Рішення № 72677488, 13.03.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

13 березня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/83/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду в Жовтневому районі м. Луганська про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі також – Позивач), який звернувся до з позовом до Управління Пенсійного фонду в Жовтневому районі м. Луганська (далі – Відповідач, УПФУ в Жовтневому районі м. Луганська) та просить суд визнати бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії за інвалідністю протиправною та зобов’язати УПФУ в Жовтневому районі м. Луганська сплатити позивачу пенсію за інвалідністю за період з 01 липня 2014 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку в УПФУ в Жовтневому районі м. Луганська та є отримувачем пенсії за інвалідністю. З 01.07.2014 відповідачем виплату пенсії припинено. Позивач з таким не погоджується, оскільки стаття 49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” містить вичерпний перелік підстав для припинення виплати пенсії. При цьому ніяких рішень щодо припинення виплати позивачу пенсії не приймалося. Не приймалося також рішення про ліквідацію або реорганізацію УПФУ в Жовтневому районі м. Луганська.

У зв’язку з тим, що в судовому порядку визнано незаконним та нечинним з моменту прийняття пункт 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою КМУ від 07.11.2014 № 595, вважає, що відповідач повинен виконувати свої обов'язки належним чином, а його бездіяльність щодо невиплати позивачу пенсії повинна бути визнана у судовому порядку протиправною.

Воєнний або надзвичайний стан в державі відсутній.

З посиланням на норми Конституції України зазначив, що право приймати закони, вносити до них зміни, у разі коли воно не здійснюється безпосередньо народом, належить виключно ОСОБА_2 України і не може передаватись іншим органам чи посадовим особам. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України відносяться до категорії підзаконних.

Постанови Кабінету Міністрів України не є законом, а тому не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Верховна ОСОБА_2 України може змінювати закони виключно шляхом прийняття законів, однак, обмеження прав громадян, в тому числі конституційних, не віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України.

В 2014-2017 роках Державним бюджетом України передбачено асигнування на відповідні соціальні виплати в межах всієї території України, в тому числі Донецької і Луганської областей. Тому вважає, що дії відповідача свідчать про дискримінацію позивача у залежності від місця мешкання.

Зазначив, що всі акти держави щодо необхідності переоформлення пенсії за межами зони АТО для позивача є неприйнятними, оскільки останній є інвалідом та у зв’язку з проведенням антитерористичної операції не може виїхати за межі міста Луганська.

На підставі викладеного просить суд визнати бездіяльність УПФУ в Жовтневому районі м. Луганська Луганської області щодо невиплати пенсії за інвалідністю протиправною та зобов’язати відповідача сплатити позивачу пенсію за інвалідністю за період з 01.07.2014.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 29.01.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі, визначено, що справа розглядаєтья за правилами спрощеного позовного провадження.

У судове засідання позивач не прибув, у позові заявив клопотання розглядати справу без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся у відповідності до вимог п. 20 розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), а саме інформацію про дату розгляду даної справи 21.02.2018 розміщено на офіційному веб-сайті Луганського окружного адміністративного суду adm.lg.court.gov.ua у вигляді оголошення про виклик (арк. спр. 31).

Таким чином, судом вжито всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про можливість розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, суд дійшов наступного.

Судом установлено, що ОСОБА_1 є інвалідом з дитинства та йому встановлено І групу інвалідності по зору (арк. спр. 20).

Згідно копії паспорта позивача серії ЕН № 662647, виданого Жовтневим РВ УМВС України в Луганській області 29.08.2008, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 років ЖовтняАДРЕСА_1 (арк. спр. 18).

Позивач перебуває на обліку в УПФУ в Жовтневому районі м. Луганська. Пенсію по інвалідності ОСОБА_3 призначено з вересня 2003 року безстроково, що підтверджується посвідченням від 14.01.2004 № 199334, виданого УПФУ в Жовтневому районі м. Луганська (арк. спр. 19).

Вирішуючи питання щодо правомірності припинення відповідачем виплати пенсії позивачеві, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 5 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – ОСОБА_4 № 1058-IV) цей ОСОБА_4 регулює відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов’язковим державним пенсійним страхуванням.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно зі статтею 10 Закону України “Про пенсійне забезпечення” 05.11.1991 № 1788-XII пенсійне забезпечення здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Відповідно до частини першої статті 85 Закону України “Про пенсійне забезпечення” пенсії виплачуються без урахування одержуваного заробітку (прибутку) за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.

Статтею 47 Закону № 1058-IV передбачено, що пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

У статті 49 Закону № 1058-IV зазначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії. Так, у частині першій цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною ОСОБА_2 України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

В позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що УПФУ в Жовтневому районі м. Луганська припинило йому виплату пенсії з 01.07.2014.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України” та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” від 02 вересня 2014 року № 1669-VII (далі - ОСОБА_4 № 1669) період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України “Про рішення ОСОБА_2 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014.

Згідно з частиною третьою статті 11 “Прикінцеві та перехідні положення” наведеного Закону закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Розпорядженням КМУ від 02.12.2015 № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, у який у розділі “Луганська область” включено м. Луганськ, де зареєстрований позивач.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 “Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам” встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312). Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження. Соціальні виплати особам з інвалідністю I групи та особам, які за висновком лікарсько-консультативної комісії не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги, за їх письмовими заявами можуть проводитись публічним акціонерним товариством “Укрпошта” (далі - ПАТ “Укрпошта”) з доставкою додому за фактичним місцем проживання/перебування таких осіб.

Відповідно до пункту 9 Заяви Верховної ОСОБА_2 України "Про відступ України від окремих зобов'язань, визначених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод" (схвалена Постановою Верховної ОСОБА_2 України від 21 травня 2015 року № 462-VIII) Україна користується своїм правом на відступ від зобов'язань, визначених пунктом 3 статті 2, статтями 9, 12, 14 та 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтями 5, 6, 8 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в окремих районах Донецької та Луганської областей України, визначених Антитерористичним центром при Службі безпеки України у зв'язку з проведенням антитерористичної операції, на період до повного припинення збройної агресії Російської Федерації, відновлення конституційного ладу та порядку на окупованій території України та повідомлення Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй та Генеральному секретарю Ради Європи про продовження застосування у повному обсязі Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У вказаній заяві відсутнє посилання на те, що Україна відступає від зобов'язань, визначених статтями 1, 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Однак, у вказаній Заяві зазначено про те, що в Україні склалася надзвичайна ситуація, яка становить суспільну небезпеку та загрожує життю нації в розумінні пункту 1 статті 4 Міжнародного пакту, пункту 1 статті 15 Конвенції.

Статтею 15 Конвенції передбачено, що під час війни або іншої суспільної небезпеки, яка загрожує життю нації, будь-яка Висока Договірна Сторона може вживати заходів, що відступають від її зобов'язань за цією Конвенцією, виключно в тих межах, яких вимагає гострота становища, і за умови, що такі заходи не суперечать іншим її зобов'язанням згідно з міжнародним правом.

Законом України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” від 20.10.2014 № 1706-VII (далі – ОСОБА_4 № 1706-VII) закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до статті 1 Закону 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

ОСОБА_4 обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної ОСОБА_2 України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Згідно зі статтею 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення, здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв’язання проблем, пов’язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Статтею 14 Закону № 1706-VII передбачено, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.

ОСОБА_4 є чинним, вказані положення Закону № 1706-VII неконституційними не визнавались.

В рішенні від 13 лютого 2018 року у справі «Цезар та інші проти України», (заява № 73590/14 та 6 інших заяв) Європейський суд з прав людини зазначив, що головна різниця між положеннями заявників у порівнянні з положеннями осіб, які проживають на території інших регіонів, контрольованих Урядом, полягає у тому, що в місті, де проживають ці заявники (Донецьк), Уряд не здійснює свої повноваження в результаті військових дій. Очевидно, це значно обмежує, якщо не позбавляє Уряд можливості ефективно підтримувати діяльність судів та здійснювати соціальні виплати на цій території. Об’єктивний чинник військових дій, що відбуваються в регіоні, де проживали заявники, змусив Уряд вжити заходів щодо виправлення становища, які не потрібні в інших частинах країни, які залишилися під контролем Уряду.

Тобто, Європейський суд з прав людини підтвердив те, що на окремих територіях України держава не має можливості здійснювати соціальні виплати та вживає інші заходи щодо забезпечення їх виплат.

Таким чином, за чинним законодавством умовами призначення та продовження виплати пенсій громадянам України, які проживають в населених пунктах, на території яких здійснюєся антитерористична операція є отримання статусу внутрішньо переміщенної особи та знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування на контрольованій державною владою території, що підтверджується відповідною довідкою.

В позовній заяві позивач посилається на те, що всі акти держави щодо необхідності переоформлення пенсії за межами зони проведення антитерористичної операції для нього є неприйнятними, оскільки останній з поважних для нього причин не може виїхати за межі міста Луганська.

Однак, з огляду на рішення у справі «Цезар та інші проти України» Європейський суд з прав людини не вважає пірийняті Україною заходи з переміщення державних установ з зони конфлікту дискримінаційними.

З позовної заяви ОСОБА_1 слідує, що останній свідомо не визнає норми чинного законодавства України щодо забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, внаслідок чого ОСОБА_1 відмовився переміститися з тимчасово окупованої території України на територію, підконтрольну українській владі, для набуття статусу внутрішньо переміщеної особи та отримання пенсії у визначеному законом порядку.

Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 01.03.2018 № 2703/07 за даними Центральної бази даних одержувачів пенсій останнє нарахування пенсії ОСОБА_1 було в липні 2014 року. На обліку в інших управліннях Фонду ОСОБА_1 не перебуває (арк. спр. 33).

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 за № 595 затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей (далі - Порядок) та зобов’язано міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації забезпечити до 01 грудня 2014 року переміщення бюджетних установ, підприємств та організацій, що належать до сфери їх управління, з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Переміщення здійснюється лише тих бюджетних установ, підприємств та організацій, що у разі зміни місцезнаходження зможуть забезпечити провадження своєї діяльності.

Відповідно до пункту 2 Порядку у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади; казначейське обслуговування місцевих бюджетів за видатками та кредитуванням у населених пунктах на тимчасово неконтрольованій території здійснюється після повернення такої території під контроль органів державної влади.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 жовтня 2016 року, визнаний незаконним та не чинним з моменту прийняття пункт 2 зазначеного Порядку.

Разом з тим, пунктом 8 Порядку, який не визнаний незаконним та нечинним, передбачено, що особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296), пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 13.03.2018 місцезнаходження юридичної особи УПФУ Жовтневому районі м. Луганська: 91005, Луганська область, м. Луганськ, вул Фрунзе, буд. 121 І, в процесі припинення не перебуває (арк. спр. 41-42).

Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 01.03.2018 № 2703/07 УПФУ Жовтневому районі м. Луганська (код ЄДРПОУ 21792318) не переміщувалось до населених пунктів, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Рішення про ліквідацію, реорганізацію УПФУ Жовтневому районі м. Луганська Уряд не приймав. Керівний склад УПФУ Жовтневому районі м. Луганська (начальник та його заступники) звільнені, а документація управління залишились в приміщенні установи в м. Луганськ.

У зв’язку з тим, що ГУПФУ в Луганській області не є правонаступником УПФУ Жовтневому районі м. Луганська та останній є таким, що тимчасово не здійснює свої повноваження, можливість для представництва його інтересів в суді відсутня (арк. спр. 33).

Таким чином, судом установлено, що УПФУ Жовтневому районі м. Луганська не переміщено в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону України “Про центральні органи виконавчої влади” від 17.03.2011 № 3166-VI, територіальні органи центрального органу виконавчої влади ліквідуються, реорганізуються Кабінетом Міністрів України.

Рішення про ліквідацію, реорганізацію УПФУ Жовтневому районі м. Луганська Уряд не приймав.

Отже, УПФУ Жовтневому районі м. Луганська є таким, що тимчасово не здійснює свої повноваження.

Крім того, суд зазначає, що 06.08.2014 Правління Національного банку України прийняло Постанову № 466, якою встановлено: ураховуючи те, що на території Донецької та Луганської областей відповідно до постанови Правління Національного банку України від 23 липня 2014 року № 436 починаючи з 24 липня 2014 року запроваджено надзвичайний режим роботи банківської системи, з метою запобігання загрози життю і здоров'ю працівників та клієнтів банків, забезпечення стабільності банківської системи, керуючись статтями 3, 27, 99 Конституції України, статтями 7, 15 Закону України "Про Національний банк України", статтею 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Законом України "Про боротьбу з тероризмом", розділом I Інструкції щодо організації роботи банківської системи в надзвичайному режимі, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 22 липня 2014 року № 435, Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 "Про рішення ОСОБА_2 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", Правління Національного банку України постановлено:

1. Банкам України призупинити здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою.

2. Небанківським установам та національному оператору поштового зв'язку, які є платіжними організаціями внутрішньодержавних/міжнародних платіжних систем та/або їх учасниками, призупинити операції з приймання/виплати переказу коштів з/на території, які не контролюються українською владою.

Банки до повного відновлення діяльності вправі надавати клієнтам послуги за допомогою засобів мобільного обслуговування.

Згідно листа в.о. директора Луганської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку “Укрпошта” від 26.10.2017 № 594 з 07.11.2014 УДППЗ “Укрпошта” не здійснює пересилання пошти та тимчасово послуги поштового зв’язку не надаються у Луганській області, зокрема, у м. Луганську.

Суд звертає увагу позивача на те, що право на пенсійне забезпечення здійснюється не тільки шляхом нарахування пенсії, а й фактичним отриманням нарахованих сум, що не можливо без відновлення роботи банківської системи на території населених пунктів, які не контролюються українською владою.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд зазначає, що відповідачем не було порушено вимог Конституції України та Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, оскільки на даний час відсутній порядок виплати пенсій без використання банківської системи України.

Позивач не позбавлений права на отримання пенсії на підконтрольній органам державної влади України території.

Оскільки ОСОБА_1 не перемістився з тимчасово окупованої території України на територію, підконтрольну українській владі, для належного отримання пенсії в установленому законом порядку, а УПФУ Жовтневому районі м. Луганська тимчасово не здійснює своїх повноважень, у суду відсутні підставі для визнання бездіяльності УПФУ в Жовтневому районі м. Луганська щодо невиплати пенсії за інвалідністю протиправною та зобов’язання останнього сплатити позивачу пенсію за інвалідністю за період з 01.07.2014, оскільки даний орган є таким, що тимчасово не здійснює свої повноваження, до повернення міста Луганська під контроль органів державної влади.

Суд вважає, що право ОСОБА_1 на отримання пенсії не порушено, оскільки в даному випадку, з метою здійснення своїх прав, останній має право звернутися до будь-якої установи Пенсійного фонду України, яка розміщена на території, що підконтрольна Україні, для отримання пенсії.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В даному випадку позивачем не доведено ґрунтовність своїх вимоги та відповідності їх діючому законодавству.

На підставі вищевикладеного у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати в установленому законом порядку.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду в Жовтневому районі м. Луганська про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Суддя ОСОБА_5