Рішення № 72677798, 12.03.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/6189/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2018 року Одеський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Левчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами про визнання протиправним та скасування наказу Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря "Про звільнення ОСОБА_1." та поновлення ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору по роботі з персоналом Державної екологічної інспекції Північно - Західного регіону Чорного моря з 26.10.2017 року, зобов'язання Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за весь час вимушеного прогулу з 26 жовтня 2017 року до дні фактичного поновлення на посаді (станом на 27.11.2017 року - 5749,08 грн.), стягнення з Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 25 000 грн.

Ухвалою суду від 04 грудня 2017 року відкрито провадження по даній справі та призначено справу до судового розгляду на 14 грудня 2017 року на 15:00 год.

14 грудня 2017 року за клопотанням представника відповідача, відповідно до п.4 ч.2 ст.156 КАС України провадження по справі було зупинено до 15 січня 2018 року до 14:30 год.

У зв'язку з набуттям чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017 року, ухвалою суду від 15 січня 2018 року суд перейшов до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 06 лютого 2018 року на 12:00 год.

Представник відповідача надав до суду відзив на позову заяву, в якому зазначив, що доводи, викладені в позові не стосуються предмету спору, є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, а тому в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 слід відмовити в повному обсязі.

06 лютого 2018 року в судовому засіданні долучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву.

Крім того, представником позивача до суду надано заяву про зміну предмету позову (а.с. 144), в якій зазначив, що необхідність зміни предмету позову виникла у зв'язку з відсутністю бажання продовжувати державну службу, також представником позивача в судовому засіданні заявлено клопотання про оголошення перерви для підготовки уточнень до позовної заяви.

Судом задоволено клопотання представника позивача, оголошено перерву до 13 лютого 2018 року до 09:45 год.

13 лютого 2018 року до судового засідання представник позивача не з'явився, надав клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні, в якому зазначив, що підтримує позов ОСОБА_1 з урахуванням заяви про зміну предмету позову та додаткових доказів у позивача немає. Також, ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, прийнято до провадження заяву позивача про зміну предмета позову, надано представнику відповідача час для надання до суду відзиву на заяву про зміну предмету позову та оголошено перерву до 21 лютого 2018 року до 15:30 год.

Так, в заяві про зміну позовних вимог позивач просить суд визнати протиправними дії Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря щодо невиплати грошової компенсації за всі не використані дні щорічної відпустки в повному обсязі під час звільнення ОСОБА_1 - протиправними та зобов'язати Державну екологічну інспекцію Північно-Західного регіону Чорного моря нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні відпустки, стягнути з Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

Представник відповідача надав до суду відзив на змінену позовну заяву та зазначив, що право на додаткову відпустку за стаж державної служби виникає після закінчення шести місяців безперервної служби в цьому органі, проте позивач пропрацював у Державній екологічній інпекції Північно-Західного регіону Чорного моря з 23 серпня 2017 року по 25 жовтня 2017 року, тобто 2 місяці 4 дні, таким чином позивач не має права на виплату компенсації за невикористану частину додаткової відпуски за вислугу років на державній службі. Також представник відповідача вказує, що позивачу виплачено компенсацію за невикористану частину щорічної відпустки пропорційно відпрацьованому часу, яка становить 5 днів у розмірі 394 гривні 85 копійок, донарахування до компенсації за відпуску, яке розраховується з розміру зарплати за кожен місяць, відбулося у листопаді 2017 року у зв'язку з тим, що позивач у вересні та жовтні перебував на лікарняному і надав лікарняні листи до бухгалтерії у жовтні, тому фінансування з Фонду соціального страхування відбулося у листопаді.

Крім того, представник відповідача зазначає, що у позивача відсутні обґрунтовані підстави для вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди, оскільки позивач не обґрунтував та не надав доказів глибини своїх фізичних та душевних страждань які можуть бути підставою для стягнення моральної шкоди.

Таким чином, на думку представника відповідача, відсутні обґрунтовані підстави для задоволення вимог зміненого позову ОСОБА_1.

21 лютого 2018 року представник позивача та представник відповідача до судового засідання не з'явились, позивач надав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державну службу» правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Згідно ст. 2 ЗУ «Про відпустки» право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).

Відповідно до ст. 57, 59 ЗУ «Про державну службу» державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати. Щорічні відпустки надаються державним службовцям у порядку та на умовах, визначених законодавством про працю.

Згідно п. 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100, святкові та неробочі дні (стаття 73 Кодексу законів про працю України), які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.

Відповідно до. ст. 9 ЗУ «Про відпустки» до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (стаття 6 цього Закону), зараховуються: 1) час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка; 2) час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу); 3) час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; 4) час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, визначеному статтями 25 і 26 цього Закону, за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, а якщо дитині встановлено категорію "дитина з інвалідністю підгрупи А" - до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку; 5) час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних навчальних закладів; 6) час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв'язку із змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників; 7) інші періоди роботи, передбачені законодавством.

Згідно ст. 83 Кодексу законів про працю України та ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Судом встановлено, що наказом Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря від 22.08.2017 року № 229-о відповідно до КЗпП України, Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу», Постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 № 15 «Питання оплати праці державних органів», Порядку про ведення конкурсу на зайняття посад державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 246, призначено ОСОБА_1 - на посаду завідувача сектору по роботі з персоналом на період відпустки основного працівника для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 23 серпня 2017 року, як такого, що успішно пройшов за конкурсом з випробувальним терміном один місяць, з окладом згідно штатного розпису (а.с. 25).

23.08.2017 року позивач, ОСОБА_1, ознайомлений з наказом Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря від 22.08.2017 року № 229-о та прийнято присягу державного службовця, про що свідчить його підпис (а.с. 25 з.б., 40).

Наказом Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря від 24.10.2017 року № 266-о, відповідно до КЗпП України, Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу», звільнено ОСОБА_1 25 жовтня 2017 року з посади завідувача сектором по роботі з персоналом за угодою сторін, відповідно до пункту 1 статті 36 КЗпП України та частини 2 статті 86 Закону України «Про державну службу».

Таким чином, ОСОБА_1 з 23 серпня 2017 року по 25 жовтня 2017 року (64 дні) працював у Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря на посаді завідувача сектору по роботі з персоналом.

Статтею ст. 10 ЗУ «Про відпустки» встановлено, що право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві. У разі надання працівникові зазначених щорічних відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, за винятком випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті.

Щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються: 1) жінкам - перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю; 2) особам з інвалідністю; 3) особам віком до вісімнадцяти років; 4) чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами; 5) особам, звільненим після проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання; 6) сумісникам - одночасно з відпусткою за основним місцем роботи; 7) працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою; 8) працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації; 9) працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування; 10) батькам - вихователям дитячих будинків сімейного типу; 11) в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

Отже, оскільки позивач відпрацював на посаді завідувача сектору по роботі з персоналом Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря менше шести місяців безперервної роботи в інспекції, у нього не виникло право отримання основної повної відпустки тривалістю 30 календарних днів, а тому грошовій компенсації підлягає невикористана частина щорічної відпустки пропорційно відпрацьованому часу.

Таким чином, кількість днів невикористаної основної відпустки ОСОБА_1 пропорційно відпрацьованому часу, за які йому належить виплата становить 5 днів, з розрахунку:

( 30 - 2) : 365 ) * 64 = 4,9 = 5

з яких 30 - кількість календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки

365 - кількість днів у 2017 році

2 - кількість днів на які припадали державні свята (24 Серпня 2017 року - День незaлежності України;14 жовтня 2017 року - День захисників України)

64 - кількість фактично відпрацьованих робочих днів.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря від 24.10.2017 року № 266-о доручено сектору бухгалтерського обліку та фінансів (ОСОБА_3.) виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку тривалістю: 05 календарних днів за період роботи з 23.08.2017 по 25.10.2017 року (а.с. 26).

Відповідно до ч. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому

надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

Отже, періодом для вирахування ОСОБА_1 суми виплати компенсації за невикористану відпустку є - з 01 вересня по 30 вересня 2017 року.

Згідно довідки Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря від 14.12.2017 року №2903/02 про доходи ОСОБА_1 (ІІН НОМЕР_1), його заробітна плата за вересень 2017 року склала 1868,77 грн.

Таким чином, сума виплати компенсації за невикористану основну відпустку, яка підлягала виплаті ОСОБА_1 становить 333,70 грн., з розрахунку :

1868, 77 грн. : 28 (дні відпустки, без урахування 2 днів на які припали святкові та неробочі дні) = 66,74 грн.

66,74 грн. * 5 днів = 333,70 грн.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 за період роботи в інспекції виплачено компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 394,85 грн., за 5 днів, що підтверджується довідкою від 20.12.2017 року №2949/2 (а.с. 116, 162).

Крім цього, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року по справі №815/5421/17 встановлено, що вислуга років ОСОБА_1 становить 10 років, що підтверджується копією витягу з наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області №494-о/с від 04.09.2007 року

Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, обставини, встановлені вищевказаним рішенням суду не доказуються.

Порядком надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 2016 р. № 270, встановлено, що державним службовцям, які мають стаж державної служби понад п'ять років, надається додаткова відпустка тривалістю один календарний день. Починаючи з шостого року стажу державної служби ця відпустка збільшується на один календарний день за кожний наступний рік. Тривалість додаткової відпустки не може перевищувати 15 календарних днів. Додаткова відпустка конкретної тривалості надається державним службовцям після досягнення відповідного стажу державної служби.

При цьому, в пункті 4 Порядку зазначено, що у перший рік державної служби в державному органі державному службовцю, який має стаж такої служби понад п'ять років, додаткова відпустка надається після закінчення шести місяців безперервної служби в цьому органі, якщо інше не передбачено законодавством.

Таким чином, оскільки позивач, ОСОБА_1, безперервно відпрацював на посаді завідувача сектору по роботі з персоналом Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря менше шести місяців, при наявності стажу державної служби 10 років, у нього не виникло право на отримання додаткової відпустки, а тому і не виникло право на отримання грошової компенсації за неї.

Отже, Державною екологічною інспекцією Північно-Західного регіону Чорного моря в повному обсязі виплачено ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану відпустку, що підтверджується довідкою від 20.12.2017 року №2949/2 (а.с. 116, 162).

За таких підстав, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги щодо визнання дій Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря щодо невиплати грошової компенсації за всі не використані дні щорічної відпустки в повному обсязі під час звільнення ОСОБА_1 - протиправними та зобов'язання Державну екологічну інспекцію Північно-Західного регіону Чорного моря нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні відпустки є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Згідно ч. 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Таким чином, з огляду на те, що позовні вимоги щодо визнання дій Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря щодо невиплати грошової компенсації за всі не використані дні щорічної відпустки в повному обсязі під час звільнення ОСОБА_1 - протиправними та зобов'язання Державну екологічну інспекцію Північно-Західного регіону Чорного моря нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні відпустки є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, тому, відповідно, підстави для задоволення позовних вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 5000 гривень, відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

На підставі вищевикладеного, розглянувши справу в межах позовних вимог на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 90, ч. 9 ст. 205, 242-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря (65114, м. Одеса, 12-а лінія 6-ї станції Люстдорфської дороги, 22, код ЄДРПОУ 38016986) про визнання дії Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря щодо невиплати грошової компенсації за всі не використані дні щорічної відпустки в повному обсязі під час звільнення ОСОБА_1 - протиправними; зобов'язання Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні відпустки; стягнення з Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 5 000 грн. в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду в порядку та в строки встановлені ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п. 15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.

Суддя О.А. Левчук

.