Ухвала суду № 72677704, 06.03.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/1183/17 Головуючий у І інстанції Бурбела Ю. С.Провадження № 11-кп/780/185/18 Доповідач у 2 інстанції Свінціцька О. П.Категорія 34 06.03.2018

УХВАЛА

Іменем України

06 березня 2018 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді: - Свінціцької О.П.

суддів: - Ігнатюка О.В., Рудніченко О.М.

секретар: - Коломиченко А.С., Безух І.Ю.

за участю прокурора: - Сагей Л.І.

обвинуваченого - ОСОБА_7

потерпілого - ОСОБА_8

представника ТОВ «Компанія надійних людей та розвитку» - ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12016110200001666 від 04.05.2016 року за апеляційними скаргами Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо», першого заступника прокурора Київської області на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 грудня 2017 року, яким,

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Ватутіне Черкаської області, який має середньо-технічну освіту, працює в ТОВ «Компанія надійних людей та розвитку», не одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимий,

визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді 3 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 від відбування призначеного основного покарання звільнено із випробуванням, зі встановленням йому іспитового строку тривалістю 2 (два) роки.

На підставі ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_7:

повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 68 956,09 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, та 100000 (сто тисяч) грн. у відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.

Стягнуто зі Страхової компанії «ВУСО» на користь ОСОБА_8 50 тис. грн. у відшкодування матеріальної шкоди завданої злочином та 74317,00 грн. у відшкодування шкоди, завданої здоров'ю потерпілого.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави судові витрати у розмірі 3785 (три тисячі сімсот вісімдесят п'ять) грн. 28 коп. за проведення експертиз.

Вироком також вирішено питання щодо речових доказів,

в с т а н о в и л а:

Згідно з вироком 04.05.2016 близько 11 години 15 хвилин водій ОСОБА_7, керуючи автомобілем марки «Mercedes-Benz Vito 111», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався в м. Вишневе по вул. Київській зі сторони вул. Лесі Українки в напрямку м. Київ.

Рухаючись у вказаному напрямку, на перехресті вул. Київської та вул. Святошинської, ОСОБА_7 проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, проїжджаючи регульоване перехрестя виїхав на перехрестя на забороняючий сигнал світлофору, де здійснив зіткнення з мотоциклом «Suzuki VZR 1800», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_8, котрий рухався в зустрічному напрямку та завершував маневр повороту ліворуч на вул. Святошинську.

В результаті ДТП водій мотоцикла ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у вигляді: відкритого перелому обох кісток правої гомілки в середній третині зі зміщенням уламків і компресійною ішемічною невралгією правого великогомілкового нерву. Рани 15х15х10см; 5х3 см з дефектами м'язів згиначів пальців правої стопи. Переломів сідничної та лобкової кістки зліва. Закритої черепно-мозкової травми: струсу головного мозку.

Згідно висновку експерта №222/Д від 02.11.2016 року відкритий перелом діафізу правої великогомілкової кістки відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.

В даній дорожній обстановці, водій ОСОБА_7 грубо порушив вимоги п.п. 1.5, 2.3. «б», 8.10 Правил дорожнього руху України.

Порушення ОСОБА_7 вимог п.п. 1.5., 2.3. «б», 8.10 Правил дорожнього руху України стало умовою та причиною виникнення і настання даної дорожньо-транспортної пригоди і знаходиться в прямому причинному зв'язку з наслідками, які наступили в результаті ДТП.

В апеляційній скарзі Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Вусо» просить вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11.12.2017 року в частині вирішення цивільного позову змінити, цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_7, ТОВ «Компанія надійних людей та розвитку» та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» про відшкодування шкоди майну та здоров'ю залишити без розгляду.

На обґрунтування своїх вимог посилається на те, що цивільний позов до страхової компанії не підлягає розгляду в кримінальному провадженні. ПрАТ «СК «Вусо» не повинно бути відповідачем по даній справі, тому що ніяк не порушило права Позивача, адже ОСОБА_8 звернувся до ПрАТ «СК Вусо» із заявою на виплату страхового відшкодування. Для виплати страхового відшкодування існує певний порядок, який регулюється Законом України - «Про страхування», «Про обов'язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відповідно до вимог законодавства позивач 24.04.2017 року звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування. Листом № 755789 ПрАТ «СК «Вусо» повідомило ОСОБА_8, що було зупинено розгляд заяви про виплату страхового відшкодування, через те, що ОСОБА_8 не були надані в ПрАТ «СК «ВУСО» документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення виплати страхового відшкодування, а саме: не надано документи, які підтверджують вину ОСОБА_7, а саме постанову суду по справі про адміністративне правопорушення відносно водія автомобіля Mercedes-Benz VITO, держ. номер НОМЕР_1, щодо дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 04.05.2016року об 11:00, або вирок в кримінальній справі.

Також в листі ОСОБА_8 пояснювалось, що після надання відповідних документів, «ПрАТ «СК «ВУСО» відновить розгляд заяви від 24.04.2017 року та прийме обґрунтоване рішення про виплату (відмову у виплаті) страхового відшкодування в порядку, визначеному ст. 36 Закону».

Вказує, що відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1989 № 3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», не підлягають розгляду в кримінальній справі позови за вимогами про відшкодування матеріальної шкоди, що не випливають з пред'явленого обвинувачення. Такі позови заінтересовані особи можуть пред'явити в порядку цивільного судочинства.

Дана норма кореспондується також і з п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 02.07.2004 № 13 «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів», відповідно до якого не підлягають розгляду в кримінальній справі позови про відшкодування шкоди, що не випливають із пред'явленого обвинувачення. При виникненні такої ситуації суд повинен роз'яснити потерпілому можливість вирішення спірних питань у порядку цивільного судочинства.

Вказує і те, що Цивільна відповідальність Страховика повинна наставати не тоді, коли страхувальник потрапив в ДТП, а тоді (і лише в тому разі), коли Страховик не виконав свої договірні зобов'язання перед потерпілою особою.

Тому, Страховик не є юридичною особою, яка несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого, у відповідності до ч. 1 ст. 128 КПК України.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Київської області просить вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11.12.2017 року стосовно ОСОБА_7 скасувати в частині призначеного покарання, у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якістьта ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України призначити покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки. Покласти на ОСОБА_7 обов'язки, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

На обґрунтування своїх вимог посилається на те, що вирок є незаконним у зв'язку із невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість.

Вказує, що санкція ч. 2 ст. 286 КК України передбачає додаткове покарання у виді позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 3 років або без такого.

Разом із тим, п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», зазначено про те, що виходячи з того, що додаткові покарання мають важливе значення для запобігання вчиненню нових злочинів як самими засудженими, так і іншими особами, рекомендувати судам при постановленні вироку обговорювати питання про застосування поряд з основним покаранням відповідного додаткового. При цьому треба мати на увазі, що додаткові покарання можуть приєднуватися до будь-яких видів основного покарання, передбачених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України.

Суд першої інстанції не врахував підвищений ступінь суспільної небезпеки злочину, який, відповідно до положень ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких, та вчинений з грубим порушенням ПДР, наслідків злочинного діяння - спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, та не призначив додаткового покарання, що не забезпечить досягнення мети, передбаченої ст. ст. 50, 65 КК України.

Вказує, що при вирішенні питання про необхідність призначення додаткового покарання, суд не врахував зазначені обставини та не призначив ОСОБА_7 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на певний строк.

Як наслідок, вказані порушення призвели до уникнення обвинуваченим додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

В запереченнях на апеляційну скаргу ПрАТ «СК «Вусо», потерпілий ОСОБА_8 вказує на те, що відповідно до ч.1 ст. 62 КПК України: «Цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред'явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.»

Саме такою особою є апелянт, в силу вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Вказує на те, що невідшкодування шкоди ПрАТ «СК «Вусо», на протязі тривалого після ДТП часу, і це враховуючи характер спричиненої шкоди та її розмір, висування вимоги надання документу, існування якого неможливо, свідчить про намір останнього взагалі ухилитися від обов'язку відшкодувати спричинену шкоду. Фактично про це ж свідчить і факт подачі апеляції з цього питання (у тексті якої не виключається відмова у здійсненні відшкодування), оскільки, якби страхова компанія мала намір здійснити виплату, то для неї не мало б значення, робити це за вироком суду чи в іншому порядку. Але, незважаючи на це, страхова компанія подала апеляцію, у якій ставить питання про неправомірність стягнення з неї виплати взагалі.

Посилається на те, що особа, яка підписала апеляцію, не надала даних про наявність у неї свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Відтак, апеляція є такою, що не відповідає вимогам закону, ще й з точки зору того, що подана неналежною особою, яка не мала відповідної процесуальної правосуб'єктності та не була учасником кримінального провадження.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав подану прокурором апеляційну скаргу та заперечував щодо задоволення апеляційної скарги «ПрАТ «СК «ВУСО», думку потерпілого, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги страхової компанії, а при вирішенні апеляційної скарги прокурора поклався на думку суду, обвинуваченого, який просив просив вирок суду залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення, думку представника ТОВ «Компанія надійних людей та розвитку», який також заперечував щодо задоволення апеляційних скарг прокурора та страхової компанії, перевіривши доводи апеляційних скарг та вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» не підлягає до задоволення з наступних підстав.

За змістом ч.1 ст. 128 КПК України особа, якій злочином завдано майнової та/або немайнової (моральної) шкоди, має право під час кримінального провадження пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого. Частиною першою ст. 129 КПК України визначений обов'язок суду розв'язати цивільний позов у випадку ухвалення обвинувального вироку шляхом задоволення цивільного позову повністю або частково чи відмови в позові в залежності від доведеності підстав і розміру позову.

Як встановлено судом першої інстанції, 04.05.2016 року близько 11 години 15 хвилин ОСОБА_7, керуючи автомобілем «Мерседес-Бенц Віто 111», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись в м. Вишневому Київської області по вул. Київській в напрямку м. Києва, порушивши вимоги п.п. 1.5, 2.3 «б», 8.10 ПДР України, при проїзді перехрестя допустив зіткнення із мотоциклом «Сузукі» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_8 Внаслідок зіткнення транспортних засобів мотоцикл отримав механічні пошкодження, а водій ОСОБА_8 отримав тяжкі тілесні ушкодження. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_8 проходив лікування, а в подальшому йому була встановлена інвалідність. Лікування призвело до матеріальних затрат потерпілого ОСОБА_8 Ці обставини встановлені судом першої інстанції при формулюванні обвинувачення ОСОБА_7, визнаного судом доведеним і учасниками судового розгляду не оспорені. Наведене вказує на те, що в ході розгляду провадження в суді першої інстанції був доведений факт завдання обвинуваченим ОСОБА_7 шкоди потерпілому ОСОБА_8 Цей факт учасниками судового розгляду не заперечується.

Правові підстави для відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, в тому числі, і у випадку страхування цивільної відповідальності, визначені у ст.ст. 1187, 1188, 1194 ЦК України та у Законі України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження потерпілим ОСОБА_8 був заявлений цивільний позов, в тому числі і до ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» (Страхова компанія «ВУСО») про відшкодування шкоди. Підставою для пред'явлення цивільного позову до цієї страхової компанії стало те, що 15.10.2015 року страхова компанія «ВУСО» застрахувала цивільно-правову відповідальність ОСОБА_7 як власника наземного транспортного засобу - автомобіля «Мерседес-Бенц Віто 111», реєстраційний номер НОМЕР_1 із лімітом відповідальності на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю в розмірі 100 тис. грн. та за шкоду, заподіяну майну - у розмірі 50 тис. грн.

Відповідно до документів, наданих потерпілим ОСОБА_8, розмір шкоди, завданої його здоров'ю внаслідок злочину, за обставин наведених вище становить 74317 грн. Відповідно до документів, наданих потерпілим, матеріальний збиток, заподіяний власнику мотоцикла «Сузукі» внаслідок його пошкодження при ДТП станом на 18.07.2017 року становив 118956,09 грн.

Встановивши наведені вище обставини, проаналізувавши надані докази з точки зору їх належності та допустимості і надавши їм належну правову оцінку, належним чином застосувавши наведені вище положення ЦК України та Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення цивільного позову ОСОБА_8 та на законних підставах стягнув із СК «ВУСО» на користь ОСОБА_8 50 тис. грн. у відшкодування матеріальної шкоди та 74317 грн. у відшкодування шкоди, завданої здоров'ю потерпілого, тобто в межах лімітів, встановлених договором про страхування цивільно-правової відповідальності від 15.10.2015 року, належним чином мотивувавши своє рішення.

Доводи апеляційної скарги ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» про те, що цивільно-правові спори за участю товариства не можуть розглядатися у кримінальному провадженні не ґрунтуються на вимогах закону. Як відзначалось вище, за змістом ч.1 ст. 128 КПК України цивільний позову у кримінальному провадженні пред'являється особою, якій злочином заподіяно шкоду до підозрюваного/обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного/обвинуваченого. Аналіз цієї норми закону у поєднанні із положеннями ст. 1194 ЦК України та положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дає підстави стверджувати те, що ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» несе часткову відповідальність за шкоду, заподіяну ОСОБА_7 із використанням транспортного засобу, зокрема автомобіля «Мерседес-Бенц Віто 111», реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому до цього товариства може бути пред'явлений позов про відшкодування шкоди, заподіяної ОСОБА_7

Не ґрунтуються на вимогах закону і доводи апеляційної скарги щодо порушення порядку отримання потерпілим страхового відшкодування. Колегія суддів погоджується із доводами апелянта про те, що до вирішення питання про наявність вини обвинуваченого у завданні шкоди потерпілому у ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» не було достатніх правових підстав для виплати відшкодування, відповідно до договору про страхування цивільно-правової відповідальності від 15.10.2015 року. Поряд із цим, колегія суддів вважає, що з моменту визнання винним обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні злочину, що в свою чергу вказує на доведеність факту завдання ним шкоди потерпілому, відпали підстави, які перешкоджали страховій компанії у проведенні відповідних страхових виплат, у зв'язку з чим прийняття у вироку рішення про стягнення зазначених грошових коштів на користь потерпілого, колегія суддів не визнає як порушення закону, і не вважає підставою для скасування вироку. Окрім того, із урахуванням визначеного у відповідному договорі від 15.10.2015 року ліміту на проведення відшкодування та з огляду на положення ст. 1194 ЦК України та ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» стягнення з обвинуваченого грошових сум, які перевищують розмір страхового відшкодування можливий лише після проведення відповідного страхового відшкодування, або шляхом прийняття рішення про одночасне стягнення відповідних грошових сум із обох суб'єктів, а саме: із страхової компанії та із обвинуваченого. Колегія суддів вважає, що такий порядок відшкодування не суперечить діючому законодавству, відповідає засадам кримінального провадження, положенням Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини, буде сприяти дотриманню «розумних строків» розгляду кримінального провадження і не може бути підставою для скасування вироку. Апеляційну скаргу в цій частині колегія суддів вважає не обґрунтованою.

Такими, які не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження колегія суддів вважає і доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості розмірів проведеного відшкодування. Колегія суддів вважає, що всі витрати, на які послався потерпілий, надавши відповідні документи, підтверджують розмір шкоди, яка йому була завдана внаслідок злочину, а тому вона підлягає відшкодуванню із ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» та із обвинуваченого ОСОБА_7 у відповідних частинах відповідно до положень ст.ст. 1187, 1194 ЦК України та ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Із урахуванням викладеного вирок Києво-Святошинського районного суду від 11.12.2017 року щодо ОСОБА_7 в частині вирішення вимог цивільного позову колегія суддів вважає законним та обґрунтованим, підстав для зміни чи скасування вироку у цій частині колегія суддів не вбачає, в зв'язку з чим залишає вирок у цій частині без змін, а апеляційну скаргу ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» без задоволення.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» залишити без задоволення.

Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 грудня 2017 року щодо ОСОБА_7 в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_8 залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.

Судді ______ ______ ___