Ухвала суду № 72676703, 12.03.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

12 березня 2018 р.Справа №804/1797/18

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сидоренко Д.В., розглянувши заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- скасувати податкове повідомлення-рішення №0036421309 від 22.09.2017р., що прийняте ГУ ДФС у Дніпропетровській області щодо застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (номер к.п.п. НОМЕР_1) штрафу за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з єдиного податку у розмірі 6302,23 грн.

Разом з позовними вимогами, позивачем заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення дії податкового повідомлення-рішення №0036421309 від 22.09.2017р., що прийняте ГУ ДФС у Дніпропетровській області щодо застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафу за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з єдиного податку у розмірі 6302,23 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд вважає за можливе розглянути заяву позивача про забезпечення адміністративного позову без повідомлення учасників справи.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, доводи заявленого клопотання, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

В обґрунтування заяви позивачем зазначено, що наявність діючого податкового повідомлення-рішення є підставою для внесення даних про наявність податкового боргу у позивача, що негативно впливає на його ділову репутацію. Окрім того несплата узгодженого податкового зобов'язання може призвести до податкової застави майна, що належить позивачу та нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового боргу, звернення відповідачем до суду щодо стягнення з позивача нарахованого податкового зобов'язання, що може ускладнити поновлення порушених прав позивача вказаним рішенням, яке є предметом позову у цій справі.

Суд зазначає, що очевидна протиправність прийнятого рішення має вказувати на такі обставини, що не потребують детального з'ясування чи додаткового доказування (прийнято неповноважним органом, з перевищенням наданих повноважень тощо).

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд відзначає, що обов'язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.

Відповідно до 14.1.157 ст. 14 ПК України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Відповідно до 14.1.175 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом

Відповідно до п.56.1 ст.56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п.56.18 ст.56 ПК України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. (абз.4 п.56.18 ст.56 ПК України).

Таким чином, податкове повідомлення-рішення з оскарженням якого звернувся позивач не є узгодженим, а тому доводи позивача, щодо того, що несплата узгодженого податкового зобов'язання може призвести до податкової застави майна, що належить позивачу та нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового боргу є необґрунтованими.

При цьому, відповідно до п. 17 а.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06.03.2008 р. "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" (http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0002760-08), в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

З огляду на викладене, суд вважає клопотання необґрунтованим, в ньому відсутні обставини, що свідчать про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або унеможливили б захист цих прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову чи утруднювали б відновлення таких прав при виконанні рішення у межах заявлених позовних вимог.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відсутні передбачені ч.2 ст.150 КАС України обставини для вжиття заходів забезпечення позову, тому заявлене клопотання є таким, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями ст.ст. 150-154, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову - відмовити.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку встановленому ст. 256 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст.295, 297 КАС України.

Апеляційна скарга подається відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ перехідних положень КАС України.

Суддя Д.В. Сидоренко