Рішення № 72678110, 20.02.2018, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 лютого 2018 року м. Рівне №817/2141/17

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Ілюк Ю.О. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_3 доПрокуратури Рівненської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до прокуратури Рівненської області про визнання протиправними дій щодо відмови у наданні додаткової оплачуваної відпустки у зв'язку з навчанням та зобов'язання повторно розглянути заяву про надання додаткової оплачуваної відпустки у зв'язку з навчанням у відповідності до вимог чинного законодавства.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.09.2017 Інститутом законодавства Верховної Ради України видана довідка №22/434-1-13, згідно якої, ОСОБА_3 з 02.11.2015 навчається та успішно виконує індивідуальний план в Інституту законодавства Верховної Ради України на умовах контракту без відриву від виробництва. Вказану довідку ОСОБА_3 08.11.2017 та 22.11.2017 подавав прокурору Рівненської області Подубинському Б.В разом із заявами про надання вільного від роботи дня відповідно до абз. 4 ст. 218 КЗпП України та ст. 15 Закону України "Про відпустки". 05.12.2017 директор Інституту законодавства Верховної Ради України звернувся з клопотанням №22/575-1-13 до прокуратури Рівненської області про надання ОСОБА_3 додаткової оплачуваної щорічної відпустки тривалістю 30 календарних днів, для написання дисертаційного дослідження на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. 06.12.2017 від Інституту законодавства Верховної Ради України ОСОБА_3 надійшов виклик щодо обов’язкової участі 12.12.2017 о 14:00 в розширеному засіданні відділу теорії та практики законодавчої діяльності Інституту законодавства Верховної Ради України з питань звіту про виконання індивідуального плану роботи. 06.12.2017 ОСОБА_3 у відповідно до ст. 216 КЗпП та ст. 15 Закону України "Про відпустки" було подано заяву прокурору Рівненської області з проханням надати частину додаткової оплачуваної щорічної відпустки для виконання роботи над дисертацією, до заяви було долучено клопотання від 05.12.2017 за №22/575-1-13. Проте, прокурором Рівненської області Подубинським Б.В. листом від 08.12.2017 №11-927вн-17 було відмовлено в наданні додаткової оплачуваної щорічної відпустки у зв’язку з навчанням.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Пояснив суду, що ОСОБА_3 було призначено на посаду першого заступника прокурора Рівненської області. З 02.11.2015 зараховано до аспірантури Інституту законодавства Верховної Ради України. Зазначає, що відповідно до ст. 15 Закону України "Про відпустки", як аспіранту ОСОБА_3 надано право на додаткову оплачувану відпустку тривалістю 30 календарних днів як для працівників, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки. Також зазначив, що відповідно до ст. 10 Закону України "Про відпустки" щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватись одночасно з щорічною основною відпусткою або окремо від неї. Крім того, представник позивача, зазначив, що 06.12.2017 ОСОБА_3 від Інституту законодавства Верховної Ради України надійшов виклик про обов’язкову участь 12.12.2017 о 14:00 год в розширеному засіданні відділу теорії та практики законодавчої діяльності Інституту з питань звіту про виконання індивідуального плану роботи. Представник позивача, пояснив суду, що 06.12.2017 ОСОБА_3 було подано заяву до прокурора Рівненської області про надання частини додаткової оплачуваної щорічної відпустки з 11.12.2017 по 31.12.2017 для виконання роботи над дисертацією. Також зазначив, що до даної заяви позивач долучив клопотання Інституту законодавства Верховної Ради України про надання додаткової оплачуваної щорічної відпустки тривалістю 30 календарних днів, для написання дисертаційного дослідження. Однак, прокурором Рівненської області було повідомлено позивача, про відмову у наданні додаткової оплачуваної щорічної відпустки, оскільки ним не підтверджено, що він успішно виконує індивідуальний план роботи та не конкретизовано на який час необхідно надати вказану відпустку. Просив адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечила. Пояснила суду на обґрунтування своїх заперечень, що 06.12.2017 прокурору області надійшла заява ОСОБА_3 про надання відповідно до ст. 216 КЗпП України та ст. 15 Закону України "Про відпустки", частини додаткової оплачуваної відпустки у зв’язку з навчанням в Інституті законодавства Верховної Ради України з 11.12.2017 по 31.12.2017 включно, для виконання роботи над дисертацією. Зазначила, що позивачем до заяви було долучено клопотання від 05.12.2017 про надання ОСОБА_3 як аспіранту Інституту законодавства Верховної Ради України, без відриву від виробництва на умовах контракту, додаткової щорічної оплачуваної відпустки тривалістю 30 календарних днів для написання дисертаційного дослідження. Представник відповідача, також зазначила, що у клопотанні не зазначено чи успішно ОСОБА_3 виконує індивідуальний план підготовки, та не конкретизовано час надання відпустки. Зазначила, що 08.12.2017 прокуратурою області на ім’я директора Інституту законодавства Верховної Ради України було направлено лист за №11-775вих-17 з проханням зазначити чи успішно позивач виконує індивідуальний план підготовки та конкретизувати в який саме час необхідно надати додаткову відпустку ОСОБА_3 Оскільки дана інформація до прокуратури області не надійшла, тому 08.12.2017 ОСОБА_3 листом було повідомлено про відмову в задоволенні клопотання про надання додаткової оплачуваної відпустки тривалістю 30 календарних днів. Також зазначає, що 08.12.2017 ОСОБА_3 було подано заяву про долучення до раніше поданої заяви від 06.12.2017 довідки Інституту законодавства Верховної Ради України за №22/434-1-13 від 08.09.2017 згідно з якої ОСОБА_3 дійсно навчається з 02.11.2015 та успішно виконує індивідуальний план в аспірантурі. Проте, до заяви не було додано підтверджуючих документів з Інституту про необхідністю надання відпустки саме з 11.12.2017 по 31.12.2017. Тому, листом від 12.12.2017 за №11-944вн-17 ОСОБА_3 було повторно повідомлено про те, що додаткову оплачувану відпустку буде надано після надходження відповідного клопотання з Інституту законодавства Верховної Ради України із зазначенням конкретного періоду надання такої відпустки. Звертає увагу суду на те, що відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України №794 від 06.06.2017 "Про затвердження форм документів з підготовки фахівців у вищих навчальних закладах" затвердження форму №Н-5.01, яка використовується навчальним закладом для виклику особи, яка поєднує роботу з навчанням у вищому навчальному закладі, зокрема для підготовки дипломного проекту (роботи) з наданням додаткової оплачуваної відпустки. Проте, довідка-виклик за формою №Н-5.01 про надання ОСОБА_3 додаткової оплачуваної відпустки на період навчання з 11.12.2017 по 31.12.2017 до прокуратури Рівненської області не надходила. Також зазначила, що ОСОБА_3 протягом 2017 року неодноразово надавалися відпустки, у тому числі у зв’язку з навчанням, а саме: 31.03.2017 (1 календарний день), 13.11.2017, 27.11.2017 та 19.12.2017 (1 вільний календарний день). У зв’язку з наведеним просять у задоволені позову відмовити.

Заслухавши вступні слова представників сторін, дослідивши надані докази у їх сукупності та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.

Судом встановлено, що наказом Інституту законодавства Верховної Ради України від 02.11.2015 "Про зарахування до аспірантури без відриву від виробництва на умовах контракту ОСОБА_3В." наказано зарахувати з 02.11.2015 ОСОБА_3 до аспірантури Інституту законодавства Верховної Ради України без відриву від виробництва на умовах контракту з метою підготовки та захисту дисертаційного дослідження на здобуття наукового ступеня кандидата наук спеціальності – 12.00.02 - конституційне право; муніципальне право та призначено науковим керівником ОСОБА_3 члена кореспондента НАПрП України, доктора економічних наук, професора, головного консультанта Української школи законотворчості відділу теорії та практики законотворчої діяльності Інституту законодавства Верховної Ради України ОСОБА_4Я (а.с.6).

Судом також встановлено, що наказом Генеральної Прокуратури України №173к від 03.08.2016 наказано призначити старшого радника юстиції ОСОБА_3 першим заступником прокурора Рівненської області, звільнивши його в порядку переведення з посади начальника відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших примусових заходів щодо неповнолітніх управління ювенальної юстиції Генеральної прокуратури України (а.с.7).

08.11.2017 ОСОБА_3 звернувся з заявою до прокурора Рівненської області про надання одного вільного від роботи дня 13.11.2017 у зв’язку з навчанням в аспірантурі Інституту законодавства Верховної Ради України, відповідно до абз.4 ст. 218 КЗпП України, ст. 15 Закону України "Про відпустки", п.42 Положення, затвердженого постановою КМУ від 21.03.1999 №309. До заяви долучено довідку Інституту законодавства Верховної Ради України від 08.09.2017 № 22/434-1-13 про те, що ОСОБА_3 з 02.11.2015 навчається та успішно виконує індивідуальний план в аспірантурі Інституту законодавства Верховної Ради України на умовах контракту без відриву від виробництва з метою підготовки та захисту дисертаційного дослідження на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.02 - конституційне право; муніципальне право (а.с.8-9,38).

Наказом прокуратури Рівненської області від 10.11.2017 № 900 "Про надання відпустки ОСОБА_3В." наказано надати першому заступнику прокурора Рівненської області старшому раднику юстиції ОСОБА_3 відповідно до ч.4 ст.218 КЗпП, ст.15 Закону України "Про відпустки" один вільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50 відсотків середньої заробітної плати - 13.11.2017 (а.с.10,44).

Судом встановлено, що 22.11.2017 перший заступник прокурора Рівненської області Ольшанецький І.В. звернувся до прокурора Рівненської області з заявою про надання одного дня вільного від роботи - 27.11.2017 у зв’язку з навчанням в аспірантурі Інституту законодавства Верховної Ради України та написанням дисертації, у відповідності до абз.4 ст. 218 КЗпП України, ст. 15 Закону України "Про відпустки", п.42 Положення, затвердженого постановою КМУ від 21.03.1999 №309. До заяви долучено довідку Інституту законодавства Верховної Ради України від 08.09.2017 № 22/434-1-13 (а.с.11).

Наказом прокуратура Рівненської області від 24.11.2017 №949 "Про надання відпустки ОСОБА_3В." наказано надати першому заступнику прокурора Рівненської області старшому раднику юстиції ОСОБА_3 відповідно до ч. 4 ст. 218 КЗпП, ст. 15 Закону України "Про відпустки" один вільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50 відсотків середньої заробітної плати - 27.11.2017 (а.с.12,45).

Судом також встановлено, що 06.12.2017 перший заступник прокурора Рівненської області Ольшанецький І.В. звернувся до прокурора Рівненської області з заявою про надання частини додаткової оплачуваної відпустки у зв’язку з навчанням з 11.12.2017 по 31.12.2017 включно, для виконання роботи над дисертацією, відповідно до ст. 216 КЗпП, ст. 15 Закону України "Про відпустки". До заяви долучено клопотання Інституту законодавства Верховної Ради України на 1 арк. Інститут законодавства Верховної Ради України звернувся з клопотанням до прокуратури Рівненської області від 05.12.2017 №22/575-1-13 про надання додаткової оплачуваної щорічної відпустку тривалістю 30 календарних днів аспіранту Інституту законодавства Верховної Ради України 2015 року вступу без відриву від виробництва на умовах контракту ОСОБА_3 для написання дисертаційного дослідження на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.02 - конституційне право; муніципальне право (а.с.13-14, 32-33).

Прокуратурою Рівненської області листом від 08.12.2017 №11-927вн-17 розглянуто заяву від 06.12.2017 про надання додаткової оплачуваної відпустки у зв'язку з навчанням за клопотанням Директора Інституту законодавства Верховної Ради України ОСОБА_5 від 05.12.2017 №22\575-1-13. Зазначено, що згідно ст. 216 КЗпП України, ст. 15 Закону України "Про відпустки", п. 42 Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 року № 309, працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів. Також зазначено, що у клопотанні Директора Інституту законодавства Верховної Ради України не зазначено, чи успішно виконує ОСОБА_3 індивідуальний план підготовки, та не конкретизовано, в який час надати вищевказану відпустку. В листі також вказано, що на ім’я Директора Інституту законодавства Верховної Ради України 08.12.2017 направлено відповідний лист. Тому, за даних обставин задовольнити заяву ОСОБА_3 про надання вищевказаної відпустки за наданим клопотанням на даний час не представляється можливим (а.с.15, 35).

Прокуратурою Рівненської області 08.12.2017 № 11-775вих 17 директору Інституту законодавства Верховної Ради України було надіслано лист про те, що задовольнити клопотання про надання додаткової оплачуваної щорічної відпустки ОСОБА_3 не є можливим, оскільки в даному клопотанні не зазначено, чи успішно ОСОБА_3 виконує індивідуальний план підготовки та не конкретизовано в який час надати йому відпустку (а.с.34).

08.12.2017 перший заступник прокурора Рівненської області Ольшанецький І.В. звернувся до прокурора Рівненської області з заявою про долучення до заяви від 06.12.2017 довідки Інституту законодавства Верховної Ради України від 08.09.2017 №22/434-1-13. Також зазначає, що вказану довідку було долучено до заяв від 22.11.2017 та 08.11.2017 (а.с.16, 36).

Листом від 12.12.2017 №11-944вн-17 прокуратурою Рівненської області було розглянуто заяву від 08.12.2017. Зазначено, що в додатково наданій довідці від 08.09.2017 № 22/434-1-13 вказано, що ОСОБА_3 успішно виконує індивідуальний план підготовки в аспірантурі. В той же час в клопотанні Директора Інституту законодавства Верховної Ради України від 05.12.2017 № 22/575-1-13 не конкретизовано, в який саме період необхідно надати вищевказану відпустку та зазначено, що додаткову оплачувану відпустку як аспіранту для виконання роботи над дисертацією буде надано при надходженні відповідного клопотання Інституту законодавства Верховної Ради України з зазначенням конкретного періоду надання такої відпустки (а.с.17, 37).

Судом також встановлено, що відповідно до ч.4 ст.216 КзпП, ст.15 Закону України "Про відпустки" ОСОБА_3 надавалася додаткова оплачувана відпустка тривалістю один день 31.03.2017 та 19.12.2017, що підтверджено наказом прокуратури Рівненської області від 30.03.2017 №191 та від 15.12.2017 № 1011 (а.с. 39,46).

Не погоджуючись з діями прокуратури Рівненської області щодо відмови у наданні додаткової оплачуваної щорічної відпустки у зв’язку з навчанням, вважаючи їх незаконними та протиправними позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 53 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Згідно з нормами трудового законодавства, право працівників на навчання, з відривом і без відриву від виробництва, а також обов'язок роботодавців на надання таким працівникам відпусток у зв'язку з навчанням передбачено Законом України "Про відпустки".

Дія Закону України "Про відпустки" поширюється на відпустки, які надаються працівникам котрі навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі й успішно виконують індивідуальний план підготовки.

Згідно ст. 15 Закону України "Про відпустки" від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі – Закон №504/96-ВР) працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів та за їх бажанням протягом чотирьох років навчання - один вільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50 відсотків середньої заробітної плати працівника.

Статтею 3 Кодексу законів про працю України передбачено, що законодавством про працю, яке відповідно до ст. 4 Кодексу законів про працю України складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього, регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Частиною 4 статі 215 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № № 322-VIII (далі – КЗпП України) встановлено, що працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів.

Додаткова оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів надається впродовж навчального року відповідно до ч. 4 ст. 216 КЗпП України та ч. 4 ст.15 Закону №504/96-ВР працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки.

Навчання в аспірантурі регулюється також Положенням про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 року № 309 (далі – Положення № 309).

Відповідно до пункту 42 Положення №309 аспірантам, які навчаються без відриву від виробництва та успішно виконують індивідуальний план роботи, за місцем роботи надається додаткова оплачувана щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів для складання кандидатських іспитів і виконання роботи над дисертацією та, за їх бажанням, протягом чотирьох років навчання - один вільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50 відсотків середньої заробітної плати працівника. До щорічної відпустки не включається час проїзду від місця роботи аспіранта до місця знаходження вищого навчального закладу, наукової установи і назад. Витрати на проїзд несе аспірант.

Згідно з наведеними нормами працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів.

Як встановлено судом, що 06.12.2017 перший заступник прокурора Рівненської області Ольшанецький І.В. звернувся з заявою до прокурора Рівненської області про надання частини додаткової оплачуваної відпустки у зв’язку з навчанням з 11.12.2017 по 31.12.2017 включно, для виконання роботи над дисертацією. В даній заяві позивач посилається на положення ст. 216 КЗпП України та ст. 15 Закону №504/96-ВР.

Таким чином, надання працівнику, який навчається без відриву від виробництва в аспірантурі, частини додаткової оплачуваної відпустки для виконання роботи на дисертацією є обов’язковим (безумовним), і таке своє бажання і право у спірному випадку позивач реалізував шляхом подання відповідної заяви.

Про доводи відповідача щодо заяви про надання додаткової оплачуваної відпустки позивачем не долучено довідку-виклик за формою №Н-5.01, яка затверджена наказом Міністерства освіти і науки України №794 від 06.06.2017 "Про затвердження форм документів з підготовки фахівців у вищих навчальних закладах" суд зазначає, що ні Законом України "Про відпустки", ні Кодексом законів про працю України чи іншими актами законодавства не передбачено обов'язку працівника надавати для отримання додаткової оплачуваної відпустки, для написання дисертаційного дослідження, будь-які документи з вищого навчального закладу.

Крім того, суд спростовує твердження відповідача, щодо не надання інформації про успішність виконання індивідуального плану ОСОБА_3, оскільки позивачем неодноразово надавалася довідка від 08.09.2017 № 22/434-1-13 про те, що ОСОБА_3 з 02.11.2015 навчається та успішно виконує індивідуальний план в аспірантурі Інституту законодавства Верховної Ради України на умовах контракту без відриву від виробництва з метою підготовки та захисту дисертаційного дослідження на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.02 - конституційне право; муніципальне право.

Також, суд не бере до уваги твердження відповідача, що у клопотанні Директора Інституту законодавства Верховної Ради України №22/575-1-13 від 05.12.2017 не конкретизовано часу надання додаткової оплачуваної щорічної відпустки у зв'язку з навчанням, оскільки законодавством не передбачено що для надання додаткової оплачуваної щорічної відпустки у зв'язку з написанням дисертаційного дослідження, необхідно надати будь-які документи з вищого навчального закладу із зазначенням конкретного часу додаткової оплачуваної щорічної відпустки.

Отже, всупереч вимогам законодавства відповідач в особі уповноважених посадових осіб не розглянув і не вирішив заяву ОСОБА_3 від 06.02.2017 про надання відпустки (частини додаткової оплачуваної щорічної відпустки) у встановленому законом порядку, а саме шляхом прийняття відповідного управлінського рішення.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб'єкти владних повноважень не обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Як визначено ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дій Прокуратури Рівненської області (вул. 16 Липня, 52, м.Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 36222153) щодо відмови у наданні ОСОБА_3 (вул. Академіка Степана Дем'янчука, 27/9, м.Рівне, 33027, паспорт серія ТТ 339387) додаткової оплачуваної щорічної відпустки у зв'язку з навчанням.

Зобов'язати Прокуратуру Рівненської області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про надання додаткової оплачуваної щорічної відпустки у зв'язку з навчанням у відповідності до вимог чинного законодавства.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 12 березня 2018 року.

Суддя Жуковська Л.А.