Рішення № 72677917, 12.03.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/377/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Канигіної Т.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом

позивача ОСОБА_1 до відповідача Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

01.02.2018 ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою (надійшла до суду 05.02.2018) до Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (надалі - Лубенського об'єднаного УПФУ Полтавської області, відповідач) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення - відмову Лубенського об'єднаного УПФУ Полтавської області № 363 від 28.09.2017 у здійсненні перерахунку судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного утримання, з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області № 02/1810/2017 від 11.09.2017;

- зобов'язати Лубенське об'єднане УПФУ Полтавської області здійснити судді у відставці ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання у розмірі 90 %, з включенням суми матеріальної допомоги - 14500 грн, починаючи з 01.08.2017, виходячи із розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавської області № 02/1810/2017 від 11.09.2017 без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням раніше проведених виплат.

В обгрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що відповідачем протиправно прийнято рішення № 364 від 28.09.2017 про відмову у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання. За доводами позивача, у липні 2016 року йому було виплачено суму на оздоровлення, з якої було утримано ЄСВ. Позивач зазначив, що відповідно до законодавства матеріальна допомога на оздоровлення належить до компенсаційних виплат та входить до складу фонду оплати праці. ОСОБА_1 вважає, що відповідачем прийнято оскаржуване рішення не на підставі та не у спосіб, що передбачений Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Законом України "Про судоустрій та статус суддів", Законом України "Про пенсійне забезпечення".

22.02.2018 до суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи без його участі /а.с. 39/.

02.03.2018 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач указав щодо відсутності підстав для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, оскільки статтею 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачено включення матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки /а.с. 42/.

Також у відзиві на позов відповідач просить суд розглянути справи без участі представника /а.с. 42/.

Відповідно до частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для розгляду справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що з 19.03.1984 позивач працював на посаді судді Диканського районного суду Полтавської області /а.с. 13/, з 22.06.1987 - на посаді судді Лубенського міського суду /а.с. 13/, з 23.03.2004 - на посаді судді Лубенського міськрайонного суду Полтавської області /а.с. 14/.

Постановою Верховної Ради України від 08.09.2016 № 1515-VIII позивача звільнено з посади судді Лубенського міськрайонного суду Полтавської області /а.с. 19-28/.

Наказом Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 14.09.2016 № 34/ос.с звільнено ОСОБА_1, суддю та голову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області, із займаної посади з 14.09.2016 у зв'язку з поданням заяви про відставку /а.с. 29/.

Листом Лубенського об'єднаного УПФУ Полтавської області від 03.10.2017 № 5612/05-10 позивачу направлено рішення від 28.09.2017 № 364 про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання згідно з заявою від 25.09.2017 /а.с. 33/.

Так в оскаржуваному рішення відповідачем зазначено: з аналізу наданих ОСОБА_1 заяви та довідки про суддівську винагороду від 11.09.2017 № 02/1810/2017, виданої ТУ ДСА України в Полтавській області вбачається, що допомога на оздоровлення в загальну суму не включена; у довідку включено суму матеріальної допомоги обчислену за повний рік, а не у розмірі 1/12; зазначено, що відсутні підстави для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, оскільки не передбачено включення 1/12 матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки згідно зі статтею 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" /а.с. 34/.

Позивач, не погоджуючись із рішенням Лубенського об'єднаного УПФУ Полтавської області від 28.09.2017 № 364, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (надалі - Закон № 1402-VIII) (у редакції, чинній на час звернення позивача про призначення довічного грошового утримання) визначено організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Положеннями частини п'ятої статті 48 Закону № 1402-VIII передбачено, зокрема, що незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

У пункті 7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 №8-рп/2005 суд зазначив, що конституційний статус судді передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя, дає підстави ставити до суддів високі вимоги і зберігати довіру до їх компетентності та неупередженості. Аналіз норм Конституції України свідчить, що надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), що відповідає його високому статусу, є гарантією забезпечення незалежності. Право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага. Статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, право на отримання виплат (пенсії, щомісячного довічного грошового утримання), рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді.

При цьому, у пункті 2 резолютивної частини вищезазначеного Рішення Конституційний Суд України зазначив, що за змістом статті 126 Конституції України положення частини третьої статті 11 Закону України "Про статус суддів" у взаємозв'язку з чстиною восьмою статті 14 Закону України "Про судоустрій України" (у редакціях, що були чинними на час розгляду справи Конституційним Судом України) треба розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального і соціального забезпечення.

У підпункті 3.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 18.06.2007 №4-рп/2007 суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, яка виражається у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що забезпечує їх належне матеріальне утримання. Особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування, які визначені Конституцією України та Законом України "Про статус суддів". Згідно з частиною першою статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів. Це положення передбачає і фінансування щомісячного довічного грошового утримання суддів за рахунок коштів Державного бюджету України, а не Пенсійного фонду України (абзац восьмий пункту 7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 №8-рп/2005 у справі про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання). Особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності, що закріплюється у статті 126 Конституції України, і спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя.

Відповідно до частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII (у редакції, чинній станом на дату звернення позивача із заявою щодо перерахування довічного грошового утримання) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Згідно з положеннями частини першої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI (надалі - Закон № 2453-VI) (у редакції, чинній на час виходу судді у відставку) суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Частиною другою вказаної статті визначено, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Згідно зі статтею 134 Закону № 2453-VI суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Виплату допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу передбачено і статтею 136 Закону № 1402-VІІІ.

Отже, виплата допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу передбачена спеціальним законом, яким регулюється забезпечення судді, і яка носить систематичний характер.

Відповідно до частини третьої статті 141 Закону № 2453-VІ, з урахуванням норм Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 №4-рп/2016, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Учасниками справи не заперечується, що позивач на час виходу у відставку набув право на щомісячне довічне грошового утримання.

Відповідно до підпункту 2.3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за № 114/8713, матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв'язку з екологічним станом, крім сум, указаних у п. 3.31).

З вищевказаного вбачається, що матеріальна допомога на оздоровлення має систематичний характер, її виплата передбачена спеціальним Законом № 1402-VIII, яким регулюється забезпечення суддів, вона виплачується всім суддям, які використовують право на відпустку, тобто належить до інших заохочувальних і компенсаційних виплат, а тому відповідно входить до структури заробітної плати судді, з якої нараховувався та був сплачений єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а тому незалежно від того, що така виплата не є складовою суддівської винагороди, допомога на оздоровлення повинна враховуватися при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, як складова частина заробітної плати.

З наявної у матеріалах справи довідки ТУ ДСА України в Полтавській області від 11.09.2017 № 02/1810/2017 судом встановлено, що з виплати допомоги судді на оздоровлення (14500 грн) нараховано суму ЄСВ /а.с. 30/.

Пунктом 1 Розділу ІІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.01.2008 № 3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 20.03.2017 № 5-1), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 200/14891 (надалі - Порядок № 3-1), визначено, що заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та довідка про розмір суддівської винагороди подається до органів, що призначають щомісячне довічне утримання.

Відповідно до пункту 3 Розділу ІV Порядку № 3-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення щомісячного довічного утримання документами або надання додаткових документів орган, що призначає щомісячне довічне утримання, розглядає подані документи та приймає рішення про призначення щомісячного довічного утримання або відмову в його призначенні відповідно до пункту 5 розділу І цього Порядку.

Як вищезазначено, рішенням відповідача від 28.09.2017 № 364 відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання згідно з заявою позивача від 25.09.2017 /а.с. 34/.

Положеннями статті 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (у редакції, чинній на час виходу судді у відставку) визначено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Статтею 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058 - IV (у редакції, чинній на час виходу судді у відставку) визначені виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. До такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином, за змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Вищенаведене узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними в постановах від 20.02.2012 № 21-430а11 та від 06.11.2013 № 21-350а13.

Таким чином, головним для включення матеріальної допомоги у пенсію або у довічне грошове утримання є її наявність у складі матеріального забезпечення усіх суддів та підтвердження відрахувань з цієї суми, передбачених чинним законодавством.

Сплачуючи внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з матеріальної допомоги на оздоровлення, позивач мав законні очікування на отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Отже, матеріальна допомога на оздоровлення має враховуватися при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування рішення Лубенського об'єднаного УПФУ Полтавської області № 364 від 28.09.2017.

Суд звертає увагу на те, що позивач у позовній заяви просить суд зобов'язати Лубенське об'єднане УПФУ Полтавської області здійснити судді у відставці ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання у розмірі 90 %, з включенням суми матеріальної допомоги - 14500 грн, починаючи з 01.08.2017, виходячи із розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді на підставі довідки ТУ ДСА України у Полтавської області № 02/1810/2017 від 11.09.2017 без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням раніше проведених виплат.

Відповідно до частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи дату звернення позивача до суду (01.02.2018), шестимісячний строк на звернення до суду з позовом та період за який позивач просить суд захистити його права, суд дійшов висновку, що права позивача підлягають захисту з 01.08.2017.

Також враховуючи вищевказані висновки суду, наявні підстави для задоволення похідних вимог позивача щодо зобов'язання Лубенського об'єднаного УПФУ Полтавської області здійснити судді у відставці ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання з включенням суми матеріальної допомоги на підставі довідки ТУ ДСА у Полтавської області № 02/1810/2017 від 11.09.2017, з урахуванням раніше проведених виплат, з 01.08.2017.

Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача провести перерахунок судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання та виплату утримання без обмеження граничного розміру суд зазначає наступне.

Приймаючи до уваги те, що відповідачем відповідний перерахунок щомісячного довічного утримання, за наслідком якого була б визначена конкретна сума, належна позивачу до виплати, не проводився, то суд не може підміняти орган, який повинен нараховувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у встановленому законом розмірі та порядку, у цьому випадку - Лубенське об'єднане УПФУ Полтавської області.

Крім того, суд звертає увагу на те, що права позивача в частині виплати йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з обмеженням граничним розміром на час розгляду цієї справи не порушені, оскільки перерахунок не проведено, а суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце в майбутньому.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо передчасності позовних вимог про зобов'язання відповідача провести позивачу перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, оскільки перерахунок пенсії позивачу на підставі довідки від ТУ ДСА України у Полтавської області № 02/1810/2017 від 11.09.2017 не проводився.

Отже, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищезазначені висновки суду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не доказав правомірності свого рішення.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, враховуючи часткове задоволення позову, на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати, сплачені позивачем за подання цього позову.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 139, 243-246, 250, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 37501, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Шевченка 8, м. Лубни, Полтавська область, 37500, ідентифікаційний код 37710525) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області № 364 від 28.09.2017.

Зобов'язати Лубенське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області здійснити судді у відставці ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання, починаючи з 01.08.2017, з включенням матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавської області № 02/1810/2017 від 11.09.2017, з урахуванням раніше проведених виплат.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Шевченка 8, м. Лубни, Полтавська область, 37500, ідентифікаційний код 37710525) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 37501, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 704,80 грн (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Суддя Т.С. Канигіна