Рішення № 72675696, 07.02.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2018 року Справа № 804/7905/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

28 листопада 2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі – ФОП ОСОБА_2, позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі – відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення від 06.11.2017 р. № 000177/04-36-40-06/НОМЕР_1 про звстосування фінансових санкцій, відповідно до якого ОСОБА_2 зобовязано сплатити штраф у розмірі 17000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області проведена фактична перевірка позивача з питань додержання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за результатом якої складено акт перевірки № 17976/04-36-40-06/НОМЕР_1 від 24.10.2017 року. Вважає, що перевірку було проведено за відсутності підстав, вичерпний перелік яких наведено у п.80.2 ст. 80 Податкового кодексу України; наказ про проведення перевірки не пред’явлено під час її проведення. Висновки акту перевірки не відповідають дійсності, оскільки у період, за який така перевірка проведена, позивач мала відповідну ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, отже позивачем не допущено порушення вимог ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Таким чином відображені в акті перевірки обставини не підтверджують встановлених порушень, що свідчить про необґрунтованість висновків контролюючого органу та відсутності підстав для застосування штрафних санкцій. У зв’язку із чим рішення від 06.11.2017 р. № 000177/04-36-40-06/НОМЕР_1 про звстосування фінансових санкцій, прийняте на підставі даного акту, є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.12.2017 року відкрито провадження у даній адміністративній справі, та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні (а.с. 2).

У судове засідання 07.02.2018 року сторони не з’явились.

Представником позивача 09.01.2018 року та 01.02.2018 року подано до суду заяву про здійснення розгляду справи за відсутності позивача.

Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджено матеріалами справи. Правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

За викладених обставин, враховуючи подання позивачем заяви про здійснення розгляду справи без участі представника та те, що в судове засідання прибули не всі особи, що беруть участь у розгляді справи, суд не вбачає підстав для відкладання розгляду справи, та вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній доказами у письмовому провадженні за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, відповідно до частин 3 статті 194 та частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 07.02.2000 року зареєстрована виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, перебуває на податковому обліку в Західно-Донбаській об’єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

23.10.2017 року, відповідно до наказу № 5816-п від 19.10.2017 р., Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області проведено фактичну перевірки з питань додержання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами господарської одиниці «павільйон», розташованого за адресою: Покровський р-н, с.Водяне, вул.Центральна, 29, який належить суб'єкту господарювання ФОП ОСОБА_2

За результатами перевірки складено акт № 17976/04-36-40-06/НОМЕР_1 від 24.10.2017 року про результати фактичної перевірки з питань додержання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, у висновку якого зазначено про встановлення порушень:

- ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» - реалізація пива, відповідно до бази даних «Податковий блок» «Чеки» за період з 02.07.2016 р. по 06.07.2016 р., без відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Вказаний акт перевірки підписано ФОП ОСОБА_2 без зауважень або заперечень.

На підставі акту перевірки № 17976/04-36-40-06/НОМЕР_1 від 24.10.2017 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області винесено рішення про застосування фінансових санкцій від 06.11.2017 р. № 000177/04-36-40-06/НОМЕР_1, яким згідно з абз. 5 ч. 2 ст. 17 ЗаконуУкраїни «Про державне регулювання виробництва обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» застосовано штрафні санкції у розмірі 17000 грн.

Правомірність прийнятого Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області рішення є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - Податковий кодекс України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до положень статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 80.5 статті 80 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції (п.80.7 ст.80 Податкового кодексу України).

Згідно акту перевірки № 17976/04-36-40-06/НОМЕР_1 від 24.10.2017 року, означена перевірка була проведена на підставі наказу № 5816-п від 19.10.2017 р.

Як визначено пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити субєкта (прізвище, імя, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса обєкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції), такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Таким чином, виконання умов цієї правової норми надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення фактичної перевірки.

В ході судового розгляду адміністративної справи було встановлено, що перевіряючі особи контролюючого органу фактично були допущені до проведення вищевказаної перевірки, під час її проведення присутньою ОСОБА_2 були надані ідентифікаційні дані відносно себе, які відображені перевіряючими особами в акті перевірки (ПІБ, посада, дата народження та адреса проживання особи, в присутності якої здійснено перевірку).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 24 грудня 2010 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Foods and Goods L.T.D.» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, зазначено, що:

- платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки;

- якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе.

Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Відтак, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

Також, суд не приймає доводи позивача про відсутність підстав для проведення фактичної перевірки, оскільки підставою для проведення перевірки позивача визначена інформація в АІС «Податковий блок», що узгоджується з вимогами п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, які не містять посилання на обов'язкову наявність податкової інформації, а вказують як на підставу - наявність взагалі інформації, яка отримана в установленому законодавством порядку.

Наявність інформації в АІС «Податковий блок» відноситься саме до категорії інформації, яка отримана в установленому законодавством порядку.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України врегульовані Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі по тексту - Закон № 481/95-ВР, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до абзацу 12 статті 15 Закону № 481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» визначено види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.

Частиною 1 статті 9 наведеного закону визначено, що відповідно до спеціальних законів ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, зокрема виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами.

Абзацем 5 частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР встановлено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій, 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 як фізична особа-підприємець здійснює господарську діяльність – роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах, відповідно до обраного виду економічної діяльності.

Так, 02.07.2016 р. Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області прийнято рішення № 113 про видачу ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями на строк з 07.07.2016 р. до 07.07.2017 р. (реєстрацій номер 604281088851).

Отже, фактично у період з 02.06.2016 р. по 06.07.2016 р. ФОП ОСОБА_2 мала зареєстровану ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

На підставі викладено, суд приходить до висновку про непідтвердження допущення ФОП ОСОБА_2 порушень ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» в частині здійснення продажу алкогольних напоїв без відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Слід зазначити, що акт перевірки не повинен розцінюватися як єдиний або виключний доказ наявності правопорушення, виявленого за результатами перевірки, а відповідачем не надано належних доказів реалізації саме ОСОБА_2 алкогольних напоїв без наявності відповідної ліцензій.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

В адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з'ясування всіх обставин у справі. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали", а якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів (частина5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Відповідач належними доказами не підтвердив правомірність спірного рішення, натомість наявні в матеріалах справи докази дають суду підстави для висновку про неправомірність оскаржуваного рішення.

Отже, встановленими судом обставинами не підтверджено висновки фактичної перевірки з питань додержання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами господарської одиниці «павільйон», розташованого за адресою: Покровський р-н, с.Водяне, вул.Центральна, 29, який належить суб'єкту господарювання ФОП ОСОБА_2, що зафіксовані в акті перевірки № 17976/04-36-40-06/НОМЕР_1 від 24.10.2017 року.

З огляду на встановлене, суд приходить до висновку про протиправність застосування до ФОП ОСОБА_2 фінансових санкцій у розмірі17000 грн.

Отже Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області не доведено правомірності та обґрунтованості оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, визначених ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, адміністративний позов ФОП ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 640,00 грн., що документально підтверджується квитанцією № N18J838143 від 22.11.2017 року (а.с.3).

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 640,00 грн. підлягає стягненню з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 242-243, 245-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування рішення – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 06.11.2017 р. № 000177/04-36-40-06/НОМЕР_1 про звстосування фінансових санкцій.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1; вул.Центральна, 29, с.Водяне, Покровський район, Дніпропетровська область, 53606) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856; вул. Сімферопольська, 17А, м.Дніпро,49600) документально підтверджені судові витрати, пов’язані зі сплатою судового збору у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1