Рішення № 72678044, 20.02.2018, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 лютого 2018 року м. Рівне №817/2176/17Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доПрокуратури Рівненської області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинення певних дій, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позов до Прокуратури Рівненської області про визнання неправомірною бездіяльність щодо не проведення повної, об'єктивної і всесторонньої перевірки, з урахуванням вимог міжнародного законодавства та практики Європейського суду по правам людини, стосовно фактів порушення прав і свобод людини і громадянина викладених в заяві від 26.09.2017 щодо неодноразових і незаконних поміщень адміністрацією Городищенською ВК-96 в одиночні камери; зобов'язання провести повторну перевірку щодо фактів порушення прав і свобод людини і громадянина викладених в заяві від 26.09.2017 з урахуванням вимог міжнародного законодавства та практики Європейського суду по правам людини.

Відповідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Враховуючи наведене, суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 18.10.2004 по 08.06.2010 відбував покарання в секторі максимального рівня безпеки для утримання засуджених до довічного позбавлення волі Городищенської виправної колонії №96. Також зазначає, що 26.09.2017 на адресу Генеральної Прокуратури України було подано заяву про необхідність проведення перевірки щодо законності його утримання в одиночній камері. Вказану заяву було перенаправлено до Прокуратури Рівненської області. Зазначає, що 20.11.2017 було отримано письмову відповідь, в якій повідомлялося про те що, ОСОБА_1 утримувався у ВК №96 з 2004 по 2010 роки та вибув для подальшого відбування покарання до Вінницької установи виконання покарань № 1. Також в даному листі зазначено, що у ВК № 96 позивач утримувався в одно, двох, трьох та чотирьохмісних камерах, площа яких на той момент відповідала вимогами КВК України. Питання поміщення та перебування в одиночній камері ОСОБА_1 перевірялося прокуратурою Рівненської області ще в 2007 році, про що було повідомлено матір – ОСОБА_2 Перевіркою не встановлено порушень в діях адміністрації ВК №96, тому заходи прокурорського реагування не вживалися. Позивач звертає увагу на те, що дані висновки відповідача не відповідають нормам міжнародного та національного законодавства України. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем не проведено повної та об’єктивної перевірки щодо неодноразового поміщення та утримання позивача в одиночній камері. Також просить стягнути моральну шкоду з відповідача, у розмірі 10 000 гривень, у зв’язку з тим, що відповідач своєю бездіяльністю та необґрунтованим рішенням причинив душевні страждання та моральні переживання. Просить суд позов задовольнити.

У встановлений судом строк відповідачем подано до суду відзив на адміністративний позов, в якому вказує на те, що вимоги позивача не визнаються. Зазначають, що 11.10.2017 до прокуратури області з Генеральної прокуратури України надійшло звернення ОСОБА_1 щодо незгоди із відповіддю Рівненської місцевої прокуратури, якою, на думку позивача, не проведено належної перевірки з питань законності тримання в одиночній камері у 2007 році. Також зазначають, що прокуратурою області, 24.10.2017 було направлено запит до начальника ВК №96 про надання інформації щодо періоду та підстав тримання ОСОБА_1 в одиночній камері сектору для тримання чоловіків, засуджених до довічного позбавлення волі установи. У свої відповіді начальник установи виконання покарань повідомив, що позивач відбував покарання у ВК №96 в період з 18.10.2004 по 08.06.2010, після чого вибув до Вінницької УВП №1. Також зазначає, що інформація, яка б підтверджувала переміщення засудженого чи його утримання в одиночній камері знищена зі спливом строків давності її зберігання. Також у відзиві відповідач зазначає, що з метою з’ясування правомірності доводів заявника, прокуратурою області витребувано із місцевої прокуратури матеріали перевірки, за його попереднім зверненням. З даних матеріалів встановлено, що у листопаді – грудні 2007 року прокуратурою області проводилася перевірка за зверненням ОСОБА_1 та його матері із тих же самих питань. Зазначають, що 29.12.2007 матері засудженого ОСОБА_2 за підписом прокурора області було надано відповідь, про те що починаючи з 18.10.2004 року перебував в одно, двох, трьох, чотирьохмісних камерах. Поміщення засудженого в одномісну камеру дисциплінарним стягненням не являлося, а було викликано режимними вимогами. Також зазначають, що 10.11.2017 заявнику надано відповідь, якою проінформовано про відсутність підстав для проведення додаткової перевірки. Щодо незгоди позивача із тим, що площа камер, у яких він тримався у період з 2004 по 2010 роки, не відповідала на той час вимогами Кримінально-виконавчого кодексу України, представник відповідача зазначає, що усі камери сектору для тримання чоловіків, засуджених до довічного позбавлення волі, відповідали вимогами ст. 115 Кримінально-виконавчого кодексу України, яка передбачала площу на одного засудженого не менше 3 кв.м. Про відшкодування моральної шкоди, представник відповідача, зазначає, що сума визначена позивачем без відповідного обґрунтування та не наведено жодного доказу перенесення будь-яких душевних страждань. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позов, з'ясувавши усі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити.

Судом встановлено, що 26.09.2017 ОСОБА_1 звернувся з заявою до Генеральної прокуратури України в якій просив ініціювати проведення прокурорської перевірки щодо законності тримання в одиночній камері, в секторі максимального рівня безпеки для утримання чоловіків, засуджених до довічного позбавлення волі в ВК №96 (а.с.55-57).

Супровідним листом від 09.10.2017 за №117/7 Генеральною прокуратурою України направлено до Прокуратури Рівненської області звернення ОСОБА_1 щодо можливого вчинення кримінального правопорушення та з інших питань. 11.10.2017 дане звернення надійшло на адресу прокуратури області, про що свідчить вхідний штамп прокуратури області (а.с. 54).

Судом також встановлено, що 10.11.2017 за № 16-1904-08 ОСОБА_1 надано відповідь на звернення, яка надійшла від Генеральної прокуратури України, щодо можливих неправомірних дій Городищенської виправної колонії №96, незгоди із результатами розгляду звернення Рівненською місцевою прокуратурою. В даній відповіді зазначено, що Рівненською місцевою прокуратурою 08.09.2017 розглянуто звернення від 23.08.2017 щодо неналежних умов утримання в секторі максимального рівня безпеки для тримання чоловіків, засуджених до довічного позбавлення волі ВК №96. Також зазначено, що у ВК №96 ОСОБА_1 тримався в одно, двох, трьох та чотирьохмісних камерах, площа яких на той момент відповідала вимогам КВК України. Питання поміщення ОСОБА_1 та перебування в одиночній камері перевірялося прокуратурою області ще у 2007 році, про що 29.12.2007 прокуратурою Рівненської області було проінформовано матір ОСОБА_1 – ОСОБА_2 перевіркою не було встановлено порушень в діях адміністрації ВК №96, тому заходи прокурорського реагування не вживалися. Також в даній відповіді зазначено, що підстав для проведення додаткової перевірки не вбачається (а.с. 63).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 22 Кримінально-виконавчого кодексу України від 11.07.2003 №1129-IV (далі – КВК України), прокурор відповідно до Закону України "Про прокуратуру" здійснює нагляд за додержанням законів в органах і установах виконання покарань при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Письмові вказівки прокурора щодо додержання встановлених законодавством порядку і умов тримання осіб у місцях, зазначених у частині першій цієї статті, а також письмові вказівки прокурора, надані іншим органам, які виконують судові рішення у кримінальних справах, є обов'язковими і підлягають негайному виконанню.

Статтею 55 Конституції України, передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з п. 4 ч.1 ст. 2 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII від 14.10.2014 (далі – Закон № 1697-VII) на прокуратуру покладаються такі функції, а саме: нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Частиною 2 статті 26 Закону №1697-VII передбачено, що прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян в органах та установах, шляхом проведення регулярних перевірок, а також у зв’язку з необхідністю належного реагування на відомості про можливі порушення законодавства, що містяться у скаргах, зверненнях чи будь-яких інших джерелах. У межах реалізації зазначеної функції прокурор має право залучати відповідних спеціалістів.

Згідно вимог Наказу Генеральної прокуратури України від 20.04.2016 №161 "Про організацію діяльності прокурорів з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян" основними завданнями діяльності на цьому напрямі визначено забезпечення нагляду за додержанням:

- прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства і держави при виконанні покарань та інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи, відповідно до законів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;

- законодавства щодо запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню із затриманими, взятими під варту та засудженими;

- визначених законодавством вимог режиму, порядку та умов тримання затриманих осіб, а також осіб, до яких застосовано запобіжні заходи: тримання під вартою; поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають їх небезпечну поведінку;

- встановлених законодавством вимог режиму, порядку та умов тримання осіб, до яких застосовано інші заходи примусового характеру;

- визначених законодавством вимог режиму, порядку та умов тримання, а також відбування покарань засудженими.

- законодавства при виконанні покарань, не пов’язаних з позбавленням волі.

- законодавства під час здійснення оперативно-розшукової діяльності оперативними підрозділами органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України

- законодавства при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення.

Згідно Наказу Генеральної прокуратури "Про організацію діяльності органів прокуратури України з особистого прийому, розгляду звернень та забезпечення доступу до публічної інформації" від 30.12.2015 № 430 (далі – Наказ № 430) організацію роботи щодо особистого прийому громадян, розгляду звернень, доступу до публічної інформації в органах прокуратури покладено: у Генеральній прокуратурі України та регіональних прокуратурах на підрозділи з організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів; у місцевих прокуратурах на керівників прокуратур, їх перших заступників та заступників у межах повноважень.

Відповідно до п. 1.2 Наказу № 430 основними завданнями діяльності на цьому напрямі визначити забезпечення:

- організації та проведення особистого прийому громадян;

- об’єктивного, всебічного і своєчасного розгляду звернень, перевірки викладених у них фактів, прийняття рішень відповідно до чинного законодавства;

- систематичного та оперативного оприлюднення інформації, що знаходиться у володінні органів прокуратури, у строки та порядку, встановленому законодавством;

- надання у визначеному порядку та строки інформації за запитами.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 №393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР), органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону №393/96-ВР, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Таким чином, письмова заява засудженого ОСОБА_1, подана на ім'я Генерального прокурора України ОСОБА_3, повинна була також розглядатись у порядку, визначеному Законом України "Про звернення громадян", з наданням відповіді на неї.

Судом встановлено, що 10.11.2017 за №16-1904-08 першим заступником прокурора області ОСОБА_4 було розглянуто дане звернення та надано відповідь, яка отримана ОСОБА_1 20.11. 2017 (а.с. 9, 63).

Отже, відповідачем на підставі звернення позивача у відповідності до вимог Закону України "Про прокуратуру" та Закону "Про звернення громадян" розглянуто по суті всі обставини, викладені у зверненні та надано позивачу обґрунтовану відповідь.

Відтак, дії прокуратури Рівненської області при розгляді звернення позивача від 26.09.2017 є законними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 10 000 грн, суд зазначає, що відповідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання неправомірною бездіяльність щодо не проведення повної, об'єктивної і всесторонньої перевірки, з урахуванням вимог міжнародного законодавства та практики Європейського суду по правам людини, стосовно фактів порушення прав і свобод людини і громадянина викладених в заяві від 26.09.2017 щодо неодноразових і незаконних поміщень адміністрацією Городищенської ВК №96 в одиночні камери та зобов'язання провести повторну перевірку щодо фактів порушення прав і свобод людини і громадянина викладених в заяві від 26.09.2017 з урахуванням вимог міжнародного законодавства та практики Європейського суду по правам людини, тому підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування на користь ОСОБА_1, моральної шкоди суд не вбачає.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене, відповідачем під час розгляду даної адміністративної справи на підставі належних та допустимих доказів повністю доведено правомірність своїх дій, тому у задоволенні адміністративного позову суд відмовляє повністю.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судовий збір не присуджується.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (вул. Братславська, 2, м.Вінниця, 21100) до Прокуратури Рівненської області (вул. 16 Липня, 52, м.Рівне, 33028, ЄДРПОУ 02910077) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 12 березня 2018 року.

Суддя Жуковська Л.А.