Постанова № 72675449, 14.12.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2017 р. справа № 804/1711/17 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чорна В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1 - Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, відповідача-2 - Виконавчого комітету Павлоградської міської ради, відповідача-3 - Державної судової адміністрації України в особі її територіального управління в Дніпропетровській області, відповідача-4 - Апеляційного суду Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

09 березня 2017 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду згідно ухвали Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31.01.2017 р. для розгляду по суті надійшла зазначена адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1 - Виконавчого комітету Павлоградської міської ради, відповідача-2 - Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с. 61-67).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2017 р. адміністративну справу прийнято до провадження (а.с. 69).

15.05.2017 р. до суду надійшов уточнений адміністративний позов в остаточній редакції, в якому позивач просить суд зобов'язати Головне територіальне управління юстиції у Дніпропетровській області внести до трудової книжки ОСОБА_1 відомості про роботу, а саме:

- призначити з 03 серпня 1979 року виконуючим обов'язки народного судді народного засідателя ОСОБА_1 згідно рішення виконкому Павлоградської міської ради народних депутатів № 627 від 03 серпня 1979 року;

- покласти виконання обов'язків народного судді з 13 серпня 1979 року на народного засідателя ОСОБА_1 на період відпустки народного судді Павлоградського міського народного суду Матюшева В.А. згідно наказу начальника обласного відділу юстиції виконкому Дніпропетровської обласної ради народних депутатів № 66 від 13 серпня 1979 року;

- з 05 вересня по 02 жовтня 1979 року включно виконання обов'язків народного судді Павлоградського міського народного суду покласти на народного засідателя ОСОБА_1 без виплати різниці в заробітній платі згідно наказу начальника обласного відділу юстиції виконкому Дніпропетровської обласної ради народних депутатів № 74 від 03 вересня 1979 року;

- з 11 листопада по 11 грудня 1979 року покласти виконання обов'язків народного судді м. Павлограда на народного засідателя ОСОБА_1 згідно рішення виконкому Павлоградської міської ради народних депутатів № 949 від 06 листопада 1979 року;

- стажера народного судді Павлоградського міського народного суду ОСОБА_1 звільнено з роботи з 13 листопада 1979 року на 40 днів, у зв'язку з призовом на навчальні збори офіцерів запасу згідно наказу начальника відділу юстиції виконкому Дніпропетровської обласної ради народних депутатів № 99 від 11 листопада 1979 року;

- покласти обов'язки народного судді на народного засідателя ОСОБА_1 на період з 01 по 28 лютого 1980 року згідно рішення виконкому Павлоградської міської ради народних депутатів № 45 від 18 січня 1980 року;

- зобов'язати Державну судову адміністрацію України в особі її територіального управління в Дніпропетровській області, Апеляційний суд Дніпропетровської області зарахувати позивачу до стажу роботи, що дає право на вислугу, на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, час його роботи виконуючим обов'язки судді Павлоградського міського народного суду, що раніше входив до складу колишнього СРСР, з 03 серпня 1979 року, з 13 серпня 1979 року, з 05 вересня по 02 жовтня 1979 року включно, з 11 по 13 листопада 1979 року та з 01 по 28 лютого 1980 року (а.с. 99-104).

В обґрунтування заявлених вимог, позивач зазначив, що він, працюючи на посаді судді апеляційного суду Дніпропетровської області, звернувся до виконавчого комітету Павлоградської міської ради про внесення до трудової книжки відомостей про його роботу виконуючим обов'язки народного судді Павлоградського міськрайонного народного суду з 03 серпня 1979 року, з 11 листопада по 11 грудня 1979 року, з 01 по 28 лютого 1980 року. Проте, листом від 12.07.2016 р. № 2081-зв відповідачем-2 було відмовлено у внесенні до трудової книжки позивача зазначених відомостей про роботу на посаді народного судді. Таку відмову позивач вважає протиправною, оскільки зазначена його діяльність підтверджується відповідними наказами начальника обласного відділу юстиції виконкому Дніпропетровської області та рішеннями виконкому Павлоградської міської ради, та у відповідності до вимог Закону «Про судоустрій та статус суддів» в редакції від 07.07.2010 р. та Закону «Про статус суддів» від 15.12.1992 р., повинна зараховуватись до стажу роботи на посаді судді. Позивач вважає, що невнесення зазначених відомостей про трудову діяльність на посаді народного судді відділом юстиції Дніпропетровського облвиконкому та його правонаступником - Головним територіальним управлінням юстиції у Дніпропетровській області до його трудової книжки, а також відмова у внесенні цих відомостей за його заявою до виконкому Павлоградської міської ради, є порушенням, яке впливає на обчислення стажу судді, що дає право на вислугу років та відставку, а також право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Посилаючись на викладені обставини, позивач просить суд задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі (а.с. 99-104).

Представником відповідача-1 за довіреністю ОСОБА_2 надано до суду письмові пояснення, в яких він зазначив, що у компетенцію Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області не входить внесення записів у трудову книжку позивача, пославшись при цьому на Положення про Головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2011 № 1707/5, та ч.2 п. 2.8 Інструкції про порядок і ведення трудових книжок працівників (а.с. 79-81).

Представником відповідача-2 за довіреністю ОСОБА_3 надані заперечення проти позову, в яких зазначено, що виконання обов'язків народного засідателя було у часи СРСР обов'язком робітників і службовців, які обиралися терміном на 2 роки на загальних зборах робітників і службовців і селян за місцем їх роботи або проживання, військовослужбовців - по військовим частинам. Статус їх визначався Законом «Про судоустрій СРСР, союзних і автономних республік» (1958). Як вбачається з записів у трудовій книжці позивача, відомості про його роботу у період з 01.07.1979 по 30.03.1980 були внесені до трудової книжки відділом юстиції облвиконкому. Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затвердженої постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань № 162 від 20.06.1974 (яка діяла на момент прийняття рішень виконкому Павлоградської міської ради народних депутатів № 627 від 03.08.1979, № 949 від 06.11.1979, № 45 від 18.01.1980), не було встановлено обов'язку органу місцевого самоврядування щодо внесення до трудової книжки відомостей про тимчасове виконання обов'язків іншого працівника, а також призначення особи виконуючим обов'язки. У відповідності до п. 2.4 Інструкції, з кожним записом що вноситься на підставі наказу (розпорядження) в трудову книжку про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, адміністрація зобов'язана ознайомити власника цієї трудової книжки під розписку в особовій картці (типова міжвідомча форма № Т-2, затверджена ЦСУ СРСР). Посилаючись на сукупність викладених обставин, відповідач-2 стверджує, що є неналежним відповідачем у даній справі та просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с. 31-34).

Представником відповідача-3 за довіреністю ОСОБА_4 подані заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначено, що Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області не є органом, до компетенції якого належить питання внесення до трудової книжки позивача відомостей про роботу. Представник відповідача-3 також зазначив, що Державну судову адміністрацію України утворено 29.08.2002 р. відповідно до Указу Президента України № 780/2002, а до цього часу функції фінансового, матеріального та кадрового забезпечення судів здійснювало Міністерство юстиції України, правонаступником якого на даний час є Головне територіальне управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с. 129-131).

Відповідачем-4 надані заперечення на адміністративний позов, в яких зазначено, що записи до трудової книжки у період з 01 липня 1979 року по 22 червня 1987 року вносились відділом юстиції Дніпропетровського облвиконкому, правонаступником якого на даний час є Головне територіальне управління юстиції в Дніпропетровській області. Так, згідно пункту 2.6 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мінюсту, Мінсоцзахисту населення України від 29.07.1993 р. № 58, у випадку неправильного або неточного запису в трудовій книжці в розділі «Відомості про роботу» виправлення робиться підприємством, яке зробило неправильний або неточний запис, або правонаступником, і засвідчується печаткою. Позивач не звертався до зазначених суб'єктів щодо внесення змін у свою трудову книжку, натомість, у червні 2016 року звернувся до виконавчого комітету Павлоградської міської ради із відповідною заявою, тобто не дотримався порядку, встановленого законом. Посилаючись на викладені обставини, відповідач-4 просить відмовити у задоволенні позовних вимог, зауважуючи крім того на недотриманні позивачем строків звернення до адміністративного суду із зазначеним позовом (а.с. 120-122).

В судовому засіданні 17 жовтня 2017 року позивач підтримав заявлені позовні вимоги в редакції уточненої позовної заяви, клопотань про виклик свідків або проведення судових експертиз не заявив, додаткових пояснень та доказів у справі не надав.

Представник відповідача-1 за довіреністю ОСОБА_2 проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях, додаткових клопотань не заявив, додаткових доказів не надав.

Інші сторони, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання своїх представників не направили, надали клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні.

За викладених обставин, враховуючи, що в судове засідання прибули не всі особи, що беруть участь у розгляді справи, та за відсутності потреби у виклику свідків чи проведенні судових експертиз, у відповідності до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України, розгляд справи завершено в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 у період з 01.07.1979 року по 30.03.1980 року обіймав посаду стажера народного судді Павлоградського міського народного суду, що підтверджено записом відділу юстиції Дніпропетровського облвиконкому у трудовій книжці позивача (а.с. 19).

На підставі наказу начальника відділу юстиції виконкому Дніпропетровської обласної ради народних депутатів № 24 від 31.03.1980 р., обраний на посаду судді Павлоградського міського народного суду Дніпропетровської області, а з 15.07.1987 року обраний членом Дніпропетровського обласного суду, який згодом було реорганізовано в апеляційний суд Дніпропетровської області (а.с. 20-22).

З 16.12.2016 року позивач звільнений у відставку.

13.06.2016 року ОСОБА_1, як суддя апеляційного суду Дніпропетровської області, звернувся до Виконавчого комітету Павлоградської міської ради із заявою, в якій просив внести до його трудової книжки відомості про роботу, а саме: про призначення народного засідателя ОСОБА_1 з 03 серпня 1979 року виконуючим обов'язки народного судді згідно з рішенням виконкому Павлоградської міської ради народних депутатів № 627 від 03.08.1979 р.; про покладення на народного засідателя ОСОБА_1 з 11 листопада по 11 грудня 1979 року обов'язків народного судді м. Павлограда згідно рішення виконкому Павлоградської міської ради народних депутатів № 949 від 06.11.1979 р.; про покладення на народного засідателя ОСОБА_1 обов'язків народного судді на період з 01 по 28 лютого 1980 року згідно рішення виконкому Павлоградської міської ради народних депутатів № 45 від 18.01.1980 року (а.с. 13-14).

Листом від 12.07.2016 р. № 2081-зв ОСОБА_1 було повідомлено про відсутність підстав для внесення зазначених ним відомостей про роботу з мотивів того, що згідно з п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затвердженої постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 р. № 162 (яка діяла на момент спірних правовідносин), до трудової книжки заносяться, зокрема, відомості про працю: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення. Внесення відомостей щодо тимчасового виконання обов'язків іншого працівника, а також призначення особи виконуючим обов'язки трудовим законодавством не передбачено (а.с. 15).

Не погодившись з такою відповіддю, позивач звернувся із адміністративним позовом до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області, який ухвалою суду від 31.01.2017 р. за предметною підсудністю було передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог, судом встановлено, що предметом спору у даній справі виступають питання щодо наявності або відсутності у відповідача-1 обов'язку внести до трудової книжки позивача відомостей про періоди тимчасового виконання ним як народним засідателем обов'язків народного судді, а саме: з 03 серпня 1979 року на підставі рішення виконкому Павлоградської міської ради народних депутатів № 627 від 03.08.1979 року; з 13 серпня 1979 року згідно наказу начальника обласного відділу юстиції виконкому Дніпропетровської обласної ради народних депутатів № 66 від 13.08.1979 року; з 05 вересня по 02 жовтня 1979 року згідно наказу начальника обласного відділу юстиції виконкому Дніпропетровської обласної ради народних депутатів № 74 від 03.09.1979 року; з 11 листопада по 11 грудня 1979 року згідно рішення виконкому Павлоградської міської ради народних депутатів № 949 від 06.11.1979 року; з 01 по 28 лютого 1980 року згідно рішення виконкому Павлоградської міської ради народних депутатів № 45 від 18.01.1980 року; а також перебування його на навчальних зборах офіцерів запасу під час виконання обов'язків стажера народного судді згідно наказу начальника відділу юстиції виконкому Дніпропетровської обласної ради народних депутатів № 99 від 11.11.1979 р. (протягом 40 днів, починаючи з 13 листопада 1979 року).

Крім того, позивачем заявлені позовні вимоги до відповідача-3 та відповідача-4 щодо зарахування вказаних періодів до стажу його роботи, що дає право на відставку судді, на вислугу та на отримання щомісячного довічного грошового утримання.

До відповідача-2 позивачем не заявлено жодної позовної вимоги.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

30.09.2016 року набрав чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. № 1402-VIII.

Відповідно до пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 обрано суддею Павлоградського міського народного суду Дніпропетровської області в березні 1980 року, а суддею Дніпропетровського обласного суду - з липня 1987 року, тобто, під час дії Закону УРСР «Про судоустрій УРСР» № 2022- X від 05.06.1981 р.

Питання судоустрою України як самостійної держави були врегульовані Законом України «Про статус суддів» від 15.12.1992 р.

Частиною 6 статті 44 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 р. передбачалось, що для суддів судів загальної юрисдикції до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, зараховується час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги.

Частиною 1 ст. 131 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. № 2453-VI (який втратив чинність частково) визначено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України;

2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Дана норма Закону кореспондується зі статтею 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. № 1402-VIII (чинного на момент звернення позивача із заявою щодо зарахування часу виконання обов'язків народного засідателя до стажу роботи на посаді судді).

Згідно зі статтею 27 Закону УРСР «Про судоустрій УРСР» № 2022- X від 05.06.1981 р. (що діяв під час періодів виконання позивачем обов'язків народного судді, щодо яких виник спір), у разі тимчасової відсутності (хвороба, відпустка тощо) народного судді за поданням начальника відділу юстиції виконавчого комітету обласної, Київської міської Ради народних депутатів виконання обов'язків народного судді могло бути покладене рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів на одного з народних засідателів цього суду, який, відповідно до статті 11 цього Закону, при здійсненні правосуддя користувався всіма правами судді.

Зазначеним законом передбачалося поширення на народних засідателів, які тимчасово виконували обов'язки судді під час тимчасової відсутності судді, лише прав судді при здійсненні ним правосуддя. З цих підстав, надані позивачем копії рішень та вироку, постановлених ОСОБА_1 як в.о. народного судді у вересні та жовтні 1979 року, підтверджують лише виконання ним обов'язків народного судді у спірному періоді, що не заперечується сторонами, натомість спір у справі, що розглядається, стосується наявності або відсутності обов'язку відповідача-1 внести відповідні записи до трудової книжки позивача.

При вирішенні зазначеного спірного питання суд виходить з того, що на момент виконання позивачем обов'язків народного засідателя діяла Інструкція «Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях», затверджена постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань № 162 від 20.06.1974 р., яка містить перелік відомостей, які підлягають внесенню до трудової книжки працівника.

Зокрема, у відповідності до п. 2.2 зазначеної Інструкції, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника, про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу та звільнення; відомості про нагородження та заохочення; відомості про винаходи, на які видані відповідні дипломи.

Отже, тимчасове виконання обов'язків іншого працівника, а також призначення особи виконуючим обов'язки іншого працівника, у відповідності до положень даної Інструкції, не передбачає внесення записів про роботу до трудової книжки працівника.

Таким чином, ні діючим на час виконання позивачем обов'язків народного судді, ні чинним на час його звернення із зазначеним адміністративним позовом до суду законодавством не було передбачено зарахування до стажу роботи на посаді судді часу виконання народним засідателем обов'язків судді, а також часу перебування народного засідателя на навчальних зборах офіцерів запасу.

При цьому, трудова книжка позивача містить запис № 11, яким охоплюється спірний період (з 01.07.1979 року по 30.03.1980 року), що відображає роботу ОСОБА_1 у цей період на посаді стажера народного судді Павлоградського міського народного суду (а.с. 19).

Відомості ж про виконання позивачем в цьому ж періоді інших обов'язків, в тому числі і перебування його на навчальних зборах офіцерів запасу, мають тимчасовий характер, а тому за чинним на той час законодавством не повинні були вноситися до трудової книжки.

Окремо суд зазначає, що частина вимог ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача внести до трудової книжки позивача відомості про його роботу як народного засідателя під час покладення на нього виконання обов'язків народного судді Павлоградського міського народного суду (зокрема, з 03 серпня 1979 року на підставі рішення виконкому Павлоградської міської ради народних депутатів № 627 від 03 серпня 1979 року, з 13 серпня 1979 року згідно наказу начальника обласного відділу юстиції виконкому Дніпропетровської обласної ради народних депутатів № 66 від 13 серпня 1979 року) містить лише дату початку періоду такої роботи позивача, проте, не містить дати закінчення цього періоду. Під час судового розгляду справи позивач зазначені недоліки не усунув, документи, з яких можливо було б встановити наявність такого періоду - не надав.

За викладених обставин у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області внести до трудової книжки позивача відомості про його роботу як народного засідателя під час покладення на нього виконання обов'язків народного судді Павлоградського міського народного суду, а саме: з 03 серпня 1979 року на підставі рішення виконкому Павлоградської міської ради народних депутатів № 627 від 03.08.1979 р.; з 13 серпня 1979 року згідно наказу начальника обласного відділу юстиції виконкому Дніпропетровської обласної ради народних депутатів № 66 від 13.08.1979 р.; з 05 вересня по 02 жовтня 1979 року згідно наказу начальника обласного відділу юстиції виконкому Дніпропетровської обласної ради народних депутатів № 74 від 03.09.1979 р.; з 11 листопада по 11 грудня 1979 року згідно рішення виконкому Павлоградської міської ради народних депутатів № 949 від 06.11.1979 року; з 01 по 28 лютого 1980 року згідно рішення виконкому Павлоградської міської ради народних депутатів № 45 від 18.01.1980 року; а також періоду його перебування на навчальних зборах офіцерів запасу згідно наказу начальника відділу юстиції виконкому Дніпропетровської обласної ради народних депутатів № 99 від 11.11.1979 р. (протягом 40 днів, починаючи з 13 листопада 1979 року).

Стосовно позовних вимог про зобов'язання Державної судової адміністрації України в особі її територіального управління в Дніпропетровській області, апеляційного суду Дніпропетровської області зарахувати позивачу до стажу роботи, що дає право на вислугу, на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, час його роботи виконуючим обов'язки судді Павлоградського міського народного суду у періоди з 03 серпня 1979 року, з 13 серпня 1979 року, з 05 вересня по 02 жовтня 1979 року включно, з 11 по 13 листопада 1979 року та з 01 по 28 лютого 1980 року, суд зазначає, що питання обчислення стажу роботи, вислуги років, нарахування та виплати грошового утримання судді та його розміру, тощо, вирішуються відповідним органом Пенсійного фонду у встановленому законом порядку. Натомість, предметом розгляду адміністративного суду, у випадку незгоди зацікавленої особи, є вже прийняті рішення органу Пенсійного фонду стосовно цієї особи, або його дії чи бездіяльність при вирішенні вказаних питань. Матеріали справи не містять відомостей щодо звернення ОСОБА_1 до відповідного органу Пенсійного фонду України з цих питань. В матеріалах справи також відсутні відомості щодо звернення позивача до відповідачів 3, 4 із зазначених питань, та щодо прийняття ними рішень з цього приводу.

Отже, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

При прийнятті рішення суд також враховує, що уточнена позовна заява ОСОБА_1 від 15.05.2017 р., яка є предметом розгляду у даній справі (а.с. 99-104), не містить жодної позовної вимоги до відповідача-2 - Виконкому Павлоградської міської ради.

На підставі вищевикладеного, керуючись ч. 6 ст. 128, ст.ст. 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Чорна