Рішення № 72675867, 14.02.2018, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/2238/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2018 року смт Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бочарова А.І.

при секретарі Бокоч С.С.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Овідіополь цивільну справу за позовом

ОСОБА_2

до

ОСОБА_3,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача:

ПрАТ «Європейський Страховий Союз»,

про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою,

ВСТАНОВИВ:

22.06.2016 року представник позивача звернувся з позовом до суду, який було уточнено 24.03.2017 року, в якому просить стягнути з ОСОБА_3, на користь ОСОБА_2 майнову шкоду в сумі 13398,5 доларів США (в разі неможливості передачі пошкодженого КТЗ відповідачу), застосувавши офіційний курс Національного Банку України, гривні до долару США на день ухвалення рішення судом, завданої внаслідок пошкодження автомобіля, стягнути з ОСОБА_3, на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в сумі 105000 грн. та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 усі додаткові витрати понесені у зв'язку із подачею даного позову.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що 11 лютого 2016 року, приблизно о 13:00, водій, ОСОБА_3, керуючи транспортнім засобом TOYOTA SCION реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі Київ-Ковель-Яготин проявив неуважність не вибрав небезпечної швидкості руху не врахував дорожню обстановку, а саме ожеледицю на проїздній частині, здійснив виїзд на зустрічну смугу та скоїв зіткнення з автомобілем «Toyota Land Cruiser 120 Prado», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4 Внаслідок ДТП автомобілю «Toyota Land Cruiser 120 Prado», реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить на праві власності позивачу ОСОБА_2, завдано механічні пошкодження. Страховою компанією ПрАТ «Європейський Страховий Союз» відповідно до полісу серії AK № 0713679 від 14.10.2015 року було відшкодовано кошти у сумі 50 000,00 грн., які були перераховані позивачу у безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення надані ПрАТ «Європейський Страховий Союз». Разом з тим, даних коштів не вистачить на відновлення пошкодженого автомобіля. У зв'язку із чим позивач звернувся до відповідача про стягнення різниці вартості відновлювальних робіт, що у поза судовому порядку виконано не було. Як наслідок, представник позивача звернувся до суду із позовом, який просить задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, просила його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Раніше в судовому засіданні представник відповідача позов визнав частково, в частині майнової шкоди, в іншій частині позов не визнав.

Представник третьої особи, ПрАТ «Європейський Страховий Союз» у судове засідання не з'явилась, але звернулась до суду з письмовими поясненнями, відповідно до яких ними сплачено страхове відшкодування позивачу у повному обсязі, просить розглядати справу у їх відсутність.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши надані суду письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для настання деліктної відповідальності за завдання шкоди майну необхідно наявність складу правопорушення, а саме: - наявність шкоди, - протиправна поведінка заподіювача шкоди, - причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, - вина заподіювача.

Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом іншим об'єктом, використання, зберігання, або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.5 ст.1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з п.3 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, як передбачено вимогами ст.1188 ЦК України.

Відповідно до вимог п.3, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» із змінами та доповненнями, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, а шкода, заподіяна одному з володільців з вини іншого відшкодовується винним.

Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року № 4 (п. 6) роз'яснено, що особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2. Правил дорожнього руху України).

Судом встановлено, що 11 лютого 2016 року, приблизно о 13:00, водій, ОСОБА_3, керуючи транспортнім засобом TOYOTA SCION реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі Київ-Ковель-Яготин, проявив неуважність, не вибрав небезпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, а саме ожеледицю на проїздній частині, здійснив виїзд на зустрічну смугу та скоїв зіткнення з автомобілем «Toyota Land Cruiser 120 Prado», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4

Внаслідок ДТП автомобілю «Toyota Land Cruiser 120 Prado», реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить на праві власності позивачу ОСОБА_2 завдано механічні пошкодження.

Між відповідачем ОСОБА_3 та ПрАТ «Європейський Страховий Союз», був укладений договір /поліс/ серії AK № 0713679 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно з яким ОСОБА_3 застрахував легковий автомобіль «Toyota Scion», державний номер НОМЕР_1. Згідно з умов зазначеного полісу страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталося за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором /полісом/ . Також, відповідно цього Полісу ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілого становить 50000 грн. на одного потерпілого, розмір франшизи 00,00 грн. Таким чином суд вважає, що дорожньо-транспортна пригода, яка сталась 11 лютого 2016 р. за участю автомобілів «Toyota Scion» та «Toyota Land Cruiser 120 Prado» є страховим випадком.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 автомобіль НОМЕР_3, належить відповідачу ОСОБА_3.

Постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 29 квітня 2016 року по справі № 283/474/16-п ОСОБА_3 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення.

Постановою апеляційного суду Одеської області від 02.06.2016 року зазначену постанову суду першої інстанції залишено без змін та вона набрала законної сили.

Відповідно до приписів ч.6 ст.82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені іони цією особою.

Відповідно до Висновку № 4202 від 29.12.2016 року судової автотоварознавчої експертизи по визначенню матеріального збитку, вартість матеріального збитку з технічної точки зору заподіяного власнику автомобіля «Toyota Land Cruiser 120 Prado», в результаті ДТП становить 13398,5 доларів США (в разі неможливості передачі пошкодженого КТЗ відповідачу).

Допитаний у судовому засіданні за клопотанням представника відповідача експерт ОСОБА_5 повністю підтвердив висновки експертизи.

З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 13398,5 доларів США, що у гривневому еквіваленті на день винесення рішення за курсом НБУ, з урахування отримання позивачем страхового відшкодування у сумі 50000 грн., становить 308232 грн. 98 коп. (358232,98 грн. - 50000 грн. = 308232,98 грн.)

Що стосується вимог представника позивача про стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 105000,00 грн., суд вважає, що зазначена позовна вимога підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).

Як вбачається з копії договору-доручення від 26 лютого 2017 року про надання правової допомоги, вартість такої становить 105000 грн.

У додатковій угоді до договору зазначається, що вартість надання правової допомоги складає 47 500 грн.

Представником позивача надане лише платіжне доручення від 22 травня 2017 року, яке підтверджує факт здійснення оплати позивачем за надання правової допомоги 47 500 грн., які в силу ст.ст.137, 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, в силу ст.141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають стягненю витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 3082 грн. 32 коп.

Керуючись ст.ст.12, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заподіяну матеріальну шкоду у розмірі 308232 (триста вісім тисяч двісті тридцять дві) грн. 98 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесені позивачем судові витрати у розмірі 50582 (п'ятдесят тисяч п'ятсот вісімдесят дві) грн. 32 коп., які складаються з:

- витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 47500 (сорок сім тисяч п'ятсот) грн.;

- витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 3082 (три тисячі вісімдесят дві) грн. 32 коп.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі безпосередньо до апеляційного суду Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя А.І.Бочаров