Рішення № 72676556, 05.03.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2018 року о 16 год. 45 хв.Справа № 808/239/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання неправомірним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач, МО України), в якому позивач просив суд:

визнати протиправними дії відповідача щодо не призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності ІІ групи, внаслідок травми та порання, отриманих під час виконання обов'язків військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

скасувати пункт 11 протоколу №105 від 06.10.2017 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум;

зобов'язати відповідача у місячний термін призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та у Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 «Про затвердження Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги уразі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності, військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», у розмірі 30-місячного грошового забезпечення.

Ухвалою суду від 23.01.2018 позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України залишено без руху.

Ухвалою суду від 12.02.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі, відповідно до приписів статті 263 КАС України.

Відповідно до приписів статті 263 КАС України адміністративну справу розглянуто в порядку письмового провадження без виклику сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у квітні 2006 року йому встановлено ІІІ групу інвалідності, внаслідок травми пов'язаної з виконання обов'язків військової служби при виконання інтернаціонального обов'язку, а у квітні 2012 року встановлено ІІ групу інвалідності. Вказує на те, що оскільки інвалідність настала як наслідок виконання позивачем обов'язків військової служби, то він має право на отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності. Вказує на те, що він у встановленому законодавством порядку звернувся через уповноважений орган до МО України з заявою про виплату одноразової грошової допомоги, проте, рішенням МО України позивачу було безпідставно та необґрунтовано відмовлено у нарахуванні та виплаті відповідної допомоги. Просить задовольнити позовні вимоги.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що 05 квітня 2006 року ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності, внаслідок травми пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при виконання інтернаціонального обов'язку, що підтверджується довідкою МСЕК серії АД №039593.

03 квітня 2012 року позивачу безстроково встановлено ІІ групу інвалідності, у зв'язку з травмою та пораненням, отриманими під час виконання обов'язків військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК серії АД №180225.

У зв'язку із встановленням ОСОБА_1 другої групи інвалідності, позивач звернувся до МО України з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги.

Відповідно до протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 06.10.2017 №105, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги.

Позивач, не погодившись з рішенням відповідача про відмову в призначені йому одноразової грошової допомоги, звернувся з даним позовом до суду.

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 06.10.2017 №105, судом встановлено, що підставою для відмови позивачу у призначенні одноразової допомоги стало наступне:

- одноразова грошова допомога призначається військовослужбовцям строкової служби у разі, якщо інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби, настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, проте, ОСОБА_1 інвалідність встановлено понад 3-місяціний термін;

- зміна групи інвалідності відбулась понад дворічний термін;

- ОСОБА_1 звернувся за допомогою 10.03.2016, що перевищує трирічний термін для реалізації права на допомогу.

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).

Пунктом 3 Порядку №975 визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Крім того, у пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 визначено, що допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Тобто, оскільки позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, то відповідно питання про наявність/відсутність підстав для призначення позивачу грошової допомоги повинно вирішуватись за законодавством, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги, тобто станом на дату встановлення інвалідності - 03.04.2012.

Суд зазначає, що Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі (далі - Закон №2011).

Відповідно до ч.2 ст.16 Закону №2011 (в редакції чинній станом на 03.04.2012) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб (далі - Порядок №499).

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Порядку №499 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, - у розмірі:

27-місячного грошового забезпечення - інвалідам I групи;

24-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи;

20-місячного грошового забезпечення - інвалідам III групи,

а у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби - у розмірі:

33-місячного грошового забезпечення - інвалідам I групи;

30-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи;

27-місячного грошового забезпечення - інвалідам III групи.

Як встановлено з матеріалів адміністративної справи ОСОБА_1 03.04.2012 за результатами проведеного медичного огляду встановлено ІІ групу інвалідності, яка виникла внаслідок виконання обов'язків військової служби, у зв'язку з чим позивач з 03.04.2012 набув права на одержання одноразової грошової допомоги в розмірі 30-місячного грошового забезпечення, відповідно до Порядку №499.

Щодо твердження відповідача про те, що одноразова грошова допомога не може бути призначена позивачу через те, що інвалідність була встановлена понад 3-місячник строк після звільнення позивача з військової служби, суд зазначає, що виходячи з буквального тлумачення положень ч.2 ст.16 Закону №2011 та пп.2 п.2 Порядку №499 право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Вказане твердження узгоджується з практикою Верховного Суду України викладеної в постанові суду від 18.11.2014 у справі №21-446а14.

Також, суд не бере до уваги посилання відповідача на ч.4 ст.16-3 Закону №2011 та пункт 8 Порядку №975, відповідно до яких у разі зміни групи інвалідності доплата одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна відбулась протягом двох років після первинного встановлення інвалідності, з огляду на наступне.

Дійсно матеріалами справи підтверджується, що первинно позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності у 2006 році, а в 2012 році встановлено ІІ групу інвалідності, тобто зміна групи інвалідності відбулась більш ніж на протязі двох років після первинного встановлення інвалідності.

Проте, по-перше станом як на 2006 рік так і на 2012 рік положення ч.4 ст.16-3 Закону №2011 та пункту 8 Порядку №975 не існували у законодавстві, а відповідно і не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

А по-друге, вказані положення можуть розповсюджуватись виключно на питання здійснення доплати одноразової грошової допомоги у разі зміни групи інвалідності, а в даному випадку позивач звертався до відповідача виключно з питання призначення одноразової грошової допомоги у перше. Доказів на підтвердження того, що позивачу призначалась та виплачувалась одноразова грошова допомога у зв'язку із встановленням у 2006 році ІІІ групи інвалідності матеріали адміністративної справи не містять, як і не містить таких відомостей оскаржуваний протокол МО України.

Стосовно посилання відповідача в оскаржуваному протоколі на ч.8 ст.16-3 Закону №2011, відповідно до якої особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права, суд зазначає наступне.

Як зазначалось судом раніше, право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності виникло у ОСОБА_1 03.04.2012, а звернувся позивач за отриманням такої допомоги 10.03.2016, що відображено у протоколі МО України від 06.10.2017 №105.

Суд зазначає, що 04.07.2012 Верховною Радою України було ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців».

Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» було доповнено Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» статтею 16-3, частина 8 якої передбачала, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

При цьому, суд зазначає, що ухвалений 04 липня 2012 року Закон України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» набув чинності лише з 01.01.2014, а до 01.01.2014 чинне законодавство України не містило строків для реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги.

Згідно із ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Роз'яснення вказаної норми наведено в рішенні Конституційного Суду України №1-рп/99 від 09.02.1999 року, зі змісту якого слідує, що ч.1 ст.58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватись до правовідносин, які існували раніше.

Відповідно до практики Європейського Суду, у рішенні від 10.12.2009 року у справі «Михайлюк та Петров проти України» зазначає, що вираз «згідно із законом» насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві.

Тобто, враховуючи те, що ч.8 ст.16-3 Закону №2011 набула чинності з 01.01.2014, то не зважаючи на те, що ОСОБА_1 було встановлено ІІ групу інвалідності у 2012 році, останній має право на реалізацію права на отримання одноразової грошової допомоги протягом 3-х років починаючи з 01.01.2014, що у повній мірі відповідає ч.1 ст.58 Конституції України.

Судом встановлено, що позивач звернувся за отримання одноразової грошової допомоги 10.03.2016, тобто у межах 3-річного строку встановленого на реалізацію такого права частиною 8 статті 16-3 Закону №2011.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Під час адміністративної справі в суді відповідачем не доведено правомірність відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності пов'язану з травмою та пораненням, отриманими під час виконання обов'язків військової служби.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

В матеріалах справи містяться документи про понесенні позивачем витрати на правову допомогу в сумі 1500 грн.

В обґрунтування понесених витрат до матеріалів справи позивачем подано копію договору про надання юридичних послуг №471 від 04.01.2017; розрахунок витрат на правову допомогу (складання позовної заяви - 750 грн., участь у судовому засіданні 750 грн.), копії квитанцій від 17.01.2018.

Згідно ч.ч.1, 2, 3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст.134 КАС України:

1. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

3. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

4. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

5. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З метою розподілу судових витрат позивач повинен подати до суду детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Таким чином, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об'ємів робіт, їх кількості та видів.

Перелік послуг які були надані адвокатом це лише складання адміністративного позову. Як вбачається з матеріалів справи, адміністративний позов було підписано та направлено до суду безпосередньо позивачем, а не його представником, що не підтверджує співмірність витрат на оплату послуг адвоката, як того вимагає п.5 ст.134 КАС України.

Крім того, позивач просить суд компенсувати витрати в розмірі 750 грн. пов'язані із участю представника в судовому засіданні, проте, справа розглядалась за приписами статті 263 КАС України в письмовому провадженні без повідомлення (виклику) сторін.

За таких обставин, подані документи містять недостовірні відомості щодо понесених позивачем витрат на правову допомогу, у зв'язку з чим вимоги про їх відшкодування задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання неправомірним рішення та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо не призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності ІІ групи, внаслідок травми та порання, отриманих під час виконання обов'язків військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Визнати протиправним та скасувати пункт 11 протоколу №105 від 06.10.2017 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.

Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 «Про затвердження Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги уразі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності, військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», у розмірі 30-місячного грошового забезпечення.

В задоволенні позовних вимог про стягнення з Міністерства оборони України витрат на правову допомогу у розмірі 1500,00 грн. відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 12.03.2018.

Суддя М.С. Лазаренко