримання жиле приміщення;

з) сума щорічної разової грошової допомоги, яка надається згідно із Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

и) сума грошової допомоги (у тому числі в натуральній формі), що надається фізичним особам або членам їхніх сімей (діти, дружина, батьки), військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та/або компенсаційні виплати з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Винятки, передбачені цим підпунктом, не поширюються на виплату заробітної плати, грошової (вихідної) допомоги при виході на пенсію (у відставку) та виплату, пов'язану з тимчасовою втратою працездатності.

Аналіз наведених норм, свідчить про те, що Податковий кодексу України не включає грошову компенсацію за неотримане речове майно військовослужбовця, до видів загального місячного (річного) доходу, що не обкладається військовим збором. Зазначене свідчить, що така компенсація підлягає оподаткуванню військовим збором, а тому дії Військової частини А 2622 щодо перерахунку до бюджету коштів в сумі 907,70 грн. військового збору з грошової компенсації ОСОБА_2 є правомірними та вчиненими у відповідності до ст. 168 ПК України.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання протиправними дій та стягнення грошових коштів в сумі 908,00 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку про те, що адміністративний позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не проведення з ним повного розрахунку при звільненні та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.08.2017 по 19.12.2017 в сумі 51 046,20 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А 2622 (14027, м. Чернігів, вул. Староказарменна дільниця, 2, код ЄДРПОУ 08076304) щодо не проведення з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) повного розрахунку при звільненні.

Стягнути з Військової частини А 2622 (14027, м. Чернігів, вул. Староказарменна дільниця, 2, код ЄДРПОУ 08076304) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.08.2017 по 19.12.2017 в сумі 51 046 (п'ятдесят одну тисячу сорок шість) грн. 20 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 12 березня 2018 року.

Суддя О.В. Кашпур