Постанова № 72676887, 20.09.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2017 року м. Київ № 810/917/17

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Касьянової О.В., за участю представників сторін: від позивача - Адамчук Н.В. від відповідача - Савенок О.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин Егерзунд" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Магазин Егерзунд» (далі - позивач, ТОВ «Магазин Егерзунд») з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач, Броварська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.10.2016 № 0003761406.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що зафіксовані в тексті акта фактичної перевірки від 23.09.2016 висновки перевіряючих про порушення ТОВ «Магазин Егерзунд» вимог п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, а саме: в частині порушення ним у 2016 році порядку видачі під звіт службовим особам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 коштів на загальну суму 538 000 грн., є безпідставними. Позивач стверджує, що попередньо (27.12.2015 та 29.12.2015) названі працівники Товариства не отримували під звіт чи на відрядження кошти. Натомість мало місце видача старшим касирам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 сум коштів по 2000 грн. саме в якості розмінної монети в операційні каси, що оформлено видатковими касовими ордерами. Оскільки вказані суми коштів були повернуті касирами в той же день та у повному обсязі, то в даному випадку відсутній предмет звітування як такий та відповідно необхідність складання звітів про витрачання (використання) виданих сум коштів. Дана позиція позивача підтверджується наявними у позивача копіями касової книги, видатковими і прибутковими ордерами, Z-звітами та службовими документами реєстратора розрахункових операцій, де наявні відомості про проведення операцій «службове внесення» та «службове вилучення», письмовими поясненнями службових осіб.

За наведених обставин, позивач вважає факт порушення 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті відсутнім, а податкове повідомлення-рішення від 04.10.2016 № 0003761406 прийняте на підставі акта фактичної перевірки - незаконним.

Відповідач позовних вимог не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову (вх. № 5339/17 від 24.04.2017) та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів заперечень зазначив, що фактичною перевіркою позивача встановлено факти видачі відповідним особам готівкових коштів під звіт з каси підприємства, всього на загальну суму 538 000 грн. без звітування ними у встановленому законом порядку за раніше отримані під звіт суми готівки. Відповідно до абз. 5 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95 за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів до суб?єкта господарювання застосовується штраф у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум. Факт допущеного позивачем порушення засвідчується даними карток рахунку 3721 за період з 27.12.2015 по 21.09.2016 та оборотно-сальдовою відомістю по цьому ж рахунку за 2016 рік.

За наведених обставин, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що упродовж періоду з 21.09.2016 по 23.09.2016 працівниками Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області проведено фактичну перевірку господарської одиниці ТОВ «Магазин Егерзунд» (магазину) за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Перспективна, 9, за результатами якої складений акт перевірки від 23.09.2016. Цей акт перевірки був зареєстрований у територіальному органі ДФС за місцем державної реєстрації суб'єкта господарювання 26.09.2016 за № 2526/1000/14/38906953).

Як вбачається з тексту цього акта, в ході проведення фактичної перевірки магазину позивача встановлено факт видачі відповідним особам готівкових коштів під звіт з каси підприємства без звітування ними у встановленому порядку за раніше отримані під звіт кошти. А саме підзвітна особа ОСОБА_3 в період з 04.01.2016 по 18.09.2016 отримала під звіт готівкові кошти на загальну суму 268 000 грн., при цьому остання не відзвітувалась у встановленому законодавством порядку за раніше отримані під звіт суми готівкових коштів у розмірі 2 000 грн. (ці кошти були отримані в касі підприємства 27.12.2015 за видатковим касовим ордером № 1021). Аналогічно підзвітна особа ОСОБА_4 в період з 30.12.2015 по 21.09.2016 отримала під звіт готівкові кошти на загальну суму 270 000 грн., при цьому остання не відзвітувалась у встановленому законом порядку за раніше отримані під звіт суми готівкових коштів у розмірі 2 000 грн. (ці кошти були отримані в касі підприємства 29.12.2015 за видатковим касовим ордером № 1025). За результатами перевірки даних карток рахунку 3721 за період з 27.12.2015 по 21.09.2016 та оборотно-сальдової відомості по рахунку 3721 за 2016 рік, авансових звітів перевіряючі дійшли висновку, що загальна сума виданих відповідним службовим особам готівкових коштів під звіт з каси підприємства без звітування ними у встановленому законом порядку (а саме: шляхом складання звіту про використання коштів виданих на відрядження або під звіт) за раніше отримані під звіт кошти складає 538 000 грн.

Відповідно до висновків акта фактичної перевірки позивачем порушено вимоги п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637.

Поряд з цим, у розд. 4 акта перевірки головним бухгалтером ОСОБА_5, яка була присутня під час проведення фактичної перевірки, були внесенні зауваження проти висновків акта, та окремо надані письмові пояснення від 21.09.2016 наступного змісту: кожного дня головним бухгалтером видається під звіт старшим касирам готівка у розмірі 2 000 грн. А саме ОСОБА_3 та ОСОБА_4 видача розмінної монети на підприємстві проводиться шляхом формування видаткового ордеру щодня з призначенням платежу «видача розмінної монети». Кожного дня після закриття зміни, формується касовий прибутковий ордер на повернення розмінної монети до каси підприємства. Дана видача коштів не являється підзвітною сумою, тому авансові звіти старшими касирами не формуються. Розмінна монета вноситься до кожної з кас шляхом «службового внесення». Книга форми КО5 «Виданих та прийнятих старшим касиром грошових коштів» на підприємстві не ведеться, оскільки є необов'язковою.

Крім того, копія цього акта від 23.09.2016, одразу по завершенню фактичної перевірки була вручена названій службовій особі ТОВ «Магазин Егерзунд».

04.10.2016 Броварська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, як контролюючий орган за місцем податкового обліку ТОВ «Магазин Егерзунд», на підставі акта перевірки від 26.09.2016 за № 2526/1000/14/38906953 прийняла податкове повідомлення-рішення форми «С» за № 0003761406, яким визначив позивачу штрафні (фінансові) санкції за порушення абз. 5 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95 у розмірі 134 500 грн. (що становить 25 % від загальної суми коштів, виданих під звіт без звітування, - 538 000 грн.).

За наслідками процедури адміністративного оскарження в порядку, визначеному ст. 56 Податкового кодексу України, вказане податкове повідомлення-рішення від 04.10.2016 залишено без змін згідно рішення Державної фіскальної служби України від 21.02.2017 № 3538/6/99-99-11-03-01-25.

Не погоджуючись з правомірністю податкового повідомлення-рішення від 04.10.2016 № 0003761406, позивач звернувся з цим позовом до Київського окружного адміністративного суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою регламентовано Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320 (далі - Положення № 637).

Відповідно до п. 2.11 Положення № 637 видача готівкових коштів під звіт або на відрядження здійснюється відповідно до законодавства України.

Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, враховуючи день отримання готівкових коштів під звіт.

Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження.

Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Так, в силу норм пп. 170.9.2 п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку: а) завершує таке відрядження; б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт.

Форма та порядок складання такого звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт затверджені наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2015 № 841 (що зареєстрований наказом Міністерства фінансів України від 13.10.2015 за № 1248/27693).

Тобто, за змістом наведених норм матеріального права видача грошових коштів під звіт передбачає складання підзвітною особою авансового звіту про суму витрачених коштів, при цьому необхідно додержуватись граничних термінів звітування та повернення невикористаних коштів.

Відповідно до п. 6 зазначеного Наказу Мінфіна № 841, звіт складається платником податку (підзвітною особою), що отримав(ла) такі кошти на підприємствах всіх організаційно-правових форм або у самозайнятої особи.

При цьому, затвердженою формою Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт передбачено заповнення граф про суми отримання авансу та використання (витрачання), залишку коштів із зазначення інформації про підтверджуючі документи. У випадку повернення коштів виданих під звіт без використання, відповідні графи для заповнення в формі Звіту відсутні.

Таким чином, складання авансового звіту у випадку повернення підзвітних коштів без їх використання (витрачання) взагалі, чинним законодавством не передбачено.

Поряд з цим, згідно п. 2.13 Положення № 637 підприємства (підприємці) під час здійснення розрахунків із споживачами за готівку зобов'язані приймати у сплату за продукцію (товари, роботи, послуги) без обмежень банкноти і монети (у тому числі розмінні, обігові, пам'ятні монети, зношені, значно зношені банкноти та монети) усіх номіналів, які випускає Національний банк України в обіг, що є дійсними платіжними засобами і не викликають сумніву в їх справжності та платіжності. У разі отримання від споживачів у сплату за продукцію (товари, роботи, послуги) зношених та/або значно зношених банкнот підприємства (підприємці) зобов'язані не видавати таких банкнот на здачу та надалі здати їх разом з готівковою виручкою (готівкою) до обслуговуючих банків. Крім того, підприємства (підприємці) мають забезпечувати наявність у касі банкнот і монет для видачі здачі [за винятком тих номіналів монет (банкнот), випуск в обіг яких припинено Національним банком України].

Касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів (п. 3.1 Положення № 637).

Відповідно до норм п.п. 3.2 - 3.4 Положення № 637, касові операції, що проводяться відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оформляються згідно з вимогами цього Закону.

Приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.

Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Під час роботи з готівкою касири (особи, що виконують їх функції) керуються правилами визначення платіжності банкнот і монет Національного банку України.

Видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.

З наведеного вбачається, що приймання і видача готівки з каси здійснюється за прибутковими і видатковими касовими ордерами.

У п. 1.2 Положення № 637 наведений термін «касовий ордер» як первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.

Відповідно до п. 3.10 Положення № 637 прибуткові касові ордери і квитанції до них, а також видаткові касові ордери і видаткові відомості мають заповнюватися бухгалтером чорнилом темного кольору чорнильною або кульковою ручкою, за допомогою друкарських машинок, комп'ютерних засобів чи іншими способами, які забезпечили б належне збереження цих записів протягом установленого для зберігання документів терміну.

У касових ордерах зазначається підстава для їх складання і перелічуються додані до них документи. Видача касових ордерів і видаткових відомостей на руки особам, що вносять або одержують готівку, забороняється.

Приймання і видача готівки за касовими ордерами може проводитися тільки в день їх складання.

Згідно п. 3.12. Положення № 637, під час одержання касових ордерів або видаткових відомостей касир зобов'язаний перевірити: наявність і справжність на документах відповідних підписів, а на видатковій відомості - дозвільного напису керівника підприємства або осіб, які ним уповноважені; правильність оформлення документів, наявність усіх реквізитів; наявність перелічених у документах додатків. У разі невиконання хоча б однієї із зазначених вимог касир повертає документи для відповідного оформлення. Касові ордери або видаткові відомості одразу ж після одержання або видачі за ними готівки підписуються касиром, а на доданих до них документах ставиться відбиток штампа або напис "Оплачено" із зазначенням дати (число, місяць, рік).

Касові документи після складання касиром звіту та оброблення цього звіту комплектуються в хронологічному порядку, нумеруються, переплітаються в окремі папки та зберігаються відповідно до законодавства України відповідальною особою, на яку керівником покладено обов'язок щодо їх зберігання (п. 3.13 Положення №637).

Згідно п. 4.6 Положення № 637 старший касир перед початком робочого дня (за наявності в підприємства кількох касирів) видає іншим касирам авансом потрібну для видаткових операцій суму готівки під підпис у книзі обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей (додаток 6), яку веде старший касир.

Касири в кінці робочого дня зобов'язані скласти звіт про одержану і видану готівку за відповідними касовими документами і здати залишок готівки та касові документи за проведеними операціями старшому касиру під підпис у книзі обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей.

Книга обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей застосовується також для обліку готівки, виданої з каси підприємства довіреній особі, яка виплачує заробітну плату протягом встановленого строку, та повернення нею наявної готівки і касових документів.

Пунктом 6 розд. ІІІ Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 28.08.2013 № 417, (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.09.2013 за № 1616/24148 та діяв до 26.07.2016) передбачено, що внесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через реєстратор розрахункових операцій (надалі - РРО) з використанням операцій «службове внесення» та «службова видача», якщо таке внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій. Крім того, операція «службове внесення» використовується для реєстрації суми готівки, яка зберігається на місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що проводиться після виконання Z-звіту.

Згідно п. 1.2 Положення № 637 «каса» - це приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.

Згідно положень ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР, «місце проведення розрахунків» - це місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

З контексту наведених вище норм права можна дійти правового висновку про те, що операції з видачі розмінної монети в межах однієї каси господарської одиниці не є операціями з видачі коштів під звіт на відрядження або на господарські витрати (виробничі потреби, виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт), а тому, не підпадають під регулювання п. 4.6, п. 2.11 Положення № 637, ст. 170 Податкового кодексу України та Порядку складання Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2015 № 841.

Дані висновки суду узгоджуються з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, що наведена у тексті його ухвали від 22.07.2015 № К/800/2877/15 (у справі № 804/5249/14), а також позицією Державної фіскальної служби України в листі від 19.05.2016 № 11023/6/99-99-14-05-01-15 «Щодо операцій з розмінною монетою».

Зокрема, в своєму листі ДФС України пояснила платникам, що кошти (розмінна монета) не залишаються в касі, а передаються з каси підприємства до операційної каси (скриньки реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО)). У зв'язку з цим готівка, видана як розмінна монета, не вважається підзвітними коштами касира-операціоніста, і тому він не складає авансового звіту.

Видача розмінної монети підприємством - юридичною особою своєму магазину оформляється видатковим касовим ордером, формою якого передбачено наявність особистого підпису та ідентифікація особи, що отримала готівку.

У регістрах бухгалтерського обліку операції, пов'язані з видачею розмінної монети, відображаються за дебетом субрахунку 301 «Операційна каса» і кредитом субрахунку 301 «Каса в національній валюті».

Будь-яких обмежень щодо терміну зберігання на місці проведення розрахунків розмінної монети чинним законодавством не встановлено, тому підприємство самостійно визначає періодичність здавання розмінної монети до каси підприємства.

При цьому залишок готівкових коштів (у даному випадку - це розмінна монета) у скриньці РРО на кінець робочого дня не повинен перевищувати загальновстановленого для каси підприємства ліміту залишку готівки.

У свою чергу, приймання магазином розмінної монети та інкасація виручки магазину, при використанні РРО, відповідно до пункту 6 розділу III Порядку реєстрації та застосування РРО, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 28.08.2013 № 417, здійснюється з використанням операцій «службове внесення» та «службова видача».

Враховуючи зазначене, ДФС вважає питання щодо внесення та винесення з місця проведення розрахунків розмінної монети врегульованим.

Під час розгляду справи позивач пояснив, що з метою виконання на підприємстві п. 2.13 Положення № 637 керівництвом ТОВ «Магазин Егерзунд» було врегулювано питання видачі і повернення розмінної монети старшими касирами, шляхом прийняття наказу №1рм від 14.05.2014 р (додаток №1). Згідно цього Наказу передбачено видавати щодня старшому касиру розмінну монету у розрахунку 500,00 грн. на кожен реєстратор розрахункових операцій (далі - РРО) за місцем знаходження: м. Київ, пр-т. Григоренка, 32Д. Видачу розмінної монети з каси підприємства старшому касиру передбачено оформляти видатковим касовим ордером. Внесення розмінної монети до ящика РРО формується «службовим внесенням». Вилучення розмінної монети з РРО формується «службовим вилученням». Повернення розмінної монети до каси підприємства старшим касиром оформляти прибутковим касовим ордером.

У ТОВ «Магазин Егерзунд» наявні зареєстровані 4-ри РРО з фіскальними номерами: ФН3000066820, ФН3000054830, ФН 300054827, ФН 3000054834.

Так, ОСОБА_3, яка займає на товаристві посаду старшого касира, 27.12.2015 було видано готівкові кошти у сумі 2 000,00 грн. в якості розмінної монети на підставі видаткового касового ордера № 1016 від 27.12.2015. Вказані грошові кошти в якості розмінної монети було внесено до РРО з фіскальними номерами ФН3000066820, ФН3000054830, ФН 300054827 і ФН 3000054834 операцією «службове внесення», що зафіксовано у Z-звітах по вказаним РРО за 27.12.2015. В кінці робочого дня, відповідні грошові кошти (розмінна монета) було вилучено ОСОБА_6 із вказаних РРО операцією «службове вилучення», що підтверджується відповідними службовими документами цих РРО №№ 4247, 8348, 12633 та 8992. Вказані грошові кошти (вилучена із РРО розмінна монета), того ж дня, 27.12.2015, були повернуті у касу підприємства на підставі прибуткового касового ордера № 1745 від 27.12.2015.

В аналогічному порядку ОСОБА_4 29.12.2015 було видано готівкові кошти у сумі 2 000,00 грн. в якості розмінної монети на підставі видаткового касового ордера № 1020 від 29.12.2015. Вказані грошові в якості розмінної монети було внесено операцією «службове внесення» до РРО з фіскальними номерами: ФН3000066820, ФН3000054830, ФН 300054827, ФН 3000054834, що зафіксовано у Z -звітах по вказаним РРО за 29.12.2016. Відповідні грошові кошти були вилучено із зазначених вище РРО, що підтверджуються відповідними службовими документами №№ 4262, 8377, 12660 та 9018. Того ж дня (29.12.2015) грошові кошти, які було отримані ОСОБА_4 в якості розмінної монети було повернуто у касу ТОВ «Магазин Егерзунд» на підставі прибуткового касового ордера № 1755 від 29.12.2015.

За наведених обставин позивач стверджує, що Товариство не видавало грошові кошти касирам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на відрядження чи під звіт для виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням, а вказані в акті перевірки грошові кошти у сумах по 2 000 грн. видавалися названим касирам виключно в якості розмінної монети.

На підтвердження оформлення приймання і видачі названим службовим особам готівки з каси магазинів в межах однієї каси господарської одиниці з призначенням платежу «розмінна монета» у відповідності до вимог чинного законодавства, позивачем надано до суду належним чином завірені копії наступних документів: наказу ТОВ «Магазин Егерзунд» від 14.05.2014 № 1рм; наказів ТОВ «Магазин Егерзунд» про призначення/переведення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на посаду старшого касира; табеля обліку робочого часу працівників товариства за грудень 2015 року; видаткового касового ордера № 1016 від 27.12.2015 та прибуткового касового ордера № № 1745 від 27.12.2015; видаткового касового ордера № 1020 від 29.12.2015 та прибуткового касового ордера № 1755 від 29.12.2015; аркушів книги обліку розрахункових операцій № 3000054827р/4, де вклеєні Z-звіти та службові документи реєстраторів розрахункових операцій за 27.12.2015 та 29.12.2015 з відомостями про відображення операцій «службове внесення» та «службове вилучення»; аркушів касової книги, прибуткових і видаткових касових ордерів за період грудень 2015 року, - які містять обов'язкові реквізити (дату складання, номер, суму, підставу для їх виписки - «видача розмінної монети», підписи одержувача коштів (касира), керівника та головного бухгалтера про видачу коштів та ін.).

Крім того, дані обставини були підтвердженні усними свідченнями головного бухгалтера ТОВ «Магазин Егерзунд» ОСОБА_5, які остання надала під фіксацію у судових засіданнях 19.07.2017 та 20.09.2017.

Дослідивши надані позивачем документи суд приходить до висновку про відсутність факту порушення позивачем вимог п. 2.11 Положення № 637, оскільки в даному випадку мало місце не видача готівкових коштів (2 000 грн.) під звіт, а видачі старшим касирам готівкових коштів для внесення в якості розмінної монети до операційної каси (РРО) магазину. Беручи до уваги дані обставини та те, що видані старшим касирам суми готівкових коштів було повернуто без витрат в дні їх видачі, то працівники позивача відповідно до норм чинного законодавства не мали оформляти авансові звіти за результатами таких дій.

При цьому, суд встановив, що відповідачем всупереч визначеній меті фактичної перевірки та за результатами отримання для проведення перевірки від позивача касової книги, останньої книги обліку розрахункових операцій № 3000054827р/4 (що зафіксовано у розд. 2 акта перевірки) та пояснень головного бухгалтера від 21.09.2016, не було перевірено дотримання позивачем вимог щодо оформлення операції з видачі готівки в касу РРО як розмінної монети та повернення її з каси РРО в касу господарської одиниці.

Посилання відповідача на надані позивачем в ході проведення перевірки копії оборотно-сальдової відомості та картки субрахунку 3721 «Розрахунки з підзвітними особами» за період з 27.12.2015 по 31.12.2015 та за 2016 рік, де містяться відомості про видачу згаданим вище старшим касирам готівкових коштів у сумі 2000 грн., як беззаперечні докази факту вчинення правопорушення, суд відхиляє з наступних мотивів.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, на субрахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами», ведеться облік розрахунків з підзвітними особами. Сальдо субрахунку може бути як дебетовим, так і кредитовим. Такі показники відображаються розгорнуто: дебетове сальдо - в складі оборотних активів, кредитове сальдо - в складі зобов'язань балансу підприємства.

При цьому, як зазначалося раніше, відповідно до п. 4.8 Положення № 637, касир на підприємстві є матеріально - відповідальною особою, тобто, по суті є підзвітною особою.

У зв?язку з цим та обставина, що позивачем випадки передачі розмінної монети старшим касирам відображалися також із застосуванням субрахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами» по суті не змінює характер самих вчинених касових операцій, оцінка яким була надана вище по тексту судового рішення.

Враховуючи вищенаведене та наявні у справі матеріали, суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для накладення на позивача фінансової санкції (штрафу) згідно з абз. 5 ст. 1 Указу Президента України № 436/95, а тому податкове повідомлення-рішення Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 04.10.2016 № 0003761406 є протиправним і підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні даної справи також враховує правову позицію, висловлену у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції», яке згідно із Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

Так, у п. 110 вказаного рішення Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Однак, всупереч наведених вимог Кодексу відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій щодо винесення оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Водночас, позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт відсутності в його діях складу правопорушення, визначеного п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки спір вирішено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, то документально підтверджені витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 2 017,50 грн., підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкового повідомлення - рішення від 04.10.2016 № 0003761406.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин Егерзунд" з Державного бюджету України за рахунок асигнувань Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області судовий збір у розмірі 2017 (дві тисячі сімнадцять) грн. 50 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 25 вересня 2017 р.