Рішення № 72676230, 23.02.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2018 року Справа № 804/619/18 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить: визнати протиправними дії Кам’янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області стосовно відмови у призначенні, нарахуванні та виплаті ОСОБА_1, з 26 жовтня 2017 р. пільгової пенсії за Списком №1, у зв'язку з його роботою в особливо шкідливих умовах праці; зобов’язати Кам’янське об’єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за Списком №1, у зв'язку з його роботою в особливо шкідливих умовах праці, відповідно до п. а ч.1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 26 жовтня 2017 року.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що відповідачем протиправно та незаконно не було зараховано до стажу роботи позивача в шкідливих умовах за Списком № 1 увесь період його роботи, зазначений у довідці за № 01-23/565 від 22.06.2016 р., що дає позивачу право на призначення та виплату пільгової пенсії за Списком № 1.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.01.2018 р. у даній справі відкрито провадження, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні та надано відповідачу строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

На виконання вимог вказаної ухвали суду 26.01.2018 р. на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити та зазначив, що відповідно довідки від 22.06.2016 р. № 01-23/565 позивач працював на «Вільногірському гірничо-металургійному комбінаті», надалі філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ПрАТ « Юкрейніан Кемікал Продактс» на посадах: майстра дільниці з ремонту технологічного обладнання металургійного комплексу будівельного управління - 3 фірми «Цирконстрой» з 01.12.1992 по 04.07.1994 року; майстра дільниці ремонту обладнання металургії з 01.09.1998 по 01.01.2001 року; майстра хімзахисту дільниці з ремонту технологічного обладнання металургії з 02.01.2001 по 30.11.2004 року; майстра дільниці з ремонту технологічного обладнання металургійного виробництва з 01.12.2004 по 28.02.2013 року.

Відповідач зазначає, що згідно з наказом про атестацію робочих місць Верхньодніпровського гірничо-металургійного комбінату від 25.01.1995 року № 33 по фірмі «Цирконбуд» атестовані посади як за Списком № 1 так і за Списком № 2. При цьому, в переліку атестованих посад не зазначено, що працівники дільниці з ремонту технологічного обладнання атестовані саме за розділом XXII «Роботи з радіоактивними речовинами, активністю на робочому місці більше 10 мілікюрі радію-226 або еквівалентною за радіо токсичністю кількості радіоактивних речовин і на ремонті обладнання в цих умовах.

Відповідачем зараховано до стажу роботи позивача за Списком № 1 періоди роботи з 01.12.2004р. по 03.03.2007 р. з 29.02.2008р. по 27.07.2011р. та з 30.07.2011р. по 28.02.2013 р., що складає 7 років 3 місяці 1 день, у зв’язку з чим позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

Під час судового розгляду справи судом було задоволено заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 19.02.2018р. про заміну сторони по справі з Кам’янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області на Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області як правонаступника.

За приписами п. 4 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження та сума яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з ч. 2 цієї ж статті, вказану категорію справ суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.3 ст. ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст. 258, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини.

ОСОБА_1 працював у Вільногірському гірничо-металургійному комбінаті, яке 01.10.2004 року реорганізоване у філіал «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат ЗАТ «Кримский ТИТАН», 05.05.2011 р.змінено на філіал «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ПрАТ «Кримский ТИТАН», а 24.03.2015 р. змінено на «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс» на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах на посадах: майстра дільниці з ремонту технологічного обладнання металургійного комплексу будівельного управління 3 фірми «Цирконстрой» з 01.12.1992р. по 04.07.1994 р.; майстра дільниці ремонту обладнання металургії з 01.09.1998р. по 01.01.2001 р.; майстра хімзахисту дільниці з ремонту технологічного обладнання . металургії з 02.01.2001р. по 30.11.2004 р.; майстра дільниці з ремонту технологічного обладнання металургійного виробництва з 01.12.2004р. по 28.02.2013 р., що також підтверджується уточнюючою довідкою від 22.06.2016р. № 01-23/565.

На звернення позивача листом Вільногірського відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Кам’янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області № 1184/13/37 від 12.01.2018 р. повідомлено позивача щодо відмови у призначені йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 через відсутність відповідного пільгового стажу роботи за Списком № 1, оскільки позивачу зараховано лише період роботи з 01.12.2004р. по 03.03.2007 р., з 29.02.2008р. по 27.07.2011 р., з 30.07.52011р. по 28.02.2013 р., що складає 7 років 3 місяці 1 день пільгового стажу роботи, у зв’язку з тим, що при проведенні атестації не було включено в перелік атестованих посад працівників дільниці з ремонту технологічного обладнання саме за розділом XXII.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05 листопада 1991 (надалі Закон України №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09 липня 2003 року (надалі - Закон України №1058-IV).

Згідно з пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (на час виникнення спірних правовідносин) право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до статті 62 Закону України «№1788-XII» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 20 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Судом встановлено, що надана позивачем до суду уточнююча довідка від 22.06.2016р. № 01-23/565, копія якої знаходиться в матеріалах справи, відповідає діючим нормам, а отже у суду відсутні підстави вважати її нечинною.

Крім того, відповідно до вищезазначеної довідки зазначено, що позивач працював повний робочий день, а стаж роботи позивача в шкідливих умовах за Списком № 1 складає більше 10 років.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі Методичні рекомендації).

Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

У пункті 4.2 зазначеного Порядку застосування списків йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Суд звертає увагу на те, що атестація має проводитися у передбачені п. 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації, а тому непроведення такої атестації у визначені законодавством строки не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист, зокрема на пенсію за віком на пільгових умовах.

Крім того, згідно з уточнюючою довідкою № 01-23/565 від 22.06.2016 р. посада майстра дільниці з ремонту технологічного обладнання була атестована саме за розділом XXII «Роботи з радіоактивними речовинами, активністю на робочому місці більше 10 мілікюрі радіо - 226 або еквівалентною за радіо токсичністю кількості радіоактивних речовин і на ремонті обладнання в цих умовах».

Позивач у позовній заяві зазначив, що за увесь період часу робоче місце та умови праці за його професією залишались незмінними та не залежали від перейменування дільниць та від зміни назви підприємства, на якому позивач працював.

Суд зазначає, що якщо атестація не була проведена або проведена з порушенням строків, передбаченим п. 4 Порядку проведення атестації, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 16 вересня 2014 року (справа № 21-307а14).

Згідно з п. п. 4, 23 ч. 1 Європейської соціальної хартії від 03.05.1996 року, ратифікованої Закону України «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)» № 137-V від 14.09.2006 р. усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей та кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.

Статтею 64 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до Розділу ІІ Конституції України право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням і забезпечується ч. 2ст. 22 Конституції України.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано суду доказів стосовно правомірності прийнятого ним рішення.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити, нарахувати та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, суд зазначає наступне.

Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача.

З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії (переведення з одного виду пенсії на інший) та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов до висновку про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 і прийняти рішення з урахуванням спірного періоду.

Суд звертає увагу, що відповідно до абз.2 ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта і владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує суб’єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (паспорт АО № 059465, АДРЕСА_1, 51700) - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Кам’янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області стосовно відмови у призначенні, нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пільгової пенсії за Списком №1.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 і прийняти рішення з врахуванням до страхового стажу спірний період.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судовий збір у сумі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_2