Рішення № 72675721, 23.02.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2018 року Справа № 804/348/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретарі судового засіданняОСОБА_2 за участю представників сторін: від відповідача: ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Управління каналу Дніпро - Донбас про визнання протиправним рішення №У-01/1759 від 05.12.2017р. та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

09.01.2018р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся з адміністративним позовом до Управління каналу Дніпро-Донбас та просить:

- визнати протиправним рішення №У-01/1759 від 05.12.2017р. Управління каналу Дніпро-Донбас про відмову надати погодження на розробку режиму рибогосподарської експлуатації водойом (СТРГ) каналу Дніпро-Донбас, Орільського та Краснопавлівського водосховищ;

- зобов’язати Управління каналу Дніпро-Донбас надати погодження на розробку режиму рибогосподарської експлуатації водойом (СТРГ) каналу Дніпро-Донбас, Орільського та Краснопавлівського водосховищ для Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, який здійснює свою підприємницьку діяльність у галузі прісноводного рибальства (аквакультура), оптовою торгівлею іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками. З метою розміщення рибоприймального пункту для обліку вилучених водних біоресурсів та продукції з них на території каналу Дніпро-Донбас, Орільського та Краснопавлівського водосховищ і здійсненню у подальшому підприємницької діяльності, позивач 29.11.2017р. звернувся до відповідача з питанням щодо надання йому погодження на розробку режиму рибогосподарської експлуатації водойм (СТРГ) каналу Дніпро-Донбас, проте 05.12.2017р. відповідач листом №У-01/1759 відмовив позивачеві у такому погодженні та категорично заборонив проведення любих видів робіт, включаючи виїмку або вселення водних біоресурсів на території та будь-яких об’єктах Управління. Позивач просить визнати протиправним таке рішення відповідача посилаючись на те, що згідно до п.п.2.2.28 п.2.2 Положення про Управління каналу Дніпро-Донбас саме до повноважень відповідача віднесені функції розгляду та погодження у тому числі умов і режимів використання водних ресурсів, погодження виконання всіх видів робіт організаціям, які виконують роботи в захисній зоні каналу та здійснює постійний контроль за їх проведенням. Позивач подав для такого погодження пакет документів, встановлений Інструкцією про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах, затвердженої наказом Державного комітету рибного господарства №4 від 15.01.2008р., зареєстрованого в Мінюсті України 28.01.2008р. за №64/14755 (далі – Інструкція №4), проте своїм рішенням відповідач необґрунтовано позбавив позивача можливості проводити свою господарську діяльність на території Каналу Дніпро-Донбас, Орільського та Краснопавлівського водосховищ та займатись прісноводним рибальством (аквакультура), оптовою торгівлею риби,ракоподібними та малюсками у порушення вимог ст.42 Конституції України, яка встановлює право на підприємницьку діяльність, що не заборонена законом.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, в усних поясненнях та у відзиві на позов вказав на те, що канал Дніпро-Донбас є стратегічним об’єктом загальнодержавного значення, штучний водний об’єкт спеціального використання відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015р. №83 «Про затвердження переліку об’єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави», який не віднесений до рибогосподарських водних об’єктів. Згідно витягу з проекту експлуатації каналу Дніпро-Донбас та доповнення до проекту Орільське та Краснопавлівське водосховище є технологічною наливною водоймою каналу Дніпро-Донбас, яке включає в себе ряд гідроспоруд: дамки, земляні греблі та інше, які перебувають на балансі та обслуговуванні відповідача. Цільове призначення земельної ділянки під водосховищем згідно державного акту встановлено – « водогосподарських підприємств (для водогосподарських потреб)». При цьому, постановою Кабінету Міністрів від 18.12.1998р. №2024 «Про правовий режим зон санітарної охорони водних об’єктів» було затверджено правовий режим зон санітарної охорони (ЗСО) водних об’єктів, згідно з яким у межах першого поясу (ЗСО) забороняється перебування сторонніх осіб, вилов риби, купання тощо. Згідно п.п.1.1, 1.3 Інструкції №4 режим рибогосподарської експлуатації та створення спеціального товарного рибного господарства (СТРГ) застосовуються виключно на рибогосподарських водних обєктах до яких не віднесено Канал Дніпро-Донбас (включаючи Орільське та Краснопавлівське водосховища), оскільки вказані об’єкти є стратегічним об’єктом загальнодержавного значення, де забороняється перебування сторонніх осіб, зокрема і вилов риби, що неодноразово було уже встановлено судовими рішеннями, зокрема, постановою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 10.06.2011р. №3-359/11, постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області 19.10.2017р. за №629/3452/17, рішенням апеляційного суду Харківської області від 20.09.2017р. №629/2305/17.

Позивач в судове засідання не з’явився, однак 13.02.2018р. надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи за наявними матеріалах без участі позивача, вказав на те, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с.141).

Згідно ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи наведене, подану позивачем заяву про розгляд справи за його відсутності, строки розгляду справи, встановлені ст. 193 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглядати дану справу за відсутності позивача за наявними матеріалами.

У ході судового розгляду справи судом встановлені наступні обставини у даній справі.

ОСОБА_4 07.09.2011р. зареєстрований як фізична особа-підприємець за адресою: АДРЕСА_1 за видами діяльності, зокрема, прісноводне рибальство, оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками, що підтверджується копією витягу з ЄДРПОУ станом на 08.07.2016р. (а.с.23-26).

29.11.2017р. позивач, з метою розміщення рибоприймального пункту для обліку вилучених водних біоресурсів та продукції з них на території каналу Дніпро-Донбас, Орільського та Краснопавлівського водосховищ і здійсненню в подальшому підприємницької діяльності, звернувся до відповідача із запитом №008, у якому просив надати погодження на розробку режиму рибогосподарської експлуатації водойм (СТРГ) каналу Дніпро-Донбас, при цьому, до запиту було додані копія свідоцтва про право зайняття підприємницькою діяльністю з переліком видів діяльності за КВЕД та копія документів на прилад обліку біоресурсів, що підтверджується копією відповідного запиту (а.с.9-10).

05.12.2017р. на вказаний вище запит позивача, відповідачем було надано відповідь за №У-01/1759 за якою позивачеві було відмовлено у погодженні режиму рибогосподарської експлуатації водойм (СТРГ) каналу Дніпро-Донбас посилаючись на те, що вказаний об’єкт є стратегічним об’єктом загальнодержавного значення, штучним водним об’єктом спеціального використання, який не віднесений до рибогосподарських водних об’єктів та згідно постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.1998р. №2024 «Про правовий режим зон санітарної охорон водних об’єктів», якою було затверджено правовий режим ЗСО, згідно якої у межах першого поясу ЗСО забороняється перебування сторонніх осіб, вилов риби, купання, тощо, що підтверджується змістом вищенаведеного листа відповідача (а.с.27).

Позивач просить визнати протиправним вказане рішення відповідача №У-01/1759 від 05.12.2017р. про відмову надати погодження на розробку режиму рибогосподарської експлуатації водойм (СТРГ) каналу Дніпро-Донбас, Орільського та Краснопавлівського водосховищ, а також зобов’язати відповідача надати відповідне погодження позивачеві посилаючись на те, що вказане рішення необґрунтовано позбавило позивача можливості проводити свою діяльність на території каналу Дніпро-Донбас, Орільського та Краснопавлівського водосховищ, що є порушенням вимог ст. 42 Конституції України, оскільки кожен має право на підприємницьку діяльність, що не заборонена законом.

Заслухавши представника відповідача, який брав участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до Закону України «Про управління об’єктами державної власності», постанови Кабінету Міністрів України від 20.08.2014р. № 393 «Про затвердження Положення про Державне агентство водних ресурсів України» та згідно Положення про Управління каналу Дніпро-Донбас, затвердженого наказом Державного агентства водних ресурсів України від 28.11.2016р. №146, Управління каналу Дніпро-Донбас є бюджетною неприбутковою організацією, яка утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом і належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства та гідротехнічної меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів – Державного агентства водних ресурсів України ( далі – Держводагенство) (а.с.11-21).

Згідно п.1.1 вказаного Положення, Управління входить до переліку об’єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

Управління у межах своїх повноважень забезпечує на території Дніпропетровської, Полтавської та Харківської областей вирішення питань щодо експлуатації державних меліоративних систем, використання, збереження та відтворення водних ресурсів, меліорації земель, вирішує в установленому порядку разом з органами виконавчої влади та іншими організаціями питання забезпечення населення і галузей економіки водними ресурсами, здійснює від імені Держводагенства виробничі функції з управління інженерною інфраструктурою меліоративних систем та її окремими об’єктами, що перебувають у державній власності – п.1.4 наведеного Положення.

У відповідності до вимог п.п.2.2.28, п.2.2.29 Положення, встановлено, що Управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розглядає та погоджує проекти на будівництво та реконструкцію об’єктів каналу щодо їх конструкції, умов і режимів використання водних ресурсів, забезпечує ведення обліку, поданої води; погоджує виконання всіх видів робіт організаціям, які виконують роботи у захисній зоні каналу, та здійснює постійний контроль за її проведенням.

Згідно з копії витягу з проекту експлуатації каналу Дніпро-Донбас («Гідропроект» ім. С.Я. Жука, м. Харків, книга 5) та доповнення до проекту 2015 року (х/д №184/1.1.) Орільське та Краснопавлівське водосховище є технологічною наливною водоймою каналу Дніпро-Донбас, яке включає в себе ряд гідроспоруд: дамби, земляні греблі, водовипуск, башні, галереї, вхідний та вихідний оголовки, швидкотік, водобійний колодязь та інші, що перебувають на балансі та обслуговуються Управлінням каналу Дніпро-Донбас, що також підтверджується копіями проекту та доповнення до проекту (а.с.49-128).

Управління каналу Дніпро-Донбас є державною установою, яка має на своєму балансі та обслуговуванні Орільське, Краснопавлівське водосховища, наповнення яких здійснюється згідно з проектом насосними станціями каналу Дніпро-Донбас, які перекачують дніпровську воду, забрану з Дніпродзержинського водосховища власною водозабірною спорудою Управління каналу Дніпро-Донбас, тобто вказані водосховища є штучними наливними водоймами каналу Дніпро-Донбас і виконують технологічні функції каналу, що також підтверджується і копіями довідок від 21.07.2017р. №У-21/1056 та від 04.09.2017р. №У-02/1267 (а.с. 138-139).

Також згідно копії Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №318113 від 13.10.2010р. №309 земельна ділянка під водосховищем виділена для постійного користування Управління каналу Дніпро-Донбас із цільовим призначенням земельної ділянки: «водогосподарських підприємств (для водогосподарських потреб)», що підтверджується відповідною копією державного акту (а.с. 140).

У відповідності до ч.1 Правового режиму зон санітарної охорони водних об’єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.1998р. №2024 ( далі – Постанова №2024) з метою забезпечення охорони водних об’єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних та оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони (ЗСО).

ЗСО водних об’єктів створюються на всіх господарсько-питних водопроводах незалежно від їх підпорядкованості або типу джерела водопостачання.

Згідно ч.2 Постанови №2024 залежно від типу джерела водопостачання (поверхневий, підземний), ступені його захищеності і ризику мікробного та хімічного забруднення, особливостей санітарних, гідрогеологічних і гідрологічних умов, а також характеру забруднюючих речовин встановлюються межі ЗСО та їх окремих поясів.

За ч.4 Постанови №2024 визначено, що ЗСО поверхневих та підземних водних об’єктів входять до складу водоохоронних зон поділяються на три пояси особливого режиму, зокрема, перший пояс (суворого режиму) включає територію розміщення водозабору, майданчика водопровідних споруд і водопровідного каналу.

Так, у відповідності до п.2 ч.6 Постанови №2024 передбачено, що у межах першого поясу ЗСО забороняється, зокрема, перебування сторонніх осіб, вилов риби водопій худоби та інші види використання, що впливають на якість води.

Окрім того, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2015р. №83 «Про затвердження переліку об’єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» Управління каналу Дніпро-Донбас» включено до переліку об’єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

Таким чином, із аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України у сукупності із наданими сторонами документами, можна дійти висновку, що канал Дніпро-Донбас (включаючи Орільське та Краснопавлівське водосховища) є стратегічним об’єктом загальнодержавного значення, штучним водним об’єктом спеціального використання, який доправляє воду на питні, промислово-господарські та сільськогосподарські потреби Дніпропетровської, Харківської та Полтавської областей, а, відповідно, даний водний об’єкт не віднесений до рибогосподарських водних об’єктів.

За таких обставин та враховуючи те, що судом встановлено, що канал Дніпро-Донбас не віднесений до рибогосподарських водних об’єктів, суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні будь-які обґрунтовані правові підстави для надання позивачеві погодження на розробку режиму рибогосподарської експлуатації водойм (СТРГ) каналу Дніпро-Донбас, у тому числі Орільського та Краснопавлівського водосховищ за його зверненням, а тому відповідачем прийнято оспорюване рішення від 05.12.2017р. правомірно, виходячи з вимог вищенаведеного законодавства України.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч.1 ст.77 вказаного Кодексу, на позивача покладено обов’язок довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Так, позивачем не було надано суду жодних доказів та не наведено будь-яких підстав, які б свідчили про те, що канал Дніпро-Донбас ( включаючи Орільське та Краснопавлівське водосховища) є рибогосподарських водним об’єктом з урахуванням встановлених судом обставин та аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України.

При цьому, судом не можуть бути покладені в основу даного судового рішення посилання позивача на порушення відповідачем вимог ст. 42 Конституції України щодо права позивача на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, з огляду на те, що відповідачем таке право на підприємницьку діяльність під час відмови позивачеві у погодженні режиму рибогосподарської експлуатації водойм (СТРГ) каналу Дніпро-Донбас, Орільського та Краснопавлівського водосховищ не було порушено, оскільки позивач не позбавлений права ведення підприємницької діяльності на рибогосподарських водних об’єктах, тоді як, у даному випадку, канал Дніпро-Донбас та вказані водосховища не віднесені до таких рибогосподарських об’єктів та мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави на яких вилов риби забороняється вищенаведеними нормами чинного законодавства.

Між тим, відповідачем суду надано достатньо належних та допустимих доказів, які свідчать про правомірність і обґрунтованість прийняття рішення про відмову у наданні погодження на розробку режиму рибогосподарської експлуатації водойм (СТРГ) каналу Дніпро-Донбас, Орільського та Краснопавлівського водосховищ №У-01/1759 від 05.12.2017р. з урахуванням вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, слід зазначити, що є безпідставним посилання представника відповідача на те, що факт того, що канал Дніпро-Донбас є стратегічним об’єктом, що встановлено судовими рішеннями, наведеними у відзиві на позов, оскільки вказаний факт встановлюється не судовими рішення, а нормативно-правовими актами, зокрема, у даному випадку, постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2015р. №83 «Про затвердження переліку об’єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави».

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши правомірність прийняття відповідачем оспорюваної відмови згідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що при прийнятті рішення про відмову позивачеві у наданні погодження на розробку режиму рибогосподарської експлуатації водойм (СТРГ) каналу Дніпро-Донбас, Орільського та Краснопавлівського водосховищ №У-01/1759 від 05.12.2017р. відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому підстави для визнання протиправним вказаного вище рішення у адміністративного суду відсутні.

Не можуть бути і задоволені похідні позовні вимоги позивача про зобов’язання відповідача надати відповідне погодження на розробку режиму рибогосподарської експлуатації водойм (СТРГ) каналу Дніпро-Донбас, Орільського та Краснопавлівського водосховищ для позивача, виходячи з того, що судом у ході судового розгляду справи не було встановлено протиправності прийняття відповідачем оспорюваного рішення.

За викладених обставин, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову судові витрати покладаються на суб’єкта владних повноважень.

Однак, виходячи з того, що у суду відсутні підстави для задоволення даного позову, то і судові витрати позивача по сплаті судового збору не підлягають стягненню з відповідача – суб’єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11,12, 47, 72-77,94,122,132,139,193,241-246,250,251, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Управління каналу Дніпро - Донбасвизнання протиправним рішення №У-01/1759 від 05.12.2017р. та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення) відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено – 28.02.2018р.

Суддя ОСОБА_1