Ухвала суду № 72675181, 01.03.2018, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/221/18

Провадження № 1-в/368/32/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2018 р. Кагарлицький районний суд Київської області

В складі:

Головуючий суддя: Закаблук О.В.

При секретарі: Широкоступ К.М.

З участю інших сторін провадження:

Прокурор: Притула С.М.

представник ВК : ОСОБА_1

Засуджений: ОСОБА_2

- розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кагарлик Київської області в залі суду кримінальне провадження за:

- поданням В.о. Начальника Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» майора внутрішньої служби ОСОБА_3, погоджене з головою спостережної комісії при Кагарлицькій рейдержадміністрації ОСОБА_4 про умовно – дострокове звільнення від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, без скасування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами у відношенні засудженого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, який проживав до засудження за адресою: м. Чернівці, вул. Гайдара, 5/10, одруженого, пенсіонера, засудженого:

- 04.06.2015 року Кіцманським районним судом Чернівецької області за вчинення злочину, який передбачено ч. 3 ст. 286 КК України до основного покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п»ять) років та додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки;

- 04.08.2015 року згідно ухвали Апеляційного суду Чернівецької області апеляцію обвинуваченого ОСОБА_2 залишено без задоволення, а вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 04 червня 2015 року у кримінальному провадженні № 12014260000001041 щодо ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 286 КК – без змін, -

- який відбуває основне покарання у виді позбавлення волі в Державній установі «Кагарлицька виправна колонія (№115)»;

- клопотання засудженого ОСОБА_2 про звільнення його від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки, суд, -

В С Т А Н О В И В :

13.02.2018 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшло кримінальне провадження за поданням майора внутрішньої служби ОСОБА_3, погоджене з головою спостережної комісії при Кагарлицькій рейдержадміністрації ОСОБА_4 про умовно – дострокове звільнення від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, без скасування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами у відношенні засудженого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, який проживав до засудження за адресою: м. Чернівці, вул. Гайдара, 5/10, одруженого, пенсіонера, засудженого:

- 04.06.2015 року Кіцманським районним судом Чернівецької області за вчинення злочину, який передбачено ч. 3 ст. 286 КК України до основного покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п»ять) років та додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки;

- 04.08.2015 року згідно ухвали Апеляційного суду Чернівецької області апеляцію обвинуваченого ОСОБА_2 залишено без задоволення, а вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 04 червня 2015 року у кримінальному провадженні № 12014260000001041 щодо ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 286 КК – без змін, -

- який відбуває основне покарання у виді позбавлення волі в Державній установі «Кагарлицька виправна колонія (№115)».

13.02.2018 року системою автоматичного документообігу суду на підставі ч. 3 ст. 35 КПК України для розгляду даного провадження був визначений слідчий суддя Кагарлицького районного суду Закаблук О.В.

14.02.2018 року Кагарлицьким районним судом винесено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено криміналне провадження до слухання на 01.03.2018 року в режимі відеоконференції, - дистанційно з Державною установою Кагарлицька виправна колонія № 115.

В судовому засіданні, яке відбулося 01.03.2018 року, представник Державної установи Кагарлицька виправна колонія (№115) ОСОБА_1 клопотання установи відбування покарань підтримав в повному обсязі, та просив його задовольнити, так як вважає, що засуджений ОСОБА_2 за час відбування покарання своєю зразковою поведінкою та добросовісним відношенням до праці довів ту обставину, що засуджений ОСОБА_2 став на шлях виправлення та перевиховання.

В судовому засіданні, яке відбулося 01.03.2018 року, засуджений ОСОБА_2 клопотання установи виконання покарань підтримав в повному обсязі, вважав, що своєю поведінкою та відношенням до праці довів ту обставину, що він став на шлях виправлення та перевиховання.

Він взагалі не мав дисциплінарні стягнення за час відбування покарання, напроти, мав два заохочення.

Також засуджений ОСОБА_2 в судовому засіданні, яке відбулося 01.03.2018 року, заявив клопотання про звільнення його від додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, обгрунтовуючи своє клопотання тим, що йому в зв»язку з травмою буде тяжко пересуватися, окрім того, йому неохідно буде відвідувати лікальні заклади в зв»язку з травмою опорно – рухового апарату.

В судовому засіданні, яке відбулося 22.02.2018 року, прокурор Кагарлицької місцевої прокуратури ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання установи виконання покрань щодо умовно – дострокового звільнення від відбування основного покарання у відношенні засудженого ОСОБА_2 так як вважає, що застосування даного інституту кримінального права не відповідатиме тяжкості скоєного злочину, та терміну відбутого покарання, окрім того, засуджений не відшкодована дуже значна сума збитків, які заподіяні злочином.

Суд вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до висновку щодо відмови в задоволенні клопотання установи виконання покарання щодо умовно – дострокового звільнення від відбування основного покарання у виді позбавлення волі у відношенні засудженого ОСОБА_2, обгрунтовуючи своє рішення наступним.

Фактичні обставини справи, встановлені в судовому засіданні, та застосування до них норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, який проживав до засудження за адресою: м. Чернівці, вул. Гайдара, 5/10, одружений, пенсіонер, засуджений:

- 04.06.2015 року Кіцманським районним судом Чернівецької області за вчинення злочину, який передбачено ч. 3 ст. 286 КК України до основного покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п»ять) років та додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки;

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 1000000 (один мільйон) грн. моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 1000000 (один мільйон) грн. моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати за проведення судово – автотехнічних експертиз на загальну суму 3291,12 грн.

- 04.08.2015 року згідно ухвали Апеляційного суду Чернівецької області апеляцію обвинуваченого ОСОБА_2 залишено без задоволення, а вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 04 червня 2015 року у кримінальному провадженні № 12014260000001041 щодо ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 286 КК – без змін, -

- який відбуває основне покарання у виді позбавлення волі в Державній установі «Кагарлицька виправна колонія (№115)»;

Згідно розпорядження про виконання вироку, що набрав законної сили № 5061/718/716/15 від 23.11.2015 року, вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 04.06.2015 року у відношенні засудженого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, який проживав до засудження за адресою: м. Чернівці, вул. Гайдара, 5/10, за ст. 286 ч. 3 КК України до покарання у виді 5 (п»яти) років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки, вирок набув законної сили 04 серпня 2015 року, відповідно, засуджений ОСОБА_2 почав відбувати основне покарання у виді позбавлення волі з 04 серпня 2015 року, - з моменту взяття під варту.

Початок строку покарання: «04» серпня 2015 року.

Кінець строку покарання: «04» серпня 2020 року.

1\2 строку покарання: «04» лютого 2018 року.

Прибув в Кагарлицьку виправну колонію Київської області ( 115 ) із Чернівецької УВП (№33), де утримувався з 05.08.2015 року, де дисциплінарних стягнень та заохочень не мав.

По прибуттю в Державну установу «Кагарлицька виправна колонія (№115) 04 листопада 2015 року працевлаштований різноробочим на виробництві установи.

Отже, з огляду на матеріали кримінального провадження суд вважає, що за час відбування покарання засджений ОСОБА_2 до праці відносився добре, завдану роботу виконував добросовісно, за час відбуття покарання характеризується позитивно, заходи виховної спрямованості відвідував регулярно, реагує на них правильно.

Так, за час перебування в місцях позбавлення волі засуджений ОСОБА_8 має:

заохочення:

1. 12.01.2017 р. За добросовісне відношення до праці та належне ОСОБА_9о. нач. ВК

виконання функціональних обов»язків.

2. 21.09.2017 р. За добросовісне відношення до праці. ОСОБА_9о. Нач. ВК

Відповідно, зглядаючись на вищевказані обставини справи, суд приходить до висновку, що засуджений ОСОБА_2 став на шлях виправлення, проте, з огляду на обставини, які входять до блоку оціночних підстав, то у відношенні засудженого немає правових підстав для застосування положень ст.. 81 КК України умовно – дострокового звільнення від відбування основного покарання, а також відмови в задоволенні клопотання засудженого щодо звільнення його від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, з огляду на наступне.

Суд при вирішенні даного питання керувався нормами як матеріального, так і процесуального права.

Що стосується відмови в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_2 про звільнення його від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки, то дане рішення суд обгрунтовує наступним.

Що стосується норм матеріального права, то суд керувався наступним.

Так, згідно ст. 81 КК України:

1. До осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.

Отже, за змістом ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може стосуватися: а) лише основного покарання; б) як основного, так і додаткового покарання; в) лише додаткового покарання.

При цьому, оскільки даний різновид звільнення від подальшого відбування покарання за своєю природою може бути поширений лише на строкові покарання, єдиний вид додаткового покарання, щодо якого можливе застосування ст. 81 КК України, - це позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, тому при вирішенні питання про умовно – дострокове звільнення від відбування основного покарання у виді позбавлення волі засудженому ОСОБА_2, судом в даному випадку не може вирішити питання щодо звільнення засудженого ОСОБА_2 від додаткової міри покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

2. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Як встановлено судом, засуджений ОСОБА_2 своєю поведінкою під час відбування покарання в установі виконання покарання достеменно не довів тієї обставини, що він остаточно став на шлях виправлення та перевиховання, так як за весь період відбування покарання у Державній установі Кагарлицька ВП № 115, а саме, з 04.11.2015 року, тобто, за період в майже три роки, засуджений ОСОБА_2 отримав лише два заохочення, причому, останнє майже за п»ять місяців до дня надходження подання у відношенні засудженого до суду.

Відповідно, на думку суду, в діях засудженого ОСОБА_2 відсутня системність отримання заохочень, що не дає змогу визначитися суду про ту обставину, що засуджений остаточно став на шлях виправлення та перевиховання.

Що ж стосується відмови суду в задоволенні клопотання установи покарань у відношенні засудженого ОСОБА_2 щодо його умовно – дострокового звільнення від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, то дану відмову суд обгрунтовує наступним.

3. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим:

1) не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин;

При вирішенні питання щодо умовно – дострокового звільнення від покарання засудженого ОСОБА_2 судом було враховано формально-юридичні та оціночні підстави.

Формально - юридичні підстави передбачені ч. 3 ст. 81 КК України і пов'язуються з фактичним відбуттям засудженим ОСОБА_2 1\2 строку покарання.

Строк фактичного відбуття засудженим ОСОБА_2 певної частини призначеного йому покарання як формально-юридична підстава умовно-дострокового звільнення від відбування покарання залежить від кількох чинників.

Таким чинниками відповідно до ч. 3 ст. 81 КК України є:

а) вид (категорія) вчиненого особою злочину, визначений відповідно до ст.12 КК України;

Так, ОСОБА_2 засуджений за:

- вчинення необережного злочину, тобто, - за скоєння злочину, який передбачено ч. 3 ст. 286 КК України.

Санкція ч. 3 ст. 286 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п»яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 3 років.

Згідно положень ч. 4 ст. 12 КК України, злочин, вчинений засудженим ОСОБА_2 відноситься до категорії тяжкого злочину.

б) форма вини. Злочин, який передбачений ч. 3 ст. 286 КК України, та який вчинений засудженим ОСОБА_2 є злочином, вчиненим з необережності.

З урахуванням окремих із зазначених чинників та поєднання деяких з них між собою відносно засудженого ОСОБА_2 законом встановлений загальний (п.1 ч. 3 ст.81 КК України), строк покарання, після фактичного відбуття якого особа може бути умовно-достроково звільнена від відбування покарання.

Отже, що стосується формально – юридичних підстав щодо застосування до засудженого ОСОБА_2 положень ст. 81 КК України, то такі є в наявності.

Що ж стосується оціночних підстав умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, які передбачені ч. 2 ст. 81 КК України, то суд вважає, що їх недостатньо на даному етапі відбування покарання засудженим призначеного йому покарання.

Суд на обґрунтування своєї позиції враховує ту обставину, що засуджений ОСОБА_2 своєю поведінкою за весь період відбування покарання в повній мірі не довів своє виправлення та перевиховання.

Встановлюючи ці підстави застосування ст. 81 КК України, суд, зокрема, наголошує на наступному:

Висновки про те, чи став засуджений на шлях виправлення, можливо зробити врахувавши увесь комплекс даних, які характеризують засудженого, його поведінку, відношення до праці, відношення до вчиненого злочину та його наслідків, наявність заохочень, їх кількість та регулярність отримання, наявність чи відсутність стягнень, тощо.

У відповідності до п. 2 Постанови Пленуму Верховного ОСОБА_1 України № 2 «Про умовно – дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» від 26.04.2002 р. умовно - дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при умовно – достроковому звільненні від відбування основного покарання, - того, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.

При цьому, головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений став на шлях виправлення.

- так, як вбачається з матеріалів справи, засуджений ОСОБА_10 відбуває покарання з 04 серпня 2015 року, - з моменту взяття під варту, та з 04.11.2015 року, - в Державній установі Кагарлицька виправна колонія (№115).

Отже, засуджений ОСОБА_2 відбуває покарання в Державній установі Кагарлицька виправна колонія (№115) орієнтовно 2 роки 10 місяців.

За вищевказаний період відбування покарання, як судом вазано вище, засуджений ОСОБА_2 отримав лише два заохочення, що, на думку суду, достеменно не може свідчити про становлення засудженого на шлях виправлення те перевиховання.

З огляду на положення, які викладені в п. 2 Постанови Пленуму Верховного ОСОБА_1 України № 2 «Про умовно – дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» від 26.04.2002 р. суд вважає, що в поведінціМалофія ОСОБА_11 відсутній повний комплекс даних, які давали б змогу суду прийти до висновку щодо того, що засуджений остаточно став на шлях виправлення та перевиховання.

Відповідно, суд вважає, що для позитивного вирішення питання щодо застосування положень ст. 81 КК України, - пільги, яка має вираз в умовно – достроковому звільненні від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, в діях засудженого ОСОБА_2 повинна бути системність та стабільність в отриманні заохочень.

Окрім того, в матеріалах кримінального провадження відсутні відомості щодо участі засудженого ОСОБА_2 у вирішенні питань відпочинку, побуту, впливу на інших засуджених, розвиток корисних соціальних зв»язків.

Отже, суд відноситься критично до посилання представника установи виконання покарань, та засудженого ОСОБА_2 на його позитивне характеризування за місцем відбування покарання та відсутність діючих стягнень, так як вищевказані обставини не можуть самі по собі свідчити про виправлення засудженого, оскільки сумлінна поведінка засудженого передбачає не тільки наявність у останнього заохочень, застосованих у порядку, визначеними статтями 67, 130 КВК України, але й те, що засуджений подає позитивний приклад для поведінки інших засуджених. При цьому, під сумлінною поведінкою слід розуміти зразкове додержання засудженим вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях, безперечне виконання законних вказівок та розпоряджень адміністрації установи виконання покарань, корисну ініціативу, соціальну активність, участь у вирішенні питань організації навчання, відпочинку, побуту, вплив на виправлення інших засуджених, розвиток корисних соціальних зв'язків, відсутність порушень дисципліни.

З огляду на вищевказані обставини суд досить критично відноситься до висновку комісії установи, в якому, зокрема, зазначено, що засуджений ОСОБА_2 за час відбування покарання сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, а тому заслуговує на застосування умовно – дострокового звільнення згідно ст. 81 КК України.

Суд зазначає, що дотримання порядку та умов відбування покарання, а також добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання відповідно до ст. 9 КВК України є обов»язком засудженого, а процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним.

Відповідно, суд вважає, що дії засудженого не відповідають вимогам щодо застосування положень, які передбачені ст.. 81 КК України та невідповідають положенням ст.. 9 КВК України.

Обставини справи свідчать лише про наявність посередних (не негативних, не конкретно позитивних) чинників, які не дають змоги суду з впевненістю визначитися з тією позицією, що засуджений ОСОБА_2 своєю поведінкою, яка розцінюється судом як посередня, став на шлях виправлення та виховання.

Крім того, щодо свого висновку щодо відсутності в повному обсязі підстав для застосування до засудженого ОСОБА_2 пільги, яка передбачена ст. 81 КК України, - умовно – дострокового звільнення від відбування покарання суд застосовував положення ст. 6 КВК України.

Так, згідно ст. 6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Відповідно, зглядаючись на вищевказані норми права, суд вважає, що для застосування пільги, яка передбачена ст. 81 КК України необхідно, щоб в діях засудженого, який відбуває покарання, однозначно були в наявності ознаки ресоціалізації.

Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства, повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого. Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.

Отже, обставини справи, які судом зазначені вище, не свідчать, на думку суду, про систематичність дій засудженого, які спрямовані на його виправлення та перевиховання, про наявність дійсного (а не про очі) процесу ресоціалізації.

Поведінка засудженого ОСОБА_2 в установі відбування покарання свідчить лише про його правослухняну поведінкупід час відбування покарання, проте, суд наголошує на тій обставині, що наявність самого факту правослухняної поведінки під час відбування покарання не є безумовною підставою для умовно – дострокового звільнення засуджених, зокрема, ОСОБА_2, - в даному випадку, так як така поведінка є обов»язком засудженого, який покладається на засудженого на весь період відбування покарання, а не на короткий проміжок часу, що передує застосуванню пільги.

Окрім того, суд звертає увагу на наступні обставини справи, що стосуються тяжкості вчиненого злочину, їх наслідків, обставини вчиненого злочину, та наслідків вчинення злочину, а саме, -

- 27 квітня 2017 року Кагарлицьким районним судом у справі № 368/499/17 винесено ухвалу, на підставі якої у задоволенні подання начальника Кагарлицької виправної колонії (№115) Київської області, погоджене з спостережною комісією при Кагарлицькій райдержадміністрації про заміну основного покарання більш м»яким у відношенні засудженого ОСОБА_2, - відмовлено.

Згідно мотивувальної частини вищевказаної ухвали, судом першої інстанції встановлено, що засуджений ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння, внаслідок чого загинули дві особи, одна з яких була дитина, якій було лише 6 місяців, а іншою була доросла людина та отримання ще однією людиною середньої тяжкості тялесних ушкоджень.

Щодо відшкодування шкоди потерпілим, то засудженим ОСОБА_2 з 2000000 (двох мільйонів) грн. моральної шкоди відшкодовано лише не значна сума.

Також судом розглядалося питання щодо стану здоров»я засудженого ОСОБА_2, але суд зазначив, що звільнення засуджених в зв»язку з станом здоров»я передбачено ст. 84 КК України, а тому даний факт не враховується при розгляду справ даної категорії.

- 08 червня 2017 року колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в справі № 368/499/17 винесено ухвалу, на підставі якоїапеляційну скаргу захисника ОСОБА_12, який представляє інтереси засудженого ОСОБА_2, - залишено без задоволення.

Згідно мотивувальної частини вищевказаної ухвали підставою відмови в задоволенні вимог, викладених в апеляційнфій скарзі, послугували наступні обставини:

- засуджений ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння, внаслідок якого загинуло дві особи, одна з яких була дитина, якій було лише 6 місяців, та ще однією особою отримано тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Колегія суду апеляційної інстанції вважає, що не відшкодованою залишається ще дуже значна сума.

Відповідно, станом на даний час суд вважає, що умовно – дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_2 не відповідатиме обставинам скоєного злочину, - так, суд враховує ту обставину, що засуджений ОСОБА_2 вчинив злочин в стані алкогольного сп»яніння, що є обтяжуючою обставиною вчинення злочину, та яка, на думку суду, повинна враховуватися при застосуванні до засуджених пільги, яка передбачена ст. 81 КК України, - умовно – дострокового звільнення від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, особливо в категоріях справ, які пов»язані із злочинами проти безпеки руху та експлуатації транспорту, та які перелічені в Главі ХІ КК України.

Далі, - суд вважає, що умовно – дострокове звільнення засудженого ОСОБА_2 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі не відповідатиме тяжкості вчиненого злочину.

Так, внаслідок скоєння засудженим ОСОБА_2 злочину, загинуло 2 особи, одна з яких була малолітньою дитиною віком близько 6 місяців, а інша особа, - повнолітня.

Третя ж доросла особа отримала тяжкі тілесні ушкодження.

Також суд вважає, що станом на даний час залишається досить великий розмімр не відкшодованої шкоди, який становить близько 1900000 (один мільйон дев»ятьсот тисяч) грн.

Отже, вищевказані обставини не дають можливості суду застосувати до засудженого ОСОБА_2 пільгу, яка передбачена ст. 81 КК України, - умовно – дострокового звільнення від відбування основного покарання у виді позбавлення волі.

Що ж стосується стану здоров»я засудженого ОСОБА_2, то суд зазнеачає, що дана обставина вже розглядалася судом при вирішенні питання щодо застосування до засудженого положення ст. 82 КК України, - пільги, яка має вираз у заміні засудженому основного призначеного покарання більш м»яким, а тому суд приходить до висновку щодо того, що стан здоров»я засудженого не може бути чинником, який дає змогу застосувати до засудженого положення ст. 81 КК України, - умовно – дострокового звільнення від відбування основного покарання, так як такий чинник враховується при застосуванні до засудженого положень ст. 84 КК України, - звільнення від відбування покарання за хворобою.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність лише формально-юридичних, проте, відсутність в достатньому обсязі оціночних підстав для умовно-дострокового звільнення засудженого ОСОБА_2 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, тому суд приймає рішення про відмову в задоволенні клопотання установи виконання покарання щодо умовно – дострокового звільнення від призначеного судом основного покарання у вигляді позбавлення волі у відношенні засудженого ОСОБА_2, (не відбутий термін покарання у виді позбавлення волі станом на 01.03.2018 року становить 2 роки 156 днів), та відмови в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_2 щодо звільнення його від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

При вирішенні даного питання судом було застосовано положення ППВСУ від 26.04.2002 року № 2 «Про умовно дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким.»

Суд вважає, що застосування до засудженого ОСОБА_2 положення ст. 81 КК України, - умовно – дострокового звільнення від призначеного покарання у виді позбавлення волі на даній стадії відбування покарання буде суперечити реалізації принципу невідворотності покарання особи за вчинений злочин, даним рішенням суду не буде виконана мета кримінального покарання - як її каральної так і виправної складової, тобто, на думку суду, застосування положень ст. 81 КК України до засудженого ОСОБА_2 є не обґрунтованим, та є передчасним на даному етапі відбування покарання.

Що стосується застосування норм процесуального права, то в даному випадку суд застосував ст..ст. 537, 539 КПК України.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 КПК України має право вирішувати питання про умовно – дострокове звільнення від відбування покарання.

Згідно ст.. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням ( поданням ) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Відповідно, суд при винесенні даної ухвали враховував ті обставини, що у діях засудженого ОСОБА_2 відсутні достатні ознаки остаточного перевиховання та ставлення на шлях виправлення, засуджений ОСОБА_2, як вбачається з позиції учасників процесу, зокрема, прокурора, та матеріалів провадження, остаточно ще не став на шлях виправлення та перевиховання, що є безумовною підставою для відмови в задоволенні клопотання установи киконання покарань, та клопотання самого засудженого.

Отже, при винесені ухвали щодо засудженого ОСОБА_2 суд керувався Конституцією України, нормами діючого КПК України, КК України, КВК України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 6, 9 КВК України, ч. 2 ст. 369, 370 – 372, 537, 539 КПК України, ст.ст. 12, 81 КК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні подання В.о. Начальника Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» майора внутрішньої служби ОСОБА_3, погоджене з головою спостережної комісії при Кагарлицькій рейдержадміністрації ОСОБА_4 про умовно – дострокове звільнення від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, без скасування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами у відношенні засудженого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, який проживав до засудження за адресою: м. Чернівці, вул. Гайдара, 5/10, одруженого, пенсіонера, засудженого:

- 04.06.2015 року Кіцманським районним судом Чернівецької області за вчинення злочину, який передбачено ч. 3 ст. 286 КК України до основного покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п»ять) років та додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки;

- 04.08.2015 року згідно ухвали Апеляційного суду Чернівецької області апеляцію обвинуваченого ОСОБА_2 залишено без задоволення, а вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 04 червня 2015 року у кримінальному провадженні № 12014260000001041 щодо ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 286 КК – без змін, -

- який відбуває основне покарання у виді позбавлення волі в Державній установі «Кагарлицька виправна колонія (№115)», - відмовити.

В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_2 про звільнення його від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Київської області через Кагарлицький районний суд протягом 7 діб.

Суддя: О.В. Закаблук