Рішення № 72675949, 12.03.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2018 р. Справа№805/1143/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Шувалової Т.О., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною, скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Донецького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області, в якій просив:

- визнати дії Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області відносно прийняття рішення №б/н від 11 серпня 2017 року про відмову в призначенні пенсії у відповідності статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII незаконними;

- скасувати рішення начальника Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області від 11 серпня 2017 року про відмову в призначенні пенсії у відповідності статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII;

- зобов’язати Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області призначити пенсію ОСОБА_1 у відповідності з статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII з 13.05.2017 року;

- стягнути з Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області неотриману пенсію в розмірі 32 076,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що рішенням Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області від 11 серпня 2018 року було відмовлено в призначенні йому пенсії на підставі відсутності необхідного пільгового стажу. Відповідач зазначає про те, що має достатньо стажу для призначення пенсії за ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII, тому не погоджується з рішенням відповідача.

Ухвалою суду від 15 лютого 2018 року провадження у справі було відкрито та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження за викликом сторін.

Сторони до суду не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідач надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що в відповідно до Постанови КМУ №202 від 31.03.1994 року право на пенсію зі зниженням віку мають особи, які безпосередньо були зайняті протягом повного робочого дня за професією “машиніст розливальної машини”. В трудовій книжці позивача, станом на дату звернення до УПФУ, була зазначено, що у період з 27.04.1992 року по 01.12.1993 - він працював за професією - “машиніст розливальної машини — желобщик”, тобто за професією яка не входить до переліку визначеного Постановою КМУ №202 від 31.03.1994 року, тому цей період не був зарахований до пільгового стажу. У зв'язку з відсутностю необхідного пільгового стажу — 25 років, позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за нормами ст.14 Закону України “Про пенсійне забезпечення”. Також відповідач посилався на те, що ним направлявся на ПРАТ "ММК ім.Ілліча" лист для отримання роз'яснення від роботодавця в частині належності цієї професії до списку професій, які дають право на пенсію за нормами ст.14 Закону України “Про пенсійне забезпечення” і від роботодавця було отримано роз'яснення, що професія “машиніст розливальної машини — желобщик” тотожня професії -“машиніст розливальної машини”. Відповідач зазначає, що не внесення до трудової книжки запису не надавали права відповідачу станом на 11.08.2017 року враховувати стаж за професію “машиніст розливальної машини — желобщик” до пільгового та призначати пенсію. Також, відповідач зазначив, що позивач 27.09.2017 року повторно звернувся до УПФУ з заявою про призначення пенсії за за нормами ст.14 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та надав трудову книжку, в яку роботодавцем було внесено виправлення — закреслено слово “желобщик” і на підставі поданих документів відповідачем було призначено позивачу пенсію на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку з 27.09.2017 року. На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно з положеннями ч.9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснено в письмовому провадженні на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

13 травня 2017 року позивач звернувся до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області із заявою про призначенні пенсії на пільгових умовах за нормами ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788 – XII.

При зверненні із заявою про призначенні пенсії позивачем було надано відповідачу трудову книжку, в якій було зазначено, що у період з 27.04.1992 року по 01.12.1993 року позивач працював на ПРАТ "ММК ім.Ілліча" за професією “машиніст розливальної машини — желобщик” та з 01.12.1993 року - за професією “машиніст розливальної машини”.

Рішенням Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області від 11.08.2017 року №15698/03 було відмовлено ОСОБА_2 у призначенні пенсії, у зв’язку відсутністю необхідного пільгового стажу 25 років (арк. спр. 8).

З аналізу вищевказаного рішення відповідача вбачається, що підставою для відмови у призначенні пенсії слугувало не зарахування відповідачем до пільгового стажу період роботи позивача з 27.04.1992 року по 01.12.1993 на ПРАТ «ММК ім.Ілліча» за професією “машиніст розливальної машини — желобщик”, оскільки відповідно до Постанови КМУ №202 від 31.03.1994 року професія “машиніст розливальної машини — желобщик” не входить до переліку професій які надають право на пенсію зі зниженням віку. Відповідачем було враховано позивачу пільговий стаж за професією “машиніст розливальної машини” на ПРАТ "ММК ім.Ілліча" з 01.12.1993 року по 27.04.2017 року — 23 роки 4 місяці 27 дні, якого було недостатньо для призначення пенсії на пільгових умовах за нормами ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення»

Разом з цим, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначав, що отримував від ПРАТ "ММК ім.Ілліча" пояснення від 10.08.2017 року на свій запит від 04.08.2017 року №15043/03, про те, що професію “машиніст розливальної машини — желобщик” було перетаріфіковано ще у 1987 році на “машиніст розливальної машини” і за своїм характером та функціональними обов'язками професія “машиніст розливальної машини — желобщик” тотожня професії “машиніст розливальної машини”. Дані обставини підтверджуються наданими відповідачем доказами (арк.спр. 45-49).

Тобто, відповідач був усвідомлений щодо характеру робіт та правильної назви професії, за якою позивач працював з 1992 року, але поставив під сумнів фактичну працю позивача лише за відсутністю виправлень назви професії у трудовій книжці позивача. Крім того, не надав обґрунтувань, чому пояснення роботодавця не були прийняті до уваги відповідачем при ухваленні рішення.

Крім того, з наявного в матеріалах справи пояснення начальника відділу наукової організації праці та заробітної плати ПРАТ "ММК ім.Ілліча" від 06.08.2017 року № 06/878 ОСОБА_3 вбачається, у зв'язку із змінами діючого в СРСР законодавства в 1987 році було проведено перетарифікацією професій, внаслідок чого, професія “машиніст розливальної машини — желобщик” була перейменована у “машиніст розливальної машини”. Тобто фактично відбулась лише зміна назви професії.

Матеріалами справи встановлено, що при прийомі позивача на роботу 27.04.1992 року, відповідальними особами ПРАТ "ММК ім.Ілліча" було внесено невірний запис до трудової книжки позивача та визначено у ній невірну назву професії “машиніст розливальної машини — желобщик”.

У зв'язку з допущеної помилкою, розпорядженням ПРАТ "ММК ім.Ілліча" від № 15698/03 було виправлено цей недолік та внесено виправлення до трудової книжки позивача шляхом викреслення слова “желобщик”, але ці виправлення були внесені вже після звернення позивача до відповідача з заявою для оформлення пенсії. При цьому, позивач був позбавлений можливості надати відповідачу інші документи на підтвердження свого стажу у зв'язку з їх відсутністю, оскільки розпорядження ПРАТ "ММК ім.Ілліча" від № 15698/03 та запис до трудової книжки було внесено роботодавцем вже після звернення позивача до УПФУ та ухвалення відповідачем рішення про відмову у призначення пенсії.

Суд зауважує, що внесення невірних даних до трудової книжки відбулось саме з вини роботодавця.

Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов'язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право відповідно до ч. 2 ст. 46 Конституції України гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел, і забезпечується ч. 2 ст. 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту.

Відповідно до приписів статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У справі "Pine Valley Developments Ltd та інші проти Ірландії" (№ 12742/87, рішення від 29 листопада 1991 року) Європейський суд з прав людини наголошує на дотриманні принципу законних очікувань під час прийняття рішень суб'єктами владних повноважень, згідно з яким рішення органів державної влади не повинні йти всупереч очікуванням, на які покладаються громадяни у зв'язку з їх прийняттям. У випадку, коли законодавством передбачена певна процедура (порядок) прийняття рішень, розгляду питань і вчинення дій суб'єктом владних повноважень, то така процедура повинна будь що бути дотримана цим суб'єктом.

Таким чином суд зазначає, що позивач, маючи достатній стаж роботи за професією, яка надає йому право на пенсію зі зниженням віку та звертаючи до відповідача із заявою мав обґрунтовані очікування того, що відповідачем буде досліджено всі документи та докази підтверджуючи його стаж роботи. Суд вважає, що надані роботодавцем письмові пояснення,

надавали можливість відповідачу пересвідчитись за якою професією позивач фактично працює, але безпідставне неприйняття відповідачем цих пояснень до уваги, призвело до позбавлення права позивача на соціальний захист.

Аналізуючи вищенаведене суд приходить висновку, що неналежне оформлення трудової книжки роботодавцем та несвоєчасне внесення виправлень до неї, при умові наявності достатнього фактичного стажу роботи, не може бути підставою для позбавлення позивача права на належне соціальне забезпечення гарантоване Конституцією України та Законом України “Про пенсійне забезпечення”.

За приписами ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, на думку суду, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за /днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Оскільки станом на час звернення позивача до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області із заявою про призначення пенсії від 13 травня 2017 року пільговий стаж позивача фактично складав за період з 27.04.1992 року по 27.04.2017 року – 25 років, за таких обставин, суд вважає, що позивач мав право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку за нормами ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788 – XII саме з моменту звернення - 13 травня 2017 року.

Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи вищевикладене суд приходить висновку, що рішення Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області від 11.08.2017 року №15698/03 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за нормами ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є необґрунтованим та прийнятим відповідачем без урахування всіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, у зв'язку з чим, підлягає скасуванню.

За таких обставин позовні вимоги в частині визнання незаконними дії Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області відносно прийняття рішення №15698/03 від 11 серпня 2017 року про відмову в призначенні пенсії у відповідності статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII, скасування рішення Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області від 11 серпня 2017 року №15698/03 та зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за нормами статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з моменту первинного звернення позивача — 13 травня 2017 року — підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення на користь позивача недоотриманої пенсії у розмірі 32 076,00 грн., суд відмовляє у задоволенні цих позовних вимог, оскільки пенсія ще не була призначена та нарахована позивачу з 13 травня 2017 року і ця сума не є заборгованістю відповідача перед позивачем, тому відсутні підстави для її стягнення у судовому порядку.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог.

Згідно статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З матеріалів справи вбачається, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд присуджує на користь позивача судові витрати в сумі 352,40 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області.

За нормами частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до частини 2 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 139, 241-246, 250, 256, 258, 295 Кодексу адміністративного судочинства, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1, 87548, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області (місцезнаходження: вул. Зелинського, 27-а, м. Маріуполь, Донецька область, 87548, код ОКПО 41250795) про визнання бездіяльності неправомірною, скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії — задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 у відповідності статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII з 13 травня 2017 року.

Скасувати рішення Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області від 11 серпня 2017 року № 15698/03 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за нормами статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII.

Зобов’язати Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області призначити з 13 травня 2017 року пенсію ОСОБА_1 за нормами статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) сплачений при зверненні за до суду судовий збір у розмірі 353 (триста п’ятдесят три) гривні 40 коп., за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області (ОКПО 41250795).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржено до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено у повному обсязі 12 березня 2018 року, в порядку визначеному частиною 4 статті 243 Кодекс адміністративного судочинства.

Суддя Шувалова Т.О.