Рішення № 72677806, 05.03.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/6741/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2018 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В. розглянувши у порядку письмового провадження за наявними матеріалами справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КТЛ-Логістик» (код ЄДРПОУ 39837142, місцезнаходження: 67661, Одеська обл., Біляївський р-н, с.Усатове, вул. Залізничників, 19) до Головного управління ДФС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До суду з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «КТЛ-Логістик» до Головного управління ДФС в Одеській області про:

скасування податкових повідомлень-рішень №00190071407 від 13.07.2017р., №0019041407 від 13.07.2017р.

Ухвалю суду від 22.12.2017р. по даній справі відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою суду від 06.02.2017р. закрито підготовче провадження по справі №815/6741/17 та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підстави з яких відповідач вважає господарську операцію нереальною є хибними та суперечать нормам діючого законодавства. Позивач зазначає, що до перевірки були надані первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій. За таких обставин, позивачу не зрозуміло з яких саме підстав чи документів податковим органом у акті перевірки були зроблені висновки, що операції між позивачем та його контрагентом носять сумнівний характер.

Від позивача за вхід. №ЕП/1312/18 від 05.03.2018р. надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника.

05.03.2018р. за вхід. №6117/18 від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження. У відзиву на позовну заяву за вхід. №1447/18 від 19.01.2018р. (а.с.135-140) представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на те, що ТОВ «ЕКО ФАЛЬКОН ПІВДЕНЬ» (код ЄДРПОУ 40096936), яке було постачальником ТОВ «КТЛ-Логістик» у листопаді 2016 року, здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов’язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Таким чином, первинні документи складені суб’єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам; є такими, що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійснення операції; складені з порушенням встановленого законодавством порядку, отже, не є документами, які можуть бути підставою для відображення у облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку. Таким чином, на порушення п. 198.1, 198.3, ст.198 Податкового кодексу України, ТОВ «КТЛ-Логістик» завищено суму податкового кредиту п взаємовідносинам з ТОВ «ЕКО ФАЛЬКОН ПІВДЕНЬ» на загальну суму 115 149,93 грн., у тому числі за листопад 2016 року – 115 149,93 грн.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, судом встановлено наступне.

Головним управлінням ДФС в Одеській області у період з 14.06.2017р. по 20.06.2017р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «КТЛ-Логістик» (код ЄДРПОУ 39837142) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з платником податків ТОВ «ЕКО ФАЛЬКОН ПІВДЕНЬ» (код ЄДРПОУ 40096936) за період листопад 2016 року, за результатами якої складено акт №708/15-32-14-07/39837142 від 27.06.2017р. (а.с.17-44)

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «КТЛ-Логістик»:

- порушення п. 198.1, 198.3, ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 115 149,93 грн., у тому числі за листопад 2016 року – 115 149,93 грн.;

- п. 44.1, п. 44.3, ст. 44, п. 121.1, ст. 121 Податкового кодексу України, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом.

На підставі висновків зазначених у акті перевірки, Головним управлінням ДФС в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0019071407 від 13.07.2017р., яким до ТОВ «КТЛ-Логістик» застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем адміністративні штрафи та санкції – 510,00 грн. (а.с.46)

№0019041407 від 13.07.2017р., яким ТОВ «КТЛ-Логістик» збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за податковим зобов’язанням – 115 150,00 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції – 28 788,00 грн. (а.с.47)

Як вбачається з акту перевірки №708/15-32-14-07/39837142 від 27.06.2017р., відповідно до баз даних єдиного реєстру податкових накладних, ІС «Податковий блок», «Система автоматизованого співставлення податкових зобов’язань і податкового кредиту у розрізі контрагентів» та під час проведення перевірки встановлено, що ТОВ «КТЛ-Логістик» у період з 01.11.2016р. по 30.11.2016р. мало взаємовідносини по придбанню послуг з ТОВ «ЕКО ФАЛЬКОН ПІВДЕНЬ» на загальну суму 690 899,60 грн., у т.ч. – 115 149,93 грн. (а.с.32)

Згідно п.п. 14.1.181 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999р. визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п.2 ст.3 вказаного Закону №996-XIV від 16.07.1999р., бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Зокрема, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999р. встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України№88 від 24.05.1995р., первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п.2.15, 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам, а відтак, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Таким чином, із системного аналізу вищеокреслених законодавчих положень вбачається, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти приймання передачі товарів (робіт, послуг), тощо), мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Також, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції.

За відсутністю факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів (робіт, послуг) однією стороною, та їх отримання іншою стороною, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Відтак, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, за відсутності факту придбання товарів (робіт, послуг) або в разі, якщо придбані товари (роботи, послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів чи сплати грошових коштів. До того ж, наявність цивільно-правового договору також не є безумовним свідченням правомірності та реальності вчинення платником податку господарської операції навіть у тому разі, якщо такий договір не визнано недійсним у судовому порядку.

Так, в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011р. судом касаційної інстанції наголошено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому, приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

У постанові від 8 вересня 2009 року (додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010 р. № 568/11/13-10) Верховний Суд України зазначив, що надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину. При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов'язання).

Однак, податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому, діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.

Для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку судам слід: з'ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у операціях, що досліджуються; визначити об'єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; підтвердити або спростувати добросовісність позивача, у зв'язку з тим, що його контрагенти мають дефекти правового статусу; оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

Як вбачається матеріалів справи, між ТОВ «КТЛ-Логістик» та ТОВ «ЕКО ФАЛЬКОН ПІВДЕНЬ» укладено договір №17/11 від 17.11.2016р. поставки сільськогосподарської продукції, згідно якого постачальник зобов’язується у визначений строк поставити та передати у власність покупця товар, що зазначений у специфікації, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар за згодою сторін на умовах, передбачених даним договором та специфікаціями. Так, зазначений договір, підписано директором ТОВ «ЕКО ФАЛЬКОН ПІВДЕНЬ» ОСОБА_1 та директором ТОВ «КТЛ-Логістик» ОСОБА_2 та скріплено печатками, місце складання договору м. Миколаїв. (а.с.81-86)

Відповідно до специфікації №1 у рамках договору №17/11 від 17.11.2016р., предмет вказаного договору - горох: у кількості 98,7 тон; місце передачі – м. Полава, вул. О. Бідного, 11; ціна за тону 7 000,00 грн.; вартість /у тому числі ПДВ 690 899,64 грн. (а.с.87)

Згідно з видатковою накладною №ЕК-0000001 від 29.11.2016р., ТОВ «КТЛ-Логістик» отримано товар від ТОВ «ЕКО ФАЛЬКОН ПІВДЕНЬ» на загальну суму 690 899,64 грн., у т.ч. 115 149 грн. та підписано директором ТОВ «ЕКО ФАЛЬКОН ПІВДЕНЬ» ОСОБА_1 та директором ТОВ «КТЛ-Логістик» ОСОБА_2 та скріплено печатками, місце складання м. Миколаїв. (а.с.88)

Відповідно до акту перевірки, згідно баз даних єдиного реєстру податкових накладних, ІС «Податковий блок», «Система автоматизованого співставлення податкових зобов’язань і податкового кредиту у розрізі контрагентів» встановлено, що підприємства ТОВ «КТЛ-Логістик» та ТОВ «ЕКО ФАЛЬКОН ПІВДЕНЬ» не зареєстровані податкові накладні щодо оренди складських приміщень на території України.

Так, ТОВ «КТЛ-Логістик» отримано податкові накладні від ТОВ «ЕКО ФАЛЬКОН ПІВДЕНЬ» на загальну суму 690 899,60 грн., у тому числі ПДВ – 115 149,93 грн., а саме: №80 від 29.11.2016р. та №81 від 29.11.2016р. (а.с.89-90)

Згідно акту №708/15-32-14-07/39837142 від 27.06.2017р., суми по вищевказаним податковим накладним за листопад 2016 року включено ТОВ «КТЛ-Логістик» до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2016 року і відповідає даним додатку 5 «Розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту» до декларації з податку на додану вартість за листопад 2016 року та даним Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до баз даних єдиного реєстру податкових накладних, ІС «Податковий блок», «Система автоматизованого співставлення податкових зобов’язань і податкового кредиту у розрізі контрагентів» встановлено, розбіжності по податковому кредиту у сумі 115 149,93 грн. ТОВ «КТЛ-Логістик» у період з 2016 року по взаємовідносинам з ТОВ «ЕКО ФАЛЬКОН ПІВДЕНЬ» по придбаному товару.

ТОВ «КТЛ-Логістик» перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ «ЕКО ФАЛЬКОН ПІВДЕНЬ» грошові кошти у загальній сумі 690 899,60 грн.: 05.12.2016р. – 93000грн., 07.12.2016р. – 80000 грн., 12.12.2016р. – 98000 грн., 14.12.2016р. – 95000 грн., 14.12.2016р. – 89000 грн., 20.12.2016р. – 117 949,80 грн., 22.12.2016р. – 117 949,80 грн.

В бухгалтерському обліку зазначені операції відображено за листопад 2016 року: заборгованість станом на 01.11.2016р. відсутня – Дт281 Кт631 – 575 749,67 грн., Дт6442 Кт631 – 115 149,93 грн., Дт631 Кт311 – 690 899,60 грн.

Відповідно до даних бухгалтерського обліку (оборот рахунку 281 за листопад 2016 року) станом на 30.11.2016р. горох не реалізовано та лічиться у залишку.

Як вбачається з п.6.1 договору №17/11 від 17.11.2016р. постачальник зобов’язується передати покупцю одночасно з товаром наступні документи: оригінал рахунку-фактури на товар; оригінал товарно-транспортної накладної на товар; оригінал посвідчення на якість товару (при поставці з елеватора); оригінал видаткової накладної на товар; оригінал складської квитанції.

Однак, до перевірки та до суду не надано документ про якість товару, наявність складських приміщень, зберігання товару (оригінал договору, акту), оригінал складської квитанції.

Разом з тим, відповідно до п. 4.1 договору №17/11 від 17.11.2016р. товар поставляється на умовах EXW згідно правил Incoterms – 2010. Місце поставки кожної партії товару зазначається у специфікаціях.

У специфікаціях до договору №17/11 від 17.11.2016р. зазначається місце передачі продукції – м. Полава, вул. О. Бідного, 11, кв., однак видаткова накладна №ЕК-0000001 від 29.11.2016р. складено у м. Миколаїв.

Окрім того, до суду надано договір зберігання від 29.11.2017р., укладений з ТОВ «ЕКО ФАЛЬКОН ПІВДЕНЬ» та акт приймання-передач майна №1 за договором від 29.11.2017р. Так, п. 3.1 договору зберігання від 29.11.2017р., визначено, що зберігач зобов’язаний забезпечити зберігання майна на території ТОВ «ЕКО ФАЛЬКОН ПІВДЕНЬ» за адресою: м. Миколаїв, вул. Декабристів, б.44/10.

При цьому, до суду надані товарно-транспортні накладні №260601 від 12.01.2017р., №260602 від 12.01.2017р., №260611 від 15.01.2011р., №260610 від 15.01.2017р. відповідно до яких пунктом навантаження є смт. Веселинове.

Таким чином, вантажовідправником є ТОВ «ЕКО ФАЛЬКОН ПІВДЕНЬ», реалізований 29.11.2016р. був відвантажений у січні 2017 року, тобто горох повинен був зберігатися на складах, але за даними Єдиного реєстру податкових накладних, ІС «Податковий блок», «Система автоматизованого співставлення податкових зобов’язань і податкового кредиту у розрізі контрагентів» встановлено, що по ТОВ «ЕКО ФАЛЬКОН ПІВДЕНЬ» не зареєстровані податкові накладні щодо оренди складських приміщень або даних відповідального зберігання товару.

Відповідно до акту перевірки, перевіркою встановлено, що у товарно-транспортних накладних зазначені автомобілі, по яким в Централізованій базі даних МТСБУ відсутня реєстрація.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0019071407 від 13.07.2017р., яким до ТОВ «КТЛ-Логістик» застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем адміністративні штрафи та санкції – 510,00 грн. та №0019041407 від 13.07.2017р., яким ТОВ «КТЛ-Логістик» збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за податковим зобов’язанням – 115 150,00 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції – 28 788,00 грн. є правомірним.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи..

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «КТЛ-Логістик» до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень слід відмовити.

Згідно ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову повністю, судові витрати сплачені позивачем не стягується за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС в Одеській області.

Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 139, 255, 295 КАС України, суд –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «КТЛ-Логістик» (код ЄДРПОУ 39837142, місцезнаходження: 67661, Одеська обл., Біляївський р-н, с.Усатове, вул. Залізничників, 19) до Головного управління ДФС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про скасування податкових повідомлень-рішень №00190071407 від 13.07.2017р., №0019041407 від 13.07.2017р. – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в сроки, встановлені ст. 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення складене та виготовлене суддею 12.03.2018р.

Суддя Балан Я.В.